Думки з війни Діалог з тренером

#діалог_з_тренеромНе про зброю… ( пообіцяв - написав)Від учора всі новини сповнені обговоренням ситуації зі стріляниною в Києві.Напишу від себе, коротко не вийде.Те, що відбулось вчора (а скоріше те, що НЕ відбулось) лише чергове звено ланцюга, який розпочався вже давно. І я не про особу “стрільця”, а про імпотентність силового блоку.Трохи історії (з відкритих джерел):28.10.2025 конфлікт між співробітниками СБУ та людиною 59 років. Співробітник дістає зброю, цивільний в нього її відбирає! та здійснює декілька пострілів, обидва співробітники в лікарні. Двоє зі зброєю, проти одного беззбройного, рахунок на його користь.27.01.2026 Черкаська область.Колишній військовий розстрілює поліцейських. Він один, їх п’ятеро. Рахунок на його користь, але стрільця ліквідовано спецпідрозділом.18.04.2026 року людина з зареєстрованої зброї розстрілює цивільних, поліція просто тікає… Зрештою його ліквідовано, але знову спецпідрозділом.До чого це я. З 3-х випадків в 3-х представники силових структур, переважаючи в кількості виявляються неспроможними ні на що. Чи не час задавати запитання? Їх за ці дня озвучено багато, я запропоную рішення. Воно має дві складові.1. Поліція. Кожен тренер з бойового мистецтва знає, що будь яке відпрацювання техніки, без підкріплення РЕАЛЬНИМ поєдинком, не залишає практично жодного шансу. Жодне тренування, навіть найкраща симуляція, не гарантує адекватну поведінку, коли існує реальна загроза життю. І той невеликий відсоток, який може спрацювати в екстремальній ситуації, коли загроза твоєму життю, не спрацює, коли ризикуючи власним, треба рятувати іншого. Тому єдиним шансом адекватної підготовки поліцейських сьогодні я бачу участь в бойових діях. Де є вогневий контакт на ураження. Крапка. Відповідно до цього переатестація (кваліфікація) ВСІХ працівників силових структур, які працюють “на землі”. З керівництвом нехай розбираються міністри, бо цивільних захищають (або мають це робити) звичайні патрульні. (На відео відсутня навіть базова річ, яку знає КОЖЕН військовий і виконує АВТОМАТИЧНО. Є контакт (небезпека) - ЗАНИЖУЙ СИЛУЕТ!!! Це могло врятувати тих цивільних, яких він добив, після втечі поліції.2. Населення. Закон про зброю. АДЕКВАТНИЙ. Держава має дати шанс на самозахист своїм громадянам! Дозвіл на зброю має враховувати підготовку до володіння та суворе покарання за порушення! І знову повертаємось до п.1, поліція має бути готовою до максимально жорсткої реакції на деструктивні дії зі зброєю.Всі аргументи, що дозвіл на володіння породить збільшення злочинів зі зброєю, розбивається об статистику, де в злочинців, учасників збройних нападів зброя є, а дозволу немає (на те вони і злочинці), а от в тих, на кого вони нападали не було ні дозволу, ні зброї. І так, наявність зброї не дорівнює готовності її застосувати, тому тренінги, вишколи, навчально-польові збори мають бути ОБОВ’ЯЗКОВИМИ для володарів зброї та і не тільки для них, це ж природньо в країні в якій іде війна, чи не так.Якщо вам здається, що п 2 протирічить моїм тезам про недієвість тренувань з симуляцією, то відповім. Якщо ви будете захищати власне життя, або життя рідної вам людини, є відсоток, що спрацює, хочете гарантовано, долучайтесь до війська, вас навчать і отримаєте досвід.Просте правило, яке діє на ВСІХ навіть на поліцію.“В екстремальній ситуації ти ніколи не піднімешся до рівня своїх очікувань, а опустишся, до рівня своєї підготовки” …

