#діалог_з_тренеромТи можеш уйти зі спорту, та чи йде він з тебе?Знову про спорт поза політикою.Дуже сподіваюсь, що більшість з моїх читачів усвідомлює, що нічого не існує поза політикою, особливо під час війни, тим більше спорт.Та передбачувано думки розділяються, коли мова заходить про реакцію на ті, чи інші події.Отже запропоную вам декілька суперечливих тез (для мене насправді все однозначно), і дуже цікавить ваша думка.Допуск спортсменів країни-терориста на змагання. Кожна федерація приймає рішення, допускати, чи не допускати, чи допускати не всіх і лише в нейтральному статусі. Питання до читачів, а що таке нейтральний статус? Наскільки те, що спортсмен виходить під білим прапором, має значення? Та і в принципі наскільки нейтральна нейтральність?Участь спортсменів з України в змаганнях, де допускаються спортсмени країни-терориста. Питання до читачів, а як на вашу думку має бути? Бойкот змагань (федерації), то кого наказуємо, чи не своїх спортсменів? А може поїхати і перемогти? А якщо не перемогли…? А як взагалі знаходитись з ворогом в одному приміщенні (на одній території)?Тож, давайте висловлюватись, важлива думка кожного і спортивної спільноти і глядачів. Можливо саме так, ми зможемо сформувати Позицію, а з нею вже буде простіше та більш зрозуміло. Бо поки що все це нагадує хаотичний процес (принаймні зовні).
#діалог_з_тренеромПро нові партії на хвилі хейту. Знову нетолерантне.Все частіше в соціальних мережах наштовхуюсь на інформацію про створення “партії ухилянтів”, нічого дивного.На цій хвилі, проваленої мобілізації, хейту ТЦК, небажанні ставати до лав війська партії подібного спрямування будуть отримувати достатню підтримку від тих. хто шукатиме виправдовування своїй нікчемності.Вони почнуть вилазити з підпілля, розповідати про свою принциповість по відношенню до “апарату примусу” і т.п.Вас будуть розхитувати, розповідаючи, що це саме вони зупинили цю “криваву бійню” тим, що не пішли на неї… І в якийсь момент вам почне здаватись, що так і є, та саме вони можуть бути гарантами, що наступної війни не станеться… А думку про те, що війни не буде лише тому, що не залишиться тих, хто виявиться спроможним чинити опір окупантам. ви будете виганяти.Чи можемо ми на це вплинути? Може так, а може й ні.Тож, краще я вам допоможу.Впізнати прибічника подібних партій ви зможете швидко і просто. Часто в них буде червона пляма на щоці, це буде слід “ляща”, від ветерана.Не дякуйте, користуйтесь.
#діалог_з_тренеромЕпоха Героїв.…Пекельну журбу навік поховай, Рости козаків і знов у бій проводжай. Убий лютий щем! Чуєш чи ні? Ще стане на всіх цієї борні! ...Ніколи не плач... (С.Василюк “Ніколи не плач”)Цей допис мав би бути опублікований вчора, коли в Україні відзначається День Героїв.Та надзвичайно насичений подіями цей День вніс свої корективи.Був присутній на відкритті заключного дня міського етапу Гри “Джура”, коли змагались рої старшої вікової групи.Також зустрівся з учнями двох Дніпровських навчальних закладів.Скрізь говорили про Героїв сучасної війни та згадували Героїв минулого. Молитва Українського націоналіста починається словами:“Україна, свята Мати Героїв, зійди до серця мого…” Наша багатостраждальна земля народжує, виховує та гартує нові і нові покоління Героїв, бо все життя українців пронизано боротьбою”І я замислився, а хто Герой в моєму розумінні?Це козаки, які своїми шаблями виборювали право на Волю.“…Станем, браття, в бій кровавий від Сяну до Дону,В ріднім краю панувати не дамо нікому;”Це вояки ОУН УПА, які не маючи власної Держави, боролись за омріяну Україну. “...Здобудеш Українську Державу або загинеш в боротьбі за неї…”Це повстанці Холодного Яру та Коліївщини.І ще багато і багато, цей список нескінченний… “...і тисячі інших, незнаних нами, що їх кості порозкидані або тайком поховані”І сьогодні кожної хвилини лави нових Героїв виборюють для України право на вільне життя.Вони не народжені для війни.Вони дуже різні. Хлопці та дівчата, зовсім юні та вже сивочолі.З гарною освітою та статками та з незакінченою середньою та непогашеною кредиткою.Професійні спортсмени, актори, митці і ті, хто просто жив своє життя, захоплюючись тими, з ким зараз пліч-о-пліч в одному окопі. А хтось став до лав небесного війська назавжди залишившись "В строю!"І я хочу щоб кожен українець шанував пам’ять героїв минувшини та поважав Чин сучасників. Бо сучасний Герой, це можливо твій колишній однокласник, сусід по дачі, чи хлопець або дівчина, з якими ти ще вчора бачився в маршрутці.І шану їм треба віддавати не тільки в День Героїв, а кожного дня, бо ми живемо в Епоху Героїв в Країні Героїв!
