Чашка з блішками

😉 Нещодавно з'явилося резонансне інтерв'ю Ольги Токарчук, де вона розмірковує про зміни в індустрії та згадує, що використовує штучний інтелект для певних аспектів роботи над книгою. Опісля розгорівся справжнісінький скандал – авторку звинувачували у тому, що ШІ нібито а) придумує сюжет за неї, б) пише за неї текст. Спойлер – обидва звинувачення не є правдивими.Коли я в коментарях намагалася довести думку, що ШІ є суто інструментом і сам по собі не є злом, на мене накинулися як на вбивцю усього святого. Проте я дійсно вважаю ШІ корисним інструментом для письменництва. Якщо використовувати його з розумом і знати межі – він може зекономити багато часу на, власне, творчість. Ось пару прикладів, як я використовувала ШІ в "Променях":🔸 Як "розумний пошук".Хто читав, той знає, що перед розділами дилогії є легенди. Кожна легенда опосередковано пов'язана зі змістом розділу сенсами чи ідеєю. Наприклад, якщо в розділі відбувається зрада – легенда буде про ціну довіри. Якщо розділ несе в собі ідею, умовно, "стрибнути вище власної голови" – легенда перед ним опосередковано буде нести той самий зміст. Всього легенд 15. Деякі з них приходили легко, над деякими доводилося довго ламати голову. Перший імпульс – пошукати реальні легенди, щоби надихнутися. Гугл на умовний запит "легенда про ціну довіри" видавав дивні результати. Просте перелистування на сайті з легендами народів світу так само вело в нікуди і займало години, бо їх ну дуже багато. Тоді я попросила ШІ серед усіх наявних легенд світу знайти мені ті, які підходили мені по тематиці. Вже з готовим списком я йшла в гугл і шукала конкретні легенди для натхнення. Зекономлені години на рісерчі. 🔸Як інструмент брейнсторму і моделювання.В "Променях" багато політики, особливо в другій частині. Основні моменти політичної лінії я мала ще в першій чернетці, знала політичні сили та іхні ролі. Проте мені хотілося заглибитися трохи далі та врахувати усе. А головне – побачити, що могла упустити. Я пішла до ШІ, коротко описала йому політичну ситуацію в книзі та попросила змоделювати варіанти можливого розрогтання подій для усіх сторін – оптимістичний, реалістичний, песимістичний. Опісля попросила дати історічні події для референса на усі варіанти, які потім окремо досліджувала вже в інших джерелах. Щось з цього дослідження пішло в сюжет, зробивши лінію глибшою.В обох варіантах ШІ дійсно використовувався для книги, проте не більше ніж інструмент пошуку натхнення та економії часу на рісерчі. Засуджувати подібне чи ні – справа кожного, але жоден автор, що поважає себе, не дасть ШІ придумувати сюжет чи писати текст за нього 🤷

👆 Хочу зробити кілька оголошень to whom it may concern і заодно відповісти на часті запитанняПочну із сумного:🔸Мене не буде на Арсеналі🥺Я ледь відійшла від Книжкової Країни і довгої дороги, потім сильно хворіла і зараз просто не маю сил. До того ж кожна така поїздка влітає в копієчку і в плані квитків, і в плані випадіння з роботи, яка приносить мені гроши на життя. Подій на Арсеналі не маю, тож...🔸Наклад першої книги дилогії всьо🤷‍♀️Онлайн взагалі знайшла тільки тут, офлайн ще десь є по книгарнях (було в Сенсі на Хрещатику, в Книголенді на Олімпійській...). Тепер про хороше:🔸Додрук першої книги буде, орієнтовно на початок липня.Чому так довго? Ми внесли багато дрібних редакторських правок, що призвело до переверстування книги. Додруковуватиме першу друкарня, що друкувала другу книгу.🔸Туру бути🙌Коли перша книга знову стане доступна в книгарнях, плануємо робити тур містами (якими саме – поки не вирішили). Отам вже можна буде позадавати питання, підписати примірники й покричати на авторку щодо останнього розділу дилогії. Але без ляпасів 🙏На осінній Книжковій також планую бути і сподіваюсь, що мене запросять на якусь цікаву подію/дискусію, в ідеалі про янґ едалт.🔸Мерч (стікери, закладинки) має скоро з'явитися на сайті. Як тільки з'явиться – я про це напишу.💜