#діалог_з_тренеромНе про терор. Вже майже тиждень, як країна-гній тероризує Дніпро. (Між іншим, як і багато великих міст України) Вони б’ють по навчальних закладах, цивільній забудові. Виникає питання,якщо це просто терор, щоби що? Насправді вони вже випробували декілька тактик виснаження наших ППО, бо шукають як можна прошивати одну з найкращих систем в світі (сподіваюсь це не викличе заперечень, враховуючи рівень перехоплень та збиття). Вони піднімають градус напруги в суспільстві, бо їм потрібна “медійна перемога” напередодні 9 травня. А також армія ботів та корисних ідіотів починають розганяти в пабліках тезу на кшталт “не треба бити по їх території, тоді не буде терору у відповідь”. Паралельно вони “грають м’язами” на морських кордонах НАТО, щоб промацати реакцію альянсу (яка, як завжди відсутня, окрім гасел стурбованості та занепокоєння). Це також працює психологічно, ніби ми готові відкрити ще один фронт, чутки про виснаження в viйні з Україною перебільшені (хоча НІ). Якщо комусь ще не ясно, “поза страуса” працює тільки в світі страусів, в людському вона спонукає до “активних дій сексуального характеру” (які зовсім не сексуальні). То, що робити? Повторю те, що кажу завжди: КОНВЕРТУЙТЕ! Конвертуйте свій трах, свою лють, свої емоції! Конвертуйте в донати на перевірені збори (коли можна прямо фізично відчути, побачити, як ваші гроші роблять гарних моска.ів. Конвертуйте в підготовку! Готуйтесь самі та допомагайте готуватись тим, хто поруч. Такмед, тактика, фізична підготовка, основи виживання. Усвідомте, не розрулиться саме по собі, не розсосеться. Тільки максимальна залученість КОЖНОГО!

#діалог_з_тренеромОтже, дякую всім за участь у вчорашньому опитуванні, тож почнемо продовжувати.Скоро зробимо опитування стосовно тих тем, які хотіли би бачити на каналі (бо теми змінити можу, себе - ні.Отже, чому на фото луна?Бо наче і поруч, але недосяжна.Так і єдність в Українців та і просто україноцентричність серед населення.Слово Нація свідомо не використовую.Чому так?Сьогодні випадково в машині почув, про рейтинг прослуховувань на Apple Music в Україні.Знаєте хто на першому місці?“дискотека аварія” з треком кукла ремікс 2026…Я від цього підох..їв і вирішив зайти почитати новини.Почитав, серед інших вбивство офіцера групи сповіщення ТЦК у Львові. Ножем. В горло. Я підох..їв ще більше.Мені було мало і я вирішив зайти в коментарі…І знаєте, це вже не під.. і навіть не над… Тупо шок...То зараз моя уява малює середньостатистичного українця, який слухає російський контент і мріє зарізати “ТЦКашника”, просто підочковує вийти на вулицю.І не треба мені писати, що то таке ставлення тільки до “них”, а взагалі військових ми поважаємо і навіть десь любимо, бо це ж наші котики.Можливо ви бачили, що ми в суботу проводили вишкіл для молоді, так сталось,що ми тусовались між локаціями біля дороги, в формі… поруч стояв бус, машини, які їхали цією дорогою на відпочинок (бо це відносно дика ділянка і туда можна їздити на шашлики) розвертались не доїзжаючи до нас. Бо… напевно соромились любов свою демонструвати.То що робити?Не знаю, але ходив переважно в цивільному, завтра одягну форму, будемо привчати населення… То що, точно сумували?)п\с я знаю, що більшість моїх підписників є представниками тієї меншості, якій так само не пох..., але це тільки підтверджує середньостатистичне по палаті.

#діалог_з_тренеромНЕ про спорт.Колись давно (в минулому тренерському житті) я давав настанову своїй спортсменці. Напередодні дуже важливого для неї поєдинку в професійній кар’єрі. На той момент, це був реванш з представницею болотяної країни і нам треба було закрити поразку в першій зустрічі.Ми дуже важко тренувались, на межі можливостей, але думка про те, що знову може бути поразка висіла в повітрі.Тоді, я зказав (не дослівно, але за змістом): “Просто згадай перед виходом в октагон, через що ти пройшла в підготовці до бою. Скільки було вкладено сил, сльіз, часу, поту і крові, щоб бути там, де ти зараз. І тоді ти зрозумієш, що не можеш дати слабину, недопрацювати і здатись під час бою. А з таким настроєм і підготовкою, перемога буде наша”До чого така довга передмова?Бо ми зараз на тому етапі, коли дуже важко, всім. Фронт їбашиться не межі сил, тил мерзне, в темряві і все частіше можна почути думки про те, що можна поступитись принципами, піти на умови агресора, тощо… Бо саме цього вони і праггнуть.Напевно всім нам варто згадати, через що ми ВЖЕ пройшли. Скільки крові, сльіз, сил та людських життів віддано. Саме тоді має прийти усвідомлення, що не можемо дати слабину та здатись. Інакше ніколи потім собі не пробачимо цю слабкість і не зможемо пояснити прийдешнім поколінням, чому? Бо вони будуть шукати відповіді, як ми зараз шукаємо, чому не вийшло в 1919? Чому невдалими були перші визвольні змагання, а другі...Тож, маємо счепити зуби не дивлячись ні на що... І підтримувати один одного, триматись один за одного. А не їбашити своїх на радість ворогу.А чим закінчився той поєдинок в далекому 2012 році? Нашою достроковою перемогою в першому раунді.І так, допис не про спорт, а напевно в кожного про своє.