#діалог_з_тренеромПро охлократію, демократію та особисті кордони.Або частина друга “Школи нетолератності” Коли ми говоримо про демократію, за яку боремося проти країни з тоталітарним устроєм, що маємо на увазі та чи не плутаємо поняття? Давайте розберемось. Що для вас демократія?Якщо це лише про те, що можна робити або говорити, що завгодно, коли завгодно і де завгодно, балансувати на хвилях хейту, керуючись настроями натовпу та і в принципі про тотальний пох..їзм, то ви трохи поплутали поняття, знайомтесь ви охлократ. І тези на кшталт “це все влада заварила, нехай розй.бує”, і тому подібні, це також туди.Демократія, це дійсно про права і свободи а також про колективну відповідальність, тож якщо ви намагаєтесь самоусунутись не дорікайте, що вас примушують.Війна сама по собі антидемократична історія ( в війську в принципі автократичний устрій, інакше не можливо, але сучасні підрозділи націоналістичного руху спроможні будувати інші відносини між командиром та бійцями (не пишу підлеглими).Тож, коли під час війни суспільство, або окремі його представники не спроможні проявити самосвідомість, доводиться їх “коригувати” в правовому полі, цензурою в тому числі.Так довго і складно написав, насправді про просту річ, коли алхіми (я б взагалі не знав, хто це, якби не все оце в інфопросторі), гончаренки, арестовичи і їм подібні не займались відкладенням власних фекалій (з рота словами, чи в дописах текстами) то не потрібно було б примушувати їх до чистоти (мови, вчинків, дописів).І це не про особисті кордони, бо вони відходять на задній план, коли агресивно порушені кордони державні.Так, в тому, що відбувається в нашій країні зараз вони напряму не винні, але опосередковано, провина за це на КОЖНОМУ з нас (подобається нам це, чи ні).Тож, якщо в вашому оточенні і токсичні для національної в тому числі інформаційної безпеки люди, проводьте виховну роботу самі, тут не треба пом’якшувати, бо прийдуть інші, більш радикальні і тоді вам доведеться заспокоювати травмовані почуття ваших знайомих.Байдужість вбиває, говорили колись, зараз це відбувається щодня.Толерантності будемо вчитись після перемоги (але це не точно).
#діалог_з_тренеромДо Дня Матері.Здавалось би немає нічого стабільного в нашому бурхливому світі коли ламаються долі, руйнуються міста, окуповуються території.Коли не можеш планувати, складно мріяти, бо кожна хвилина може стати останньою.Є лише одне, що завжди, за будь яких обставин лишається незмінним.Це ЛЮБОВ МАТЕРІ.Вона одночасно може бути залізобетонним захистом та теплим прихистком.Турботливою опікою та мудрими порадами.Нам часто здається, що ми все знаємо як найкраще, але коли складно, одразу звертаємось за порадою.А коли здається, що любити сильніше неможливо, виявляється, що для матусі немає неможливого, бо сильніше за свою дитину вона може любити онуків.Її великого серця та любові завжди вистачить на всіх.Війна принесла нашим матусям ще більше приводів для хвилювань.Ми обіцяємо матусям повернутись з війни та не всі зможуть виконати свою обіцянку, а це означає сльози матері…А фраза “Мамо, я поїв і в шапці” для військових набула нових сенсів.Тож, всіх матусь з Днем Матері! Будьте нам здорові!Бережіть себе!А ми таки будемо вчасно їсти та носити шапки.
