🎠"Пісня відкритого шляху" Артем Чех, Meridian Czernowitz🌟🌟🌟🌟 (4/5)Phew, ну і пригода! Книга мені сподобалась, в першу чергу, завдяки мові автора і відмінній редактурі. Я вже й забула, як це - не чіплятись за текст, а просто читати. Від цієї історії було дійсно складно відірватись.Гнат - український кріпак, якого доля через війну, полон і службу на човні закидує в Америку на порозі громадянської війни. Це такий собі вестерн в стилі Тарантіно чи Коенів, протягом якого герой долає майже всю Америку з однією ціллю - знайти краще життя, здійснити американську мрію. Звісно, цілі змінюються. Звісно, як в будь-якій road story, на його шляху трапляється все - друзі, вороги, хвороби, дивні компаньйони, зрада, скажене кохання. Від цієї історії місцями було дуже смішно, місцями - гидко і жасно, місцями хотілось помитись. Помитись хотілось, насправді, завжди, бо бруд, кров, піт й інші аспекти тогочасного життя переслідували героїв протягом усієї книги, і ти ніби й сам це все відчуваєш. Тут є війна в усій її огиді й безглуздості, проте через те, що це чужа війна, інша війна, далека, мене воно не так тригерило. Підіймаються багато складних питань, але без моралізаторства - свобода, самоідентичність, цінність людського життя.Ця книга точно сподобається тим, хто любить road stories (я!), вестерни і гру Red Dead Redemption, а також ностальгує за історичними романами про вайлд вайлд вест. Єдине, що мені суб'єктивно не дуже сподобалось (проте і не зіпсувало враження про книгу) - так це центричність й певна "особливість" головного героя. Тобто, він сіроморальний, але ніби єдиний все розуміє й адекватний/розумний/занадто ерудований, інші другорядні персонажі всі трохи "з приколами" і викривлені, злегка карикатурні. Щось схоже є у Павлюка в "Я бачу вас цікавить пітьма". Можливо, це спеціально так зроблено, але створювало для мене якийсь ефект місцями нереальності подій. Так само як і деякі діалоги, які не несли сенсу для історії, а просто були або для створення комічності, або для показання гостроязикості головного героя. Але вони мене смішили, тож тут не жаліюсь. Також відчувалось, що автор - чоловік. Це не погано і не добре, просто факт.Загалом, це класна книга. Не хочу і не маю наміру глибоко копати, точно було б цікаво її обговорити із кимось. Скоріше сприймаю це як жанрову забавку, ніж серйозний історичний роман, проте сам факт того, що книга могла не бути дописаною, бо Артем на фронті, додає гостроти її розумінню.Далі взялась за "Дослідження утоплення" Ави Рід. Обіцяють дарк академію, містику і фольклорність. Поки відчуваю, що оповідь хотілося б почати трохи раніше, бо є певна скомканість. Але подивимось🥀#почитати
#структурнередагування Конспект лекції № 7. Інші проблеми автора і структурного редактораПро сам курс писала тут, запис лекції тут. Це остання теоретична лекція. Було багато всякого різного, я винесла тільки те, що дотичне до письма.💜Я-нарація + теперішній час (більш звична молодшому поколінню, вони звиклі до близької дистанції. В такій комбінації все впирається в майстерність автора).🌟Як описати персонажа від "я"?- дзеркало/калюжа/тощо (проте це вже кліше)- очима/в описах інших персонажів (підслухав про себе, в діалогах)- через взаємодію зі світом (вдарився головою об балку - високий)- через дії (зав'язала волосся у хвіст, що лоскоче лопатки - довге волосся)🌟Як зняти перенавантаження?- дати кілька ліній і міксувати їх (можна міксувати часи, нарацію)- перебивати оповідь вставками з іншим часом чи/та оповідачем (в мене цю роль виконують легенди на початку кожного розділу, якраз для того, аби дати читачеві відпочити і зняти теншн (більше писала про це тут). В лекції наводиться приклад з газетними врізками, документами, тощо)❕Про свої інсайти щодо я-нарації писала тут💜Конфлікти- конфлікт не завжди є прямою сваркою між персонажами, його можна створювати різними засобами. Конфлікт може бути внутрішнім, людина й обставини/природа, не чітко прописаним (відсутність активної сварки попри різні погляди також може бути конфліктом)- вони не мають бути в кожній сцені, це буде перенавантаження й істерика. Треба давати більше простору і паузи💜Проблема провисання другого тому- світ росте разом з персонажем - кожна частина має завершену історію із загальним тлом (Гаррі Поттер, Локвуд)- дати на другий том тактичну проблему, підвищувати ставки (Відьмак)🌊 Загальний висновокКурс хороший, хоч і місцями не завжди дотичний саме до письменництва. Точно раджу всім, хто пише, редагує, бетить. Пішла дописувати фінал і робити домашку на практичне заняття.
