Путін готовий зібрати під своє крило та надати духовний притулок усім прихильникам «традиційних цінностей». Створюється бюрократична структура, яка має допомагати в адаптації та облаштуванні іноземців, що поділяють духовні цінності рашистів.І на Заході такі теж знаходяться. Передусім це ті, хто, більше не витримуючи радикального лівого дискурсу (який до недавнього часу заполоняв західний суспільний простір), з необачності скотився в іншу крайність і вбачає у фашистській за своєю суттю державі — Росії — чудовий для себе притулок, а в Путіні — захисника всього хорошого від усього поганого.Проте справа тут не у «цінностях», а в поляризації суспільства: якщо бути проти лівих, то вже в найрадикальніший, фашистський спосіб.У цьому немає нічого нового — те саме відбувалося в Європі сто років тому. Небезпека, що тоді походила від комуністів (які, до слова, у разі потреби теж тікали до Москви під крило Сталіна), змусила надто багатьох звернутися до фашизму і навіть націонал-соціалізму. При цьому і ті, й інші люто ненавиділи не лише один одного, а й сам Захід — ліберальний і демократичний («прогнилий» і «продажний»).Сьогодні можна спостерігати ту саму ненависть до ліберального і демократичного Заходу з обох боків: як з лівого, так і з фашистського, путінського. До останнього й примикають праві радикали, які не змогли втриматися в межах здорового глузду.А путінські «традиційні цінності» — це лише реакційний (тобто народжений як відповідь на лівий дискурс) ідеологічний конструкт, що виправдовує російську ненависть до Заходу. Адже не можна ж вічно використовувати як ідеологію набридлі міфи про війну 80-річної давнини.Підписатися: Леонід Нєвзлін