🤌 Мені дуже подобається концепція "нульової чернетки", яку озвучила Ярина. В першу чергу за те, що вона знімає тривожність "писати якось не так". Перша чернетка звучить як щось завершене, доконане, тому мені (як виявилось, я така не одна) морально важко писати її. Ніби мушу одразу сприймати текст серйозно, а це додає тривоги за результат. Нульова чернетка не забов'язує тебе ні до чого. Можеш писати як завгодно погано, прописувати недолугі сцени, які потім викинуться чи перепишуться, не заморочуватись зі словами, залишати собі 3,000 коментарів чи взагалі пропускати цілі шматки з короткими коментарями, що там має бути. Адже це навіть не чернетка, а чернетка чернетки. Нарис нарису.Для авторів/авторок, які а) перфекціоністи й працюють на результат, б) тривожники, в) більше люблять редагувати, аніж писати "нульова чернетка" є спасінням, адже дозволяє розслабитись і просто собі писати. Головне – дійти до кінця й потім створити з цього, як каже Катя, "паганого тексту", власне, першу чернетку.

Наступного тижня на книжковому клубі обговорюємо "Катабазис" Ребекки Кван. Багато учасниць вже прочитали, тому в чаті вже кілька днів не вщухають дискусії. Щиро вважаю це класною книгою на клуби, бо обсудити є що, а думки точно будуть у спектрі він "фуу" до "вау". Але.Для себе зрозуміла, що і як читачка, і як письменниця маю особливу любов до максимально неідеальних персонажок – тривожних, десь боягузливих, десь трохи делулу через власні ідеали, досвід, погляди тощо. Які роблять величезну кількість помилок, приймають хибні рішення і – що головне – змушені через це страждати. В ідеалі потім робити висновки і зростати. Іноді бачу у відгуках на Промені, що Касі місцями бісить. I know, right? Я свідома того, що вона може творити просто нечувану дурню, я її такою створила. Головне, щоби читачі могли зчитати, чому вона це робить. І вірили. У цьому суть🤌З новим рукописом вирішила піти далі та створити прям максимально не канонічну персонажку, яка дратує навіть мене своєю лінню, брехливістю та обмеженністю поглядів. Але зазвичай таких персонажок життя ой як не щадить, тому й спостерігати за цим доволі цікаво 😆

Я читаю цю книгу з долонею біля рота, бо кожна сторінка змушує відчувати забагато. Ще більше від того, що я знаю авторку – прекрасну, веселу, підтримуючу, яка пригощала мене на Книжковій країні маминим медівником і робила тату-перебивачку пінгвіна на долоні, жартуючи, що набиває наколку. Оля взагалі багато жартує, особливо іронізує над власним досвідом. І від цього ця книга сприймається ще болючіше. Читаю її повільно, бо іноді треба просто подивитися в стіну, посміятися крізь сльози, поплакати. Чи покусати вказівний палець від несправедливості. При цьому авторка не засуджує, не виправдовує і не пояснює. Вона просто розповідає реальну історію однієї українки, що провела дев'ять місяців у польській в'язниці, і жінок, яких вона там зустріла."Кожна жінка тут – історія. Трагедія. Психічний розлад. Сенсація для журналістів. Зламана доля." Оповідь рвана і не послідовна, бо години переплітаються у дні, хвилини плутаються. Як читати особистий щоденник."Нас перевіряють детекторами на наявність зброї, наркотиків чи самоповаги, нічого не знаходять..." "До цього я бачила баобаби лише в Екзюпері й не знала, що зло може притиснути до стіни – і залишиться лише мовчки спосперігати, як воно обвиває горлянку своїм корінням." А тут я розридалась вже не на жарт:"Учора я кілька хвилин зачудовано вдихала свіжість випраної білизни. Тепер у мене є той самий порошок, яким мама користується вдома, і від кожного прання сльози навертаються на очі." 💔

