Вчора помер Девід Лінч.Він прожив довге, наcичене й сповнене самореалізації життя. Але мене розмазало в кашу. Бо я, всі ми залишились в світі, де тепер немає його.Його творчість дуже багато значить для мене. Це вміння бачити світ в усій його огидній красі, свобода показувати всі його грані і вишукано любити їх. Ця чиста сила творіння й любові, а не руйнування. Лінч повпливав на мої смаки і світобачення - яку музику люблю, які фільми, які книги, як сприймаю мистецтво в будь-якому його прояві, як дивлюсь на світ і що я вважаю прекрасним.Вперше зі мною стався Лінч в студентські часи на твердих й незручних стільцях холодної Кінопанорами на ночі авторського кіно. Ціла ніч Девіда Лінча. Тоді зранку ми вивалились з кінотеатру на вулиці сонного Києва, мружачи очі від вранішнього сонця, і я відчула це. Не знаю, що саме "це", проте воно змінило мою перспективу назавжди.Не певна, що я колись до кінця розуміла всі його творіння, просто відчувала їх. Може, так і треба. Може, саме в цьому і є великий задум великого Майстра.Відчувати.Спочивай, Майстре. Твій вогонь буде й далі вести нас крізь пітьму.Through the darkness of future pastThe magician longs to seeOne chants out between two worlds:Fire walk with meвідео взяла у chechevitsaaaa
📚 Чому класно бути бетарідером, якщо пишешБез бетарідерок та їх підтримки я б не впоралась. Це чиста правда - книги не було б. Та я люблю не тільки отримувати відгуки бет, а я самій побути бетою. Більш того - вважаю це неймовірно корисним заняттям для письменника. Ось кілька аргументів 'за':🟡 Навичка бачити текст «з боку».Аналізуючи чужий текст, вчишся помічати помилки, недоліки в логіці, стилі чи сюжеті. Це розвиває власне «редакторське око», яке допоможе помітити слабкі місця й у власних творах. Вчишся читати як письменник (що б це не значило).🟡 Нетворкінг із колегами.Важливо бачити, що ти на цьому шляху не один. Бетарідінг допомагає знайти однодумців, об яких можна подумати над сюжетними поворотами, арками персонажів та перед якими не соромно "бути не ідеальним". Бо вони розуміють. 🟡Розуміння читачаБудучи бетарідером, відчуваєш себе на місці читача: що чіпляє, а що змушує нудьгувати? Це допомагає краще розуміти, як твої твори сприйматимуть інші. Хто б там що не казав, але на певному етапі текст вже створюється більше для читача, ніж для себе (на мою особисту думку).🟡Розуміння бетарідера.Це для мене не менш важливо. Після досвіду бетарідінгу я ніколи не віддам бетарідеру невичитаний чи невідредагований текст. Бо і час читача, і час бетарідера, і час будь-кого, в цілому, треба поважати.🟡Перемикання.Будемо чесні, від свого тексту іноді втомлюєшся. Для мене перемкнутись на чиюсь історію як бета - чудовий спосіб відпочити від своєї. До того ж всі рукописи, де я була чи є бетою, стають частиною мене і я щиро вболіваю за них 🙌🏼Єдиний для мене мінус - це час. Тобто, його відсутність 😥#бетарідінг
🤍 Збір на товсті дрони-камікадзе 🤍Відкриваю збір на три fpv, які зберуть мої друзі просто у себе на дому! Зібрані дрони відправляються до Social Drone, де їх перевіряють та облітують на полігоні. Social Drone співпрацюють з декількома бригадами: 3 ОШБ "Терра", ГУР «Братство», 30 ОМБр, 505 БрМП, 93 Бт ССО.Юля і Кирило збирають дрони не перший місяць, і вже багато їхніх дітищ відправились у підрозділи знищувати росіян і техніку! 💕 Збір у них відкритий безстроково, бо виробництво іде постійно, тому не зважайте, що банка позначена закритою – скоро ці кошти перетворяться на новенькі хвайні дрони, а ми з вами забезпечимо наступні! і можливо навіть матимемо можливість дати їм імена✍Яка математика?(10к на запчастини до "товстого" (10 дюймів) дрона + 4к на батарею та плату ініціації) х3 = 42к грн📚 Що від мене?Я не можу не скористатися цим шансом напарити вам три чудові затишні фентезі книги! Будинок Старлінгів, Чаклунство шипів і Мандрівний замок Хаула усі є варіацією сюжету "сумний темноволосий хлопчина у похмурому будину і дівчина, яка в'їжджає туди, щоб врятувати ситуацію". Не знаю як ви, а я обожнюю цей сюжет. Хто не любить хороший загадковий будинок??Виграти цей міні-скарбик з додатковими плюшками від мене можна задонативши на наш збір від 100 грн! Як завжди нагадую, якщо кидаєте не з моно – залишайте контакти у коментрях 🫵Ну наче усе, банка чекає на ваші донатики, і за репости завжди цьомки-бомки 🐭
