Статистика telegram channel - @tempora_publishing

🥂 НАЙКРАЩЕ З УКРЛІТ за 2025 рік: ▫️ це я починаю серію підсумкових річних дописів ▫️1️⃣ "ШЕПТУХА" Тамара Горіха Зернявидавництво "Білка", 368 стор. Читала двічі, буду читати ще. Це неймовірної теплоти, гумору, надії та світла книга, яку, навіть якщо вивчити напам'ять, все одно буде нескучно перечитувати і насолоджуватися. 2️⃣ "ПІСНЯ ВІДКРИТОГО ШЛЯХУ" Артем Чехвидавництво Meridian Czernowitz, 504 стор.Якби не клуб, я б могла пропустити одну з найкращих книжок року — +1 фобія вам, між іншим. Повільна меланхолійна оповідь із несподіваними паралелями. Дуже сподобалося. 3️⃣ "МУЗИКАНТИ: ЧЕТВЕРТИЙ ДАРУНОК" Володимир АренєвВСЛ, 104 стор. Це злочин — випускати такі книги таким обсягом! Але якщо шукати в цьому позитив, то це приємний перечит на дуже короткий строк, буквально на чашку чаю. Дуже добра, світла та одночасно й смішна, й сумна історія. 4️⃣ "ДІМ З ВЕЖЕЮ ЧЕРЕЗ ДОРОГУ" Катерина Зинов'євавидавництво Yakaboo Publishing, 352 стор.Прекрасна проза (не без мінусів, але все одно прекрасна). Напрочуд київський і сучасний текст. 5️⃣ "СТАХАНОВСЬКИЙ РУХ" Роман Будановвидавництво Темпора, 496 стор.Бадьорий жанровий горор, який все-таки трішки більше, ніж просто для "розважити". 6️⃣ "КІМНАТИ ЕСТЕР" Марія Олексавидавництво Віхола, 328 стор.Про травмованість та зцілення, про мрійливість та безпорадність, про буденне й надзвичайне. Дуже ліричний тест про геть неліричні речі та неприглядних персонажів. 7️⃣ "НАМУЛ" Юлія Медвідь-Гнепавидавництво Темпора, 296 стор.Дуже добре зроблена історія про тяглість родинних травм та важливість бути людиною.

🏘Київ! Нагадуємо, що вже сьогодні наша передріздвяна подія!Що буде, якщо змішати надію, уяву та чистий аркуш паперу? А якщо додати ще й голоси сучасних українських авторів?Запрошуємо на особливий вечір, присвячений літературній програмі «Гарний день, аби жити» – проєкту видавництва «Темпора», який об'єднав талановитих українських письменників в єдину спільноту. Книжки проєкту збирають різні голоси, ідеї та стилі, створюючи унікальне полотно сучасної української літератури.Під час зустрічі учасники проєкту візьмуть участь у творчому експерименті. Вони випадково оберуть назву та жанр і просто на очах у глядачів напишуть коротке оповідання. Без підготовки, лише імпровізація та живе слово.Між рядками говоритимемо про:підсумки року, що змінює нас;плани та мрії на наступний;майбутнє проєкту та нову збірку.Модератор події: Артем Скорина.Учасники: сучасні українські письменники, автори програми «Гарний день, аби жити».Наприкінці зустрічі послухаємо тексти, які народяться на ваших очах.Це буде вечір живої літератури. Бо гарний день, аби жити, починається з уяви.✅Коли: 23 грудня о 18:30✅Де: «Книгарня «Є», вул. Лисенка, 3.✅Вхід вільний

