День Української ДержавностіМи часто повторюємо: ми – спадкоємці лінії, що тягнеться від княжих дружин, козацьких полків, січових стрільців і повстанців УПА. І це правда.Але є одна річ, що нас відрізняє.У нас є те, чого не мали попередники: не мрія, не проєкт, не заклик у маніфесті – а реальна держава. Герб, стяг, кордони, зброя, армія, інституції. Земля, на якій вільно звучить українське слово. Щит і меч під назвою Збройні Сили України.Тому ми не маємо права бути лише романтиками або сприймати здобуте як належне. Бо там, де борці за незалежність гинули за саме право мати державу – ми вже в ній живемо. Несемо прапор, який не треба вишивати таємно.Піднімаємо хоругви, які не потрібно ховати у схронах.У 1991 році ми вперше за століття отримали не лише шанс боротися за державу, а й відповідальність її збудувати. Це був не просто Акт Незалежності – це був момент, коли мрія багатьох поколінь перетворилась на обов’язок: дати цій державності форму, зміст і силу.У часи великої війни ми, як ніколи, розуміємо: державність – це не тільки документ чи дата в календарі. Це вибір, який ми робимо щодня: не просто любити Україну, а бути здатними її захистити.Бо сьогодні питання вже не в тому, за Україну ми чи ні – це давно вирішено.Питання в тому, чи вистачить нам сили, мудрості й волі, щоб її втримати.І головне – яку саме Україну ми захищаємо: мультикультурний проєкт чи національну державу – за змістом і формою.
#діалог_з_тренеромПродовжуємо #абетку_націоналіста сьогоднішня літера “В” і слово, яке ми часто вживаємо, воно навіть закарбовано в кресленні Державного Тризуба, але кожен розуміє його на власний розсуд (часто з позиції вигоди).Сподіваюсь ви здогадались, це слово “ВОЛЯ”.Чому кажу, що багато хто розуміє з позиції вигоди? Бо бути ВІЛЬНИМ, не означає свободу від обов’язків. Навпаки.Дмитро Донцов писав «Воля — це не привілей, а обов’язок сильного», тож Воля не дарується і не отримується в спадок, за неї треба боротись.На це нам вказує і Євген Коновалець «Волю не просять — її беруть. І тільки той має право на волю, хто вміє за неї боротися». Тож маємо усвідомлювати, що навіть, якщо ви народились вільними (в усіх сенсах) то, як тільки покажете, що не готові за неї боротись, одразу з’явиться той, хто спробує вас поневолити. Так було, так є і так буде.«Краще вмерти в бою за волю, ніж жити в рабстві без неї» Роман Шухевич Бо рабів до раю не пускають!Бути вільними, це про відповідальність (також літера “В”), бо то не тільки про нас. Це і про ненароджених і нашу відповідальність перед ними, бо в рабів діти народжують рабами. Народжений в рабстві нічого не знає про Волю і навряд стане за неї боротись, і так з покоління в покоління люди вже народжуючись рабами, сприймають це як норму і такими народжують своїх дітей.Саме так відбувається в рашці, живуть в рабстві, а сприймають це, як свободу (бо саме слово Воля там не використовується, вдруг замисляться).Тож, будьте вільними, бо Воля вартує того, щоб за неї боротись.Бачите, в моїй Абетці, майже все поєднано. Боротьба народжує Волю, яка утримується Боротьбою.«Волю народ здобуває тільки у боротьбі, а не в молитві про неї» Степан Бандера
#діалог_з_тренером“За що мене господь карає?” (Т.Г.Шевченко “Мені тринадцятий минало…”) Щось він таки чув за мобілізацію.Напевно цю фразу Кобзаря найчастіше повторюють ті, хто несподівано для себе опинився в максимально не комфортних умовах. ЇЇ навіть можна вважати актуальною, коли справа стосується речей, на які ми не можемо вплинути.Але, є речі, на які вплинути можна (до певного моменту), та коли трапляється те, що ймовірно могло трапитись, то чого ж вже жалітись до вищих сил, чи в що ти там віриш, якщо сам не попіклувався “підстелити килимок”.Так, я до вас знову по мобілізацію. вже в стостисячний раз, проте, я наполегливий та витривалий.