❄️ Почитую зараз "Зимові заручини" Крістелль Дабос – і яка ж гарна тягуча мова у тексту! Зазвичай я жалілася б на повільний темп історії, бо все розвивається дійсно повільно, проте відірватись неможливо. Світ дуже цікавий і незвичний, а завдяки образності стилю авторки тебе ніби затягує у химерну зимову казку (доволі жорстку, мушу зазначити), як по спіралі. Відмічаю собі, наскільки круто працює, коли для створення сцени не забуваєш про усі органи чуття: слух, зір, нюх, доторк. На скріні – шматочок із самого початку. Тут немає доторків через специфіку самої персонажки, адже вона постійно в рукавичках, аби не "читати" речі, але саме оця образність буквально всесторонньо занурює у сцену. Взагалі, текст мені дуже французький. Подумки перекладаю деякі речення, як би це звучало французькою, і воно так відчувається! А ще – авторка відкрито підтримує Україну і чи не перша з перекладних написала про атаку на Фактор-Друк. Ще з того часу маю її тетралогію у бажанках, а тут ще й купа схвальних відгуків було. Не дарма, не дарма.
😏 All we need is love...Трохи роздумів про любовні лінії в історіях, нащо вони і як зробити так, аби вони працювали, а не дратували (базуючись на власному досвіді). Для мене кохання ніколи не про "просто додати романтики", а завжди про окрему сюжетну арку зі своєю логікою, конфліктом і розвитком. Я не любителька історій, де є суто кохання, мені швидко стає нудно. Проте вважаю, що любовна лінія може збагатити сюжет майже будь-якої історії, створивши додатковий шар конфлікту. Кілька речей, які я порадила б сама собі кілька років тому:❤️ Завжди пам'ятати, навіщо у цій історії любовна лініяВона має дійсно грати свою роль у сюжеті, щось змінювати: героїв, їхній вибір, ставки. Якщо її можна прибрати — і нічого не зміниться, значить, вона зайва.❤️ Чітко окреслити для себе, що саме і чому персонажів притягує одне до одного + протягнути це в сюжетіЯкщо він просто гарний, а вона просто особлива – це meh😔 Має бути щось на глибшому рівні, що їх зближує. Цінності? Спільна травма? Конфлікт характерів? Спільні захоплення? Хімія має мати причину, а пристрасть не дорівнює коханню.❤️Ідеальності не цікавіГерої мають бути живими, складними і недосконалими, аби у них повірилося і їм хотілося співпереживати. ❤️ Розуміти, який тип прив'язанності у кожного з персонажівТрохи психології ніколи не завадить. Минуле персонажів формує їхнє ставлення до стосунків і їхні ролі у них, як вони реагують на ту чи іншу подію. Трохи більше про різні типи прив'язанності і як їх використовувати в тексті писала ось тут. ❤️ Продумати реалістичний бар’єрСильно бісить, коли причина, з якої герої не можуть бути разом, вичавлена з пальця і нелогічна. У таке не віриш, а читач має вірити. Це може бути як щось зовнішнє, так і внутрішнє. Страх близькості? Минулі травми? Почуття провини? Соціальні ролі? Конфлікт почуттів і особистих цілей? Сильна любовна лінія завжди тримається не лише на зовнішніх перешкодах, а й на внутрішніх.❤️ Пам'ятати, що конфлікт — це не обов’язково токсичністьНепорозуміння ≠ відсутність комунікації. Драма може виникати через цілі, обов’язки, різні світогляди та культурні особливості, а не через маніпуляції чи невміння говорити "словами через рота".❤️ Дати почуттям часНапруга, сумнів, маленькі моменти, погляди, паузи, раптові дотики. Slowburn наше все. Так, не всі люблять прямо повіііільне горіння, проте почуття мають зародитися, а читачі мають у них повірити. Не обов'язково робити це прямо, тут класно грають підтексти. Швидке «я спалю заради тебе увесь світ» рідко чіпляє так, як повільне усвідомлення почуттів.❤️ Пам’ятати про аркуЗнайомство → зближення → криза → вибір → зміна. Як і будь-яка сюжетна лінія, романтична має свою структуруі логіку, яку варто витримувати.✨ Моя думка – любов не повинна повністю поглинати персонажів, бо стає не цікаво. У них мають залишатися цілі, страхи, амбіції поза стосунками. Бо для мене найсильніші любовні історії — це не про "ти моє все", а про "я обираю тебе, залишаючись собою". Ось тут записала відос про любовну лінії у "Променях Аласі" (вже з новим мікрофоном!). Enjoy!
