Леонід Нєвзлін

Заяви Путіна, які пролунали напередодні ввечері, лише підтверджують тезу про те, що він зацікавлений, якщо не в зриві, то в максимальному затягуванні переговорів, ініційованих Вашингтоном. Публічно доступна інформація не залишає сумнівів: Кремль відмовився від пропозиції Дональда Трампа щодо всеосяжного припинення вогню.Спочатку Путін обставив цю ініціативу низкою неможливих умов — зокрема, припиненням мобілізації в Україні та зупинкою американської допомоги. А вчора в його риториці відбулася ще одна показова зміна.Довгий час Москва просувала тезу про нібито нелегітимність президента Володимира Зеленського, пропонуючи в якості альтернативного суб’єкта переговорів український парламент. Тепер же й цього Путіну недостатньо: він оголосив «нелегітимними» всі цивільні органи влади України і висунув божевільну ідею про необхідність «зовнішнього управління під егідою ООН».Стратегічна мета Москви залишається незмінною — підрив і знищення української державності будь-якими засобами. Путін не збирається зупиняти війну — він лише тягне час, продовжуючи безжально бомбити українські міста. Схоже, Трамп уже це усвідомив. Тепер одне з ключових питань — як Вашингтон відреагує на чергову хамську витівку господаря Кремля.Підписатися: Леонід Нєвзлін

Рівно 25 років тому цього дня в Росії відбулися вибори президента, на яких переміг призначений «сім'єю» наступником Бориса Єльцина Володимир Путін. Непримітного підполковника КДБ зусиллями «сімейних» політтехнологів було приведено до влади у якості президента. Міль оселилася в Кремлі й почала виїдати все довкола.Трагічне рішення, ухвалене з егоїзму, яке вже в наш час коштувало десятків тисяч життів за межами РФ. Росія занурилася в морок диктатури, перетворившись на феодальну вотчину Путіна та його друзів, яка живе за принципами мафіозної держави. У цивілізованому світі у тієї Росії, яку створив Путін, немає жодних перспектив. Усе, що буде далі — деградація та суспільство, ще глибше занурене в неуцтво й агресію.Чи можна було передбачити, що події 26 березня 2000 року обернуться такою катастрофою? З одного боку, Путіна висували в надії на його нікчемність, і «сім'я» керувалася насамперед власними інтересами, які й мав би захищати їхній ставленик. Але з іншого боку, сам спосіб, у який Путіна приводили до влади, виключав мирне майбутнє. Його президентство базується на війні — він отримав владу на тлі Чеченської війни, і досі тримається за неї, використовуючи війну проти України.Шансів на те, що поки Путін у Кремлі, Росія не становитиме загрози західному світові — немає. І це слід завжди пам’ятати, не припускаючись нових помилок.Підписатися: Леонід Нєвзлін

Президент США Дональд Трамп в інтерв’ю телеканалу Newsmax заявив, що не виключає: Володимир Путін «тягне час» у переговорах щодо війни проти України. «Я так робив у свій час — знаєте, не хочу підписувати контракт, хочу ніби залишатися в грі, але, можливо, й не зовсім хочу цього робити», — сказав він.І в цьому президент США цілком має рацію — росіяни дійсно тягнуть час. Вони «дроблять» порядок денний, намагаючись, наприклад, в обмін на реанімацію «зернової угоди» (яку тепер називають «перемир’ям на морі») домогтися скасування низки санкцій. Це, у свою чергу, дозволило б Москві підключити велику фінансову установу до міжнародної системи (зокрема, Россєльхозбанк), відновити торгівлю добривами тощо.У такому режимі Кремль діятиме і далі: не буде погоджуватися на всеосяжне врегулювання, а вичавлюватиме максимум вигоди при мінімальних поступках у дрібних, не надто значущих питаннях. Бізнес-логіка, про яку говорить Дональд Трамп, тут цілком доречна — багато підприємців справді поводяться саме так.Проблема в тому, що це все ж таки не просто бізнес. Така логіка не зовсім доречна в політичному процесі, від якого залежать долі й життя цілого народу. З політичної точки зору, затягування часу й отримання Москвою — навіть незначних — бенефітів дозволяє Путіну виставляти США своїми співучасниками та розпочати відновлення своїх позицій на міжнародній арені.Підписатися: Леонід Нєвзлін

Минулої ночі росіяни влаштували масоване бомбардування Києва. Внаслідок ударів іранських дронів по житлових будинках української столиці загинули троє людей, серед них — п’ятирічна дівчинка разом зі своїм батьком. Ще близько десяти осіб зазнали поранень. Кияни розповідають, що так гучно в місті не було вже давно.Минулого тижня путінські війська ледь не щоночі здійснювали масовані нальоти ударних БПЛА на великі міста — Кропивницький, Одесу, Запоріжжя.Сьогодні в Саудівській Аравії мають відбутися переговори делегацій США та України. Завтра до Ер-Ріяда має прибути й російська делегація для розмови з американцями. На жаль, прогноз про те, що Путіну потрібні переговори на тлі палаючих українських міст, виявився вірним.Здійснюючи щоденні терористичні атаки на тлі мирної риторики Вашингтона, він прагне зробити адміністрацію США співучасником своїх злочинів — паралельно розповідаючи її представникам приємні для їхнього вуха історії про те, як ходив молитися після замаху на Дональда Трампа. Путіну не можна вірити.Підписатися: Леонід Нєвзлін