Уявімо ситуацію. Ти мобілізаційного віку. в принципі нормального стану здоров’я (не маєш інвалідності та явно виражених вад), не працюєш в критичній галузі (це окреме питання, не моєї компетенції, які галузі визнавати критичними). В тебе менше 3-х неповнолітніх дітей та ти не опікун за людиною з інвалідністю. Друже, ти з надзвичайно великою ймовірністю будеш мобілізований. Подобається це тобі, чи скоріше за все ні. Та це стане для тебе шаленим стресом (як і для твоєї родини).То, чи не логічним буде все таки зробити цей крок самостійно, попіклувавшись при цьому про свій психологічний стан, та про “спокій” твоїх близьких? (їм не буде спокійно, бо війна, але точно спокійніше розуміючи, що ТИ це робиш добровільно, а не примусово).І так, я буду рекламувати рекрутинг вже 3 Армійського Корпусу. Прийди до рекрутингового центру і поспілкуйся. Це не військом ат, тебе випустять. Та тобі зможуть допомогти підібрати посаду, на якій ти будеш максимально ефективним, враховуючи твій попередній цивільний досвід та стан здоров’я. Бо саме зараз ми маємо безліч найрізноманітніших вакансій.І робити це треба прямо зараз, якщо надумав, бо дуже скоро:Вакансії ми закриємо і обирати стане неможливо.Якщо тебе примусово мобілізують обирати будуть за тебе, а не ти. І тоді звертатись до нас буде запізно, навіть через своїх друзів та знайомих з “трійки” (краще звернись до них прямо сьогодні.Якщо твій мозок в страшному сні малює, як ти залітаєш в посадку, на етапі рекрутинггу, ми зможемо підібрати для тебе посаду, де ти точно не будеш цього робити. Та якщо твоя кипуча кров просить подвигів і ти мрієш про фото, на якому втановлюєш наш прапор на деокупованій території, ми також тобі допоможемо, навчимо, забезпечимо, та гарантуємо шалено крутий колектив. Все це можливо, поки в тебе є вибір, який пропонуємо ми.Ну а якщо ні, то молись (кому ти там молешся), щоб потім Йому ж дорікати, дивлячись в стіну буса.Передай цей допис тим, кому може бути цікаво та корисно.
#діалог_з_тренером #уроки_історії 3 липня 1941 року в Луцьку відбулося повторне, підтверджувальне проголошення Акту відновлення Української держави, що стало спробою ОУН(б) поширити політичну ініціативу на інші регіони Західної України після Львова, і засвідчити всенародну підтримку ідеї незалежності. У місті відбувається зібрання, на якому представники ОУН(б) і місцевої інтелігенції офіційно проголошують підтримку Акту 30 червня. Створено тимчасову адміністрацію, призначено українського бургомістра, розпочато формування місцевих підрозділів для самооборони, служби порядку тощо. За декілька днів до того, 30 червня 1941 року у Львові було проголошено Акт відновлення Української Держави, уповноважений керівництвом ОУН(б). Проголошення супроводжувалося формуванням уряду Ярослава Стецька, який негайно взяв курс на створення української армії, поліції, адміністрації. Але:Німці не підтримали ідею незалежної України. І вже 1–2 липня Гітлеровці надіслали сигнали незадоволення та почали тиск на українських націоналістів. Вже 5–9 липня нацисти починають масові арешти членів ОУН(б) по всій Галичині та Волині. У Львові заарештовано Степана Бандеру (5 липня) та Ярослава Стецька (9 липня), обох депортовано в концтабір Заксенгаузен.Луцькі активісти ОУН також зазнали репресій, частину розстріляно або заслано.Цитата з тексту Акту (від 30 червня, підтриманого й у Луцьку):"Волею українського народу Організація Українських Націоналістів проголошує відновлення Української Держави..." Чим важлива ця начебто локальна за маштабом подія? 1. Вона була важливою. як політична демонстрація намірів мати власну Державу. 2. Фактично вона стала проявом боротьби за Державність в роки другої світової війни. 3. Зараз можна стверджувати, що німцям не була потрібна Українська Держава, тому всі союзи в подальшому, є лише ситуативними, для вирішення локальних завдань, але не стратегічно перспективними в історичній площині. Нікому окрім нас не цікава наша боротьба та наша Держава. Так було раніше і так є зараз. Тож, маємо сподіватись лише на себе.
