На парламентських виборах у Грузії, згідно з заявою ЦВК, перемогла правляча партія «Грузинська мрія». Це та сама партія, яка останніми роками різко розвернулася в бік Кремля та саботувала рух країни до членства в Євросоюзі, приймаючи антидемократичні закони.Опозиція звинувачує «Грузинську мрію» у шахрайстві та фальсифікації результатів. І це, цілком можливо, мало місце – саме так діють проросійські сили.Але не менш важливим є меседж, з яким «Грузинська мрія» зверталася до виборців. Вона представила зближення із Заходом як загрозу війни з Росією, в яку Грузія начебто буде втягнута НАТО.Логічно цей аргумент не витримує критики. НАТО протягом двох з половиною років війни в Україні всіляко уникає конфронтації з Росією.Але саме в цьому і проблема: грузини бачать на прикладі України, що прагнення до свободи може дорого коштувати. І на допомогу Заходу можна розраховувати лише до певної межі – до «червоних ліній», які Європа та США бояться перетинати, щоб не роздратувати Кремль.Грузини й самі пережили зраду міжнародної спільноти, яка у 2008 році закрила очі на агресію Росії проти Грузії.Чи можна довіряти Європі та всьому західному світу, якщо ви – невелика держава поруч із усе ще сильним сусідом? На цих виборах Грузія відповіла також і на це питання.Результати виборів – це ще один наслідок нерішучості Заходу в відстоюванні своїх цінностей.Я сподіваюся, що прагнення молодого покоління грузин до свободи все ж поверне цю країну на шлях демократичних перетворень. Навіть якщо для цього доведеться подолати не лише потужну течію, яка несе її назад у сферу впливу Москви, але й індиферентність Заходу.Підписатися: Леонід Нєвзлін