нарештііііі 🥳залишаю відгук про першу частину фантастичної дилогії української авторки Аліси Корж «Промені Аласі»перші думки, коли я закінчила читати останню сторінку були: «вау, хочу ще!»
події книги відбуваються у жорстокому пустельному світі, який поділений між вищою та нижчою кастами. дівчина Касі, народжена в нижчому світі, за випадком долі ще у дитинстві опинилася під опікою впливової людини з вищого світу.тепер її головна мета – вижити, закінчити престижну академію й довести чого вона варта, щоб заслужити прихильність свого опікуна та вищого світу загалом.не буду довго розписувати, краще розкажу, що найбільше зачепило мене в цій історії:🤓 дотепність Касі та її відвертість у висловлюванняхвона не удає, вона робить різні помилки, іноді поводиться як дитина й вона точно не шаблонний головний герой, як у деяких книжках.мене це захопило із перших сторінок, бо ти розумієш чому вона може робити так чи інакше, співчуваєш і проходиш увесь шлях разом із героєм.🤓 вишуканий стиль та гумор авторкидуже люблю коли у досить серйозній книжці вправно використовується гумор, сарказм, іронія та фрази, на яких я зненацька починаю хіхікати:)🤓 дуже slow burn історія коханнятут любовний інтерес - не основна сюжетна лінія.зближення героїв відбувається настільки органічно та послідовно, а паралельно стільки цікавого несеться, що в мене не було якоїсь нудьги або дискомфорту «коливонивжепоцілуються»+ Трей дуже цікавий персонаж, він не якийсь всесильний аполлон, ідеальний мен і тд. Він теж як жива людина, яка може боятися, губитися та не знати усе.📚 мабуть, це і є відповідь, чому мені так сильно сподобалась ця книга і чому я вже чекаю другу частину:тому що в променях усіх персонажів можна відчути, вони не ідеальні, різні й тим ще більш захопливі!
в мене насправді набагато більше емоцій після прочитання, бо я не могла цілу ніч відірватись від цієї історії, але як завжди позабувала половину з того, що хотіла сказати, тому просто..щиро раджу до прочитання!!!а я поки чекаю вже другу частину ❤️🔥
😉 Чому читачі можуть не дочитати вашу книгу?Я багато кажу про те, що в наші часи книги конкурують навіть не між собою, а з тіктоком, ютубом, нетфліксом й інстаграмом. Важко виграти увагу читача, втримати її і не втратити дорогою до фіналу. Хотіла зняти на цю тему тікток, але мікрофон суїциднувся, тож напишу текстом 🙄
Дисклеймер: я не експерт, а це не істина в останній інстанції. Все базується тільки на власному досвіді. Також, звісно, не беру до уваги можливі очевидні причини, як-то якість тексту, редактури чи сюжнетні дірки/алогічності чи щось суб'єктивне. Це, скоріш, чому щось може бути не так, якщо, здається, що все ніби так. 1️⃣ Задовгий початокКоли читаєш, читаєш, а цікаво так і не стає, причина може бути в затягнутому початку, коли сюжетний гачок, який, власне, закручує історії і робить читачу "цікаво", розміщений сильно далеко. За Блейком Снайдером, каталізатор змін має бути деть на 12% сюжету, в трьохактній структурі це спонукальний інцидент, що має статися десь на 10-20%. За "шляхом героя" це той самий поклик до пригод і вступ у черево кита. Звісно, це умовні схеми, але має статися щось такееее, що штовхне читати далі. Без цього високий шанс, що читач просто не дочекається і закриє книгу. Може й назавжди 🫣2️⃣ Персонажі, яким не хочеться співпереживатиЧасто рушієм читання є емпатія до персонажів, відчуття споріненності з ними. Вони мають викликати почуття, не бути картонними, ненсідрюшними, мати мету, мотивацію, характер. Персонаж може й не бути дієвим супергероєм, а бути, навпаки, пасивним ледарем, але читач має відчути щось до нього/неї. Саме тому я зазвичай не раджу починати пригоди одразу зі старту історії, а дати оці 5-15% рутини й знайомства. Адже читачеві спочатку має сподобатись