Леонід Нєвзлін

Вчорашні переговори Трампа і Путіна, під час яких російський диктатор нібито віддав наказ своїм військам припинити обстріли енергетичної інфраструктури України, закінчилися черговим масованим бомбардуванням. Росіяни випустили шість балістичних ракет і 145 ударних дронів; постраждали цивільні об’єкти в різних регіонах країни.Наступний раунд переговорів між США та РФ запланований на майбутню неділю — делегації мають зустрітися в Саудівській Аравії. Однак вже зараз можна простежити певну динаміку.Існувало дві пропозиції — американська та європейська; обидві були підтримані Києвом. Вашингтон пропонував всеосяжне перемир’я на 30 днів. Європа пропонувала припинення вогню в повітрі та на морі, але не на суші. Путін, вочевидь, відкинув обидва варіанти і, ймовірно, дав певні обіцянки не завдавати ударів по енергетичній інфраструктурі. Можливо, він розраховує, що це зупинить болісні для нього атаки українців на нафтопереробні об’єкти РФ.Путін затягуватиме час і погоджуватиметься лише на ті пропозиції, які дозволять йому зайняти найбільш вигідну позицію на полі бою. На припинення вогню, яке могло б урятувати життя вже зараз, він не погоджується в жодному вигляді, висуваючи нездійсненні умови. Путін хоче вести тривалі переговори під канонаду, намагаючись досягти своїх цілей воєнними засобами.Підписатися: Леонід Нєвзлін

Адміністрація Дональда Трампа не продовжила дію ліцензії, яка дозволяла проводити платежі за російські енергоносії через низку фінансових установ. Ця ліцензія, що давала можливість обходити санкційний режим, була видана адміністрацією Джо Байдена у лютому 2022 року, і в середу сплив її термін дії.Ця ситуація ускладнює життя тим гравцям ринку, які хочуть купити у Росії, наприклад, нафту за західну валюту. Точно невідомо, яким є обсяг таких платежів і наскільки болючою для Москви буде відсутність цієї ліцензії.Водночас ЗМІ повідомили, що США відновили поставки Україні модернізованих плануючих бомб GLSDB. За оцінками джерел Reuters, ця зброя може повернутися на поле бою найближчим часом.Що цікаво — ці новини не супроводжуються жодними заявами вищих посадових осіб США. Розмови про те, що Вашингтон «дістав батіг для РФ», поки що залишаються журналістськими та експертними інтерпретаціями, але не офіційною позицією.Можна припустити, що зараз ми спостерігаємо форму публічної дипломатії, коли адміністрація Трампа демонструє Кремлю серйозність своїх намірів, залишаючи собі простір для маневру і можливість «відкотити» ситуацію без значних втрат. Але навіть якщо це так, сам факт початку розмови з Москвою з позиції сили — це позитивний сигнал.Підписатися: Леонід Нєвзлін

ШАБАК опублікував результати внутрішнього розслідування трагедії 7 жовтня. Агентство вказує як на власні помилки й недоліки, так і на відповідальність політичного керівництва країни.Одним із головних факторів, що зробили можливим напад ХАМАСу, у розслідуванні називається передача мільйонів катарських доларів у Газу, які в підсумку опинилися в руках бойовиків.Про те, що Катар передає гроші в Газу, було відомо давно. Те, що це відбувається з відома прем’єр-міністра, також не секрет. Ну а те, що кошти, нібито призначені для "гуманітарних потреб", насправді використовуються ХАМАСом для посилення своїх військових можливостей, просто очевидно.Але прем'єр-міністр уже розпочав війну проти ШАБАК і його глави, Ронена Бара. "Ронен Бар повністю провалив своє завдання – як у боротьбі з ХАМАСом загалом, так і у запобіганні трагедії 7 жовтня зокрема", – заявили в канцелярії Нетаніягу. Міністр зв’язку Шломо Караї навіть закликав негайно звільнити Бара, звинувативши його у "зраді".Їхні тези підхопив і Катар, підтверджуючи, що Нетаніягу знав про всі платежі, і обрушився на ШАБАК, порадивши йому "зосередитися на порятунку заручників" (а не, вочевидь, на з’ясуванні причин найстрашнішої трагедії в історії Держави Ізраїль).Добре, що ШАБАК провів це розслідування та визнав власні помилки. Шкода, що від Нетаніягу ми цього так і не дочекаємося.Підписатися: Леонід Нєвзлін

