✨ За березень начитала чотири книги, що для мене є космічним результатом. Далі буде значно менше, бо або читаєш, або пишеш. Хотілося б нарешті почати писати. Спробую компактно викласти свої враження:🪐"Пам'ять під назвою імперія" Аркаді Мартін, (Vivat, переклав Олександр Ніцу)Класнюча політично-філософська наукова фантастика (космоопера?), що рефлексує над поняттям імперіалізму і має детективну лінію. Це не відперсонажна історія, хоча персонажі мені сподобалися. Оповідь сухенька і не сильно емоційна, проте пасує тексту. Неймовірно класна пропрацьовка сетингу, від культурних особливостей до мовних нюансів, цікава інтрига. Авторка є історикинею, містобудівницею й дослідницею історії Візантії та Вірменії. Останні стали прототипами Тейскалаану та Лселу. Премії Г'юго, Небула, все у цієї книги є.З поганого – текст місцями не просто поганий, а сильно поганий. Він не вичитаний, деякі речення не мають сенсу чи просто смішні. Що сумно, бо книга дуже добра. Сильно розчарована тут Віватом і сподіваюся в додруках вони щось змінять. Читала в Лібраріусі.💮"Дім Голлоу" Крістал Сазерленд (Vivat, переклад Тетяни Іванової)Моторошна готична казка з чудово-гидкими описами краси розкладу. Відгук ось тут.🧟♂️"Дерева" Персиваль Еверетт (Фабула, переклала Іларія Шевченко)Випадково і швидко прочитала її, поки була в Києві, бо насправді вона малесенька. Не знаю, що сказати, окрім того, що я в захваті. Це було по-чорному смішно, гидко, метафорично, саркастично, гостро і з крутими діалогами. Треш-горор-детектив про расизм, сповнений стьобу на Америку й американців. Коли виросту, хочу писати як Еверетт.🏡"Єдина вціліла" Райлі Сейґер (ВСЛ, переклала Катерина Балашова)Пу-пу-пу... Це третя книга автора, і в кожній мені подобається початок-інтрига і сильно не подобається фінал. У "Востаннє, коли я збрехала" все зіпсував епілог, який можна було не робити. В "Останніх дівчатах" все зіпсували роялі з кущів у фіналі, бо я не вірила в мотивацію антагоніста. В "Єдиній вцілілій" все ще гірше й буквально можна вчитися, як НЕ робити розв'язку трилера. До 60% йшло прикольно, атмосферно і цікаво (окрім проблем із часом оповіді), а коли все почало розкручуватись й нарешті розкриватися, то я просто не встигала викочувати закочені очі. Останній плоттвіст мене добив. Певно, більше на цього автора я не поведуся, бо сильно зла. Скоріш не раджу, хоча сама ідея цілком перспективна.Ось такий був місяць. Що цікавого начитали?#почитати
😒 Чому корисно накладати фабулу на сюжетну структуруВчора закінчила фабулу "Гомункула". Історія склалась, тож я одразу побігла переносити то все епізодами у супертабличку зі схемою. Спочатку йшло добре, а потім я зависла, бо не могла знайти спонукальний інцидент. Його просто не було 🤦♀️Варіантів ніби багато, подій також. Але все не те. Адже спонукальний інцидент: 🔸має бути зовнішньою подією, що не залежить від персонажа🔸має статися десь посередині першого акту🔸має створювати невідкладну проблему для протагоніста, виводити звичайне життя з рівноваги й ділити його на "до" і "після"🔸ставить перед протагоністом питання для другого акту.Шукала, крутила, аж доки не зрозуміла, що він у мене є, але стається ДО початку історії. Тобто, буквально з нього все починається. Не порядок. Вирішила переставити деякі сцени й додати ще хоча б 5-10% на початку, аби розтягнути експозицію і поставити спонукальний інцидент на своє законне місце. Якщо подивитися на все в масштабі – стає значно краще. Добре, що побачила зараз, це зекономило мені купу часу на редактурі 💫 #процес
😉 Як працюю над новою історією під кодовою назвою Гомункул🔸Усе почалося з ідеї, і тут я чітко можу прослідкувати вплив прочитання Мони Авад, а також перегляд фільму "Ліза Франкенштайн". Якийсь час вона маринувалася, потім я сіла й записала її в спеціальний "Блокнот з ідеями", що означає визнання потенціалу ідеї. 🔸Далі я написала перший пробний епізодик. Я з тих, кому треба помацати історію, персонажів, покрутити їхні характери й реакції, визначити кут оповіді, оповідача, стилістику й все інше на практиці. Відклала. Думала. Дивилась на нього. Ніби можна працювати.🔸Наступний крок – написати фабулу, тобто хронологічно розкласти ті події та сцени, які я вже знаю. Роблю це в табі гугл доку. Це такий собі план історії. Так як у мене все лінійно - воно +- відповідає сюжету. На цьому ж етапі продумую якісь моментики по логіці фантелементів (що, як і звідки, на чому базується).🔸Наступне – накладаю фабулу на сюжетну структуру. У мене є заготовка в Canva Board (на скріні), де з одного боку структура Блейка Снайдера, з іншої – триактна. Тут дивлюся, як воно працює, де чого не вистачає, де треба трохи потягнути, де урізати. Далі прописую основні арки: персонажів, стосунків (дружби, родинних, романтичних, тощо) і також накладаю їх на структуру де треба у вигляді епізодів (наприклад, якщо мені треба, аби подруги посварились, я продумую ряд епізодів, які їх до цього підводять. Якщо мені треба, аби персонажка змінилась – прописую ряд епізодів, які підводять її до цих змін).Отримую готовий поепізодник, з яким вже можна працювати. Далі справа за дрібним – сісти й написати 🤦♀️
