​​Наші в Тегерані сто років тому

Улітку 1928 року відкрили авіарейс Харків—Тегеран. І серед перших пасажирів був юний журналіст і письменник Олександр Мар’ямов. Його репортажі з Персії читайте в антології «Шляхи під сонцем» та збірці «Береги дванадцяти вод» самого Мар’ямова, що вийшли в серії «Наші 20-ті» у видавництві «Темпора». Ми пролетіли шість аеродромів. Паглеві сьомий. Аероплан вгрузає в зелений полон, стаючи ще раз на свої передзначені півгодини, щоб пити бензину й летіти далі. На усталеному стандарті повітряних вокзалів кордон не позначився аж ніяк. Проте «мсьє Поль», що перевіряє перські візи на наших закордонних паспортах, і ага Магрулі начальник аеродрому, що вийшов таки нарешті на цей зелений простір, — вони обидва підкреслено ввічливі з чужоземцями, і це остаточно доводить, що від Паглеві починається закордон і його має ствердити «ага аджан» — пан поліцай, що наближається до аероплана. З «Юнкерса» Паглеві видається кількома кварталами білих будинків, схрещенням Каспійського моря через Мурдаб з «Білою рікою», з Сефіт-Руд. У водних коридорах, обмежених білими балюстрадками, товпляться човники з наметами посередині. Човники стоять промінцями з обох берегів, навкруги своїх приплавів: в самому Паглеві й на косі Казьян. Тепер на Казьяні розташовано наші концесії, будівлі Персриби, а 1920-го тут біліли англійські табори й сюди влучали набої з гармат ескадри Раскольнікова. Тут тоді повставав і керував гілянський мрійник і «дженгелі» Кучік-хан. Після втечі одного свого помічника й зради другого взимку засніженими дорогами північної Персії через Гілян і Ардебіль пішки хотів піти Кучік до Урмії, на з’єднання з загонами повсталого курда Симтко. Саме тоді колишній помічник його, Халу-Курбан, як шахський офіцер, як зрадник і як проводир верхи переслідував Кучіка. Він настиг його. Халу-Курбан знайшов свого колишнього вождя, замерзлого в печері, на пів дорозі. Халу-Курбан одрубав мертвому своєму проводиреві голову й привіз її до Тегерана. Я бачив цю голову. Вона стоїть у Тегеранському музеї. Спирт жовкне, і страшний колір щік і мертві очі втопають у величезній дженгелійській бороді.«Юнкерс» тепер простує до Тегерану. Під вікнами кабіни у Паглеві єднаються білий колір балюстрад, море й човники, єдина перська канонерка, захована десь у чагарнику, і чорна борода зрадженого й плутаного мрійного проводиря Гіляну. Англійська карта з позначеним маршрутом Мар’ямова в Ірані. Архів родини Мар’ямових.#наші20