Гостра дискусія, що спалахнула в ці дні навколо угоди між США та Україною, має критичне значення. Її результат безпосередньо визначить майбутнє української державності — і це не просто риторика.Можна скільки завгодно сперечатися про особистість і методи Дональда Трампа, але саме він представляє наймогутнішу країну Заходу, чиї інтереси в Україні збережуться й після його президентства.Трамп зробив чимало заяв, приємних кремлівському вуху. Однак поки що це лише слова, за якими не пішли конкретні кроки, окрім погодження подальшої дипломатичної роботи. Водночас Україні запропоновано угоду, яка закріплює прямий економічний інтерес США в країні. Причому цей інтерес охоплює не лише розробку родовищ, а й цілу низку інших галузей, інвестиції в які необхідні для відновлення української економіки. Фактично, йдеться про своєрідний “План Маршалла” для України, який накладає на Америку певні зобов’язання.Так, форма угоди може здатися досить жорсткою і такою, що переважно враховує інтереси Америки. Це неприємно, але емоції не повинні затьмарювати суть питання. Якщо спокійно проаналізувати відомі умови угоди, то вона безсумнівно вигідна для України.Сьогодні на плечах президента Володимира Зеленського лежить відповідальність за долю держави та українського народу. Зеленський і Україна нерозривно пов’язані, і зараз він, демократично обраний лідер, робить вибір за всіх українців. Саме від президента залежить, чи будуть Сполучені Штати стояти за спиною України. Не лише Трамп, рейтинги якого варто оцінювати через 100 днів його президентства, а й уся американська міць, яка переживе цю та наступні адміністрації.Більше того, погодившись на угоду, Україна може отримати унікальну геополітичну роль, ставши ключовою ланкою між Америкою та Європою. Не варто тішити себе ілюзіями щодо нещодавніх заяв — протистояння демократій і диктатур не зникне, а навпаки, спалахне з новою силою. У цьому контексті Україна здатна стати найважливішим оператором трансатлантичної взаємодії.Демократичний світ, попри здавалося б фатальний розкол, знову консолідується заради перемоги над Росією та її союзниками. Для України життєво важливо зміцнити свою державність, демократію та вибудувати міцний союз саме зі США. Це мають бути такі ж міцні зв’язки і взаємні зобов’язання, які існують між США та Ізраїлем. Емоції та образи не повинні затьмарювати стратегічні інтереси. Здобути перемогу допоможуть лише раціональний підхід і політична далекоглядність.Підписатися: Леонід Нєвзлін

Путін зробив велику кримінальну кар’єру – від дрібного хулігана з пітерського двору до глави мафіозної держави, яка зрештою вчинила військові злочини міжнародного масштабу. Це стало очевидним досить рано. Проте кожен наступний етап цього усвідомлення обходився все дорожче. Ми, ЮКОС, стали першими, хто заплатив цю ціну. Далі було тільки гірше.Все почалося 22 роки тому, 19 лютого 2003 року. Мій друг Михайло Ходорковський на зустрічі правління РСПП з Путіним виступив із жорсткою антикорупційною доповіддю. Йшлося про купівлю компанії «Північна нафта» державною «Роснефтью», яку курував Ігор Сєчін (на той момент заступник голови адміністрації президента), за захмарні 600 мільйонів доларів. Реальна її вартість не перевищувала 200 мільйонів. Як показала реакція Путіна і його подальші дії, фінансово зацікавлений у цій вкрай сумнівній угоді був не лише Сєчін, а й він сам.Ось так президент, що зосередив у своїх руках величезну владу у величезній країні, виявився банальним шахраєм. Але ще й злопам’ятним і таким, що не зупиняється ні перед чим у досягненні власних цілей та знищенні всіх, хто йому протистоїть. Ходорковський, який першим публічно вказав на це, відтоді став для Путіна особистим ворогом. А сам Путін, перетворивши державу на свою феодальну вотчину, а владу – на інструмент для задоволення своїх дедалі зростаючих апетитів і бажань, зрештою розв’язав криваву війну, напавши на Україну.Підписатися: Леонід Нєвзлін