🧐 Заборгувала трохи відгуків на класні книжки. Почну з кінця. Вчора дочитала "Дім Голлоу" Крістал Сазерленд (Vivat, переклад Тетяни Іванової) – і давно в мене не було такого потрапляння саме у мій смак.👉 Це сучасна моторошна казка з елементами баді-горору, трилеру та мітологічними мотивами. Останнє подано під цікавим кутом. Маємо трьох сестер: Айріс, Віві та Ґрей. Десять років тому втрапили в дивну подію, яка змінила їхні життя. Вони володіють неймовірною вродою, дивним сильним зв'язком і певними надприродними здібностями. Старша сестра зникає, і щоби знайти її, Айріс та Віві мусять розкрити загадки Ґрей та з'ясувати, що ж насправді сталося з ними 10 років тому. Розказати більше важко, бо спойлери. Але мені дуже сподобався сюжет і робота авторки над його структурою. Видно, що історія переписувалась і шліфувалась доволі ретельно. Чи знайшла я, до чого докопатись? Так. Чи помічала я мінорні неточності чи випадіння з першої особи? Так. Чи завадило мені це поставити книгу в особистий топ року? Абсолютно ні.🙏 Що сильно сподобалось▫️Мова авторки і як вона створює словами оцю моторошно-тривожну атмосферу феєрії занепаду, вогкості, розкладу, гару і гниття. Вся книга просякнута цим, гидотно й прекрасно водночас. Тут дійсно гидко, тож якщо сильно чутливі – зважайте, обкладинка трохи оманливо-красива. Текст взагалі хороший і переклад-редактура також.▫️Щільність сюжету. Тут немає зайвого, все класно підігнано, динамічно, проте з витриманою ритмікою. Як я люблю. Я відпочивала й одночасно не могла відірватись, воно все так класно накручувалось і накалялось. Це важко, це багато роботи, я це знаю.▫️Тема сестринського зв'язку. Дуже близька мені й тригерна, болюча. Загалом, багато сюжетних поворотів я вгадала, але від цього було не менш цікаво. Сподобалась арка головної персонажки, коли вона розкрила правду. Коротше, тут без спойлерів ніяк, але мені дуже сподобалось, куди воно зайшло. Єдине що – я б хотіла у фіналі більш складний моральний вибір, більше кармічності, але то вже мої проблеми. Чимось нагадало "Диких дівчат" Рорі Павер вайбами, але ця сподобалася навіть більше. Я щиро прокайфувала, бо тут зібране все що я люблю 👼#почитати
За вихідні написала перші 1500 слів до нової історії."Ой, і що тут такого?", подумає хтось. Але для мене це дійсно big deal, бо довгий час я знаходилася в стані певної кризи, де металася від "ніколи більше не буду писати" до "я маю терміново щось писати бо всі пишуть а я ні". Які інсайти зловила, вперше сідаючи писати за, певне, роки три:🔸 редагувати я люблю значно більше ніж писати. Писати – це довго. Редагувати також довго, але там ти значно швидше бачиш результат, текст стає кращим.🔸писати історію не у вигаданому світі – кайф. Дуже сумувала за цим. Звісно, ніхто не відкидає химерності чи магічного реалізму.🔸тема підлітків зі мною навіки. Сильно люблю.🔸перемкнутися з першої на третю поки важко. Мені не вистачає зближення, зануренності в персонажку. 🔸перемкнутися з теперішнього на минулий час також важко. Куди ви діваєте всі ті "був,була, були, було"? Як же вони бісять!🔸деякі історії плануються на етапі ідеї, а деякі треба почати писати, пощупали канву оповіді, перш ніж огорнути їх в план чи поепізодник. Ця історія з других, її спочатку треба відчути. Я знаю початок, тож пишу. Далі сяду за планування.Власне, ось перший абзац. Маю робочу назву і тестові імена персонажів. Далі будемо дивитись😉Тата торкнулася закривавленого тампона, що стирчав з її лівої ніздрі, та одразу ж відсахнула руку. Відчуття були такі, ніби хтось встромив їй до носа вказівного пальця. Раніше вона бачила подібне тільки в кіно, де хлопці чистили одне одному морди, переважно під час спортивних змагань чи чогось подібного, а потім їм засовували в ніздрі тампони. Тата ж програла двобій із дверима кабінету праці. Вона не відчувала себе героїнею кіно. Хіба що якогось притрушеного.
