«Ситутунга» Майка Йогансена — замовляйте!Оголосили передзамовлення на книжку Йогансена в серії «Vivat класика». «Ситутунга» — це збірка його іронічної прози. У ній 15 оповідань, фейлетонів, гуморесок і роман «Подорож ученого доктора Леонардо...».«Якщо ви читаєте цю книжку, ви розумна людина. Це не жарт, попри те що книжка, яку ви тримаєте в руках, — збірка іронічної прози, тобто смішної. Сам її автор, Майк Йогансен, казав до вас так: “...я справді один із найцікавіших авторів Радянської України і вам, розумний читачу, я можу це сказати прямо. Бо читачів у мене поки що мало, але зате ж і дурних серед тих читачів теж мало”.Отож якщо ви все-таки взяли з полиці цю книжку і не змогли покласти на місце, вітаю вас у фанклубі Йогансена. Імовірно, ви вже читали щось із його творів, наприклад “Подорож ученого доктора Леонардо...”, але якщо ще ні, то ця книжка стане вашим іспитом і перепусткою. У цьому клубі, як ви здогадуєтеся, зібралися люди розумні, веселі й іронічні».Книжку обіцяють плюс-мінус 19 серпня, але типографія може помилитися.#наші20#Йогансенhttps://vivat.com.ua/product/sytutunha/?fbclid=IwY2xjawLjiqJleHRuA2FlbQIxMABicmlkETFCR3ZyZm9PZE9BRWlYekNNAR5BOosOORBVFTKp-uNAXqB8Ne7A54NdfQV2yJ3Ty8dEBfkuLVc92x5Ff7hDUQ_aem_2ZQXadgYJdtOsHfhn3KcvQ
«Подорож ученого доктора Леонардо...»Йогансена: майже рейтингЗазирнемо під обкладинку цих видань. Без оцінок, тільки факти і спостереження.ПреамбулаЗа життя автора роман двічі виходив окремою книжкою. Вид-во «Пролетарий», 1930: пролог, книги перша й друга, епілог, післямова (саме в такому порядку, стежте за руками). Вид-во «Рух», 1932: пролог, книги перша, друга й третя, епілог (він є у змісті, але його немає в книжці: у всіх відомих примірниках бракує двох сторінок), післямова.Свого часу скан першого видання з’явився в Електронній бібліотеці української літератури на сайті Торонтського університету. Згодом додалася й третя частина повісті: не друге видання, а тільки книга третя.Якась добра душа взяла ці два файли — перше видання і третю частину — зліпила їх докупи і поклала на Чтиві. Людина допетрала, що післяслово має бути в кінці, а епілог або не помітила, або не знала його місце. І тепер на Чтиві є док-файл роману, у якому пролог, книги перша й друга, епілог, книга третя, післяслово.Крім структурної плутанини, у цьому файлі є помилки розпізнавання, найкумедніша — розділ ХІІ книги третьої.У Йогансена: «Прохолода! Тоскний крик! Їсти! Їсти! Їсти тверде, солодке, сухе! Досить води! Їсти пшеницю!А крила вже самі розправляються. А ноги самі відштовхуються від води. І раптом — шум крил. У старого селезня виспіли й закінчились натиски почувань. Він зірвався й летить. Шум крил! Їсти! Небезпека! Летять! Летіти!».У файлі на Чтиві: «Прохолода! Тоскний крик! сти! сти! сти тверде, солодке, сухе! Досить води! сти пшеницю!А крила вже самі розправляються. А ноги самі відштовхуються від води. І раптом — шум крил. У старого селезня виспіли й закінчились натиски почувань. Він зірвався й летить. Шум крил! сти! Небезпека! Летять! Летіти!».Є й інші, не такі смішні помилки. Якщо вони є в книжці, це означає, що текст не просто не «звіряли» з джерелом, як це тепер називають, а навіть не редагували і не робили коректуру. Інакше як пояснити граматичне безглуздя.1. «Віхола», 2022, серія «Неканонічний канон»Роман + «Як будується оповідання» + 14 віршівТекст із Чтива. У наступному тиражі епілог переставили, але помилки розпізнавання всі на місці. За джерело вказано видання «Смолоскип», 2001. Це брехня, бо у Смо там перше видання, де немає книги третьої, а тут вона є.