✨ВЕЛИКИЙ ЗБІР-РОЗІГРАШ на НРК для 20-ої бригади оперативного призначення "Любарт"✨👉Книжкова спільнота вміє не тільки холіварити, а й об'єднуватись заради важливих справ 💪 Ріна вчора відкрила амбітний збір на 100К, а я підтримую його не менш амбітною допоміжною банкою на 30К. Наземні роботизовані комплекси – це те, що дозволяє нищити ворога, зберігаючи життя нашим воїнам, тому їх треба багато.Серед донатів, кратних 100 грн, розіграю власну дилогію "Промені Аласі" (що поки що майже ексклюзив, бо першу книгу вже й не знайдеш, а в мене ще одненька є). Отже, правила прості:✨моя ціль – 30 000 грн✨квиток кратний 100 грн. ✨більше сума донату = більше шансів!✨результати – як тільки збереться банка✨відправка вашим коштом по Україні✨якщо донатите не з моно – обов’язково вказуйте контактні дані коментарях до донату😐 Баночка тут: https://send.monobank.ua/jar/3WZaSj6kvnБуду вдячна за донати, підтримку та репости. Якщо також бажаєте відкрити допоміжну баночку – пишіть Ріні. Зберемо на НРК💪💫UPD – до збору долучився канал БоКомусьПисати, авторка якого пропонує ще один лот для другого переможця розіграшу – новеньку "Затруєну Чашу" Беннетта (відправка її коштом)!!!

🦇"Файні брюнети та інша нечисть" Юлія Нагорнюк, збірка оповідань, Ще одну сторінкуНе даремно саме у цей день я вирішила поділитися своїми враженнями на цю книгу, бо щиро вірю, що гумор тримає нашу кукуху. Принаймні мою точно тримає. Також сьогодні поцілили у склад видавництва Ще одну сторінку, тому ще більше хочеться говорити про їхні книги.Ця збірка складається з шести іронічно-гумористичних оповідань, які по-своєму обігрують звичні нам фентезі-роментезі тропи по типу попаданства, поєднаної богами пари, fake dating тощо. Тут є все: вампіри, демони, лорди фейрі, хрещені фейці, хтонічна хтонь і нав'язливі родичі. Це дуже смішно, класно написано, весело до гикавки, цитатно (такого слова немає, я його придумала; це коли текст хочеться розбирати на цитати), неочікувано гаряче та насправді доволі глибоко. Не секрет, що я фанатка авторки. Та й сказати, що Юля Нагорнюк добре пише – як сказати, що небо блакитне, а трава – зелена. Це й так усі знають. Найбільше мені подобається в текстах пані авторки те, як вона, ніби дорогоцінні камінчики, ховає за гумором і легкістю важливі речі. Я в захваті, наскільки персонажки нарешті різні – скромні, самостійні, відверті та впевнені, неідеальні. А головне – як все це склеюється теплими дружніми стосунками. По-доброму заздрю такій жіночий дружбі, обожнюю її в книгах.Я насміялась, навіть з хворим горлом цитувала оточуючим найсмішніші моменти і мала просто чудовий час. Як подивитись комфортний улюблений ситком під пледом з какао. Тож якщо вам потрібна доза ендорфінів – ця книга є безрецептурними ліками.Так радію, що у всіх нас є Юля Нагорнюк і її історії.P.S. Мій улюблений брюнет – Деметрій, без варіантів.#почитати

Промені Аласі. Книга 2@cupwithfleas & @ouroborosbooks СТО. ШІСТДЕСЯТ. ПʼЯТА. СТОРІНКА...стала для мене першим моментом, від якого сироти по шкірі. Знали б ви, який скачок кортизолу я впіймала вчора ввечері — і як мене попустило вже наступної ж сторінки👍 Другий момент шокованого споглядання в стіну чекав на 395 сторінці:ВІЙНА ПОЧАЛАСЯ РАПТОВО. Певно, так війни й починають ніхто на них не чекає. Обрушуються вночі, у години найб вразливості, поки всі мирно сплять по домівках. Цим вони нагадують нічні жахіття. По суті, війни ними і є, лише наяву. Читати подібне о 3-й ночі в День памʼяті та примирення — дуже символічний досвід. Для українців — як ні для кого іншогоЯкщо перша книга більше зосереджувалася на світобудові та проблемах Кас, то друга для мене — насамперед про щемкі стосунки, вибори та друзів. Хоча політичних інтриг тут теж хоч греблю гати)) Я очікувала чогось подібного від любовної лінії й не розчарувалась: милоти набралась, "скла" й переляку зловила, але ну смакота жМені подобається, як пані Аліса розповідає про вибір. Як тривожниці зі стажем, мені дуже важливо бачити, що герої вагаються. Помиляються. Переживають цей досвід. Бути сильною — це і справді досвід, який потребує рішучості. Окрема дяка автоці за гайд з прочитання! Усі AM-моменти зустріла вночі, що додало плюс сто до атмосфери. Тепер цей альбом асоціюватиметься не лише з довгими нічними переїздами, але й з цією невгамовною парочкою. До речі, гадаю, Касі сподобалася б пісня The Visitor від Sienna Spiro 🎶А міти на початку кожного розділу — це просто окремий вид мистецтва! Святі піски, спакуйте мені їх окремо, над деякими я ледве не пустила сльозу❤️