🤦♀️ Є письменницька проблема, про яку рідко кажуть, а саме "страх другої книги". У цю яму я і впала й не знала, як звідти виборсатись. Мені ніби й хочеться писати. Я навіть маю класну ідею – глобальну, сенсову, складну. Маю розписаний поепізодник, карти персонажів, майндмапу з прописаними деталями світу... Маю все, аби почати писати. Але не починаю. Бо мені страшно. "Промені" забрали в мене дуже багато сил, емоційно вичавили мене, і мені банально страшно знову ступати у цю подорож, яка може знову затягнутись на кілька років. Я не певна, що витягну це, бо я емоційна письменниця, і просто зараз не маю достатньо сил, аби починати щось настільки глобальне, емоційне й масштабне.💫 Що із цим робити? Я вирішила дозволити собі відкласти велику складну ідею (яка в мене в голові вже стала моїм Опус Магнумом!) і піти у щось простеньке й фанове. Без складних світобудов. Без глобальних сенсів і трагічності. Придумала історію, яка має стати міксом "Зайчика" Авад, "Скота Пілігріма проти усіх" та "The end of the f***ing world". Чорна комедія про підлітків з фантастичним елементом, трохи базована на власних шкільних роках. І мене трохи попустило, бо за неї я братися не БОЮСЬ. Do you hear me? I'm not afraid anymore!Власне, аж дихати стало легше🙄
📖🧐 Анкетування персонажівВсім нам подобаються класні об'ємні персонажі. Проте прописати таких – задача із зірочкою. Я завжди дивлюся на своїх персонажів як на живих людей, яких не треба вигадувати чи створювати, адже вони вже існують. Що треба, так це пізнати їх, зрозуміти.Один з дієвих методів пізнання персонажа – це анкетування. Його можна робити окремо по кожному або в таблиці одразу по всім основним персонажам (я роблю в таблиці, бо я взагалі люблю таблиці🙄). Питання можуть бути геть різними, від "Чого ти боїшся найбільше?" чи "Як ти реагуєш на зраду?" до "Яка твоя улюблена страва?" чи "Що ти зазвичай робиш зранку?". В мене є такі анкетки до всіх основних персонажів і я постійно розширюю списки питань. Тут можна сміливо звертатись до чату жіпіті й просити його нагенерувати запитання для анкетування, він охоче допоможе. Деякі відповіді лежать на поверхні, а деякі змушують задуматись, детальніше уявити персонажа, прокрутити в голові його чи її можливі реакції. Оп! - і ти вже значно краще розумієш його/її.Але найкраще, що подібні відповіді можуть наштовхнути на цікаві сцени, сетинги чи конфлікти. Наприклад, якщо у двох персонажів діаметрально протилежні смаки в їжі – це можна використати в якійсь сцені (умовно, в реторані чи столовці) як конфлікт. Або ж навпаки. У персонажів може бути щось спільне – інтерес, захоплення, реакція на щось – що й послугує певним кроком до зближення. Такі сцени органічно вплітаються в історію, бо випливають з характеристики персонажів і створюють ефект справжньості, реалістичності. Мої улюблені сцени зазвичай саме так і з'являються 😚
😉 Факт про другу книгу "Променів Аласі" №4, святковий editionТема фемінізму є дуже важливою для мене і, звісно ж, я не могла обійти її у власній книзі. Ті, хто читали першу частину дилогії, знають, що в мене є окрема персонажка, яка відповідає за цю лінію. В другій це навіть підсилиться, а також з'явиться кілька дорослих персонажок, і кожна з них по-своєму сильна. Тут варто додати: що для мене "сильна персонажка" – це аж ніяк не про фізичну силу чи супермагічні здібності. Це про характер, внутрішній стрижень і волю.Касія також проходить свій шлях звільнення від патріархальних кайданів, в першу чергу всередині власної голови. У другій книзі є момент, де вона діє вкрай імпульсивно (як завжди🤷♀️), і дехто з бет навіть засуджував її за це. Проте для мене надважливо, аби вона вчинила саме так. Адже істинне її прагнення усю історію – отримати свободу, мати право вибору щодо себе. Все інше є вторинним. Звісно, форму Касі обирає не найкращу, але така вже вона є. Головне – врешті вона чітко усвідомлює, чого хоче: Як вона не розуміє? Я не потребую захисту, та й справа навіть не в родовому імені. Чого я дійсно хочу — так це самостійно вирішувати власну долю. 🙌 Бажаю усім дівчатам і жінкам самостійно вирішувати власну долю, проте мати поряд людей, на яких за потреби можна спертися, і які прийматимуть вас такими, якими ви є. Сил і можливостей завжди бути собою та переписувати кляті правила, що кажуть зворотнє 💅