#діалог_з_тренеромПро фаталізм і випадковості, які насправді не випадкові.Коли військові говорять про фаталізм війни, у цьому є глибинний сенс. Але дуже часто за ним стоїть ланцюжок подій і людей — зовсім не випадкових, — які й стають запорукою результату (який, на щастя, не завжди є фінальним).Розповім на прикладі однієї історії з війни. Тексту буде трохи забагато, тож якщо не зайде — не читайте.Звичайний військовий на не зовсім звичайній позиції. Вперше за 11 місяців у війську він одягає активні навушники. Прильот поруч — втрата свідомості, контузія, поранення руки. У навушнику кров. Але, напевно, могло бути значно гірше.Фаталізм? Випадковість? Можливо. А можливо, так було треба — одягнути в той день навушники. Запам’ятайте цей момент.На позиції є медикиня, яка надає необхідну допомогу й спрямовує пораненого на евакуацію. Випадковість? Ні.Поруч побратим, з яким виходять. Він несе зброю, підтримує і доводить до точки евакуації. Випадковість? Ні.Попри небезпеку заїзду, до точки евакуації залітає пікап: завозить БК, додаткових людей і здійснює евакуацію поранених. Випадковість? Ні.Далі — стрімкий ланцюжок подій: КСП (яке на той момент стає стабпунктом), евакуація в госпіталь, потім — у велике тилове місто. Увесь цей час поруч побратими: підтримують, водять «під ручку», телефонують дружині. Випадковість? Ні.Велика лікарня тилового міста. Лікарі займаються пораненою рукою і з’ясовують, що в голові — уламок. Цей уламок пробив навушник і залетів у голову, зупинившись усередині, але не заглибившись критично далеко.Згадали? Я ж просив запам’ятати момент із навушниками. То випадковість, чи ні?Далі — знову евакуація. Найкраще в Україні нейрохірургічне відділення. Швидка, кваліфікована, вчасна операція. Післяопераційний супровід.Випадковість? Ні.У реанімації працює знайома дівчинка, яка впізнає пораненого і через ланцюжок спільних знайомих передає інформацію родині. Родина заспокоюється — бо не могли знайти, куди саме він поступив. Знову випадковість?Черговий ланцюжок подій. Подальше лікування, переміщення між відділеннями і, зрештою, супровід Патронатної служби. Одна з найкращих лікарень Києва. Аудіопротезування, реабілітація, відновлення.І повернення на службу. Не в бойовий підрозділ — але все ж повернення.До чого тут так багато тексту?До того, що всі ці «випадковості» — невипадкові.Коли кожен на своєму місці. Коли поруч небайдужі люди. Коли побудована система працює — «військовий фаталізм» перестає бути фатальним і починає працювати на нашу користь. Бо навколо безліч фахових, професійних, небайдужих людей, які поруч щодня. І завдяки їм неможливе стає реальним. Бо все це — Україна.А що ж той поранений?Живий. І пише отакі довгі тексти, намагаючись у такий спосіб віддячити всім, завдяки кому цей ланцюжок подій не обірвався на якомусь з етапів.Чому саме сьогодні?Бо саме сьогодні він відзначає свій другий День народження — завдяки всім тим, кому безмежно вдячний.