#структурнередагування Конспект лекції № 6. Структурні проблеми, де їх шукати і як виправити(Про сам курс писала тут, запис лекції тут)💜Чому читачеві буває нудно і як це виправити?🌟нічого не відбувається (зав'язка далеко від початку) 🔜 витягнути інтригу / динаміку / зав'язку на початок (в пролог)🌟пригоди, пригоди, пригоди - і що? (ні до чого не ведуть) 🔜 або об'єднати їх в мету, або розбивати на шматки🌟багато пересказу, звітів, філософствування, мало "картинок" 🔜 додавати "м'яса", картинок, персонажів, подій🌟очікувані ходи, патерни, схеми, тренди 🔜 порушувати тренди, додавати щось нове, обіграти по-новому🌟розказувати про персонажів все одразу 🔜 зробити з цього таємниці по ходу сюжету і розкидати по тексту🌟занадто детально і багато = перевантаження 🔜 розбивати по історії великі шматки інформації🌟замало або забагато динаміки 🔜 чередувати активні та реактивні сцени🌟алегорії, смисли в лоба 🔜 ховати смисли в сюжеті, не тицяти їх в обличчя читачеві💜Гачки інтересу, що утримує цікавість? (але знати міру!)🌟загадка / інтрига / таємниця🌟емоції (добре працюють мелодрами і горори, на них можна вчитись)🌟нове знання (але не інфодампити, а розтягнути по тексту)🌟динаміка, пригоди (але пригоди не працюють без смислів)🌟оригінальність мислення автора, подача, концепт❗️Подієвої канви недостатньо 🔜 потрібні смисли, "що хотів сказати автор?" (це те, що робить книгу не прохідною)❗️Смислів (ідей) не треба багато, має бути одна основна, максимум дві. Другорядні смисли (ідеї) не мають перебивати основні❗️Основний смисл має грати у другому драматургічному повороті, кульмінації і фіналі.💜Структурні проблеми персонажів🌟картонний персонаж 🔜 індивідуалізація персонажа🌟антагоніст переважає = він стає головним персонажем 🔜 змістити акцент на протагоніста🌟команда 🔜 кожен персонаж має мати індивідуальність, особливість🌟сірий натовп 🔜 дати голос персонажу з натовпу🌟не витриманий баланс сюжетних ліній🌟роялі в кущах 🔜 заміняти ситуативними персонажами🌟соціальні процеси і явища через персонажів 🔜 в риси персонажів первної соціальної групи додавати особливості цієї соц. групи чи політ. напрямку тощо🌟складний персонаж не дорівнює мудак🌟ниття, моралі, піддавки, істерики, тощо 🔜 прибираємо🌟викривлена репрезентація жіночого досвіду 🔜 слідкуємо, аби цього не було🌟🌟тест Бекдел - чи є в історії хоча б двоє жінок, які не говорять про чоловіків, а мають між собою інші справи🌟🌟тест Джині Девіс - к-ть жіночих персонажів в історії - половина чи третина❗️ Не знаєте, що робити з персонажами - дайте їм конфлікти.💜Структурні проблеми світу🌟недописанність світу = проблема з сенсами і розумінням 🔜 додати фон в епізодах, пейзажі, локації, інформація сюжетна про світ, передісторії, хроніки, екскурси в минуле, щоденники, листи, епіграфи, вставки, несюжетні елементи, авторські відступи🌟логіка світу = фантприпущення / форматні ознаки і сюжетні ходи 🔜 додати логіку того, як світ росте, базові гравці + додаткові + історії про світ🌊 Загальний висновокБез альф і бет нічого толкового не вийде, як і без хорошого редактора. Смисли мають бути, це стрижень непрохідної історії.