🌟 "Майже хороші хлопці" Дар'ї Чайки (видавництво "Видавництво")✨ Я дочитала її ще на вихідних, проте мені був потрібен час, аби усвідомити. І тепер я можу сміливо заявити - це найкраща книга про підліткове й шкільне кохання з тих, що я читала. Це найкраще написана книга від першої особи підлітка, що я читала. І це, певно, найкраще, що я читала за цей рік.Про що ця книга зазначено в анотації, тож не бачу сенсу повторюватись. Сюжет доволі простий і складний водночас, але він тут і не грає аж такої ролі. Ми бачимо історію очима Тьоми і - о боже - як майстерно авторка переносить читача в голову 16-річного хлопця! Я буквально відчула все, що відчував він. Ці незграбні моменти, ці емоції, що б'ють через край і з якими ти не можеш, не знаєш як впоратись. Як зрозуміти - себе, оточуючих, цей світ. Коли хочеться провалитись крізь землю. Коли все на межі, і ти борсаєшся між кінцем світу та ейфорією по кілька разів на день. Як це - бути підлітком. Емоції, роздуми, переживання головного героя описані настільки реалістично, відверто та правдиво, що ти віриш кожнісінькому слову і захлинаєшся ними разом із Тьомою. Я сиділа над книгою із пачкою наліпок, я конспектувала фрази, вирази й описи - настільки це було майстерно. Цю книгу треба читати підліткам, аби краще зрозуміти себе. Цю книгу треба читати дорослим, аби згадати, як це складно - бути підлітком, аби краще зрозуміти. Цю книгу треба читати всім, бо нам треба більше якісної української літератури, в тому числі квір-літератури. Я б трооооохи змінила дещо в самому фіналі, але це настільки незначущий момент, що його можна й не помітити.❤️❤️❤️❤️🤎 (4,9 з 5)Дякую авторці за чудову емоційну пригоду. "Майже хороші хлопці" перенесли мене в минуле і на час зробити знову 16-річною. Я всім серцем полюбила Кіма та Тьому, я плакала, сміялась, стискала пальці в кулаки від люті і гризла губи від переживань. Вони теплі й рідні. І я дуже, дуже рада за них!Трохи не певна щодо 12+, бо для мене вона була відвертіша за дорослу літературу. Через емоції, а не через печерки й піструни, звичайно.#почитати
У вівторок я програла власним персонажам.Я людина, яка любить усе контролювати, навіть творчий процес. І я завжди кажу, що у мене є план - сцени, глави, розділу, тощо - якого я переважно дотримуюсь. Так було і цього разу. Я розпланувала, як мають себе поводити персонажі - тут ось так і ось так, тут вони сваряться, тут такий-то діалог, тут така-то подія. Але сталось те, що й досі мене дивує в письменництві найбільше - персонажі просто відмовились діяти за моїм планом. Я вперто намагалась змусити їх, а вони вперто не слухались. Дійшло до того, що один з них просто зник. Буквально - зник з усіх сцен, відмовився з'являтись. Кинув мені: "Я не буду приймати в цьому участі", грюкнув дверима і пішов, уявляєте? Я така зла на нього, така зла. Це просто якась дитяча поведінка, якщо чесно. Як можна, блін, зникнути, коли ти - один з провідних персонажів?!У вівторок я вирішила: "Окей, як хочете. Не хочете діяти по плану - не треба. Здаюсь." Зробила копію розділу і почала його переписувати, дозволивши персонажам самим рухати сюжет. Хай самі розбираються. І - о, диво! - це спрацювало! Вони знову почали розмовляти зі мною, як раніше. І головне - почали розмовляти між собою. Не так, як я планувала, але головне що воно почало рухатись 🤞Висновки два.🌟Перше, план - це чудово, та іноді треба просто відпустити. Посунути архітектора і дати дорогу садівнику. Думаю, навпаки воно працює так само.🌟Друге, персонажі з часом дійсно набувають особистості та мають власну думку на сюжет, тож до них треба прислухатись. Іноді вони знають краще. Так, звучить кріпово, але ніхто і не казав, що письменництво - це щось здорове.Проте на того персонажа я й досі зла і тепер планую власну помсту. Все-таки, це моя книга, трясця. I am the decider of us three.#процес