#діалог_з_тренеромТрохи бази — для тих, хто ще вагається.Отже, якщо коротко підсумувати новини останніх кількох днів, можна виділити кілька груп:— нібито спроба атакувати резиденцію х**ла на Валдаї;— військові операції США щодо Мадуро у Венесуелі та історія з танкером під підар-прапором;— блекаути через удари по Дніпропетровській і Запорізькій областях та Києву;— атака «Орешніком» по Львову.І це все можна було б навіть не коментувати, бо, здається, й так зрозуміло: світовий порядок зламано, кожен має власні завдання й вирішує їх на власний розсуд — особливо під час екзистенційної війни.Але знаходяться «фахівці», які шукають причинно-наслідковий зв’язок між цими подіями. Так є він чи нема? І кому вигідно, щоб він був?У першу чергу це вигідно москалям. Їхня мета — терор цивільного населення, який вони намагаються виправдати нібито «відповідями» на щось. Але нам уже час остаточно усвідомити: вони продовжуватимуть терор, створюючи фейкові причини. Так було завжди — так написано в їхній базовій методичці. Згадайте «Норд-Ост».Тому вони й далі гратимуть на межі. Для них важливо намацати цю «межу» — момент, коли світова спільнота перейде від слів занепокоєння до справ. А надумані причини дозволяють цю межу відсовувати якомога далі.США ж ведуть свою геополітичну гру, у якій Україна — лише одна зі складових, і далеко не пріоритетна.Тож наша справа — боротися, зчепивши зуби, і не вестися на інформаційні вкиди. Тим більше — не створювати шкідливі власноруч.

#діалог_з_тренеромНе про принцип Пітера.Якщо не чули про нього, почну з формулювання: «В ієрархічній системі будь-який працівник піднімається до рівня своєї некомпетентності». Це працює насправді дуже просто, наведу приклад з виробництва. Гарного токаря підвищують до майстра, він нормально порається зі своїми обов’язками, залишаючись при цьому гарним токарем, і за хорошу роботу, його підвищують до начальника зміни, начальник він посередній, бо не навчений, але коли береться за токарну справу, він неперевершений Майстер і його підвищують до головного інженера, до станків вже дійти часу немає, а інженер він провальний, бо немає освіти та і мислення не стратегічне. Результат - провал.Чи є запобіжник від такого фіналу? Так, постійна освіта та самоосвіта, чесність перед собою та іншими, коли розумієш, що вперся в стелю.В Армії, це працює не так помітно, бо офіцери без “польового досвіду” втрачають частину компетентності (не розуміють, ЯК це працює “на землі”), та і в провідних підрозділах (на жаль поки не в усій армії) стимулюється постійне підвищення знань, вмінь та навичок. І тоді з гарного солдата виходить супер якісний офіцер.До чого так багато тексту? Зараз, враховуючи нещодавні кадрові зміни в нашій країні, маємо можливість побачити наскільки спрацює Принцип Пітера в політиці, чи у суперових фахівців свого профілю, вистачить хисту, знань та жаги, розібратись, вдосконалитись та видати приголомшливий результат. (Хоча певні зміни в посадах не дають точного розуміння, це підвищення, чи покарання)І на мій подив інтуїція шепоче: “От тут має все вийти”... а критичне мислення з подихом: “Поживемо-побачимо, причому дуже скоро”...

#діалог_з_тренером Не можу не прокоментувати інтерв'ю з генералом Муженко з декількох причин.1. Наскільки експертною може бути думка Генерала, за часи командування якого мали Іловайський та Дебальцевський котли та і в принципі відсутність досвіду повномаштабної війни а за період АТО втрачені території.2. Людину, яка як приклад розуміння сутності бойових дій на ЛБЗ знаходить лише приклад з 3 магазинами (рівень офіцера?)3. Для зв'язки слів та заповнення пауз використовує "нах"4. Але дозволяє собі зневажливо відгукуватись про бойового Генерала Андрія Білецького, який висловив в голос те, про що в війську говорять ВСІ. Про паперових генералів (кентів Муженка) які не те, що пороху не нюхали, а в принципі в район наближення до сектору не виїзжали. Про те, що їх треба міняти, бо вони елементарно не встигають адаптуватись до швидкостей змін в війні. Андрій Білецький знає, як створити з нуля, найбоєздатніший підрозділ в силах оборони. (Дійсно знає, бо створив таких декілька)Очевидно, що подібними висловлюваннями, Муженко виконує політичне замовлення, та заробіток додаткової гривеньки до генеральської пенсії перед виборами.Тож думайте, аналізуйте, схоже підготовка до виборів розпочалась, давайте спробуємо, щоб нас знову "не зробили рахзом".