#діалог_з_тренеромУроки історії, які мають стати уроком.28 червня день, який мав би стати уроком для нашої Nації, але є стійке відчуття, що не стане.Саме в цей день в 1919 році було страчено полковника армії УНР, одного з найвидатніших полководців Петра Болбочана. Страчений не ворогами, а “своїми”. Сучасні історики часто оцінюють цю страту як політичну помилку або усунення конкурента, а не справедливе покарання.Пізніше багато військових УНР сприймали його смерть як трагедію і удар по бойовому духу армії.Трохи хронології:22 січня 1919 року за наказом або, принаймні, за згодою Симона Петлюри Болбочан заарештований за нібито немотивований відступ з-під Харкова одним зі своїх підлеглих отаманів полковником Омеляном Волохом (який у січні 1920 року вкраде військову скарбницю та перекинеться до більшовиків) та відправлений до Києва, де перебуває під домашнім арештом, а в лютому на тих самих умовах був переведений до Станіслава (нині — Івано-Франківськ). В цей час він має можливості втечі за кордон, але відмовляється, сподіваючись на справедливий розгляд справи.Попри численні звернення справа Болбочана не розглядається, його вина не доведена, і 7 червня 1919 року державний інспектор Запорізької групи військ Михайло Гавришко на прохання офіцерів призначає його командувачем цієї групи, але за два дні за дорученням Петлюри Болбочана і Гавришка арештовують за «злочинне захоплення влади».10 червня Болбочан засуджений до страти надзвичайним військовим судом, що тривав загалом 7 годин. Його клопотання до Симона Петлюри про помилування залишається без відповіді, за два дні вирок було затверджено генералом Олександром Осецьким, а 28 червня 1919 року о 10-й вечора Петро Болбочан розстріляний біля станції Балин Подільської губернії (нині — Дунаєвецький р-н Хмельницької області) там же похований.Так армія УНР лишилась успішного полководця, відомого своїми військовими операціями та незаперечним авторитетом у війську, а Петлюра позбувається “незручного” військового.Вже сьогодні ми можемо спостерігати, як відбуваються підкилимні інтриги стосовно військових командирів, які мають суспільний авторитет і не стане здивуванням, що як тільки стабілізується ситуація на фронті, почнеться відкрита політична боротьба та як наслідок усунення “конкурентів” з політичної арени шляхом їхньої компрометації та навіть фізично.Тож історію треба знати, а головне робити правильні висновки, аби не допустити трагічних повторень.Всі аналогії, які вам прийшли на думку під час прочитання цього допису, лише ваші аналогії (але це не точно).Дякую Хорунжій Школі 3 Армійського Корпусу за науку!Idea et ordo
#діалог_з_тренеромСкладне, але принципове питання.Напевно одна з найскладніших тем для допису.Більшість за вас можливо вже чули, а якщо ні, то зовсім скоро почуєте, про ситуацію з побиттям майора “Азову” нібито бійцями 3 ОШБр.Висловлю власну думку:1.ВСІ звинувачення мають бути виключно в правовій площині Бо, якщо особи нападників встановлені, де офіційна інформація від правоохоронних органів (вона має бути, бо ситуація свідомо набула розголосу). Знаю, що один з тих, кого звинувачують, після поранення пересувається з паличкою, а обидва нападники досить жваво бігають, тож...2. Звинувачення в бік Андрія Євгеновича Білецького також мають бути підтверджені доказами, бо вони настільки серйозні, що в противному випадку за слова треба буде відповідати також в правовій площині.3. Задам питання, на яке навряд отримаю відповідь. Якщо все так очевидно (для постраждалого) як він про це говорить в своєму відеозверненні, навіщо виносити в публічний простір? Нехай розбираються правоохоронці (заява ж подана? слідство розпочато?)Хто виграє в такому випадку? Відповідь для мене очевидна - наш ворог буде максимально розганяти цю тему, щоб дискредитувати найефективніший підрозділ сил оборони, який тільки формується в Корпус, не покидаючи ЛБЗ ні на мить.4. Серед моїх побратимів багато ветеранів Азову з моменту його створення, багато з них віддали життя на цій війні, інші в полоні, та ще велика частина продовжує службу, як в лавах 3 ОШБр так і Азову. Тож, сподіваюсь справа буде вирішена за нашими традиціями (хоча зараз ВЖЕ винесена поза ними).Актуальний, як ніколи вислів Євгена Коновальця:«Розходитися треба так, щоб потім можна було подати один одному руку». Це не лише етична настанова — це приклад державницького мислення, де особисте відходить перед вищим — майбутнім нації.
#діалог_з_тренеромТак, а що там з проектом про множине громадянство?Верховна Рада 18 червня ухвалила в цілому як закон законопроект 11469 про множинне громадянство.Звучит як мінімум дивно, особливо в теперішній ситуації.Що це? Депутати готують собі шляхи відходу, на випадок фатального розвитку подій в Україні? Бо можна буде за спрощеною процедурою отримати ще одне громадянство і, як в старому фільмі… якщо перемагають одні, то громадянин України, а якщо інші, то можні і звалити за місцем додаткового громадянства?Є там цікавий пунктик, що автоматично можна отримати інше громадянство, якщо одружитись з іноземцем. Я прямо уявляю весільний бум в нашій країні…І ще багато, багато цікавого…Вважаю, що прийняття такого закону сьогодні, надає можливості для деструктивних дій та розколу українського суспільства.Єдине в чому міг би погодитись, це спрощена процедура отримання громадянства України (навіть другим, чи третім) для іноземців, які брали участь в обороні України від збройної агресії підоросії, щоб вони мали можливість отримати статус і преференції. Так ми зможемо віддячити цим людям за Чин, на якій виявились неспроможними частина наших співвітчизників. Що скажете, товариство?