Як же Страуд майстерно й "з ноги" починає книги!Це початок третьої частини із серії "Локвуд і Ко", і автор відразу кидає нас в ту точку, де герої буквально на волосині від смерті ☠️Ми опиняємось в гущавині подій, в динаміці. Залишається тільки пообіцяти пояснити, як персонажі там опинились - і ми на гачку. Ну, я так точно 🙄Часто бачила такий прийом у фільмах, але Страуд використовує такий опенінг буквально в кожній книзі серії.Основна формула - дати персонажа в якійсь супер незвичній ситуації, аби зацікавити читача, а потім вже розказати, як він дійшов до життя такого 💀 👉 Це може бути шокуючий кінець історії. Тоді ми всю книгу/оповідання ведемо сюжет до цієї точки.👉 Це може бути проміжна динамічна подія чи дивна ситуація, що є всього лиш підігрівом (напр., персонаж тікає від дикого кабана вулицями Нью Йорка. Як це, трясця, могло статись із Василем з Конотопа?)Початок "з ноги" - майже 100% гарантія захоплення уваги читача. Перша фраза "Перетворення" Кафки й досі є для мене еталоном.І так - я дочитала "ДІва, матір і третя" й взялась за наступну 😎
🗽 В мене є правило - про українських авторів та авторок я говорю або добре, або ніяк.Ну бо всі ми в одному човні, я і щиро вірю у взаємну підтримку та обмін досвідом. Саме тому буду писати максимально безособово.Про книгу читала хороші відгуки і, якщо чесно, очікувала більшого. Написано добре (сама мова приємна), але в мене є питання до змісту, не до форми. В центрі вся "не така" персонажка, особлива. Всі персонажі особливі, це нормально. Проблема в тому, що нам говорять одне, а показують інше. 👉Говорять, що вона сором'язлива, замкнута і важко йде на контакт, але має табун ухажерів та друзів, веде себе розкуто та більш ніж розв'язно. 👉Кажуть, що вона розумна та постійно читає книжки, проте вона ніц не знає про світ (бо не цікавилась) і все їй пояснюють чоловіки.👉Кажуть, що вона смілива та роздасть всім якщо що, але її постійно рятують і витирають сльози. 👉Кажуть, що вона добра і поміркована, але вона вічно кричить, істеричить, ображає всіх навколо, якогось хріна б'є посуд і діє нелогічно, від чого всі чоловічі персонажі мліють і із захватом кажуть: "Боже яка вона, я такой спєсівой ще не зустрічав ніколи, вона така особлива." Я мовчу про те, що всі чоловіки тут думають хтивцями і всі хтивці направлені на персонажку, її хочуть всі!Я тут дуже сильно задумалась - наскільки ж мало просто сказати, що персонаж "такий і такий" і наскільки важливо дійсно показати це. Тобто слова та опис персонажа має відображатись в його діях. Певно що це не мій жанр, однозначно (я не очікувала такого фокусу на любовно-хтивій складовій), але виходить так, що навіть на половині книги персонаж в мене й досі не склався саме через ось це неспівпадіння 🤷
📖 В усьому потрібен балансПоки я, окрім роботи, з головою зарилася в курси по аналітиці (excel-таблиці на 100500 рядків, формули, графіки і, неочікувано, "вишка" та SQL) та фінальне редагування рукопису, моральних сил на читання чогось складного просто не залишається 🤷Як тільки в книзі починається натяк на якусь епічність чи драму - я просто закриваю її, бо, ну, не можу. Нема сил. Але читати хочеться. Благо, в мене завжди є запаси. Так мені трапилась "Маленька чорна сукня, маленька біла брехня" Лори Стемплер - і це був ідеальний метч 🤍Книга максимально рівна, проста (ледь не примінивна, в хорошому плані) та передбачувана, і від цього було так добре. Вона як альбом Тейлор Свіфт, сезон "Пліткарки" чи перші серії "Секс і місто" - ось такий вайб. Щось середнє між "Жирний шрифт" та "Щоденники Керрі".⭐️Тут у нас є 17-річна Гарпер, яка потрапляє на стажування до модного журналу в рубрику побачень. Це її мрія! Проте є один нюанс - Гарпер ніколи не була на побаченнях, а її резюме було сповнене "маленької білої брехні". Гарпер їде до Нью-Йорку, де її захоплює вир подій. Однак чи вийде у неї викрутитись з цієї ситуації та при цьому не загубити себе?💫По-перше, кудос Книголаву за нормальний переклад, мій внутрішній редактор відпочивав. 💫По-друге, так, книга примітивна, але логічна. Гарпер робить помилки, веде себе неправильно і нам є за що її засудити, але вона діє логічно. Вона дійсно мислить на свій вік і діє згідно своїм думкам. Дірок не помічено.💫По-третє, - і що найцікавіше! - вона побудована буквально по схемі "шляху героя". Гарпер отримує шанс свого життя і вирішує ним скористатись (поклик до мандрів і вхід у черево кита), на шляху їй зустрічаються вороги, друзі, трікстери, вона приймає багато рішень, більшість з яких виявляються хибними (випробування та спокуси), стикається із наслідками ("смерть" героя та откровення), робить висновки та виправляє ситуацію (трансформація), за що отримує нагороду (в нашому випадку, очевидно, кохання, кар'єра, дружба) і повертається додому переможцем (повернення).