Передмова ака «ключі до тексту» Віри Агеєвої.Коментарів немає.2. Yakaboo Publishing, 2023, серія «Yaka Школа»10 віршів + романТекст із Чтива. За джерело вказано «Рух», 1932. Це просто брехня.Передмови немає.Є одинокі посторінкові примітки до окремих слів.4. «Фоліо», Книжка називається «Повісті». Містить два романи: «Пригоди Мак-Лейстона, Гаррі Руперта» та інших» і «Подорож ученого доктора Леонардо...»Текст із Чтива. У химерній примітці вказано: «Повість подається за виданнями 1930 і 1932 років». Також сказано, нібито роман із третьою частиною опубліковано в книжці «Оповідання», що брехня, бо там перша редакція, де є лише книги перша і друга.Передмови немає.У кінці є загальний коментар (який просто рясніє помилками і фальсифікаціями), у якому є ще й примітки верстальника, котрий, схоже, виправляв подекуди текст Йогансена.4. «Ліра-К», 2025Сам роман.Текст із Чтива. Чи зазначають якесь фальшиве джерело, встановити важко, бо на ознайомчих сторінках про це нічого немає.Передмови немає, коментарів немає.5. «Основи», 2025Сам роман + ілюстрації у вигляді серії олійних полотен художниці Поліни Кузнецової.Текст за виданням 1932 року; узгоджено з чинним правописом.Післямова, коментарі, словник Ярини Цимбал.6. Vivat, 2025, серія «Vivat класика»Збірка іронічної прози Йогансена під назвою «Ситутунга», містить 15 творівТексти за прижиттєвими публікаціями і виданнями, один фейлетон републіковано вперше. Роман — за виданням 1932 року; текст узгоджено з чинним правописом.Передмова, коментарі, пояснення слів Ярини Цимбал.#наші20#Йогансен
ЗІЛЛЯ(З промови Майка Йогансенана диспуті про Зелену Кобилу)Я прошу вас, товариші, зробити такий експеримент. Заплющте очі, затуліть собі вуха, запніть хусткою ніздрі.Тепер дивіться і слухайте і нюхайте. Цих стін немає, нема на них напису «Суворо забороняється», немає вікон, немає дверей.Моєї промови не чути: її немає. Немає звуку голосів, що стиха бубоніли в залі. Дзиґарі на стіні змовкли, і маятник перестав одбивати секунди в нескінченної вічності.Запахів немає. Не пахне горілкою від товариша, що говорив про пофарбовану в зелений колір кобилу. Не пахне громадянин, що взивав Зелену Кобилу абсурдною мрією і недосяжним ідеалом. Щез запах тонкого флер-де-лі, що, немов димним ореолом, оточував дівчину із синіми, як Фірвальдштетське озеро, очима. Немає ні стін, ні домів, ні запаху.Але ви бачите, чуєте і нюхаєте. Ви відчуваєте найніжніший, трошки вогкий запах весни, ви чуєте, як під вашими ногами десь далеко зі споду росте трава, ви бачите, як вище і вище росте, намість стін і стільців, ця трава, як вона розвивається в папороть, як вона росте чимраз яскравіша й буйніша, як з папороті розвиваються дерева, проростають крізь стелю й дах. Тепер ви чуєте звуки, могутні й радісні, — це вітер шумить у крилатих кронах дерев; звуки ніжні й шовкові, що стелються в тонюній траві, звуки хлопають вітром у колосальні долоні дівочої папороті. Тисяча шелестів вступає в зелений оркестр і фугою біжить назустріч тисячам листя.І над усім плаває слабий неуявний аромат, сухий і ефемерний, але вічніший і дужчий від усього, що колись примушувало ваші ноги іти по землі і ваші руки боротись за щастя. Це аромат Зілля.(З нагоди пропущеного Івана Купала, вірші до якого були в каналі раніше.)Ілюстрація: суперобкладинка Алли Гербурт до книжки Йогансена «Подорож ученого доктора Леонардо і його майбутньої коханки Альчести в Слобожанську Швейцарію» (1932).#наші20#Йогансен
