Видавництво «Темпора»

🥳Оголошуємо передпродаж на ще одну книжку, яку ми так довго чекали! Це «Фінальний драфт» Поліни Кулакової! Оформляйте замовлення на нашому сайті. Невдовзі передпродаж буде доступний також на сайті Книгарні Є. Відправлення передзамовлень відбудуться наприкінці місяця.‼️Відвідувачі фестивалю Читай форум у Запоріжжі на нашому стенді зможуть придбати перші примірники книжки вже на цих вихідних!***Затишний готель, засніжений ліс і майже цілковите безлюддя — ідеальне місце, щоб зосередитися на творчості. Олеся вірила, що втеча з Києва у зимові Карпати допоможе їй упорядкувати дум ки й нарешті дописати сценарій фільму. Але тиша виявляється оманливою. Творча резиденція поступово перетворюється на справжній герметичний трилер із нібито знайомим сюжетом. От тільки тепер Олеся — не авторка, а героїня історії, від якої холоне кров. І вона навіть не підозрює, що криється за цією історією та яким вибуховим буде її фінал✅Над книжкою працювали:Відповідальний редактор: Артем СкоринаРедагування: Ірина НіколайчукКоректура: Ірина ОлексієнкоВерстка: Марія ШмураткоОбкладинка: Маріанна Пащук

📕 Який контекст сучасній війні можуть дати події далекого січня 1918-го року? Як виглядав Київ у час наступу військ Муравйова?📌27.07, 16:00📍Український Дім в Роттердамі📌Вхід вільний, за реєстрацією📌Мова: українська📚 У неділю, 27.07, збираємося в Українському Домі в Роттердамі на презентацію новинки-дебюту молодої авторки Анни Безпалої — «Кассандра курить папіроси»❤️ Модеруватиме Дар'я Лисенко, письменниця та культурна менеджерка, авторка «Я чув, що ти в Нідерландах…»🖋 На презентації також можна буде придбати книги та отримати автограф авторки!📖 Коротко про книгу:У сучасному Києві, під час повітряної тривоги, підлітка Леся починає читати щоденник, що його випадково знайшла у підвалі.У Києві 1918-го, за два тижні до захоплення міста більшовицькими військами, студентка Наталя нотує події.Вона – медсестра, працює у Кирилівській лікарні для душевнохворих. Змушена зайнятися виїздом сімʼї свого пацієнта, Наталя зануриться у вир подій тогочасного обложеного Києва разом із донькою пацієнта на дивне ймення Кассандра. За цей час Наталя матиме вирішити й собі: залишатись чи поїхати, патріотизм чи карʼєра?🫶 Забігайте вже 27.07, о 16:00 в Український дім в Роттердамі. Буде цікаво!Реєстрація за посиланням

"Мертві - поховані, живі продовжують писати свою історію.""-Здуріти можна, - повторював він, - Ми потрапили в якийсь горор!""ДІВЧИНА, ЯКУ МИ ВБИЛИ"ПОЛІНА КУЛАКОВАТемпораМені сподобалася ця книжка. Прям дуже. Чого не відняти у творів Поліни Кулакової, так це того, що від них важко відірватися. Цього разу - це прям справжнісінький моторошний трилер, детектив з елементами горору. І меня було цікаво з сюжетом книжки!    Не сказати, що такого ніде не було. Але авторка змогла надати історії українського колориту і, вже традиційно, підняти купу соціальних проблем.   5 друзів дитинства(Артем, Павло, Марко, Влад та Свят) вирушають на відпочинок до безлюдних берегів Дністра( ну, вайб "Ритуалу" трохи є). А далі відпочинок перетворюється на справжнісіньке пекло, коли хлопці гинуть один за одним, а допомогу покликати неможливо...  Все це розповідає журналістці єдиний, хто вижив в мандрівці, виправданий після всіх розслідувань і судів, Артем.Але разом з тим чоловік згадує, що смерті всіх його друзів були не випадковими - це помста. Її здійснив невідомий месник за нещасний випадок, який відбувся з однокласницею хлопців в дитинстві. І до якого всі п'ятеро були причетні.Тут авторка доречено піднімає тему шкільного булінгу, насилля в родинах, підліткової самотності, тощо. Але ці теми не стають основними, а є лише доречними деталями. Чому я це зазначаю? Бо окремі романи авторки врешті пішли в бік соціальної драми від трилеру. Але тут - ні.   Мені сподобалася створена атмосфера жаху, що наростає.   Фінал не був прям дуже неочікуваним, але, в той же час, і не розчарував.   Це четверта книжка Поліни Кулакової, яку я прочитала. І, на сьогодні, мабуть, краща за всі.  Точно можна радити підліткам. Але і дорослим заходить чудово.#Дівчина_яку_ми_вбили#ПолінаКулакова#Темпора#5710/10180с.#бібліотекаJilli#книжкова_мегерочка