🤪 Про сенси і БорхесаТе, що історія має мати основну думку і центральний сенс і будуватись навноло цього, мені казала ще моя подруга. Після цього я багато думала про сенси власної історії і як все оте різноманіття всього вмістити в одну зрозумілу думку. Мені трохи допоміг у цьому Борхес, що зводив всі сюжети в літературі до чотирьох основних:💜Облога міста — коли місце (місто, фортеця, дім) тримають в облозі, а жителі захищають його. Це історії про витривалість, героїзм або поразку. Приклад: «Троянська війна», «Володар перснів».💜Повернення — герой кудись іде (в подорож, війну, вигнання), а потім повертається, пройшовши купу перешкод та викликів — вже іншим. Приклад: «Одіссея», «Король Лев».💜Пошук — хтось шукає щось важливе: скарб, істину, людину чи себе самого. Приклад: «Індіана Джонс», «Гаррі Поттер».💜"Жертва бога" — герой прагне стати кимось більшим і приносить себе в жертву заради когось чи чогось (світу, загального блага, справедливості). Приклад: Ісус у Біблії, Гаррі Поттер у фіналі.З Борхесом можна сперечатись, проте його класифікація допомогла мені визначитись щодо моєї історії, в чому її сенс. Так, там є і соціальна складова, і "зло заради блага", і ще багато чого, але основне - це пошук головною персонажкою свого місця, відповіді на питання "хто я", "чого я хочу". Взагалі, як на мене, це є основним сюжетом підліткових історій, бо у такому віці це є основним питанням. І не завжди нам вдається відповісти на нього. Тому янґ-адалт такий популярний і серед категорії 30+ - по сюжет цих історій і досі є актуальним.А що у вас по сенсам?#процес
📃 Як створити об'ємне тло для сцениВсе в книзі відбувається десь - діалоги, роздуми, події. Оце "десь" і є те саме тло, яке зробить сцену реалістичною і повною. Що допоможе зробити тло об'ємнішим?🟡 Взаємодія персонажів з тим, що їх оточуєЗамість того, аби описувати стіл, хай персонаж на нього зіпреться, постукає по ньому, пне його в гніві чи ще щось. 🟡Описати оточення через відчуття / емоції персонажаНе казати, що в приміщенні холодно, а описати відчуття холоду: сироти по шкірі, волосся на руках стає дибки, тремтіння в тілі, мимовільне скорочення м'язів, тощо. Так само можна передати моторошну атмосферу - через відчуття персонажа.🟡 Задіяти всі органи чуттяОточення - це не тільки те, що ми бачимо, а й те, що ми чуємо, сприймаємо на запах чи дотик. Опис всіх відчуттів дасть більше об'єму фону. Особливо коли це від першої особи. На картинці приклад з мого тексту. Він не ідеальний, але наглядний. Я стараюсь по можливості задіювати всі відчуття в сценах, якщо це доречно.🟡 ПерспективаЯкісь об'єкти ближче до персонажів, якісь - далі. Щось персонажі можуть бачити, щось - ні.🟡 ОсвітленняВоно завжди є якесь (ну або повністю відсутнє), і не варто про це забувати. Воно впливає на сцену. Наприклад, буде дивно, якщо персонаж описує колір очей співрозмовника в темному підвалі чи щось таке.Не завжди є доречним описувати фон/атмосферу шматком опису чи прямо називати, особливо якщо камера зсередини персонажа. Можна розкидати це по сцені (в діалоги, репліки автора, роздуми), тим самим не перевантажуючи її зайвими описами. До того ж тло може підсилювати чи контрастувати з подіями в сцені, тобто бути ще одним учасником 📖Дісклеймер - я не експерт і не претендую на це звання. Певно, є якісь більш науково-теоретичні статті, я пишу тільки про власний досвід.#процес
