#діалог_з_тренером #уроки_історії 3 липня 1941 року в Луцьку відбулося повторне, підтверджувальне проголошення Акту відновлення Української держави, що стало спробою ОУН(б) поширити політичну ініціативу на інші регіони Західної України після Львова, і засвідчити всенародну підтримку ідеї незалежності. У місті відбувається зібрання, на якому представники ОУН(б) і місцевої інтелігенції офіційно проголошують підтримку Акту 30 червня. Створено тимчасову адміністрацію, призначено українського бургомістра, розпочато формування місцевих підрозділів для самооборони, служби порядку тощо. За декілька днів до того, 30 червня 1941 року у Львові було проголошено Акт відновлення Української Держави, уповноважений керівництвом ОУН(б). Проголошення супроводжувалося формуванням уряду Ярослава Стецька, який негайно взяв курс на створення української армії, поліції, адміністрації. Але:Німці не підтримали ідею незалежної України. І вже 1–2 липня Гітлеровці надіслали сигнали незадоволення та почали тиск на українських націоналістів. Вже 5–9 липня нацисти починають масові арешти членів ОУН(б) по всій Галичині та Волині. У Львові заарештовано Степана Бандеру (5 липня) та Ярослава Стецька (9 липня), обох депортовано в концтабір Заксенгаузен.Луцькі активісти ОУН також зазнали репресій, частину розстріляно або заслано.Цитата з тексту Акту (від 30 червня, підтриманого й у Луцьку):"Волею українського народу Організація Українських Націоналістів проголошує відновлення Української Держави..." Чим важлива ця начебто локальна за маштабом подія? 1. Вона була важливою. як політична демонстрація намірів мати власну Державу. 2. Фактично вона стала проявом боротьби за Державність в роки другої світової війни. 3. Зараз можна стверджувати, що німцям не була потрібна Українська Держава, тому всі союзи в подальшому, є лише ситуативними, для вирішення локальних завдань, але не стратегічно перспективними в історичній площині. Нікому окрім нас не цікава наша боротьба та наша Держава. Так було раніше і так є зараз. Тож, маємо сподіватись лише на себе.