🔥Оголошуємо передзамовлення на ще одну книжку, перші примірники якої чекаємо вже на Книжковому арсеналі! Це «Кассандра курить папіроси» Анни Безпалої! Всім, хто зробить передзамовлення на нашому сайті, листівка (загляніть у коментарі) з мапою локацій з роману в сучасному Києві у подарунок! ***У Києві в січні 1918-го майбутнє втрачає певність, а Кассандра втрачає віру у власні пророцтва. Та мало хто усвідомлює глибину катастрофи, що на них чекає. Усю складність становища розуміє Наталя, медсестра Кирилівської лікарні для душевнохворих і донька її пацієнта з дивним ім’ям Кася, з якою Наталі випало шукати дорогу з майже оточеного більшовиками Києва.Наталя пише щоденник, фіксуючи події та описуючи різних мешканців тогочасної столиці: від ексцентричних театралок до солдатів УНР та більшовицьких агітаторів. І в деяких моментах Київ понад сторічної давності може нагадати сучасний. Врешті Наталя стикнеться з одвічною дилемою війни: «Лишитись тут і боротись чи поїхати?».✅Над книжкою працювали:Випусковий редактор: Артем СкоринаЛітературне редагування: Ксенія ШпакКоректура: Ірина ОлексієнкоВерстка: Андрій ГончарукОбкладинка: Марія Купріян

Дякуємо за чудовий відгук Ользі Скачок:✒️📖 Артур Закордонець. Тут бувають дивні ночі.🖨Темпора, 2024р.📃208с.⭐️9/10 Це доволі дивна і незвична збірка абсолютно не пов'язаних між собою оповідань, яка мені дуже сподобалась! Кожне з них це суміш реального і вигаданого, причому межа між ними настільки тонка, що неможливо чітко відокремити одне від одного. Оповідання заворожують тим, що неможливо передбачити, як будуть розвиватися події і кожне з них постає цілковитою загадкою. Проте водночас кожне має неабиякий зміст, який здебільшого розкривається в самому кінці. Хоча, зізнаюсь, в декількох я не змогла розгадати, що саме хотів сказати автор🤷‍♀️ Але таких меншість. І не зважаючи на це, оповідання все рівно були цікавими і неординарними. Мені сподобалось, як автор вивертає назовні темні сторони своїх героїв і паралельно висвітлює чесноти, описані на противагу. В цікавий спосіб авторові вдається показати, що гроші не всесильні і єдине бажане за допомогою них може бути недосяжним. Як сила любові і молитви стають найсильнішим оберегом. Як люди ховаються за масками і що буде, якщо тимчасово дати волю своїм бажанням попри всі писані і неписані закони та правила. Як настрій взаємопов'язаний зі світосприйняттям, як кардинально може змінити хід подій яскравий спогад чи позитивна думка, як світ може бути добрішим, якщо кожен стане поводитись так, як хотів би, щоб вчиняли по відношенню до нього. Принаймні я побачила ці оповідання саме такими. Але що цікаво, що автор залишає місце для висновків і роздумів читачечі і тому, думаю, кожен може побачити в них щось своє. Навіть абсурдне на перший погляд оповідання Черевомовець, закінчується на диво потужно, змушує поміркувати над тим, наскільки надумане може бути відмінним від того, чим є насправді. Найбільше мені сподобались оповідання Спеціаліст із виживання та Тут бувають дивні ночі. Просто вибух захвату від майстерності автора висвітлити важливе всього на декількох сторінках, пов'язати події, які на перший погляд видаються взагалі несумісними. Вважаю це знаймоство з творчістю письменника дуже вдалим і планую його продовжити. Щиро дякую автору за надану можливість прочитати цю книгу!