Якщо подивитись - так побудовані більшість голівудських мелодраматичних комедій і це прям робоча схема.Книгу оцінюю на 4 з 5 в своєму жанрі "ненапряжних історій на вихідні". P.S.: Якщо ви також думаєте, що Керрі Бредшоу обрала не того - вам сподобається 😏Якщо знаєте ще щось таке приємне і ненапряжне - радьте, бо курси у мене ще два місяці 🫠 #почитати
🗽 Хочу розказати дещо, про що я б радо промовчала і за що мені й досі соромно. Проте минуле не перепишеш - "Промені Аласі" першовочатково були написані не українською. Усвідомлений шлях до "говорити та писати українською", а тим паче "думати українською" пройдений мною за останні три роки. Та й писати я почала "для себе", без думки про видання, тому робила це так, як було "зручно". По роботі частіше писала англійською, тож моя українська була більш розмовна "за потреби" чи для навчання. Точно не рівень художки.Коли зрозуміла, що хочу видатись, рішення було однозначним - перекладати. Це було ... непросто. Спочатку трохи спробувала з перекладачкою, але це виявилось дорого, та й текст став якийсь "не мій", чужий. Тож надалі перекладала самостійно і, власне, переклала.💎 Які речі допомогли мені це зробити?💫 Багато і уважно читати українською. Це перше, що я зробила, аби заповнити прогалини. Я буквально запам'ятовувала фрази, завчала слова, виписувала звороти, аби потім змогти їх відтворити. Читати, читати і читати. Звичайно, читати хороші тексти та переклади.💫 Почати з малого.В першу чергу, я переклала та переписала свої невеличкі оповідання, які потім виклала на Аркуші. Це допомогло побороти перший острах і невпевненність.💫 Сервіси та онлайн-словники.Ох, вони й досі мої найкращі друзі. Найбільше я люблю Deepl (ним перекладала великі об'єми, а потім вже редагувала кожне слово та речення) і Goroh.pp.ua (шикарний сайт-агрегатор словників, із синонімами, словозміною та іншими корисними функціями).💫 Не боятись просити допомоги.Мені дуже пощастило з альфа-читачками, які чудово знають українську. Тому я відразу казала, що це переклад і просила звертати увагу на можливі моменти. Навіть попри те, що кожен розділ я вичитувала мінімум тричі. Найбільшою нагородою були фрази на кшталт: "якби ти не сказала - я б не здогадалась". Дуже мотивувало.Цей шлях непростий, проте необхідний. Був смішний період, коли я ще не могла писати українською, але вже не могла - р*сійською. Тобто, взагалі не могла писати 😆 Але зараз це позаду. Я й досі перевіряю кожне слово і, можливо, пишу повільніше, але я пишу українською і ніколи не хочу повертатись до попереднього досвіду. 🤷Чому я це розповідаю? Бо знаю, що я така не одна. І, певно, є ті, кого зупиняє складність цього процесу. Хай це буде знаком, що все можливо. Якщо у мене, дівчинки з Криму, це вийшло - вийде і у вас 💗#процес
💎 То що ж там з рукописом першої частини "Променів Аласі"?Все ще не можу афішувати назву видавництва до офіційного анонсу 🙊, але цей потяг потроху рухається.Наразі в мене вже є чудова редакторка, з якою ми паралельно проходимося по тексту і редагуємо. Вона дійсно закохана в текст і саму історію (каже, що я талановита, а я така "ой ні-ні, та ти що, та ні", а сама 🫠), тож відчувається максимальна синергія 💫За цей час я:☑️ Проаналізувала всі наявні відгуки бет (методику описувала тут) і внесла ті, що були конкретними "ляпами" чи хиткими моментами🫡☑️ Переписала фінал, знову 🙄☑️ Вирішила купу дрібних, але глобальних моментів, типу "як уніфіковано передавати ту чи іншу мову - латиницею, кирилицею, обома способами", "як правильно змінювати за родами ті чи інші специфічні слова", тощо.Задача на зараз - пройтись по тексту і внести сюжетно важливі моменти, які треба красиво протягнути через весь рукопис (якісь загублені лінії, десь "розвісити рушниці на стіни", десь додати згадок для емоційності розв'язки). То й таке 😙А ще - в мене потроху просочуються думки про другу частину 🙌 Переважно про те, що там варто змінити, звичайно ж 💀#книгабезназви
TGLIST.COM.UA