ЦЕНТУРІЯ ВІТАЄ ПОЛКОВНИКА АНДРІЯ БІЛЕЦЬКОГО З РІЧНИЦЕЮ ФОРМУВАННЯ БАТАЛЬЙОНУ «АЗОВ»Організація Центурія вітає полковника Андрія Білецького з річницею формування батальйону «Азов», як одного з ступенів розвитку Nаціоналістичного руху України, в якому проходили свої перші бої та становлення добровольці, що згодом дали початок багатьом успішним громадським, спортивним, культурним і мілітарним проєктам.Одним з цих проєктів стала Організація Центурія, створена ветеранами Азову.Ми завжди будемо пам'ятати, як Nаш Провідник, щойно вийшовши з-за ґрат наприкінці лютого 2014 року, вже за 2 місяці зумів сформувати добровольчий батальйон, а потім розгорнув його в полк, що дав цінні кадри для творення ІІІ окремої штурмової бригади та ІІІ армійського корпусу. За Провідником завжди йшли вірні люди, йдуть вони поруч і сьогодні — крокують разом до побудови Великої України.Semper fidelis!Підполковник Ігор Михайленко «Черкас», 2-й командир полку «Азов», засновник Організації Центурія, заступник командира ІІІ окремої штурмової бригади.Центурія в інших соціальних мережах:▫️Facebook▫️YouTube▫️Instagram ▫️TikTok▫️Сайт
#діалог_з_тренеромЯкщо спробувати простежити за вкидами на інформаційний вентилятор, то виникає вирій запитань та протиріч, зробив для вас підбірочку:📌Трамп “зливає” Україну, бо він російська “консерва” і працює на спецслужби рашки.📌Трамп талановитий гравець і його політика, це багатоходова комбінація.📌Завдання росії зайти на територію Дніпропетровської області до 9 травня📌Всі з усіма домовились, скоро все закінчиться.📌Всі з усіма домовились нас злили.📌Ніхто ні з ким не домовляється, це триватиме вічно.📌ТЦК вороги.📌Європа нас підтримає та введе війська.📌Європа нас кине, ніхто нікуди не увійде.📌Ядерна бомба (в них вона є, а в нас нема, а от коли б в нас була..., а давайте збирати гроші на ядерку.📌Збираємо гроші на ресторани, кав’ярні, машини, ремонти, РЄБи, зброю, спутники.📌Зі спутниками трабли, бо маск п.др📌Скоро перемога.📌Ми всі умрем.Це якщо стисло, і виникає питання, як ваш мозок порається з такою кількістю інформації?Чи не логичніше її навіть не фільтрувати, а просто блокувати?Якщо цей потік на вас впливає, то чим рятуєтесь?
#діалог_з_тренером"Школа нетолерантності"Продовження допису про конвертацію та пох.їзм та емоційні гойдалки.https://www.facebook.com/photo?fbid=9956156751084557&set=a.187382891295374https://www.facebook.com/photo?fbid=10046028008764097&set=a.187382891295374В попередніх дописах багато сказав того, що хотів, але не все, тож продовжу.ВІйна це жах, страх, кров, піт, сльози. Безліч емоцій переважна більшість з яких негативні, але…Війна, це час, коли можна і треба бути чесними, перед собої та перед іншими. Це унікальна можливість, яку часто в людини відбирають “правила” “цивілізованого світу”.Тож, користуйтесь цією можливістю, бо часто нехтування нею, є злочином… по відношенню до своїх. Тож декілька тез, важливих для мене (сподіваюсь для вас також:1. В Україні війна. Не конфлікт, не сво чи військовий стан. В І Й Н А!2. ВІйна почалась не три роки тому! Вона (сучасна) триває з 2014 року, а в цілому є споконвічною. І те, що ви досі цього не усвідомили, лише означає, що тоді вас (чи вашу родину) безпосередньо не торкнулось.росія - ворог, не противник, не суперник (бо противників та суперників перемагають, а ворогів знищують.) Відповідно росіяни = вороги. Хто почне розповідати, що не всі і не все однозначно, одразу нах. 3. Посилати нах, говорити правду в очі також можна і треба сьогодні, навіщо ці приховані антипатії. Війна монохромна, вона не має напівкольорів. Є чорне і це вороги, є біле, це твої. Хто намагається виправдати ворога також є ворогом.4.Ворог є зовнішній (тут все зрозуміло) і є внутрішній (тут складніше розрізнити, але від того, він не перестає бути ворогом)5. Принциповість та категоричність по відношенню до ворога дарує необхідність бути поблажливим по відношенню до своїх. досить вже сертись між собою на дорогах, в інтернет-баталіях і т.п. Станьте врешті настільки дорослими, щоб відрізняти добро та зло.6.В продовження минулого пункту, бережіть почуття своїх. Я розумію, що жахливі, криваві фото та відео батьків, які ридають над тілом дитини (на ваш погляд) мають привернути увагу світу до того, що терористи роблять з Україною, або позначити, що ви переживаєте, чи вкурвлюєтесь з цього приводу. Або нагадати співвітчизникам про те, що в країні війна. Але уявіть, на місці того, хто на фото, чи відео себе або близьку людину… бережіть почуття інших, бо світ вже звик і їм пох, ну чергова чернуха з України. а нам от тут точно не повинно бути пох.7. І в решті краще дійте, ніж триндіть і навіть, якщо триндите, дійте вдвічи! Ніхто, нічого не вирішить за нас. Ніхто, нічого нам не подарує. Точно не в цьому житті, тож краще повільно рухатись в бік цілі, ніж впевнено стояти і чекати корабля (особливо коли навколо немає водойми)