Наші в Тегерані сто років томуУлітку 1928 року відкрили авіарейс Харків—Тегеран. І серед перших пасажирів був юний журналіст і письменник Олександр Мар’ямов.Його репортажі з Персії читайте в антології «Шляхи під сонцем» та збірці «Береги дванадцяти вод» самого Мар’ямова, що вийшли в серії «Наші 20-ті» у видавництві «Темпора».Ми пролетіли шість аеродромів. Паглеві сьомий. Аероплан вгрузає в зелений полон, стаючи ще раз на свої передзначені півгодини, щоб пити бензину й летіти далі.На усталеному стандарті повітряних вокзалів кордон не позначився аж ніяк. Проте «мсьє Поль», що перевіряє перські візи на наших закордонних паспортах, і ага Магрулі начальник аеродрому, що вийшов таки нарешті на цей зелений простір, — вони обидва підкреслено ввічливі з чужоземцями, і це остаточно доводить, що від Паглеві починається закордон і його має ствердити «ага аджан» — пан поліцай, що наближається до аероплана.З «Юнкерса» Паглеві видається кількома кварталами білих будинків, схрещенням Каспійського моря через Мурдаб з «Білою рікою», з Сефіт-Руд. У водних коридорах, обмежених білими балюстрадками, товпляться човники з наметами посередині. Човники стоять промінцями з обох берегів, навкруги своїх приплавів: в самому Паглеві й на косі Казьян.Тепер на Казьяні розташовано наші концесії, будівлі Персриби, а 1920-го тут біліли англійські табори й сюди влучали набої з гармат ескадри Раскольнікова. Тут тоді повставав і керував гілянський мрійник і «дженгелі» Кучік-хан.Після втечі одного свого помічника й зради другого взимку засніженими дорогами північної Персії через Гілян і Ардебіль пішки хотів піти Кучік до Урмії, на з’єднання з загонами повсталого курда Симтко. Саме тоді колишній помічник його, Халу-Курбан, як шахський офіцер, як зрадник і як проводир верхи переслідував Кучіка.Він настиг його. Халу-Курбан знайшов свого колишнього вождя, замерзлого в печері, на пів дорозі. Халу-Курбан одрубав мертвому своєму проводиреві голову й привіз її до Тегерана.Я бачив цю голову.Вона стоїть у Тегеранському музеї. Спирт жовкне, і страшний колір щік і мертві очі втопають у величезній дженгелійській бороді.«Юнкерс» тепер простує до Тегерану. Під вікнами кабіни у Паглеві єднаються білий колір балюстрад, море й човники, єдина перська канонерка, захована десь у чагарнику, і чорна борода зрадженого й плутаного мрійного проводиря Гіляну.Англійська карта з позначеним маршрутом Мар’ямова в Ірані. Архів родини Мар’ямових.#наші20
Маклена Граса чи Ґраса?Це питання знову актуальне, бо п’єсу перевидають, а головне — ставлять на сучасній українській сцені, зокрема в Малому театрі в Києві (приходьте в новому сезоні).Нагадаю, по-перше, що автограф (рукопис автора) не зберігся, тому так перевірити неможливо.По-друге, уточню, що в польській мові (а дія відбувається в Польщі і Маклена — польська дівчина) немає ані імені Маклена, ані слова «ґраса» чи «граса». Максимум — це німецьке das Gras — трава. Ну, або Ґюнтер Ґрас.І одинокий документ — це афіші і програмки вистави, яку «Березіль» таки встиг пару разів поставити, а далі виставу заборонили. Із чималої статті на Вікі ви нічого не дізнаєтеся, бо там багато інтерпретацій і мало фактів. Стаття ж називається «Маклена Ґраса».Однак на афішах і в програмі назву написано як «Маклена Граса». Ця програмка збереглася в акторки Тамари Жевченко, яка репетирувала роль Маклени разом з Ужвій, але так і не встигла її зіграти. Вважають, що повнотілій Ужвій не вдалося показати на сцені дівчину-підлітку, і можливо, Жевченко, яка була тонка, худа, невисока і спеціалізувалася на ролях інженю, ця роль підійшла б краще. Проте у Курбаса було своє бачення, і перевірити його ми вже не зможемо.#наші20