персонаж, аби далі хотілося читати про його/її пригоди. Якщо на персонажа пофіг – читати про нього не хочеться 🤷3️⃣ Хибний темпоритм (пейсинг)Про це є відео і конспект Олени ось тут вище. Темпоритм може бути або заповільним, і тоді стає нудно, або ж зашвидким, тоді від тексту захитує і він перевантажує. На темпоритм впливає купа речей – чергування сцен-дій і сцен-рефлексій, швидкість і форма розкриття нової інформації, маркери прогресу, ритміка речень тощо. Тримати це в балансі й управляти темпоритмом історії – рівень профі (ось тут є ще конспект з курсу структурного редагування).4️⃣ Сюжет "топчеться на місці"Час іде, тексту багато, а нічого суттєво не змінюється. Сюжетні лінії не розкручуються, нових гачків й інтриг не додається, чи просто пригоди/дії без якоїсь мети чи змісту. Дії, діалоги, події не рухають сюжет. Ось це якраз класно фіксити, накладаючи на якусь готову сюжетну схему (знайти ту, що підходить) і дивитись, де є провисання і треба підтягнути. 5️⃣ Очікування ≠ реальністьТут все просто. На обкладинці обіцяють "світ, гідний Джорджа Мартіна", а всередині не зовсім воно виявляється. З обіцянками й гучними словами краще бути обережним, адже це може створити хибні очікування, які ведуть до розчарування і прощання 😑💫 А що спонукає вас закрити книгу і вирішити не дочитувати її?
Вкотре вичитую текст (вже, певно, втретє за цей рік🥺), і помітила цікаву річ – характерні діалоги між персонажами, основа яких – випадкове чи спеціальне недорозуміння (спеціальне – коли один з персонажів дуркує, є там такий😙).Наприклад, діалог про майбутню зустріч, який відбувається під час приготування персонажкою дечого, що треба постійно помішувати. — Він буде чекати нас на околиці [...].Втуплююся очима в [...]. Патичок для помішування завмирає в руці.— Гей, ти ж казала, що треба постійно помішувати, — зауважує він.— Коли?— Та щойно, коли я зайшов…— Коли він нас там чекає, [...]?Знову фокусуюся на вмісті казанка.— За два дні.
Або діалог про певну хвору жінку, яка поширює плітки.— І що робити?— З [...]? Нічого, це не лікується.— З чутками, [...]!— Теж нічого, — він знизує плечима. — Нехай собі живуть. Чутки — це навіть добре. За ними можна ховатися, як за ширмою. [...] Якщо говорять різну нісенітницю — значить, не знають правди.
Мені подобається цей прийом, бо він робить діалоги живими. Колись ходила на інтенсив саме про написання діалогів, де нам влучно підмітили, що реалістичним діалог роблять якраз ось такі штуки – недосказання, підтексти, недорозуміння і пр, бо саме так ми спілкуємося. Один може говорити, а інший – не слухати чи сприймати все по-своєму, крізь призму власного досвіду. Чи вбачати підтекст там, де його немає, або, навпаки, не помічати його. Домашкою того інтенсиву було написати оповідання, де два персонажі не розуміють одне одного, і ось воно (йому вже років сім, тож воно сиреньке, але увійшло в якийсь там лонг- чи шортліст навіть). Однак важливо не перегравати із цим і не створювати беззмістовні пусті діалоги. Таких також мала багацько й безбожно різала їх на редактурі та коректурі.😔
🎙Інтервʼю з Алісою Корж😉Чи пам’ятаєш перше речення, яке написала для «Променів Аласі» і чи воно залишилося в фінальній версії? На скільки змінилась чернетка першого рукопису?Не пам’ятала, проте маю всі файли, тож перевірила:) Перша чернетка починається зі сну-спогадів Касії про день, коли вона втратила батьків. Сама сцена залишилась майже такою самою, проте переїхала в середину першої книги. Взагалі, чернетка змінилась на 90%, якщо не більше. Трансформувалось усе — характери персонажів, події, сюжет. Не змінились тільки імена та загальна ідея світу. Навіть фінал-фінал переписався буквально в останній момент, вже на коректурі. А ще — це мала бути одиночна книга, проте трохи не вийшло.