#діалог_з_тренеромНепопулярне про ТЦК ч.2В продовження минулої теми про ТЦК, ще декілька власних думок, а ви вже самі вирішуйте подобається вам це, чи ні. От прямо відчуваю себе адвокатом ТЦК, хоча ні мені, ні їм це не потрібно.Часто ми самі створюємо проблему, яку потім намагаємось вирішити і коли в нас не виходить, звинувачуємо інших.Про що це я.Середньостатистичний чоловік, без критичних вад здоров’я, без законних підстав для уникнення мобілізації, ходить і чекає… чого? Що пронесе, що не зупинять, не знайдуть, все закінчиться раніше? Байдуже, будь який з цих варіантів, чи ще стотисяч інших. І ось на його шляху зустрічається мобільна група ТЦК, Все пішло не за планом. І тут починається найцікавіше, він обирає одну з багатьох моделей поведінки, а саме:а) Починає “качати”, сподіваючись на шпаринки в законодавстві, та згадуючи всі поради ТІк-ток експертів “як нагнути ТЦКашника”.б) Намагається втекти, при цьому автоматично демонструючи рівень своєї фізичної підготовки та здоров’я (потім вже не буде сенсу розповідати про вади).в) Телефонує адвокату (має право), щоб той приїхав відстоювати його права і тоді вже адвокат намагається нагнути працівників ТЦК.г) Чемно спілкується бере повістку або погоджується проїхати в ТЦК.В усіх цих випадках кінець один, людина з вірогідністю 99% буде мобілізована. Але в перших трьох (а,б,в) це буде максимально не комфортно для нього. Варіант “г” також не дуже комфортний психологічно, але ставлення до такої людини буде кардинально відрізнятись.Стосовно ставлення і побічних ефектів пунктів А,Б,В. Чи вважаю я що працівник ТЦК може собі дозволити порушувати закон? Ні. Але вони також люди… Не правільно, але вже, як є.В черговий раз напишу, що вимагати дотримання прав доцільно, коли не нехтуєш обов’язками.Та в будь-якому з перелічених варіантів представник ТЦК буде “поганим” для тебе, бо так, чи інакше примушує робити те, що ти не планував.На любий аргумент, чому той, чи інший тип не мав би бути мобілізованим (окрім здоров’я) я можу навести по декілька подібних, які самі прийшли і воюють…Тепер родзинка. Всього цього можна уникнути, якщо діяти на випередження. Не чекати, сподіваючись і потім розчаровуючись. Прийти в рекрутинговий центр якоїсь частини, або в відділ рекрутинггу ЗСУ. Сьогодні є можливість підібрати посаду з урахуванням вмінь, навичок з цивільного життя. Тож, не сподівайтесь на “диво” бо його не станеться, дійте самі.Допис є сенс читати та обговорювати, лише, якщо для вас неприйнятний варіант, підкоритись та здатись.Далі буде?... побачимо...
#діалог_з_тренром Про конвертацію та ПОХ.їзм. Я знаю, що багатьом це не сподобається, але напишу. Рашка свідомо обстрілює житлові квартали цивільних міст - це факт беззаперечний. як і те, що вони усвідомлюють, відсутність наслідків для себе. А що ми? Агресуємо, що світова спільнота не реагує? Так їм глибоко ПОХ.А що нас в цьому дивує?Для них все це дуже далеко і безпосередньо не торкається. А що ми? Ставимо свічки. Намалювали купу жалісних картинок про Кривий Ріг. Обіцяємо помститись та посилаємо прокльони? Серйозно? Це ж показує, що нам також ПОХ.Не подобається? Поясню. Якщо після всього цього жаху, ви не пішли до ТЦК, чи рекрут-центру, або якщо ви не в’їб.али шалену купу грошей донатами своїм знайомим військовим, не розповідайте, що вам не ПОХ. Тим, хто втратив своїх близьких, пох на свічки та картинки в соціальних мережах, вони туда не заходять, їм треба поховати найдорожчих. То для чого все це?Конвертуйте свою лють, біль, розпач, співчуття в ДІЇ а не картинки. Інакше “вони” прийдуть до вас… ТАК працює війна з рашкою.
TGLIST.COM.UA