🔥Дякуємо за відгук Vita Ustymenko!Андрій Павловський «Розгром москви»Видавництво «Темпора», 456с.«Ми <солдати> – товар, який люблять, доки ми в пікселі. Без армії ми будемо нікому не потрібні. І, може, це добре, що хоч під час війни військовослужбовцям приділяється якась увага і у фейсбуці лайкають. Можливо, це єдиний раз за життя, коли ми маємо маленький шматочок уваги та поваги».Найперше, хочу подякувати автору за сміливість стати до лав добровольців і піти в пекло війни, щоб ми мали світанки та ранкову каву.Дуже потрібна книги, от просто необхідна, бо ми маємо дуже коротку пам’ять - трішки відійшла подалі лінія фронту – і все, війни немає, і нас «кумарять» тривоги, а декого і військові в транспорті…Добровольці, що 24 лютого відстояли чергу у військоматах і пішли в ТрО, чоловіки, що вчора були звичайними цивільними, хто мав проблеми зі здоров’ям, мав родини, бізнес, але залишили все позаду. Чоловіки, що і зброї то не тримали в руках, хто також боявся, але не стрибнув в авто і не погнав закордон, а з автоматом став проти орди орків.А далі зовсім інше життя – тут і дикість військового укладу, і незрозумілі і непотрібні накази, війна, яка на війну не схожа - очікування і знову очікування, переміщення і переїзди, селища та міста, що очікують на українську армію, і ті, що чекають орків. І справжнє пекло - майже неозброєні чоловіки, що стримують наступ своїми життями, гниль у своїх лавах, зрадники, що цілеспрямовано знищують особовий склад. Вчорашні цивільні, що в бою стали військом, вчились в бою, загартовувались там, перевіряли себе на міцність. «Ми вже не були ті замучені, безпорадні теерошники, яких штурмували в Шервуді. Ми вже стали штурмовиками. І хоч нам ще бракувало військових навичок, але ми знали, що маємо робити, і в серцях наших тепер живе божественна впевненість, що ми можемо і будемо бити ворога, доки в нас є сили».Перед очима перші дні повномасштабної війни, такі живі ще ці спогади, ви й поплачете і тут же посмієтесь, тут і потужні флешбеки, і рефлексії, а особливо, якщо у вас є військовослужбовці в родині. Як багато залежить від керівника – ротного, комбата… вони можуть організувати свій підрозділ у військо, або ж залишити за собою груз 200( Автор, що думає і робить висновки, його шлях від адвоката до солдата, його світогляд, побратими, бої та втрати, тяжкі умови в яких доводиться вести цю війну. Яскраві, колоритні герої, яких ти візуально бачиш, з якими проживаєш їх шлях, хвилюєшся і молиш за життя.Книгу раджу всім, дуже корисним є нагадати як це все розпочалось, чим пожертвували добровольці, і як їх мали за «гарматне м’ясо», як у нас «цінують» кожного військового, якою ціною звільняється наша земля від погані.«Доки дітей у всіх школах світу на уроках історії учать, що таких придурків, як Наполеон, Гітлер, Сталін, Батий, треба вважати видатними людьми, а не психопатами, доти людство завжди буде в крові від нових жертв».

Марія прилаштувала Віру в лікарні санітаркою: собі у поміч і їй. Німці обіцяли платити за роботу або ж давати якийсь пайок, і обидві сподівалися, що це може бути шматок хліба, смак якого вони тепер лише згадували. Ніхто не питав, яку освіту має Віра, замінити її однак було нікому. А всьому, що їй потрібно було знати, Марія навчала. Осиротіла лікарня, а Марія вперто продовжувала її так називати, без цілих приміщень, медикаментів та працівників, яких забрали на фронт ще торік, потребувала й таких. Віра була уважна і слухняна. Зосереджувалася на різних дрібницях, відволікалася роботою. Марія казала, що найкраще – бути «в пацієнтові, в його рані, в його болі», ніби зливаючись із ним, прислухатися до організму і не зважати на базікання того пацієнта чи когось поряд. Тоді мозок відволікавсь, і було вже не так страшно. Часом це допомагало не думати про війну і Миколу. Але на відміну від Миколи, війна була повсюди. Люди говорили про неї, думали про неї, торкались одне одного її гострими краями, були нею.Анюта Гальперіна, «Марія. Частина I. Дерева тримаються корінням за землю»