Опубліковано фрагмент із «Югурти» Майка ЙогансенаОстанній прозовий твір Майка Йогансена — автобіографічна повість «Югурта» — вважається втраченим. Після його невдалої публікації номер «Літературного журналу» було знищено й передруковано, автограф же загинув з архівом репресованого автора.Вцілів чорновий переклад російською мовою, що його влітку 1936 року зробив Павло Зенкевич, теж згодом репресований. Після смерти чоловіка в таборах його дружина, перекладачка Софія Свободіна, передала рукопис в Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, де він нині і зберігається.У квітні під час перекладацької резиденції у Войновіцькому замку (Вроцлав, Польща) група перекладачів працювала над реконструкцією українського тексту та перекладом його польською, чеською, шведською і німецькою завдяки гранту від Culture Moves Europe та підтримці Kolegium Europy Wschodniej. Фрагменти (пролог і перша частина) перекладів усіма п’ятьма мовами опубліковано на сайті Rozstaje.Український переклад тут, а поруч усі інші.#наші20#Йогансен
НЕВПИННО17 травня 1908 року народився Леонід Первомайський.Так що ж я спинився ? Невже я не маючого вам сказати ? Крізь бурю шляхів,де орди погонь пилюгу піднімають,крізь морок образ і поразок без краю— на лихо одвертий, одверто лихий —проносив її і доніс, щоб згубитиі змовкнути, ставши, і бачити знов,як падає пісня і горло пробитеїї залила заборонена кров?!Але ми одверті, і ця заборонастав осторонь, щоб зійти нанівець,а пісня, що крови краплину схоронить,приплине до теплого берега серць.Я маю сказати. Слова не спиниш.Тупими ударами помст і вендет,то з тилу заходить і — постріли в спину,то з флангів атаку на мене веде.Не пісня, а помста. Не рима — блукання.Не слово — гонитва в сонячний став.Ти зловиш його і ведеш на арканікрізь безліч ворожих воріт і застав.Трощи йому ноги, щоб знов не блукало,в залізо закутий приборканий звір,щоб кидалась пісня оскалом шакалана горло захряслих у зраді зневір.Я не зупиняюся. Пісню не спиниш.В слові не згасиш тремтіння погонь.Це ворог заходив атакою в спинуі я повернув, щоб відбити його.Памір—Харків. 1932Збірка «Пролог до гори» (Харків: ЛіМ, 1933).#наші20#Первомайський
Про аванси, зарплати і дружбанів Остапа ВишніЗі спогадів директора видавництва «Селянська правда»:Як у керівника видавництва у мене вийшов конфлікт з Остапом Вишнею. Якось не був він днів зо три на праці, бо полював з іншим журналістом (позаштатним) — з «Вістей» — Радишем. Там було не стільки полювання, скільки п’янства. У тих полюваннях брали участь і письменники, зокрема Хвильовий. Отже, повернувшися з полювання, Вишня пише до видавництва записку: «видати Радишеві авансом 300 карбованців». 300 карбованців — це двомісячна зарплата відповідального партійного працівника (пересічна зарплата тодішнього працівника в СРСР становила тоді 25 карбованців). Радиш писав статті тільки до «Вістей», до «Селянської правди» він не дописував. Видати йому авансом 300 карбованців означало подарувати. Так видавництва іноді й підгодовували письменників. Але старший чоловік Радиш не був якимсь особливим автором, пересічний журналіст (можливо, навіть і непрофесійний журналіст). Резолюції на виписування гонорару підписували Пилипенко, Кириленко та Вишня (як секретар редакції). Я відмовився виплатити Радишеві 300 карбованців. Вишня «розплакався в жилетку» перед Пилипенком. Як видно, йшлося не тільки про аванс Радиша, а й узагалі про завелику ощадність нового керівника видавництва, який мулив охочим на виписування авансів, і Пилипенко звільнив мене з «Селянської правди», домігшися переведення на працю в редакцію газети «Радянське село».На фото: працівники газети «Вісти ВУЦВК» Остап Вишня і Василь Радиш.#наші20