#діалог_з_тренеромЯкщо подивитись ретроспективу нашої боротьби зі споконвічним сусідом - ворогом, ми воювали завжди!Та і великих пауз між війнами не було окрім…1775 року, коли настав тривалий “мир”.То що, можливо в той момент позбулись всіх розбіжностей?Чи москалі пішли на поступки?Ні, все набагато простіше. В травні 1775 року за наказом катерини ІІ було розігнано Запорізьку Січ.Тобто нас позбавили війська.Зараз можна багато говорити про передумови, про зрадницьку тактику москалів, про те, наскільки помилковим було рішення Калнишевського.Можна міркувати про те, як би розгортались події, якби не…Та історія не має зворотного руху і що було, те відбуло.Але історія нам потрібна для того, щоб вчитись на успіхах та враховувати помилки.Тож, якщо втратимо збройні сили сьогодні, завтра втратимо Державу.Чи всі загинуть? Скоріше за все ні, але будуть жити у вигнанні, злиднями, втративши коріння та ідентичність, а прийдешні покоління (якщо пощастить) будуть відзначати чергову трагічну дату нашої історії, під час чергової війні зі споконвічним ворогом.Пам'ятайте!Думайте!Дійте!
#діалог_з_тренером„У вогні перетоплюється залізо у сталь, у боротьбі перетворюється народ у Націю.“Сьогодні 134 роки від Дня народження Євгена Коновальця.Українського військового, політичного та державного діяча, організатора Збройних Сил Української Народної Республіки.Полковника армії УНР, командира Січових Стрільців, учасника Перших визвольних змагань.Голову Проводу Українських Націоналістів.Засновника та першого голову Організації Українських Націоналістів, одного з базових ідеологів Українського націоналізму.Як можна встигнути стільки за 57 років свого життя?Навіть декілька цитат цього велетня Nаціональної Ідеї, допоможуть скласти враження про міць та силу його Духу.„Якщо розходимося, то працюймо так, щоб при зустрічі ми могли один одному глянути в очі й подати один одному руки…“ Якби ж то наші сучасники, пам’ятали та слідували цьому принципу…„…уміння ставити вище добро Нації і Організації над свою особу; супроти ворогів — безоглядність; супроти громади — усвідомлення про потребу гідної боротьби за волю. В Організації — щирість, не плазунство, а критика — для добра Організації, а не особистих амбіцій…“Радянська влада не могла змиритися з тим, що українці прагнуть Волі та готові за неї боротись. Полковника Євгена Коновальця було підступно вбито, та його справа живе в боротьбі послідовників.„Навіть серед найбільше несприятливих обставин нам не треба закладати рук чи то попадати в зневіру.“ Пам’ятаємо! Помстимося!
#діалог_з_тренеромПро недоречність. Традиційно нетолерантне.Наскільки було б круто, якби кожен, хто пише допис або коментує іншого, замислювався про те, наскільки доречним буде цей коментар і наскільки експертною його думка.Спробую пояснити:Ніколи не кажіть фразу типу “...от хлопцям в окопах…”, якщо ви не знаходитесь в окопах або там не були. Бо тоді ви навіть близько не можете собі уявити, як воно там. І які б картинки не малювала ваша фантазія, навіть надивившись стотисяч відео боячок, вона не зможе відтворити реальність. Війна динамічна нереально. Тож за нею встигнути складно тим, хто в ній, а тим, хто поза нею - неможливо.Дивно (на мій погляд) виглядають геополітичні коментарі, дописи, від людини, яка навіть не наважилась взяти на себе відповідальність бути старостою класу в школі (ВНЗ, тощо), вже не кажучи про балотуватись... Шановні, спостерігайте мовчки, або декларуйте побажання, навіть вимоги, а не поради.Делегували повноваження депутатам - отримуйте (або ні) результат.Не делегували, бо не голосували, чисто ваш провтик, отримуйте те, що обрали інші.Критикуєте владу? (Президента, мера, тощо). Зробіть паузу, проведіть рукою по полиці з книгами (якщо у вас така є) або просто по полиці. Що там? Пил на пальцях? То може розпочати з власної домівки, під’їзду, двора, а вже потім дивитись ширше…Ну і якщо вже заговорили про книги.Не варто здаватись розумнішим, ніж ти є насправді, бо часто ці намагання дуже помітні, навіть в текстах, не говорячи вже про особисте спілкування.Візьміть в руки книгу (це ВЖЕ додає розумності) ВІдкрийте (бонус плюс до рівня інтелекту)Почніть читати! (тепер ви мій кумир!)Навіяло мандрівкою по стрічках соціальних мереж.Мені напевно пощастило, на цьому каналі абсолютно адекватні люди і коментарі.п\с на фото я маленький з книгою… (напевно вже тоді щось знав))))
TGLIST.COM.UA
