В Україні демонтують об'єкти, які асоціюються з Росією та СРСР. І будуть демонтувати далі. Тож любителям поплакати за великою російською культурою варто поберегти сльози – вони ще знадобляться. У великих кількостях, до того ж.Я вважаю, і багато разів про це говорив, що лише українці мають право вирішувати, які пам’ятники епох російської чи радянської імперій вони хочуть бачити у своїх містах – дорогою на роботу, до школи або коли біжать у метро рятуватися від бомб і ракет представників тієї самої "великої культури".Нещодавно в Києві було демонтовано пам’ятник фізіологу Івану Павлову. І, як і в усіх інших випадках, це суто внутрішня справа України щодо дерусифікації та декомунізації. А моя справа, наприклад, – що я думаю про Павлова як ученого та філософа. І про його більш ніж критичні висловлювання щодо російського розуму, наприклад. Є лише один маленький нюанс. І сподіваюся, що як друг України я все ж маю право сказати те, що мене особисто зачепило."Попри його внесок у науку, його фігура пов’язана з імперським наративом. Історично школа Івана Павлова проводила жорстокі експерименти не лише на тваринах, а й на людях. Зокрема, для цих експериментів використовували безпритульних дітей віком від 6 до 15 років". Так київська влада пояснює рішення про демонтаж. Щодо імперського наративу у мене питань немає, а от щодо другої частини…Кияни можуть перейменовувати, зносити та демонтувати що завгодно, але не варто на догоду модним сучасним наративам грішити проти істини. Жорстокість і жахливі експерименти Івана Павлова – це один із міфів, що гуляють інтернетом, і немає жодних доказів чи свідчень того, що лауреат Нобелівської премії катував безпритульних дітей.Правота українців не потребує реверансів і доказів. Тим більше таких безглуздих. Слава Україні!Підписатися: Леонід Нєвзлін