🌊 Передивляюся перший сезон Аркейн ('Arcane', Netflix) і вкотре захоплююсь, наскільки ж талановито зроблена історія і як круто особисті драми вплетені в політичну канву.У кожного персонажа й у кожної сторони є своя мораль, логіка і принципи, яким охоче віриш. Сторін багато і кожна дійсно потрібна і відіграє свою роль (мені, наприклад, таке важко будувати). Я мовчу про мальовку, пропрацювання персонажів і усе все 🥰Та є кілька моментів, які я не дуже зрозуміла:1. Сам світ. Тобто, нам натякають, що він сильно більший, і що там була якась передісторія, але я не дуже це зчитала. Проте я ще не бачила другого сезону, тож може там буде дільше.2. Я не дуже повірила, коли маленька Паудер так легко кинулась до Сілко в обійми після сварки з сестрою. Дитина, що виросла в такому світі, вчиться не довіряти так легко, а тут прям секундна довіра.Якщо любите політично-соціальні історії в фентезійному сетінгу - це воно.#подивитись P.S.: Ой, а ще я дописала сильно чорнову чернетку сьомого розділу. Ну то таке.
🙊Вже за тиждень в Києві відбудеться "Книжкова країна"Цього разу я на неї не потрапляю, але якщо ви автор/авторка, що хоче видати книгу - це чудова можливість для умовного "аналізу ринку" і нетворкінгу 🌟Минулого року в цей час я тільки закінчувала першу книгу і якраз шукала, куди ж її подавати. Так от, книжкові фестивалі - це шанс буквально познайомитись із видавцями і запітчити їм свою ідею. Часто на стендах чи подіях можна знайти власників видавництв (якщо це невелике видавництво), шеф-редакторів або інших представників, які охоче з вами поспілкуються, от чесно. Для того і є фестивалі.😭 Про що можна говорити із видавцями на фестивалях?🌟 Які видавничі плани і що хочуть бачити у видавничому портфелі🌟 Які жанри/історії наразі шукають🌟 Як і коли краще подаватись🌟 Розказати про свою ідею/історіюЗнаю, наважитись підійти іноді дуже важко, але це того варте! Рік тому я так познайомилась із шеф-редакторкою "Ранку" і навіть отримала від неї візитівку з її особистою поштою для подачі рукопису (ось тут трохи писала про це 🫣)А ще, книжкові фестивалі - це просто весело❤️#виданнякниги
🤡 Як створити класних живих персонажів?Є безліч інструментів для створення персонажів - анкети, формули, схеми. Кажуть, що глибокий персонаж має мати минуле, позитивні і негативні риси, звички, а також таємниці - яку знають багато людей, яку знає певне коло людей, яку не знає ніхто. Має мати брехню, в яку вірить, і мотивації - свідому та підсвідому, по яку навіть не здогадується. Є ще багато чого, що має мати живий персонаж. Але якщо спитати у мене про одну річ, яка допоможе створити такого - так це час. Варто просто дати йому час, аби нашарувати на себе всі ці пласти. Якщо ж порівнювати це з археологією, то аби розкопати всю багатогранність персонажа, треба зняти багато шарів землі, піску, потім кілька разів очистити його спеціальними інструментами, відшліфувати і помити. І все це робиться раундами редагувань, відгуками альф-бет, уявленням персонажа в різних ситуаціях, "відлежуванням" тексту і ще раундами редагувань. Принаймні, у мене так. Мої персонажі в першій чернетці книги страшенно бісячі, пласкі й кальковані, і я дуже рада, що дала їм час проявитись. Бо зараз вони для мене настільки живі, що я ніби списую їх з реальних людей, але навпаки - це вони стали реальними.Але на це потрібен час.#персонажі
