Статистика telegram channel - @tempora_publishing

Вітер в голові, Олег Крюхін «Тиждень, який я прожила за два дні» — саме так можна сказати про роман «Вітер в голові» Олега Крюхіна. Книга про пригоди двох друзів, Макса й Дреда, має цікаву структуру: кожен розділ — це окремий день тижня. Тож можна читати цю книгу по розділу в день, проживаючи їх разом із героями, але мені було занадто цікаво, щоб цим займатися.Що ми маємо на старті: львівський сетинг, участь Макса (звичайного хлопака-велокур’єра) в підозрілому медичному експерименті й дуже дивне замовлення, яке закінчується просто якоюсь божевільною історією. Інтригує, еге ж?Історія читається дуже легко, до героїв швидко прив’язуєшся й починаєш співпереживати. В книзі не так багато маркерів часу, і мені дуже сподобався цей авторський прийом, бо вона ніби «на всі часи». Кожен стикався з розгубленістю «а що робити після універу», з першим коханням, яке вже не підліткова закоханість, а щось серйозніше, з проблемами у друзів (слава Богу, не такими, як у Дреда) та з «дорослими» ситуаціями й першим усвідомленням того, що «дорослі» тепер — це ми.У книзі є трохи «кіношності», особливо у фіналі, але в цілому я дуже класно провела з нею час. Це дуже достойний представник сучасної української літератури. І якщо вам хочеться почитати легку, по-хорошому «пацанячу» книгу про дружбу, трохи божевільні пригоди та класне перше кохання з елементом містики, то я щиро раджу «Вітер в голові».Від мене книжка отримує чотири задоволені лисички 😎😎😎😎 з п’яти й побажання автору великого натхнення, бо хочеться почитати щось ще від нього.#Redfox_прочитане📚 Ната в книжкових світах | Підписатись

📖📖📖"Стахановський рух" Романа Буданова - однозначно залітає в топ кращого за рік. Оцінка на Goodreads 4.16, я ставлю 5/5. ⭐️📗 Це надзвичайна суміш майстерно описаної реальності та містичного детективу з елементами нуару та трилеру. Це динамічно, живо, глибоко, таємниче та горорно. (В мене справді пару разів виступили сироти.)Трошки про сюжет:У деокупованому донбаському містечку Юком зникає безвісти дослідник, який намагався попередити екологічне лихо, що загрожує регіону. Розшукати його мусить детектив Лео Багряний, і навіть попри те, що має екстрасенсорні здібності, зробити це буде непросто. Надто багато дивного відбувається в місті, що колись було для Лео рідним: юкомці чують потойбічні звуки, які прозвали Стогоном землі, люди зникають уже не вперше, на околицях знаходять понівечені тіла, а на кладовищі — розкопані могили. Хто або що насправді стоїть за моторошними вбивствами? Чи причетне до цього загадкове таємне товариство Стахановський рух? І що насправді шукав та що знайшов Стаханов глибоко під землею майже сто років тому? 📙Шахтарська романтика зплітається з шоколадним "Шахтарським" тортом та хот-догами на центральному ринку Луганська, одноповерхові райони переплітаються з териконами. А персонажі... тут і військові, і волонтери, і сєпари, злочинці, вчителі, депутати, гопніки на спортіку... А ще все відбувається після смерті путіна. 🔥🔥 Я в захваті від світу, від головних героїв. Я обожнюю сірих персонажів та сірий світ. 📍Містична складова теж на висоті. Окремий плюс за поєднання з історичним контекстом. 📚📚Якщо вам сподобалась "Пітьма" Павлюка, вам це треба, а якщо не сподобалась - вам це треба два рази, бо ця книжка для мене на голову краща. Зайде також шанувальникам української «химерної прози», любителям темного фентезі та тим, хто шукає несподіваного переосмислення радянської епохи через призму містики. #відгуки_Книжкової_Frau#українська_література#трилер#детектив#інтеграція