І в «Березолі» грала Чистякова(Пропущені ювілеї квітня)18 квітня виповнилося 125 років з дня народження видатної драматичної актриси Валентини Чистякової (1900–1984).У першому числі журналу «Нова генерація» за 1928 рік було опубліковано вірш «Пісня про двох братів» закоханого в акторку Леоніда Чернова (Малошийченка) з присвятою Валентині Чистяковій.Через майже півстоліття вірш акторці присвятив Ігор Муратов.Ігор МуратовАКТРИСАВалентині Чистяковій«Після жнив восени, восени,По морозцю молодомуПриїздили до матері два сини, два сини,Із го- ро- да до- до- му...»Це — Леонід Чернов. Чи збереглиЦі вірші Ви? Чи, може, і забули,Що вам вони присвячені були?...Свистять, мов батогами балагули,Над Тев’євою донькою літа,Приречені на жертву, й облітаЛюбов, що підкорилася прокльону,Як помста з «Яблуневого полону».Вершини. Прірви. Самозабуття.Овації. І квіти. І присвяти.Ішли на сцену, як ідуть на свято,На світлу і прекрасну самострату.Ішли зі сцени — як ідуть з життя.Що Вам лишилось? Вирізки з рецензій?Знебарвлених пелюсток пил? А чимВіддячив час? Наївністю претензійДо нас, недовговічних глядачів?До давньої критичної голоблі?До ювілейних паточних промов?Стривайте, ні: не взято щось на облік,Не славу — однолюбную любовЖивого самовідданого серця,Що б’ється не для мемуарних версій,Не задля нагород і закордонних візДля сонячних зіниць і незабутніх слізТих юнаків, що на гальорці мліли.Вони варили сталь, і танки в бій водили,І каторжні тортури відбули,І спогади синам у спадок віддали.А буде ще й з онуками розмова...Покинем світ. Але серця своїПерекуємо на щасну підкову....О, не мовчіть, жорстокі солов’ї,Про час, коли так мріяли гаїІ в «Березолі» грала Чистякова.#наші20
100 геніїв Розстріляного ВідродженняТема останнього числа журналу NV (New Voices, 2025, № 2) — «100 геніїв Розстріляного Відродження: якою була знищена українська еліта і чому Москва жадала її смерті».Тематичний блок містить інтерв’ю «Як убивали поетів» (на жаль, гонзо-заголовок придумали журналіст(к)и після авторизації тексту); статтю Олега Шами «Історія однієї розмови» — стисло про зустріч українських письменників зі Сталіним в лютому 1929 року (більше можна прочитати тут). А також біографеми і фото ста українських діячів і діячок наших 20-х.Поміж цим уміщено короткі супровідні тексти Тараса Прохаська, Андрія Бондаря, Артура Пройдакова, Мирослава Мариновича, Тараса Томенка, Нати Жижченка, Мар’яна Пирога, Лариси Денисенко, Артема Пивоварова, Павла Гудімова, Олесі Островської-Лютої, Іллі Разумейка.Не обійшлося без курйозів: на фото Гордія Брасюка точно не він, на фото Василя Атаманюка (він чомусь у списку під псевдонімом Яблуненко, яким рідко послуговувався), можливо, він, дуже молодий, раніше таких фото в обігу не було.Художника Дубінського звати Георгій, а не Василь (усе життя його підписували Григорієм, а тут на тобі), і в колонці про Шкурупія не вказано автора третього шаржу на нього — Бориса Бамського.Журнал можна купити на сайті.#наші20
TGLIST.COM.UA