Йосиф Опатошу «У польських лісах», видавництво Темпора 🌟Це читання не з легких, але саме в цьому сила книги. Роман поділено на три частини, є кілька сюжетних ліній. Усі лінії тримаються купи завдяки фігурі парубка Мордхе."«У польських лісах» — зразок їдишомовного модернізму, історичний роман про дорослішання і шлях від міфологізованого простору липовецьких лісів до широкого світу 1860‑х років. Юний Мордхе мандрує з рідного села до Коцька, спостерігає за двором хасидського ребе, закохується, переживає містичні одкровення й зрештою приєднується до повстання. Він — символ польського єврейства й один із перших у їдишській літературі героїв волі, готовий вирішувати й діяти в буремні часи." 🌲Спершу дія справді відбувається в лісі — і ліс тут не просто тло, а повноцінний герой. Мені дуже сподобалось, як майстерно автор його описує. Та згодом головний герой залишає рідний край і переїжджає до міста — і разом із цим ліс ніби зникає з тексту, поступаючись іншим, складнішим сенсам.Роман густо насичений єврейськими традиціями, віруваннями, релігійними й філософськими суперечками. Тут є маскіли, кабалісти, хасиди — і герої постійно розмірковують над тим, що ж є істинною вірою.Іноді ці розмірковування були для мене цікавими, а іноді — занадто складними.Недарма роман вписують у контекст їдишського модернізму з його апокаліптизмом та месіанськими очікуваннями. А ще — експресіоністськими вкрапленнями: видіннями, мареннями, відчуттям кінця і перелому 🔚Зрештою, це історія про родину, релігію, пошук себе й власної ідентичності. Про те, як переконання євреїв еволюціонують і розходяться: хтось обирає інтеграцію в ширше суспільство, хтось — збереження відокремленості єврейської спільноти. Простих відповідей тут немає — і, мабуть, не може бути."Він бачив, що люди зазвичай знають, чого хочуть, відчувають ґрунт під ногами, поважають себе і завжди домагаються того, чого прагнуть. І тільки він вічно невпевнений у собі, погоджується на все, що бовкне йому інша людина, — так, наче своєї голови на плечах не має. Справді, бракує йому сміливості лишатися непохитно впевненим у власній думці; замість цього має вічне відчуття, ніби завис у повітрі, безсилля смикається, метляє кінцівками, та зробити нічого не може." "Ривкеле вірила, що кожна людина мусить щось створити, адже життя — то не забавка й не випадковість. І вона, шістнадцятирічна, майже неписьменна дівчина, чекала свого моменту творення — коли зможе подарувати життя, пожертвувати собою, щоби протягнути ниточку роду якомога далі." "І тоді він зрозумів: Ривкеле — всього-на-всього пір’їнка, що прагне опуститися на нього, розлоскотати й збудити від сну. Ця пір’їнка — м’якенька й легка, та має в собі силу вирвати людину з її звичного світу, віднести далеко-далеко, туди, де ніщо не нагадуватиме про минуле, туди, де всі нитки, що пов’язували з минулим, обірвуться. Мордхе відчув, що занадто втомлений і знесилений, аби починати життя з нової сторінки. І він здмухнув із себе пір’їнку, що прагнула підхопити його, — перестав навідуватися у двір ребе." Отже, ця книга вимагає зусиль, повільного читання й готовності не все зрозуміти одразу. Але якщо прийняти ці правила гри, «У польських лісах» відкривається як глибокий і багатошаровий роман.#кт_відгукКниготерапія📗Підписатись

🏘Київ!Що буде, якщо змішати надію, уяву та чистий аркуш паперу? А якщо додати ще й голоси сучасних українських авторів?Запрошуємо на особливий вечір, присвячений літературній програмі «Гарний день, аби жити» – проєкту видавництва «Темпора», який об'єднав талановитих українських письменників в єдину спільноту. Книжки проєкту збирають різні голоси, ідеї та стилі, створюючи унікальне полотно сучасної української літератури.Під час зустрічі учасники проєкту візьмуть участь у творчому експерименті. Вони випадково оберуть назву та жанр і просто на очах у глядачів напишуть коротке оповідання. Без підготовки, лише імпровізація та живе слово.Між рядками говоритимемо про:підсумки року, що змінює нас;плани та мрії на наступний;майбутнє проєкту та нову збірку.Модератор події: Артем Скорина.Учасники: сучасні українські письменники, автори програми «Гарний день, аби жити».Наприкінці зустрічі послухаємо тексти, які народяться на ваших очах.Це буде вечір живої літератури. Бо гарний день, аби жити, починається з уяви.✅Коли: 23 грудня о 18:30✅Де: «Книгарня «Є», вул. Лисенка, 3.✅Вхід вільний