Олег Краюхін «Вітер в Голові»Сірьожа думав, що фістінг це не боляче. Абманулі дурачка на чітирі кулачка😁Саме так я почуваюся після прочитання твору Краюхіна. І я не можу сказати, що якось страждаю від цього🤣Можливо я сильно скучив за містом Лева, але як же був радий проїхатися на ровері разом з Максимом та Дредом. Навіть попри весь пиздець, який тягнеться за останнім😁Анотацію прочитав давно, тому книжку починав майже в первозданному стані, проте все одно якісь відголоски залишалися. Залишалося і попереднє враження, що історія приблизно має нагадувати в результаті шось по типу кінострічок «Область Темряви» з Бредлі Купером або «Адреналін» зі Стейтемом. Ви мене, канєшна, вибачайте, але ні. Оці здогадки — чістой води найобка читацького і глядацького досвіду😁Краюхін разом зі своїми героями проведе вас крізь божевільний тиждень, але до самого кінця ви не будете розуміти абсолютно нічіво😁І знаєте, а це прикольно! Я нереально кайфанув від динаміки, сюжету, діалогів, раптових рандомних подій, від яких серце стукотить сильніше. І як же Олег описує романтику і софт еротику🤌 Я чуть не завагітнів🤭Олеже, хочу ще!!! І обовʼязково придбаю збірку оповідань «Зимний»🤝Дуже дякую за такі чудові пригоди!!♥️

🅰️🅰️🅰️🅰️🅰️🅰️🅰️🅰️🅰️📖 Збірка: Гарний день, аби жити. Після перемоги🤩 Видавництво: Темпора🌟⭐ Оцінка: 4/5Сюжет: це збірка коротких історій, об’єднаних однією темою - майбутнім після нашої перемоги. Кожне оповідання переносить читача в уявний час, коли війна вже закінчилась, і життя поступово повертається в нове русло. Це історії про надію, любов, пам’ять, втрати, відновлення і віру в те, що попереду нас чекають світлі дні…Жанр: сучасна українська проза Мої враження: це чудова, дуже тепла і водночас щемка збірка неймовірних історій, які переносять тебе в уявне майбутнє і дають змогу хоча б на мить відчути, яким може бути наше життя після закінчення цієї війни.Дуже важко і гірко усвідомлювати те, що ми досі не знаємо, коли цей час настане насправді. Від цього стає сумно і боляче на душі. Але водночас ці історії дарують надію. Вони наповнені особливим теплим вайбом, шармом, атмосферою світла і віри в людей.Кожне оповідання допомагає хоча б на трішечки відволіктися від буденності та від жахливих щоденних новин. Тут є і романтичні історії, і містичні, і навіть з елементами детективу - але кожна з них по-своєму особлива…Деякі з цих історій дуже сильно відбилися в моїй душі й залишили після себе довгий післясмак.Окремо хочу відзначити оповідання «Сім днів» Альони Рязанцевої - дуже особливу, щиру і теплу історію.Також мені дуже сподобались «Привіт, бабусю» Олени Кузьміної та «Вітаємо в минулогляді» Поліни КулаковоїЦе збірка, яка читається з теплом у серці й зі сльозами на очах. Вона про віру, про людей, про любов до життя і про те, що після темряви завжди приходить світло.#відгук_анасстеп