Міністерство фінансів США внесло до чорного списку китайський нафтопереробний завод Shandong Shouguang Luqing Petrochemical за те, що він купував нафту в Ірані всупереч раніше запровадженим американським санкціям.Це хороший прецедент. Китай — найбільший покупець іранської нафти, і з 2018 року, коли Дональд Трамп відновив санкції проти Ірану, саме Китай підтримував його економіку на плаву.Втім, адміністрації Дональда Трампа не варто втрачати пильність. Іран і Китай довели свою здатність обходити обмеження — від використання дрібніших танкерів для перевантаження нафти в морі на півдорозі до місця призначення до нових терміналів, спеціально створених у Китаї для прийому нафти від перевізників, що під санкціями.США повинні відстежувати всі ці хитрощі, а також усю інфраструктуру, спрямовану на обхід санкцій — включаючи банки, які обробляють нафтові транзакції, уряди країн, під прапорами яких ходять танкери, страховиків тощо.Тоді тиск на Іран стане справді «максимальним». І, можливо, матиме результат.Підписатися: Леонід Нєвзлін

Вчорашні переговори Трампа і Путіна, під час яких російський диктатор нібито віддав наказ своїм військам припинити обстріли енергетичної інфраструктури України, закінчилися черговим масованим бомбардуванням. Росіяни випустили шість балістичних ракет і 145 ударних дронів; постраждали цивільні об’єкти в різних регіонах країни.Наступний раунд переговорів між США та РФ запланований на майбутню неділю — делегації мають зустрітися в Саудівській Аравії. Однак вже зараз можна простежити певну динаміку.Існувало дві пропозиції — американська та європейська; обидві були підтримані Києвом. Вашингтон пропонував всеосяжне перемир’я на 30 днів. Європа пропонувала припинення вогню в повітрі та на морі, але не на суші. Путін, вочевидь, відкинув обидва варіанти і, ймовірно, дав певні обіцянки не завдавати ударів по енергетичній інфраструктурі. Можливо, він розраховує, що це зупинить болісні для нього атаки українців на нафтопереробні об’єкти РФ.Путін затягуватиме час і погоджуватиметься лише на ті пропозиції, які дозволять йому зайняти найбільш вигідну позицію на полі бою. На припинення вогню, яке могло б урятувати життя вже зараз, він не погоджується в жодному вигляді, висуваючи нездійсненні умови. Путін хоче вести тривалі переговори під канонаду, намагаючись досягти своїх цілей воєнними засобами.Підписатися: Леонід Нєвзлін

Адміністрація Дональда Трампа не продовжила дію ліцензії, яка дозволяла проводити платежі за російські енергоносії через низку фінансових установ. Ця ліцензія, що давала можливість обходити санкційний режим, була видана адміністрацією Джо Байдена у лютому 2022 року, і в середу сплив її термін дії.Ця ситуація ускладнює життя тим гравцям ринку, які хочуть купити у Росії, наприклад, нафту за західну валюту. Точно невідомо, яким є обсяг таких платежів і наскільки болючою для Москви буде відсутність цієї ліцензії.Водночас ЗМІ повідомили, що США відновили поставки Україні модернізованих плануючих бомб GLSDB. За оцінками джерел Reuters, ця зброя може повернутися на поле бою найближчим часом.Що цікаво — ці новини не супроводжуються жодними заявами вищих посадових осіб США. Розмови про те, що Вашингтон «дістав батіг для РФ», поки що залишаються журналістськими та експертними інтерпретаціями, але не офіційною позицією.Можна припустити, що зараз ми спостерігаємо форму публічної дипломатії, коли адміністрація Трампа демонструє Кремлю серйозність своїх намірів, залишаючи собі простір для маневру і можливість «відкотити» ситуацію без значних втрат. Але навіть якщо це так, сам факт початку розмови з Москвою з позиції сили — це позитивний сигнал.Підписатися: Леонід Нєвзлін