#діалог_з_тренеромЧергова підбірка новин трохи з коментарями, але з можливістю для вас зробити власні висновки. Є таке збочення дивитись на огидне, от прямо так, щоб знудило.Напевно до цього психічного розладу можна віднести перегляд відео з підсумками року від пуйла. Я не збоченець, але декілька таких відосиків опинились в моїй стрічці, одне з них, коли ця гидота, каже, що відео з Куп’янську від Зеленського підробка і питає, чого той не сфоткався з самого міста, а лише на в’їзді, якщо місто контролюють Українські війська. Тільки в мене виникає питання у відповідь, Так і ти не приїхав туда і не сфотографувався з вашим прапором, або хоча б на під’їзді до міста з підконтрольної вами сторони, це було б більш переконливо, ніж просто поп..діти, чи не так? Новина наступна - пам’ятник булгакову в Києві до побачення! І понеслась… від українців, навіть військових. Не все так однозначно, це наше минуле, частина історії… і т.п. Чекайте, так і радянський союз, частина історії, а російська мова частина нашого минулого, а кіркоров, лепс, любє, газманов, учасники новорічних вогників багато років, то й шо, що вони башляють на ракети, які ї..башать по нас, та в госпиталі їздять до мальчиків, які не те, щоб пішли вбивати українців за ідею, їх мобілізували, бо не все однозначно. Шановні, де с..ка ваш мозок? Ні, не чули. Колись мені подобався булгаков, але час змушує змінити вподобання, бо той російський шовініст, а пам’ятнику місце в музеї, де треба розповідати про персони в контексті історічних подій періоду їхнього життя та власне їхню позицію стосовно цих подій.Якісь складні довгі речення виходять сьогодні, напевно то залишкі булгакова з мене виходять. І на завершення, милота, від хлопчика (навіть репост зробив цього відео), де він каже, що і не проти піти воювати, але треба спочатку родину створити та і воювати краще ближче до них. Тож, всім адептам ідеї “піду, коли впритул фронт наблизиться” скажу перефразувавши текст славня “Радуйся” “Радуйся, фронт наближається до тебе, скоро прийде і твій шанс!”

#діалог_з_тренеромКоли запитань більше, ніж відповідей.Вчора соціальні мережі облетіло фото, на якому хлопець з високими ампутаціями кінцівок (всіх) і історія… яку розповіла Олена "Гайка" Толкачова, керівниця Патронатної Служби 3 АК.Історія дивна, навіть дика, бо коли медична кураторка привезла хлопця до відділення Приватбанку, щоб оновити картку для виплат, бо його була втрачена, йому запропонували взяти карту в руку (якої сука немає) щоб сфотографуватись, сторонній людині тримати картку заборонено, тож хлопцю відмовили.Якби пі..ри хотіли придумати ІПСОшну історію, кращого сценарію, годі і шукати, тому мені декілька людей написали, що це ШІ або фейк.Але… Я знаю Руслана Книша особисто, він проходив через наш рекрутинг і долучався до тренувань Центурії. Знаю його підрозділ. І беззаперечно довіряю нашій Патронатці, бо маю свою історію, яка пов’язана з їхнім супроводом мого поранення.Шквал поширення цього допису викликав майже миттєву реакцію Приватбанку і голови НБУ. сьогодні він особисто привіз хлопцю картку, а банк декларував готовність профінансувати протезування для Бійця.Дякую всім, хто відгукнувся і я знаю, що є ще кроки від насправді небайдужіх українців, про результати який ми зможемо розповісти трохи пізнішеМожна було б поставити на цьому крапку, але…Це тому, що бійця супроводжували представники нашої Патронатної служби і тому, що ми максимально вписуємось за своїх, а що відбувається з тими, в кого немає кому супроводжувати? Невже це перший випадок, коли до банку звертається ампутант і вони досі не розчехлились, що треба коригувати алгоритми? А що тоді відбувається в інших банках?А що робити тим, в кого важкі травми обличчя? як їх будуть розпізнавати по фото в банку?І таких питань можна задати ще безліч, та як наше суспільство готове зустрічати нас, коли станеться те, про що всі так мріють?Тож, крапку в цій історії поставити не можу.Поки я поставлю три крапки…