Путін готовий зібрати під своє крило та надати духовний притулок усім прихильникам «традиційних цінностей». Створюється бюрократична структура, яка має допомагати в адаптації та облаштуванні іноземців, що поділяють духовні цінності рашистів.І на Заході такі теж знаходяться. Передусім це ті, хто, більше не витримуючи радикального лівого дискурсу (який до недавнього часу заполоняв західний суспільний простір), з необачності скотився в іншу крайність і вбачає у фашистській за своєю суттю державі — Росії — чудовий для себе притулок, а в Путіні — захисника всього хорошого від усього поганого.Проте справа тут не у «цінностях», а в поляризації суспільства: якщо бути проти лівих, то вже в найрадикальніший, фашистський спосіб.У цьому немає нічого нового — те саме відбувалося в Європі сто років тому. Небезпека, що тоді походила від комуністів (які, до слова, у разі потреби теж тікали до Москви під крило Сталіна), змусила надто багатьох звернутися до фашизму і навіть націонал-соціалізму. При цьому і ті, й інші люто ненавиділи не лише один одного, а й сам Захід — ліберальний і демократичний («прогнилий» і «продажний»).Сьогодні можна спостерігати ту саму ненависть до ліберального і демократичного Заходу з обох боків: як з лівого, так і з фашистського, путінського. До останнього й примикають праві радикали, які не змогли втриматися в межах здорового глузду.А путінські «традиційні цінності» — це лише реакційний (тобто народжений як відповідь на лівий дискурс) ідеологічний конструкт, що виправдовує російську ненависть до Заходу. Адже не можна ж вічно використовувати як ідеологію набридлі міфи про війну 80-річної давнини.Підписатися: Леонід Нєвзлін

Ідея Дональда Трампа щодо переселення жителів сектора Гази в інші країни — смілива та цікава. Правда полягає в тому, що нині умови життя на цій території жахливі, і змушувати людей залишатися там — неправильно. Їм повинна бути забезпечена можливість виїхати.Звісно, переселення жителів сектора має бути організоване на належному рівні — як фінансово, так і логістично. Так само, як мають бути створені належні соціальні, житлові та інші умови у країнах, які приймуть цих людей. За підтримки США та їхніх союзників це цілком можливо.З іншого боку, необхідно мінімізувати ризики, пов’язані з можливим поширенням ісламістської ідеології в країнах, що прийматимуть переселенців із Гази. У цьому контексті створення великих громад у Єгипті чи Йорданії, як пропонувалося спочатку, виглядає проблематичним. Те саме стосується й інших країн Близького Сходу.Одним із можливих сценаріїв може бути надання жителям Гази коридору через Єгипет до віддалених мусульманських країн, наприклад, Індонезії, Малайзії чи Пакистану.Взяти участь у програмі переселення та адаптації жителів Гази могли б і ті європейські держави, які зайняли безкомпромісну позицію щодо палестинського питання — Ірландія, Норвегія, Іспанія.Зовсім не обов’язково уявляти ситуацію так, ніби всі 1,8 мільйона людей будуть поділені на дві-три великі групи та примусово виселені до якоїсь найближчої пустелі.Проте організувати переселення невеликих груп цих людей у різні країни, надавши їм фінансову та побутову мотивацію, цілком реально.У цьому контексті ідея Дональда Трампа аж ніяк не позбавлена сенсу.Підписатися: Леонід Нєвзлін

⚡️Президент Дональд Трамп під час зустрічі з прем'єр-міністром Біньяміном Нетаніягу ще раз повторив свою позицію щодо необхідності переселення жителів сектора Газа."Цей район зруйнований. Якби у них була альтернатива, вони б туди пішли", — сказав президент США, повідомляє Walla. "Можна побудувати 4-5 зон із красивими містами, де палестинці не будуть помирати. У Газі не було нічого, окрім руйнувань і смерті. Я хочу переселити 1,7 мільйона палестинців із Гази", — заявив він.Водночас Трамп висловився проти будівництва ізраїльських поселень у секторі Газа: "Це занадто небезпечно". Коли його запитали, чи зможуть палестинці, які залишили Газу, повернутися назад, Трамп відповів: "Я сподіваюся, що ми зможемо зробити щось хороше, щоб їм не захотілося повертатися".На питання газети ХаАрец, чи повинна Палестинська автономія керувати Газою, Трамп відповів: "Зараз не найкращий час, ви так не думаєте?".Відповідаючи на питання, чи можливо завершити угоду з ХАМАСом, Трамп сказав:"Угоду можна завершити, але ми маємо справу зі складними людьми". Нетаніягу, своєю чергою, відповів на запитання, чи збирається він виконувати угоду: "Ми спробуємо. Саме про це ми тут і говоритимемо".Щодо переговорів про нормалізацію відносин із Саудівською Аравією, Трамп сказав: "Саудити не вимагають створення палестинської держави в обмін на нормалізацію".

