#діалог_з_тренеромУроки історії, які мають стати уроком.28 червня день, який мав би стати уроком для нашої Nації, але є стійке відчуття, що не стане.Саме в цей день в 1919 році було страчено полковника армії УНР, одного з найвидатніших полководців Петра Болбочана. Страчений не ворогами, а “своїми”. Сучасні історики часто оцінюють цю страту як політичну помилку або усунення конкурента, а не справедливе покарання.Пізніше багато військових УНР сприймали його смерть як трагедію і удар по бойовому духу армії.Трохи хронології:22 січня 1919 року за наказом або, принаймні, за згодою Симона Петлюри Болбочан заарештований за нібито немотивований відступ з-під Харкова одним зі своїх підлеглих отаманів полковником Омеляном Волохом (який у січні 1920 року вкраде військову скарбницю та перекинеться до більшовиків) та відправлений до Києва, де перебуває під домашнім арештом, а в лютому на тих самих умовах був переведений до Станіслава (нині — Івано-Франківськ). В цей час він має можливості втечі за кордон, але відмовляється, сподіваючись на справедливий розгляд справи.Попри численні звернення справа Болбочана не розглядається, його вина не доведена, і 7 червня 1919 року державний інспектор Запорізької групи військ Михайло Гавришко на прохання офіцерів призначає його командувачем цієї групи, але за два дні за дорученням Петлюри Болбочана і Гавришка арештовують за «злочинне захоплення влади».10 червня Болбочан засуджений до страти надзвичайним військовим судом, що тривав загалом 7 годин. Його клопотання до Симона Петлюри про помилування залишається без відповіді, за два дні вирок було затверджено генералом Олександром Осецьким, а 28 червня 1919 року о 10-й вечора Петро Болбочан розстріляний біля станції Балин Подільської губернії (нині — Дунаєвецький р-н Хмельницької області) там же похований.Так армія УНР лишилась успішного полководця, відомого своїми військовими операціями та незаперечним авторитетом у війську, а Петлюра позбувається “незручного” військового.Вже сьогодні ми можемо спостерігати, як відбуваються підкилимні інтриги стосовно військових командирів, які мають суспільний авторитет і не стане здивуванням, що як тільки стабілізується ситуація на фронті, почнеться відкрита політична боротьба та як наслідок усунення “конкурентів” з політичної арени шляхом їхньої компрометації та навіть фізично.Тож історію треба знати, а головне робити правильні висновки, аби не допустити трагічних повторень.Всі аналогії, які вам прийшли на думку під час прочитання цього допису, лише ваші аналогії (але це не точно).Дякую Хорунжій Школі 3 Армійського Корпусу за науку!Idea et ordo