😉 "Земля молодих" Катерина Шильпп, 🧡 УроборосЯ довго збирала слова, аби написати відгук на цю книгу, бо це завжди важко, коли стільки емоцій. Так, я довго чекала на неї. Так, очікування в мене були вище дахів київських хмарочосів. І так – я особисто знаю авторку, бо ми колеги по видавництву, і Катя дійсно as cool as it seems. Ця книга схожа на так багато усього, і при цьому лишається на 100% унікальною. Принаймні я подібного ще не читала, тим паче в сучукрліті.Студентка-антропологиня Фейт Гелен має усе – світле майбутнє в науці, красивого й по вуха закоханого у неї нареченого, який розділяє її захоплення антропологією і є директором музею, скору дату весілля. Лишилося тільки закінчити практику, для чого вона і приїздить на острів Мен. Знайомиться з колегами майбутнього чоловіка, бере участь у археологічному відкритті століття. Мрії здійснюються. Проте дивні речі трапляються, люди здаються не тими, ким вони є, борвій грюкає по шибках, а питань більше ніж відповідей. Може, бо Фейт не питає? Та правда все одно випливає, і за відповідяти їй доведеться спуститися у Тір на Ноґ – місце, якого не може і не має бути. ✨Книга поділена на три частини, і кожна з них для мене мала свій особливий темп і вайб: 🔸Перша частина плавна й глевка, заколисує, затягує у готичну атмосферу тривожності та загадок. Відчуваєш себе комашкою, що потрапила до павутиння. В цілому, як і сама персонажка. Ця тяглість розбивається у мить падіння до "кролячої нори", а далі...🔸Друга частина. Тут треба бігти, бігти й не озиратись, тому мені вона нагадувала динамічну гру на консолі. Безліч локацій та персонажів, квести, загадки та головоломки. Темп зашкалює, тільки встигай перегортати сторінки. При цьому тобі місцями гидко, місцями смішно, десь навіть крінжово, але постійно тривожно. І тут ми зустрічаємо Ката😉🔸Третя частина фіналить книгу, дає відповіді на усі незакриті запитання, а також ставить трикрапку, ніби натякаючи, що історія живе собі далі.Це дійсно мітологійно-горорне фентезі з елементами трилеру, бо загадок багато, пазлик складається поступово, а в кінці читач отримує цілісну картинку і такий – ваааааа😱. Окремо хочу сказати про мову твору – ну яка вона красива й метафорична! Я не люблю надмірну курчавість тексту, проте все вирішує доречність. Катя точно знала, де це треба додати для створення образності й атмосфери, а де прикрутити, аби зберегти динаміку 🤌💮 Персонажі саме такі, які треба. Фейт не мій типаж героїнь, особливо на початку, проте свою роль вона виконала майстерно, а символізм маски зіграв на ура. Кат... ну тут без слів. Найбільше мене зачепив Лоґан, у різних аспектах. Неймовірно прописаний персонаж, від якого в мене досі мурахи. Словом, я не вважаю, що тут немає антагоніста, а там вже вам вирішувати."Земля молодих" – це книга, сповнена сенсів між рядків. Про вибори і залежності, помсту і відплату, а головне – про любов. До себе, до інших, до життя. При цьому вона динамічна і насичена подіями. Так, мені б хотілося більше місця й часу для зміни Фейт, а також зародження та розвитку любовної лінії (я людина слоубьорну, що тут сказати), але тоді це була б геть інша історія. Потужний дебют з довгим післясмаком, про який я вже багатьом покричала в особисті (навіть самий авторці), і моя щира радість, що ця книга побачила світ. А ще вона красива, та це ви й так знаєте 😙 #почитати