Юрій Сущ - «Оскома»✨ Збірка з шести антиутопічних оповідань, де грань між абсурдом і реальністю настільки тонка, що мимоволі починаєш вірити в можливість такого розвитку подій. Why not? А ми в такий час живем, що вже й нічим не здивуєш. BTW, але автору і це вдалось. 🎬 Він майстерно з іронією та сатирою демонструє сучасне суспільство, підкреслює та підсилює його недосконалості, щоб показати до чого може призвести людська зверхність та відсутність критичного мислення, наскільки страх осуду та насмішок може довести ситуацію до безглуздя та як легко керувати «стадом», маючи в озброєнні елементарні знання з маркетингу. 💡Кожна історія має своїх окремих персонажів, антураж і реальність, в якій здається, ніби жарт зайшов занадто далеко і привів до невиправних наслідків, а деколи і перевернув світоустрій з ніг на голову. 💀 Найяскравіше оповідання — «Заповіт».Чоловік складає заповіт, за яким жінка після його смерті має востаннє отримати від нього задоволення, поки тіло ще не охололо.Масштаб подій далі сягнув максимумального рівня абсурду. А коли вкінці дізнаєшся, хто оповідач цієї чудо-історії — щелепа мимоволі відпадає. 👠 Це доволі провокативна збірка, але мені неймовірно сподобалась — хочу більше прози автора і не відмовилась би від помідорів сорту «волове серце».#OwlsBookWhispers

Зимовий камерний трилер з українським колоритом - «Фінальний драфт» Поліни Кулакової ❄️Ми ніби всередині снігової могили Видавництво: Темпора 🌟Жанр: герметичний трилер Серія: одиночна Рейтинг на Goodreads: 4,45Тропи: зимова атмосфера, дія відбувається в наш час, ізольований простір, травматичне минуле, драматичне відкриття, газлайтинг Тригери: сексуальне насильство, ПТСР, описи трупів, ізоляціяСюжет:Олеся хоче зосередитися на написанні сценарію до фільму, тому вони з чоловіком їдуть у віддалений малолюдний готель в Карпатах. Ну а далі події розгортаються по класиці жанру камерного трилеру, де Олеся сама є героїнею напруженої історії…✍️Це моє перше знайомство з Поліною Кулаковою і я щиро не розумію, як могла проходити повз її книги раніше 🫣 Після «Фінального драфту» я хочу прочитати все видане і з нетерпінням чекати на нові історії 📖Книга мене підкупила буквально всім: стилем написання, атмосферністю, продуманим сюжетом, інтригою, напругою, емоційною розв’язкою та гарно прописаними персонажами📖Це одна з тих історій, які затягують з першої сторінки і тримають високий рівень аж до останнього слова ✍️Стиль написання легкий та захопливий, читається невимушено, жодного зайвого слова, сторінка летить за сторінкою і постійно цікаво, що буде далі❄️Атмосфера в книзі передана настільки круто, що я ніби сама опинилася посеред зимових українських Карпат: затишний будинок у горах, горіння дров в каміні, теплий чан, гуцульський діалект, закарпатська кухня, чаї і настоянки Особливо круто це відчувається, коли я сама колись відпочивала в такому місці - в уяві миттєво виникає той готель, у якому була я, і ті неймовірні краєвиди навколоАле, на щастя, у моїх спогадах немає нічого подібного до того, що довелося пережити героїні😉👩Історія ведеться від імені Олесі, яка разом із чоловіком приїхала до мальовничого, тихого готелю в Карпатах, щоб завершити роботу над сценарієм для фільму. Паралельно книга відкриває травматичні спогади з минулого героїні🏨 В готелі з нею відбуваються дивні та тривожні речі: хтось ніби стежить за нею, залишає загадкові натяки, підкидає предмети з її минулого, а також вона знаходить книгу, яка майже один в один повторює її сценарій фільму 😱А коли неподалік від готелю знаходять труп, події набувають ще зловіснішого відтінку🤯Це такий собі камерний трилер, де майже всі події відбуваються в межах одного готелю. Класика жанру в дуже чудовому виконанні: мінімум дійових осіб, за вікном заметіль, поліція не може дістатися, зв’язку майже немає, інтернет працює через раз, світло вимкнули (але події відбуваються в Україні, тому, звичайно, є генератор, але і там є нюанси)🤔Для мене розвʼязка логічна та без сюжетних дірок, але в той же час неочікувана: мотив я змогла вгадати, а от вбивцю ніІ коли я подумала, що вже кінець, авторка ще раз шокувала 🤗Мені також дуже сподобалося, що у книзі є літературний сленг, яким користується героїня, згадки про інші книги із зимовою атмосферою, і навіть трохи невимушеного гумору і лайки, що трохи розбавляє загальну тривогу і напругу 🤔 А ще книга піднімає важливі питання, наприклад корупція, насильство, даркнет, погрози і тдВисновок: максимально моя історія, неймовірно сподобалася від першої до останньої сторінки❣️Дуже рекомендую книгу всім любителям камерних трилерів з зимовою атмосферою❄️Оцінка: 5/5 🍷#відгуки@bookwinehome