ШАБАК опублікував результати внутрішнього розслідування трагедії 7 жовтня. Агентство вказує як на власні помилки й недоліки, так і на відповідальність політичного керівництва країни.Одним із головних факторів, що зробили можливим напад ХАМАСу, у розслідуванні називається передача мільйонів катарських доларів у Газу, які в підсумку опинилися в руках бойовиків.Про те, що Катар передає гроші в Газу, було відомо давно. Те, що це відбувається з відома прем’єр-міністра, також не секрет. Ну а те, що кошти, нібито призначені для "гуманітарних потреб", насправді використовуються ХАМАСом для посилення своїх військових можливостей, просто очевидно.Але прем'єр-міністр уже розпочав війну проти ШАБАК і його глави, Ронена Бара. "Ронен Бар повністю провалив своє завдання – як у боротьбі з ХАМАСом загалом, так і у запобіганні трагедії 7 жовтня зокрема", – заявили в канцелярії Нетаніягу. Міністр зв’язку Шломо Караї навіть закликав негайно звільнити Бара, звинувативши його у "зраді".Їхні тези підхопив і Катар, підтверджуючи, що Нетаніягу знав про всі платежі, і обрушився на ШАБАК, порадивши йому "зосередитися на порятунку заручників" (а не, вочевидь, на з’ясуванні причин найстрашнішої трагедії в історії Держави Ізраїль).Добре, що ШАБАК провів це розслідування та визнав власні помилки. Шкода, що від Нетаніягу ми цього так і не дочекаємося.Підписатися: Леонід Нєвзлін

Гостра дискусія, що спалахнула в ці дні навколо угоди між США та Україною, має критичне значення. Її результат безпосередньо визначить майбутнє української державності — і це не просто риторика.Можна скільки завгодно сперечатися про особистість і методи Дональда Трампа, але саме він представляє наймогутнішу країну Заходу, чиї інтереси в Україні збережуться й після його президентства.Трамп зробив чимало заяв, приємних кремлівському вуху. Однак поки що це лише слова, за якими не пішли конкретні кроки, окрім погодження подальшої дипломатичної роботи. Водночас Україні запропоновано угоду, яка закріплює прямий економічний інтерес США в країні. Причому цей інтерес охоплює не лише розробку родовищ, а й цілу низку інших галузей, інвестиції в які необхідні для відновлення української економіки. Фактично, йдеться про своєрідний “План Маршалла” для України, який накладає на Америку певні зобов’язання.Так, форма угоди може здатися досить жорсткою і такою, що переважно враховує інтереси Америки. Це неприємно, але емоції не повинні затьмарювати суть питання. Якщо спокійно проаналізувати відомі умови угоди, то вона безсумнівно вигідна для України.Сьогодні на плечах президента Володимира Зеленського лежить відповідальність за долю держави та українського народу. Зеленський і Україна нерозривно пов’язані, і зараз він, демократично обраний лідер, робить вибір за всіх українців. Саме від президента залежить, чи будуть Сполучені Штати стояти за спиною України. Не лише Трамп, рейтинги якого варто оцінювати через 100 днів його президентства, а й уся американська міць, яка переживе цю та наступні адміністрації.Більше того, погодившись на угоду, Україна може отримати унікальну геополітичну роль, ставши ключовою ланкою між Америкою та Європою. Не варто тішити себе ілюзіями щодо нещодавніх заяв — протистояння демократій і диктатур не зникне, а навпаки, спалахне з новою силою. У цьому контексті Україна здатна стати найважливішим оператором трансатлантичної взаємодії.Демократичний світ, попри здавалося б фатальний розкол, знову консолідується заради перемоги над Росією та її союзниками. Для України життєво важливо зміцнити свою державність, демократію та вибудувати міцний союз саме зі США. Це мають бути такі ж міцні зв’язки і взаємні зобов’язання, які існують між США та Ізраїлем. Емоції та образи не повинні затьмарювати стратегічні інтереси. Здобути перемогу допоможуть лише раціональний підхід і політична далекоглядність.Підписатися: Леонід Нєвзлін

Путін зробив велику кримінальну кар’єру – від дрібного хулігана з пітерського двору до глави мафіозної держави, яка зрештою вчинила військові злочини міжнародного масштабу. Це стало очевидним досить рано. Проте кожен наступний етап цього усвідомлення обходився все дорожче. Ми, ЮКОС, стали першими, хто заплатив цю ціну. Далі було тільки гірше.Все почалося 22 роки тому, 19 лютого 2003 року. Мій друг Михайло Ходорковський на зустрічі правління РСПП з Путіним виступив із жорсткою антикорупційною доповіддю. Йшлося про купівлю компанії «Північна нафта» державною «Роснефтью», яку курував Ігор Сєчін (на той момент заступник голови адміністрації президента), за захмарні 600 мільйонів доларів. Реальна її вартість не перевищувала 200 мільйонів. Як показала реакція Путіна і його подальші дії, фінансово зацікавлений у цій вкрай сумнівній угоді був не лише Сєчін, а й він сам.Ось так президент, що зосередив у своїх руках величезну владу у величезній країні, виявився банальним шахраєм. Але ще й злопам’ятним і таким, що не зупиняється ні перед чим у досягненні власних цілей та знищенні всіх, хто йому протистоїть. Ходорковський, який першим публічно вказав на це, відтоді став для Путіна особистим ворогом. А сам Путін, перетворивши державу на свою феодальну вотчину, а владу – на інструмент для задоволення своїх дедалі зростаючих апетитів і бажань, зрештою розв’язав криваву війну, напавши на Україну.Підписатися: Леонід Нєвзлін