Люблю відкривати для себе книги сучасних українських авторів й авторок. А якщо це ще й історії, які змушують задуматися в процесі читання, тоді вдвічі приємніше читати цю книгу💭Так у мене сталося і з «Острів забутої Пасхи» Світлани Васильченко. Вона стояла у мене на полицях вже деякий час, але я все відкладала її прочитання. І мені здається, що ця книга ідеально підійшла мені для читання на початок року. Незважаючи на те, що вона художня, хотілося аналізувати, співпереживати героям, допомогти їм розібратися з їхніми травмами й віднайти той спокій, який вони шукають.Авторка вміло вплела сюжет навколо місць та людей. Ми спостерігаємо за долею Мири (жінки, яка намагається подолати власні страхи), молодого хлопця Жені (після аварії він має проблеми з пам'яттю) та Костянтина Каменського (психолога, який прагне допомогти їм обом).Кожен з головним героїв до цього мав цілі та бажання. Наприклад, Женя дуже хотів вступити до художньої академії, але аварія завадила цьому статися. І одним із викликів й методів терапії Каменського буде намагання допомогти хлопцю відновити його пам'ять через малювання.Разом з цим їм всім допоможе особливе місце – містечко Маркс на півдні Донеччини, де навколо не лише море й степ, але й люди, які завжди готові прийти на допомогу❤️‍🩹• Незнайоме місто – як нова людина: усю сутність починаєш розуміти, коли проводиш у її компанії належний час. І навіть цього бракує, коли вона розкривається в найнесподіваніший момент.• Двадцять років тому інше сонце пробуджувало ті ж теплі почуття, інша осінь викликала у свідомості ті ж спогади, які встигли зберегтися, щойно закінчилося інше, далеке літо. Спогади ті ж, але в голові іншої людини. Ті ж почуття, але вже в іншій душі. Двадцять років тому спостерігачка, зараз – повноправна учасниця життя. Усі зміни – на краще. Але нехай спогади залишаються незмінними.• Зрозумій лише одне: те, де ти зараз, ніяк не визначає того, де ти будеш згодом. Це визначаєш тільки ти, у своїй системі цінностей та пріоритетів.🎧 Люди – БумБоксВидавництво «Темпора»Більше відгуків на книги за тегом #ВіраЧитає ❤️

Проводили Книжкові клуби за новелами «Дим» Міли Смолярової, але так і не розібрались до кінця? Відряджайте представника вашого Клубу в Івано-Франківськ. Там 1 березня авторка буде відповідати на ваші питання. Ви дізнаєтесь про всі таємниці і будете нести ці знання іншим. ❗️Увага! До участі допускаються ті, хто сам розібрався, хто вбив Олега. І цікавиться питаннями вищого рівня, таких як — за що вбили Олега і як. Люди, які зрозуміли, куди їздять Ярослав і Сергій ще з перших сторінок — проходять на подію без черги. Учасників, які зрозуміли новелу IVibe, вітаємо, аплодуючи стоячи 5 хвилин. Хто не читав новели «Дим», але хоче долучитись — приносить пляшку безалкогольного джину і тоді проходить. Детальніший «порядок денний» буде пізніше. Слідкуйте за анонсами на цьому каналі та каналі організатора події.Це, звісно, жарт. Приходьте всі, хто хоче без жодних умов. Але якщо прочитаєте «Дим», то вам буде значно цікавіше. А вчора ми обговорили ці новели на клубі in book we trust. І це було одне з найкращих обговорень, як на мене. Стільки граней учасниці підсвітили, що я досі в шоці. Чого тільки вартує історія про Sims 2 у новелі про скрипаля і туфлі. Є нюанс, новели просто так не порадиш усім підряд. Але якщо вам сподобається — велкам ту зе клаб. in book we trust

«Що таке задзеркалля? Це щось із оповідок Керрола, здається?» Олександр Бабінський «Майя», 2024Ну це прикольна книжка, мені сподобалось. Ідея, ймовірно, не унікальна, хоча не факт, що ви щось таке читали. Лаконічний і стильний коктейль з Керрола, Матриці, і дечого з індуїзму (звідти й назва). 😎 Отже, з головним героєм відбувається «день бабака» — він постійно прокидається у тих самих обставинах, його залишає дівчина, а він ніяк не вирветься з цього кола. То він у Києві, то він у Сан-Франциско, якась плутанина і дивні співрозмовники, які говорять загадками, вічна пісня Христини Соловій, яка його переслідує (це доволі реалістично, ггг). 🎉 В кінці все чудово розкривається, можна навіть трошки подумати над тим, чи корисно було б деяким людям пережити такий досвід....а може, ми всі його переживаємо й зараз.... Назва повісті дуже влучна, доповнює загальну органіку твору. ✨ Можливо, забракло якогось гачка у фіналі, який додав би історії глибини, але то я вже фантазую. Чудове читання на вечір — і розважитись, і подумати, #раджу_почитати. Дякую «Темпорі» за чергову файну книжку.👏