Жінки vs Чоловіки: презентація антологій відвертих оповідань «Свята» і «Зимний»Запрошуємо на найгарячішу літературну презентацію цієї зими, де зустрінуться чоловічий та жіночий погляди на відвертість!Ми презентуємо дві новинки: антологію «Зимний», написану виключно чоловіками, та «Свята», авторками якої стали жінки. Це відверті оповідання, а отже, подія обіцяє бути пікантною 🫦На сцені зійдуться авторки та автори збірок, щоб прочитати найпровокативніші фрагменти, позмагатися у дотепності та показати, як по-різному звучить відвертість у жіночому та чоловічому письмі.Учасники події:👉 Автори: Дмитро Безверхній, Олег Краюхін, Олександр Бабінський.👉 Авторки: Марина Губарець, Анна Пасюк, Маргарита Моря.Та інші автори збірок в онлайн-форматі.👉Модератор зустрічі: Артем Скорина.На гостей чекає іронічний конкурс перших речень, несподівані читання з заміною еротичних слів, а також міні-батли, де кожен автор доводитиме, що саме його збірка вартує вашої уваги. А ще тематичні мочі, підібрані спеціально до атмосфери вечора, щоб додати смаку не лише текстам, а й настрою!Приходьте, щоб почути чесні історії, посміятися, здивуватися та вирішити: чиї оповідання цього вечора переможуть?Коли: 12 грудня о 18:30Де: «Книгарня «Є», вул. Левка Лук'яненка, 29Вхід: вільний за попередньою реєстрацією​https://forms.gle/NGQsnE2AVG9BMsPq7

«Львівеrpool», Світлана Васильченко.Темпора 2025Це було доволі тихе та неквапливе читання. А ще дуже осіннє, якраз під мій теперішній меланхолійний настрій.Головна героїня Поліна після здачі диплому в Покровську, куди через війну евакуювався донецький вуз, повернулася до свого рідного міста чекати. На що саме чекати, кого? Здається, вона й сама не знає.Часова лінія перескакує між теперішнім 2015 та минулим 2013. І Поліна немов застрягла в своєму власному часовому чистилищі. Між «тоді» і «коли-небудь». Між містом, яке повільно вмирає, і мрією про далекий Львів, яка постійно вислизає. Вона живе у своїх особистих Помпеях, де все застигло від дихання Везувію так раптово, що аж боляче торкатись цих руїн. І Львів у книзі - як міраж. Як Ельдорадо. Ніби десь далеко є місто, яке здатне зцілити твою душу, але ти боїшся навіть уявити, що можеш туди поїхати.Поліна ходить напівпорожніми вулицями й згадує, як було колись. Усі, хто був їй близький, давно виїхали, і вона лишилась сама - з ідеєю «тримати фортецю», зберегти місто для тих, хто нібито повернеться. Але вони не повернуться.І місто тут не просто фон, воно тут як місто Шредінґера: ні живе, ні мертве. Такий собі макет міста. Лялькові будиночки. Форма, а не зміст. І саме в такому стані живе Поліна - зависла між вчора й завтра, наче стоїть на темному пероні й не впевнена, чи поїзд узагалі приїде.Тут багато спогадів про колишнє «нормальне» життя у Донецьку, коли ще були плани на майбутнє. Постійні флешбеки - навчання, музична школа, дружня компанія, що слухала українські гурти, які приїздили тоді до відомого клубу «Ліверпуль», в якому вони постійно зависали. Усе виглядає так, наче героїня знову й знову гортає один і той самий кадр, намагаючись знайти в ньому вихід. А його все немає.В тексті багато музики, цитат із пісень Beatles, Police та інших «нафталінових» гуртів, які героїня то висміює, то ніжно обіймає. Вони ідеально доповнюють розмови, що веде героїня сама з собою. Але оця загальна присутність тривоги, що ховається між рядками, - не проговорена, але дуже відчутна.Мені відгукнулося. Книжка вийшла страшенно особистою та навіть камерною. Наче ти читаєш чиїсь старі зошити, де людина чесно записувала свої думки, страхи і маленькі, дуже крихкі надії. І вони такі чесні та правдиві, що аж незручно.