Жорстокий трилер з містичною атмосферою про таємниці маленького села - «Я памʼятатиму твоє обличчя» Поліни Кулакової🏠У тому погляді зчитувалося безумство й одержимість. Здається, він бачив і чув те, чого насправді нема. Видавництво: Темпора 🌟Жанр: трилер Серія: одиночна Рейтинг на Goodreads: 4,15Тропи: маленьке село, травматичне минуле, декілька сюжетних ліній, серійний вбивця Тригери: описи трупів, багато смертей, викрадення, жорстоке поводження з тваринами, згадки про катування і зґвалтуванняСюжет:Після смерті коханої, Андрій їде з другом в село, де той влаштовується працювати фельдшером, і потрапляють в епіцентр розслідування серії жорстоких вбивств✍️На перший погляд - це маленька книга. Але ви навіть не уявляєте, скільки жорстокості на її сторінках. І коли я кажу про жорстокість, то це капець як жорстоко. І тепер я розумію чому пані Поліна називає себе тією самою жорстокою авторкою💭Це дебют письменниці, книга вперше вийшла у 2014, а у 2023 перевидана у видавництві «Темпора». Коли у передмові авторка зізнається, що їй хотілося переписати багато моментів, я, зізнаюся, очікувала на доволі слабку історію🤭Але я була приємно здивована. Книга затягує з перших сторінок і не відпускає - хочеться читати без зупинки. А легкий, лаконічний і зрозумілий стиль, короткі речення та невеликі розділи лише сприяють цьому➡️Сюжет надзвичайно динамічний і насичений подіями, ну і смертями теж, що дуже підсилює напругу і тривогу. Іноді я навіть відчувала тяжкість у грудях і забувала дихати, ніби ця історія прям тисне на мене своїм жорстоким світом🏠Атмосфера книги переносить у сільську місцевість. Поруч тихе чорне озеро, навколо густий ліс, шепіт дерев, дровʼяна піч, а ще сільська їжа - вареники, сало і самогон🧙У книзі відчувається легка містика - старі легенди про відьму, що забирає дівчат у воду, обличчя, що з’являється у воді, та озеро, куди не можна заходити у взутті🕵️Детективна ж лінія розгортається навколо зникнення і вбивства дівчат (і не тільки). А перше вбивство сталося набагато сторінок раніше, ніж я очікувала🫣І мушу зізнатися, що особу антагоніста я не вгадала. Це було справді несподівано, але водночас вписується у весь сюжет 🗣️Розповідь ведеться від третьої особи, але з кількох поглядів:➡️Андрія - хлопця, який страждає після смерті коханої і вирішує поїхати з другом у село➡️Бориса - який влаштовується фельдшером у Водиці неподалік рідного села➡️Віри - судмедекспертки, яка досліджує тіла вбитих. ➡️Крім того, є декілька розділів з погляду сільського дільничого і навіть від самого вбивці👥Мені дуже сподобалось, як прописані персонажі - вони відчуваються живими, зі своїми плюсами і мінусами🤭А ще я особливо сміялась із моменту, коли хтось підглядав за героєм через вікно і він побіг дивитися на вулицю, а у «Фінальному драфті» авторка висміювала такі дії❤️У книзі є і трохи любовних ліній. Вони приємно доповнюють ту жорстокість та напруження❗️Зверніть увагу на тригери, бо книга емоційно важка і точно не для вразливих. Авторка не щадить як читачів, так і своїх героїв ➖ З мінусів можу відмітити: ➡️мені не вистачило обґрунтування дій антагоніста, ➡️нема пояснень деяких подій➡️інколи дивні вчинки героїв ➡️забагато нереалістичних збігів 💭Книга зачіпає глибокі теми, такі як біль втрати і пошук сили жити далі, систему поліції та вплив вказівок зверху, питання справедливості та одержимостіВисновок: це насправді шикарний дебют, крутий трилер і неймовірні емоції. Я з повною впевненістю його рекомендуюОцінка: 4,5/5🍷#відгуки@bookwinehome

Дим - Міла СмоляроваЗбірка оповідань Міли Смолярової має дуже влучну назву, що чітко передає суть творів: вони дійсно як дим. Деколи це тонка димка, через яку наша реальність здається химерною й якоюсь неправильною; іноді це дим від сигарет, яким затягуєшся до кашлю після того, як виходиш покурити й переварити все те, що тобі розповіли; іноді це дим на попелищі, бо події оповідання залишили за собою пустку; а іноді це дим кільцями, який випускає твій дідусь, щоб повеселити тебе малу в перервах між розповідями якоїсь байки.Але в мене не одразу склалось з цією книгою. Перший підхід до неї був невдалий: за анотацією я чекала викрученої на максимум містики, повного нерозуміння того, що відбувається, та магічного реалізму. Але перші оповідання аж занадто життєві, проблеми героїв оголені, як нерв, бʼють своєю відвертістю, а іноді навіть викликають неймовірну огиду. Тому я трошки відклала читання, бо мені дуже сподобалося, як пише авторка, і не хотілося псувати враження про текст через свої хибні очікування. І це було дуже правильне рішення, бо наступна спроба була успішнішою. Я вже знала, чого очікувати від книги, мене не збивали думки про те, чому ж Ріана — фантом і що таке IVibe, хоча якраз у другій половині збірки містицизму й магічного реалізму побільшало, і саме там нам дають відповіді на ці питання.Історії в книзі дуже різнопланові за змістом, тональністю, емоціями й обʼємом. Але мені сподобалося, що жодна з них не залишає байдужим: немає такого, що після перегортання сторінки вже й не дуже памʼятаєш, про що читав. І це показник чудової авторської роботи.Від мене книга отримує чотири задумливі лисички 🤔🤔🤔🤔 з пʼяти. Це гарна книга, якщо хочеться почитати щось на злобу дня й пережити різноманітній спектр емоцій й трошки порефлексувати над життям.#Redfox_прочитане📚 Ната в книжкових світах | Підписатись