😉Шлях текстуВчора рівно опівночі завершила вичитку верстки другої книги "Променів Аласі" (юхху🎆) і відчуваю втому разом із полегкістю. Бо це майже фінал величе-е-езного шляху. Якщо розібрати усе на умовні етапи, то виглядає приблизно так:▫️Етап zero (рік). Переписала першу чернетку майже на 95%, альфи, бети, пекло саморедагування. Цей етап заслуговує окремого поста і має в собі купу етапів, але не хочеться навіть згадувати 🤦♀️▫️Етап 1 (місяць). Структурне редагування. Текст відданий видавництву, проте я мала дуже багато спірних моментів і питань, які хотіла вже вирішувати разом із редакторкою. Тут було змінено багато сцен, щось викинуте, щось додане, змінилась тональність багатьох моментів. Я мала список питань до кожного розділу і ми їх усі опрацювали.▫️Етап 2 (2 тижні). Мовне редагування. Тут вже більше правили слова, речення, абзаци, репліки. ▫️Етап 3 (2 тижні). Вичитка вголос. Це призвело до ще одного кола редагування, адже вголос видно багато моментів, які не помітні ніяк інакше. Опісля текст пішов на коректуру.• Етап 3.5 Десь тут текст прочитала гама-читачка і ми вирішили змінити фінал. Так як сюжетно зміни на краще, а структурно – буквально трохи підправити текст, мені це дозволили. Але не робіть так.▫️Етап 4 (3 місяці). Коректура + фінальна редактура. Після коректорки текст проглянула випускова редакторка і внесла ще певні зміни, що призвело до ще одного кола редактури. Плюс були зміни і від мене, адже текст відлежався кілька місяців і дещо зловилося оком, додалися мінорні уточнення і шліфовка поведінки/реплік персонажів для ясності.▫️Етап 5 (3-4 тижні). Верстка + вичитка верстки коректоркою, редакторкою і мною. Тут дивимося хибодруки, переноси, мінорні моменти, які упустили на редактурі.▫️Етап 6. Фіналізація верстки і друк (📌ми зараз тут).Якось так 🫠Звісно ж, це суто мій досвід і шлях може різнитися від видавництва до видавництва, але об'єм роботи колосальний. Мені дуже важливо, аби була підтримка з боку професіоналів із текстом, адже я сильно комплексую щодо мови і переживаю за те, аби текст дійсно був на висоті. За цей час я прочитала рукопис разів з тридцять (!!!) і майже вивчила його на пам'ять. Скоріш за все, найближчі років п'ять (а може й більше, типу ніколи) я не захочу його бачити. Безмежно вдячна видавництву за терплячість і розуміння, а також спільне на всіх бажання зробити дійсно якісний продукт. Який, до речі, все ще можна передзамовити ось тут 💫
😉 Факт про другі "Промені Аласі" №2 – над книгою, окрім мене, працювало більше 15 людей!В мене було чотири чудові альфи, які бачили більш "сирий" варіант, шестеро бет і одна гама-рідерка:) Майже до всіх коментарів я прислухалася і бага-а-ато змін було внесено саме після читань. Наприклад, одна бета сказала, що дуже шкода, що в другій книзі немає фейраха (ритуальний танок, який танцює Касія з ножами) – і він з'явився! Багато сцен були вирізані, навіть переписаний фінал. Тож це – безцінно.Також дві неймовірні редакторки, коректорка і видавчиня. Це тільки якщо говорити про текст і не враховувати дизайнерів, верстальників, ілюстраторів, друкарів і друкарок (забігаючи наперед). Тому коли я кажу, що книга є командним проєктом – я дійсно маю це на увазі 🤝Окремо хочу відмітити групу моральної підтримки у вигляді чудових сучасних українських авторів й авторок. Мені дуже подобається тенденція взаємопідтримки і я страшенно пишаюся бути серед них і на власні очі бачити такі різні, проте такі спільні шляхи! Це прям коло сили. Ось тут вчора Олена перерахувала кількох чудових авторок – і це 💜Тим часом менш ніж за тиждень ми перетнули позначку в 109 передзамів, а я вже на 2/3 вичитки верстки. Очі вже трохи мене ненавидять, але чого не зробиш заради тексту 🫣
TGLIST.COM.UA
