Леонід Нєвзлін

Колонка колишнього прем'єра Великобританії для Daily Mail, яку багато хто називає "мирним планом Бориса Джонсона", викликала серйозний резонанс. Особливо на тлі відмови Джо Байдена балотуватись у президенти.Трамп, судячи з усього, зміг переконати Джонсона в реалістичності своїх підходів. Принаймні екс-прем'єр прямо стверджує, що Трамп зможе “закінчити це на правильних умовах для України та Заходу”. Не візьмуся коментувати правильність озвучених пропозицій щодо кордонів та статусу російської мови. Але в цьому тексті є одна здорова думка, яка зводиться до інкорпорації Збройних сил України в структуру загальноєвропейської безпеки.Джонсон пише про те, що 70 тисяч американських військових у Європі можуть бути замінені українськими солдатами, що дозволить Трампу заощадити американські гроші, повернути війська додому та стимулювати європейців робити більше для своєї безпеки. Можливо, не варто сприймати цю ініціативу буквально та вітати вихід американських солдатів з європейського континенту. Війська США є важливим фактором стримування.Але сам підхід, запропонований Джонсоном – єдино вірний. Європа має самостійно гарантувати свою безпеку та не залежати від наростання ізоляційних настроїв у США. Зробити вона це може лише активно залучаючи своїх найближчих природних союзників, які мають конкретний бойовий досвід протистояння агресії Росії, Ірану та всієї “вісі зла” – Україну та Ізраїль. Які, у свою чергу, мають технології, можливості, військові кадри і найбільш боєздатні війська в географічній доступності.Підписатися: Леонід Нєвзлін

The Wall Street Journal: Розвідувальні агентства США попереджають, що Росія може почати озброювати хуситів у Ємені передовими протикорабельними ракетами у відповідь на підтримку адміністрацією Байдена українських ударів по Росії з використанням американської зброї. Ця інформація з'явилася після того, як командувач збройних сил США на Близькому Сході генерал Ерік Курила повідомив міністру оборони США Ллойду Остіну, що військові операції в регіоні не справляються із запобіганням атакам хуситів на кораблі в Червоному морі, і запропонував ширший, можливо, політичний підхід. Вражає, як США здаються без бою практично за будь-якого виклику та тиску. Готові називати терористів «політичними силами», знімати санкції, аби не кривдили.Видання пише, що Білий Дім веде конфіденційні переговори, щоб не допустити поставок ракет із Москви підтримуваним Іраном і, вочевидь, Росією хуситів, які атакують судна в Червоному морі вже вісім місяців. Сьогодні загроза кооперації Кремля з хуситами стала ще очевиднішою, коли безпілотник хуситів вдарив по Тель-Авіву, вбивши одну людину та поранивши ще кількох.Для протидії загрозі хуситів Центральному командуванню армії США було доручено підготувати ширший перелік можливих цілей у Ємені. Але без повноцінної регіональної стратегії стримування, що ґрунтується на силі, готовності її застосувати, а також на безумовній підтримці регіональних союзників, в успіх такої операції віриться важко. У здатність американців бути гарантом безпеки не вірять арабські союзники, не кажучи про Ізраїль, якому США фактично обмежили постачавки озброєнь прямо під час війни через електоральні, передвиборні міркування, незважаючи на гостру необхідність відновлення арсеналів. Надія на те, що правила гри зміняться, коли і якщо Дональд Трамп стане президентом, є, проте його стиль — непередбачуваність, тому ці надії можуть швидко випаруватися.Джерело: Черговий по Ізраїлю

Сьогодні французи відзначають своє головне національне свято, а разом з ними і весь світ звично дякує революціонерам XVIII століття за те, що вони подарували західній цивілізації. Що вони нам подарували?Республіку, демократію та конституцію? Але це вже зробили незадовго до них американці та й до американців Захід мав цілком зрозумілі уявлення про демократію. Революцію як таку? Але й у цьому їх випередили американці, а до них англійці та голландці. Експорт революції за допомогою війн? Революційний терор? Мабуть, за таке дякувати не варто. Але в одному французькі революціонери виявилися першопрохідцями, і Захід раз і назавжди засвоїв це їхнє відкриття: принциповий і безкомпромісний поділ на правих і лівих (саме так розподілилися місця поміркованих і радикальних депутатів Національних зборів відносно трибуни оратора). З того часу й дотепер не тільки та чи інша політична сила, а й будь-яке публічне висловлювання негайно піддається точній класифікації та зараховується до правих чи лівих разом з його автором. У ХХІ столітті ми, щоправда, встигли трохи заплутатися. Генеральний секретар ЦК Комуністичної партії Китаю Сі Цзіньпін, який при цьому проводить ринкові реформи – правий чи лівий? Як антисемітизм, який завжди був винятковою прерогативою правих, став сьогодні прапором лівих? Чому робітники та бідняки в США голосують за республіканців (правих), а не за лівих, які, за ідеєю, мають представляти їхні права?Але незважаючи на плутанину, подарований нам французькими революціонерами XVIII століття дороговказ з кожним днем стає всеохопнішим. Будь-яка ляпнута правими дурість неминуче змушує всіх навколо схилятися вліво. Ще одна ліва модна ненависть неминуче підвищує підтримку правих. Мало кому вдається в такій ситуації зберегти розсудливість і людяність, але центр у революційній схемі і не передбачений, усім належить бути або лівими, або правими. Це пряма дорога до загальної війни.Підписатися: Леонід Нєвзлін