🥀Останніми прочитаними книгами були "Темне сходження" Пакат та дві книги про Алекс Стерн - "Дев'ятий дім" та "Біснуватий" Бардуго.І те, і те доволі темне, проте враження різні. Не буду росписувати детальні відгуки (оцінки тут), але поділюсь суб'єктивними висновками, що зробила як читачка і письменниця.✍️Отже, "Темне сходження" Пакат🌟Що мені сподобалось: ідея, правильна структура і форма історії, все як по канону. 🌟Що мені не сподобалось: реалізація і наповнення. Особливо робота з розкриттям персонажів. Я не відчула до них нічого, я не бачила хімії між ними (окрім Вілла і Джеймса десь в кінці), не вірила їхнім діям і мотивації, їхній дружбі чи коханню. Фатум - це класно, але цього мало, аби виправдати дії персонажів. Якось пусто.За тиждень я забула половину імен і, чесно, змушувала себе дочитати. Мені все було дуже швидко і якось комкано. Не певна, що хочу продовжувати цю серію, але чекаю на "Полоненого принца" авторки.✍️ "Дев'ятий дім" і "Біснуватий" Бардуго🌟Що мені сподобалось: персонажі і їхня взаємодія, вайб, пропрацювання світу (оце все про історію, архітектуру, товариства - кайф), детективна складова🌟Що мені не сподобалось: трохи хаотична структура і дивні твісти, особливо в другій книзі, де вони чотири (!) рази роблять одне й те саме, інфодампи і оці промови лиходіїв в кінці, в стилі "сідайте і слухайте" - це дивно. А, ну і переклад місцями просто був дуууже дивний.Але я просто не могла відірватись, була obsessed історією і пробачала їй всі огріхи і мінуси, бо закохалась в персонажів, марила ними, вони прям були поряд зі мною. І це при тому, що 80% книг один з головних персонажів узагалі відсутній, а все одно відчувались блискавки.🌟 Власне, висновки - живі, класні й багатошарові персонажі, що поводяться реалістично, здатні для мене витягти навіть затягнутий сюжет з дірочками й проблемками і змусити пробачити фейли в перекладі. При цьому класна й правильно побудована ідея може не працювати, якщо персонажі не чіпляють. Для мене існують книги, де персонажі - не головне (наприклад, "Вавилон" Кван), але це не той випадок.Це дуже суб'єктивно, але якось так. А що першочергове для вас - сюжет й ідея чи класні персонажі?#почитати
😔 Отже, фінальні розділи.Це виявилось складніше, ніж я очікувала. Тут багато всього несеться, всі гачечки мають закритись, конфлікти - розв'язатись, нерви - напружитись. До того ж я хочу, аби фінал відчувався не крапкою, а новим початком. Для цього треба закласти підґрунтя.З сьомим розділом почала з того, що написала його двосторінковий синопсис, який розбила на сцени й прописала, що хочу додати в кожній з них. Особливо це стосується інформації. В цьому розділі багато політики (політичної напруги, сторін, конфліктів), проте мій виклик - з одного боку, порційно подати все необхідне від першої особи, яка не є безпосередньою учасницею всього-всього, а з іншого - не перевантажити текст політикою, бо історія не зовсім про неї. Чотири дні крутила цей синопсис, паралельно накидуючи в сцени якісь діалоги чи нюанси, а вчора проговорила його з подругою. Пропрацювали макрорівневі структурні фейли і вирішили, що наче непогано і можна починати писати. Власне, це й планую робити на вихідних 👼Насправді я не аж так детально роблю так із кожним розділом, але тут це виглядає виправданими інвестиціями в подальше редагування 💪#процес
TGLIST.COM.UA