🐍"Батьковбивця" Олена Кузьміна, 🌟Ох, зізнаюсь: було трохи страшно братися за цю книгу. Як і завжди, коли беру книгу авторів/авторок, що знаю особисто і які сильно подобаються мені як люди. Є острах, що книга може не зайти, а брехати я не вмію, а людина ж точно спитає, і як тоді бути, образиться ж, а я хочу дружити... Ну, ви зрозуміли. Знаю що це дурня, бо сама б точно не образилась на подібне, але people pleaser в мені тривожиться. Слава книжковим богам, мої страхи не справдилися. Бо мені, трясця, сподобалось.Жителі Фрейри впевнені у власній цивілізаційній вищості в порівнянні із сусідами. Вони культурніші, розвиненіші, а головне – порядніші за тінерійців. Принаймні так думають Емріс та Маріт, принц і принцеса Фрейри, що виросли в бульбашці цих упереджень. Проте вервечка подій, що трапляться із ними, зіб'є з їх величностей рожеві окуляри та оголить болючу правду – не такі вже фрейрці й порядні, а світ – значно складніший, ніж їм здавалось. 🏰 СетингУнікальна мапа, кілька країн, кожна зі своїми економічно-культурними особливостями. Ба більше – вони знаходиться на різних щаблях технічного розвитку завдяки різним підходам до магії. Між країнами є дипломатичні відносини, є історичні обумовленності та взаємозв'язки. Світ виглядає цілісним і продуманим, жодного разу я не зачепилась і цілком побачила й зрозуміла його будову. А тепер увага – книжка тоненька і капець динамічна. Тут немає інфодампів, складних пояснень чи навіть довгої експозиції (які я, до речі, зазвичай люблю), а отже усе вищезазначене вплітається авторкою між рядків: у діалогах, думках, подіях та екшні. Це, скажу я вам, складно і потребує кропіткої роботи, яка тут виконана майстерно.👸🤴 ПерсонажіЕмріс та Маріт є головними героями історії, але взагалі не герої. Вони геть не пристосовані до подібного життя, місцями приторможені, десь істеричні та тривожні, постійно втрапляють у халепи та отримують по голові (чи іншим частинам тіла🤭). Джул прикольний, але поц. Моєю любов'ю стала Сааді, але і вона тю-тю. Ви зрозуміли – такі от герої. Проте я цілком їм повірила й місцями співпереживала. Окремим персонажем є Глуш – оце прям сильно зацікавило. Кажуть, треба дочекатися султана у другій частині. Ну що ж, дочекаємось☺️🤭 ГуморТут знайомство з авторкою зіграло мені на руку, бо я буквально ЧУЛА Оленку в репліках, жартах та каламбурах. Авторка попереджала, що гумор специфічний, але мені сильно зайшло, я гиготіла з недолугостей Емріса, наївності Маріт та матюкливості Джула шо дурна.🏃‍♀️ ТемпНесеться, і несеться з перших сторінок. Так несеться, що навіть після фіналу ніби продовжує нестись за інерцією. Ця частина дійсно сприймається як зачин, що має одразу ж перетікати у продовження. Деякі моменти були для мене "щооооооо?", особливо плоттвісти під кінець, але треба дивитися на загальну картину, тож чекаю на другу. Це не повільна меланхолійна історія, а пригодницьке фентезі, яке ізі екранізував би нетфлікс.🏳️‍🌈 РепрезентаціяОкремо хочеться зазначити вдалу репрезентацію бісексуальності, яка мало представлена на ринку. Любовний (чи любовний він?🤔) трикутник виглядає свіжо та цікаво, а шлях Емріса крізь упередження до власних істинних бажань прописаний реалістично. Знаю, що авторка навіть брала рідера чутливості, аби дійсно зробити все правильно.Загалом це класнючий представних сучукрліту, а саме пригодницько-політично-саркастичного фентезі, якось так я його визначила. Писала авторці в особисті, що, на мою думку, вона знайшла своє, тож треба не зупинятись. Радію тому, наскільки гомін про цю книгу несеться так само стрімко, як і події в ній, і чекаю на продовження цього прекрасного безуму💫#почитати