✅Ви знаєте, що таке безмежна материнська любов? А що таке повне емоційне виснаження?✅21 січня запрошуємо на презентацію роману «Мамуся» Роксолани Сьомої – проникливої історії про материнство, інакшість та межі надії.Це не просто історія про розлад аутичного спектра (РАС). Це жива, щира розповідь про жінку, яка втратила майже все, але знайшла надлюдську силу у боротьбі за свою «іншу» дитину.Поговоримо про те, як література може говорити про РАС без стереотипів і прикрас, як біль перетворюється на текст, а віра – на єдину опору.✅Спікери зустрічі:Роксолана Сьома – авторка книги, українська письменниця, журналістка.Артем Скорина – редактор видавничих проєктів видавництва «Темпора».Олена Пшенична – письменниця, громадська діячка, амбасадорка інклюзії та консультантка програм для дітей з РАС у благодійному фонді «Голоси дітей».Анна Бородіна – психологиня, фасилітаторка, тренерка, яка підтримує батьків і жінок у складних періодах життя, працюючи з кризами та емоціями.✅Ця розмова для тих, хто не відвертається від складних історій і готовий дивитися на них уважно та чесно.✅Коли: 21 січня о 19:00✅Де: «Книгарня «Є», вул. Лисенка, 3✅Вхід вільний

Поліна Кулакова - «Фінальний драфт»🏠 Герметичний трилер в будиночку серед зимових безлюдних Карпатських гір, що ввесь час тримає в напрузі.✨ По-перше, маю відзначити те, як легко читалася кожна сторіночка, неймовірний темп, з кожним розділом розкривається все більше деталей та цікавість не покидає до останнього рядка.🌲Авторка настільки детально передала красу засніженої гірської місцевості, що було легко уявити локацію і з задоволенням зануритися в текст.✨ Неймовірно сподобався Зеник з його гуцульською гостинністю та притаманною місцевим говіркою, а також розвиток їх стосунків. ✨ Страви, які він їм готував наганяли апетит у найбільш тривожні моменти. І поміж хвилюванням за головних персонажів, хотілося звичайного людського — поїсти тих дерунів зі сметанкою і назбираними грибочками, баноша та млинців, і вже най буде той узвар, хоч я його і не дуже люблю.🎬 Головна героїня, Олеся — сценаристка. Щоб встигнути до дедлайну в пошуках комфортного робочого місця та натхнення на майбутній трилер, вона їде з чоловіком на віддалену мальовничу локацію в горах, навіть не підозрюючи, що знайомий до болю сценарій може стати реальністю, а вона зіграє в ньому далеко не другорядну роль. Доволі іронічно, чи не так?💡 Не обійшлося і без гумору: вона аналізувала себе, свій стан та дії, стібалась над тим, як би вона написала цю історію, і як глядач на неї зреагував. І все ж, реальні події значно відрізняються від того, що показує нам кінематограф.✨ Також, я зацінила відсилки до українських авторів та їх книжок. Події відбуваються в сьогоденні, під час повномасштабного вторгнення, що додає історії надійності та змушує повірити в її реальність.✨ Головній героїні досить легко співпереживати — нестабільна та крихка психіка, що сформувалася внаслідок травматичного досвіду (описані сцени абʼюзивних стосунків можуть стати тригером для читача) зробила її вразливою до подій, однак і достатньо сильною, щоб нею захоплюватись.🔪 Хотіла б я сказати, що вгадала винних одразу, але насправді, хоч авторка і натякала, я відчувала все так само, як і головна героїня — з сумнівами та роздумами. Тож все-таки вдалося втримати інтригу.😎 Я в принципі зрозуміла, чому Поліну називають тою самою жорстокою авторкою — так закінчувати книги просто незаконно. Але мені подобається, коли мене дивують, тому, як казав один письменник: «Якщо книжка викликає сильні емоції — це вже хороша книжка».#OwlsBookWhispers