📸5 листопада в місті Харків в "КнигоУкритті" обговорювали тему, що торкає кожного, хто любить літературу й живе в місті – "Місто як персонаж". Учасницями були письменниці Уляна Кривохатько ("Атраменти") та Світлана Васильченко ("Острів забутої Пасхи", "Львівеrpool") – авторки видавництва "Темпора". Модерував зустріч Артем Скорина.Говорили про те, чи може місто бути повноцінним героєм книжки. І дійшли згоди – так, може. У книжках обох авторок місто задає тон історії, має свою репутацію, голос і навіть настрій. Воно стає співрозмовником головних героїв, віддзеркалює їх емоції, росте й змінюється разом із ними. Через нього проступають люди, події, історії і рішення.Обидві письменниці мають власний "географічний досвід": Світлана родом із Донеччини, нині мешкає в Ірпені. Уляна – із Запоріжжя, зараз живе у Києві. Вони обидві хотіли приїхати до Харкова, бо вірять, що українська культура народжується зараз саме тут.Під час зустрічі говорили про книжки, про міста, які формують людей, ділились спогадами теплими та щирими. Усі гості вечора отримали фірмові закладки, а автори найцікавіших запитань – книжку й таємничий подарунок.Зустріч залишила по собі важливу думку: місто теж проходить свою сюжетну арку. І, можливо, саме ми – його герої.

📗 Другий день хочу говорити про "НАМУЛ" Юлії Медвідь-Гнепи (вчора відірвалася на цілих майже 5 хвилин у ТікТок, але спочатку відео було 9 хвилин, безжально порізала на монтажі).А точніше — про головну героїню і всіх її демонів 💀🖇 Софія — так, травмована вихованням, але ж в дорослих людей вже є вибір, бути їм ницими рептиліями чи все-таки зробити щось хороше в житті?🖇 Софія — це клубок комплексів та невпевненості (вона реально вважає, що єдине, про що думають всі авторки на презентаціях своїх творів — це "чи не затовсті в них стегна для цих презентацій"). Вона не бачить проблем своєї доньки, бо зосереджена на собі любимій, а якщо щось буквально падає їй на голову, то не намагається з'ясувати причину, а звично фіксується виключно на собі: вона не їсть приготовлені мною сніданки, тому що це я їх зробила.📌 Так, отой уривок про мамашку, яка порівнює колір шкіри своєї доньки із її засмаглою подружкою, і сподівається, що в тої ризик меланоми вище — це її типовий хід думок. 💔 В якійсь момент їй телефонує сусідка матері і каже, що ту знайшли на зупинці без пам'яті, вона хотіла кудись їхати, не орієнтувалася у часі й просторі. І знаєте, що робить вдячна донечка? Каже "добре, я приїду" і... іде в кафешку, бо треба ж поїсти. 🔥 Але найголовніша тайна головної героїні полягає у тому, що, коли їй було 15 років (як доньці зараз), вона вбила свою однокласницю. Вони йшли додому, та хотіла дружити, ГГ знайшла в снігу якусь пляшечку, схожу на аптечну, і змусила подругу випити. Подруга випила, їй стало погано, вона впала, билася в судомах, а потім затихла. ГГ постояла поруч якійсь час і пішла додому. Коли прийшла, то хотіла покликати на допомогу, але вирішила нічого не казати, бо поки йшла, ноги змерзли, а тепер в теплі відігрілися, що його ото знову кудись йти. І так, їй всі зійшло з рук, бо смерть визначили як суїцід. ✏️ Деталь, що стала для мене кокосіком на цьому всьому тортику, що ГГ — дитяча письменниця, яка багато роздумує про те, як важливо дітям прививати світле, добре й чесне. Це так тонко, насправді, зроблено, що я не можу перестати про це думати. ❤️ Неймовірно вдячна авторці за цю героїню, за книгу в цілому. Подивіться мій відгук на ТікТок, бумласочка, і обов'язково почитайте книжку. Вона класна, попри обкладинку 👀 Це однозначно #Дафа_радить