Заяву президента Дональда Трампа про бажання укласти з Україною угоду, що передбачає поставки рідкоземельних металів в обмін на американську допомогу, багато хто трактує як спробу відібрати в українського народу національне надбання. Але, мені здається, це не так.По-перше, Україна сама запропонувала пов’язати продовження та розширення допомоги з розробкою родовищ, наприклад, літію, доведені запаси якого в Україні становлять третину від загальноєвропейських. І ця ідея з’явилася не вчора: ще до початку великої війни в Києві обговорювали залучення компаній Ілона Маска до цієї роботи. Більше того, аналогічна пропозиція міститься у “Плані перемоги” Володимира Зеленського.По-друге, видобуток того ж літію в Україні все ще залишається на стадії "обговорень". Необхідно провести подальші геологічні дослідження родовищ, що потребує окремих інвестицій. Не кажучи вже про саму розробку. Крім воєнних ризиків, відсутність інвестицій у цю сферу пов’язана, на жаль, із класичними проблемами – судовими процесами щодо прав на розвідку, видобуток та саму землю. Вирішення цих питань потребує серйозних і важливих реформ.Запропонувати наймогутнішій країні світу спільний економічний проєкт, у якому вона буде зацікавлена у захисті України, – цілком раціонально. Більше того, це допоможе вирішити ключове питання майбутніх гарантій безпеки для Києва. А ще розвідка та розробка родовищ рідкоземельних металів можуть стати основою для відновлення економіки України, яка потребує та буде потребувати залучення інвестицій. А їх не буде без тих самих гарантій безпеки.Безперечно, національне надбання потрібно захищати та ставитися до нього відповідально. Але головне – щоб це надбання не залишилося предметом порожніх розмов, а працювало на благо українського народу.Підписатися: Леонід Нєвзлін

В Україні демонтують об'єкти, які асоціюються з Росією та СРСР. І будуть демонтувати далі. Тож любителям поплакати за великою російською культурою варто поберегти сльози – вони ще знадобляться. У великих кількостях, до того ж.Я вважаю, і багато разів про це говорив, що лише українці мають право вирішувати, які пам’ятники епох російської чи радянської імперій вони хочуть бачити у своїх містах – дорогою на роботу, до школи або коли біжать у метро рятуватися від бомб і ракет представників тієї самої "великої культури".Нещодавно в Києві було демонтовано пам’ятник фізіологу Івану Павлову. І, як і в усіх інших випадках, це суто внутрішня справа України щодо дерусифікації та декомунізації. А моя справа, наприклад, – що я думаю про Павлова як ученого та філософа. І про його більш ніж критичні висловлювання щодо російського розуму, наприклад. Є лише один маленький нюанс. І сподіваюся, що як друг України я все ж маю право сказати те, що мене особисто зачепило."Попри його внесок у науку, його фігура пов’язана з імперським наративом. Історично школа Івана Павлова проводила жорстокі експерименти не лише на тваринах, а й на людях. Зокрема, для цих експериментів використовували безпритульних дітей віком від 6 до 15 років". Так київська влада пояснює рішення про демонтаж. Щодо імперського наративу у мене питань немає, а от щодо другої частини…Кияни можуть перейменовувати, зносити та демонтувати що завгодно, але не варто на догоду модним сучасним наративам грішити проти істини. Жорстокість і жахливі експерименти Івана Павлова – це один із міфів, що гуляють інтернетом, і немає жодних доказів чи свідчень того, що лауреат Нобелівської премії катував безпритульних дітей.Правота українців не потребує реверансів і доказів. Тим більше таких безглуздих. Слава Україні!Підписатися: Леонід Нєвзлін