📚 51/60Сама того не знаючи, я ідеально взяла книжку на читання, бо історія закінчувалася якраз під Різдво, і до речі, авторка також цю історію писала в 20-х числах грудня, виходить символічно.Ця історія видалась мені такою знайомою, спочатку я думала, що це через велику кількість згадок різних письменників і їхніх творів, бо тут і там у мене виринали думки про Доктора Серафікуса, як уособлення головного героя — Шмуля, він такий самий дивакуватий та асексуальний, немає друзів, складно будує стосунки і тд. Потім почала згадувати Кундеру та його Нестерпну легкість буття, в якій сон перетинався із реальністю, і ми втрачали відчуття часу, на мою скромну думку, Анці це вдалось краще передати у своєму тексті цей прийом, бо у кінці, ми трохи сходимо з розуму разом із головним героєм, і не розуміємо, що йому сниться, а що відбувається у реальності. Мати головного героя — деспотична, але в той же час дуже ексцентрична жінка, яка у свою чергу мені нагадувала Люсі із Три любові Кроніна, та її таку дивну любов до сина, яка по факту його калічила, а не робила окремою особистістю.А потім в одні героїні я побачила свою подругу студентський часів, і тут все стало на свої місця. Ця історія була мені знайомою, бо я бачила себе в ній, і знов-таки, на свою скромну думку подумала, якби я писала книгу — це була вона б — Шмуль і Марта.Я бачила себе в головній героїні, я бачила своїх друзів в друзях головних героїв, я відчувала цей запах дощової осені, коли тобі так не хочеться, але треба в універ. Думки, жарти, розмови, діалоги — це все вже було. І це таке знаойоме.І коли вже здалось, що авторці не вдасться мене здивувати фінальний епізод: ого, я в шоці, він такий неочікуваний, що навіть трохи протверезює.Мені сподобалось! Однозначно лайк! Якщо полюбляєте дивних персонажів та вайби академ містечка, читайте роман Анки Вознюк!

📖 Афера. І нічого зайвого✍️ Автор: Альона Рязанцева📝 @tempora_publishing🖤жанр: кримінальний роман🔖 Про сюжетМарта тікає з Дніпра до Києва, залишаючи там колишнього хлопця-наркодилера. І як виявляється Марта зовсім не проста дівчина, вона має план здійснити наймасштабніше пограбування в історії України. Її приймають в місцеву банду, де вона ділиться своїм планом щодо пограбування. Та що ближче вона знайомиться з ватажком банди, то важче їй стає чітко й холоднокровно слідувати власному плану.💡 Мої враженняКнига починається із пограбування банку в Києві. Як вам таке?)Це моя друга книга авторки і схоже, що Альона Рязанцева стає авторкою книги, якої автоматично мені треба)Сюжет так затягує, що від книги не можливо відірватись - прочитала книгу за 2 вечоро-ночі. Це кримінальний роман в якому зустрічаються небезпека, інтриги та кохання. А якщо додати до цього ще влучний гумор пані Альони — виходить ідеальне поєднання.Марта - приклад дівчини, яка поставила себе на перше місце. І хай моє романтичне серденько було розбите фінальною сценою, після неї всі пазлики в моїй голові нарешті зійшлися. 🧩Я знала, що вчиняю зло, але я мала мету - врятувати подругу. Кохання в цій книзі було настільки, наскільки це взагалі можливо в такому сетингу 🖤Присягаюся, ні я, ні Кит не хотіли, аби між нами щось з'являлося, але почуття — хай їм грець — почали вилазити, як перші прищі на шкірі підлітка. Мені дуже сподобалося, як авторка пропрацювала «кримінальні» моменти в книзі. Наприклад:✨ пограбовані гроші спершу потрібно перевірити — чи немає на них поміток, і лише тоді використовувати;✨ інкасатори не повинні покидати салон авто.Разом із основним сюжетом авторка піднімає декілька важливих тем - аб'юзивні стосунки, адреналінова та інші залежностіКінцівка історії залишила у мене легке розчарування, бо здавалось би от він - той момент заради якого все починалось, але якось все сталось дуже швидко. Сюжетна лінія з колишнім хлопцем здалася мені трохи незавершеною, залишивши відчуття недомовленості.Загалом мені дуже сподобалось і я б дуже хотіла продовження цієї історії. Хто зна, можливо пані авторка колись його напише.⭐️ Моя оцінка: 9/10#Читацькі_нотатки_відгук