😉Чим ти надихалась, створюючи новий світ, його власні правила та персонажів?В першу чергу це історія та політична наука, адже за першою спеціальністю я (майже) історик, а за другою — політолог. А ще кажуть, що гуманітарна освіта не знадобиться:) Праобразом міст під куполами та класової системи Сифізу стали античні міста-поліси з їхнім суспільним поділом. Система зміни влади, політичні процеси – усе це є наслідком відкладених на підкірці знань.Я люблю пустелі, тому цей світ саме такий, жаркий і з хрускотом піску на зубах. Люблю античну історію та культуру, а також культуру Сходу, тож за основу мов брала латину, арабську й турецьку, а релігію будувала на античному політеїзмі для одних і тенгріанстві для інших.Багато у чому допомогли ігри — Horizon, Assassin’s Creed, Star Wars: Outlaws. Вони класно дають відчути світи (флору, фауну, різні дрібнички) пожити в них. Але це і подорожі, книги, що читала, фільми, що переглядала. Все це надихало і залишило свій відбиток.Однак це фон. У центрі всього є персонажі. Звісно, у них багато від мене, особливо у Касі. Певно, їй дісталися мої підліткові страхи і переживання. Але я не використовувала якісь готові прототипи, скоріш для певних персонажів брала типажі, характерні для жангу янґ адалт (трікстер, булер, королева класу, розумник/староста групи, тощо). Насправді таке відчуття, що вони існували завжди, як і сам світ. Я просто підгледіла й описала їх:) Усі персонажі, особливо головні, сильно змінювалися із кожним колом редагування і ставали все більш і більш унікальними. Живими.
😉Що нового ти відкрила для себе у ролі письменниці, про що не задумувалась до цього? Що це дуже важко. Існує хибний образ письменника, що сидить десь на рів’єрі за ноутбуком і чекає на музу. Насправді ж це професія, робота. Така сама, як і всі інші, де є місце і творчості, і рутині. Аби її опанувати, треба багато вчитись і практикуватись, постійно покращувати свої навички та уміння. Звісно, це творчість, але на ділі це десь 20 / 80, де 20% часу ти пишеш, 80% — редагуєш. Ну, у мене це так.
😉Над чим ти працюєш зараз? Та чи є якісь ідеї, що чекають реалізації?Ох, зараз працюю над тим, аби потроху відпустити світ “Променів” і звільнити місце для чогось іншого. Є пропрацьована ідея про альтернативну Флоренцію 17-18 ст., в якій вже сталась технічна революція завдяки винаходам да Вінчі, і про жінок цієї епохи. Має вийти доросла феміністична історія з італійським присмаком і легким стімпанковим вайбом. Також давно чекає свого часу підліткова злегка детективна історія про женців-самогубців, із дуже яскравою і ексцентричною персонажкою. Але поки не пишеться, тільки планується.
🧡 Замовити «Промені Аласі» можна тут. #writer_speaks | Owl’s reading vibes 📚
😉На вихідних вирішила фінально проглянути текст. Окрім, власне, правок після коментарів коректорки (з якими я майже всюди погоджувалась), під час коректури я також підправила деякі репліки, а деякі запропонувала видалити, бо вони є пустими або зайвими + трохи відкорегувала один моментик. Замінила одного "Ромлака" на "Ролмака", якого пропустили усі, окрім Книжкової Драконки (Аню, дякую! Бо воно цілком могло та і піти до друку). Також Драконка підмітила, що один з персонажів зачасто щось робить "кісточкою вказівного пальця". Пішла шукати – таки так. Замінила. Вирішила перевірити інші дії чи реакції персонажів і знайшла, що тілом Касі зачасто проходять "хвилі холоду". Замінила. Вирішила перевірити, скільки взагалі "хвиль" в тексті. А далі мене вкусила Олена Кузьміна (Оленко, пробач, я по-доброму. Просто після твоїх постів про те, як ти ретельно вичищала текст, я не знаю, як влучніше описати цей стан🫣) – і я почала маніакально шукати повтори ВСЬОГО. Вираховувати, скільки на рукопис в більш ніж 120 тис слів може бути "хвиль", особливо "холоду", різних "поглядів" і так далі. Десь на третій годині за цим заняттям вирішила прийняти вольове рішення зупинитись, адже після мене текст буде ще вичитувати свіжим поглядом випускова редакторка Валентина, тобто вже третя професійна людина, і якщо щось буде не так – то вона помітить. А якщо не помітить – то все норм. Видохнула. Завтра віддаю.Так і живем.
Обрала варіант, який ви писали найчастіше – Промені Аласі, від Аліси Корж🌜І вже прочитала перші сто сторінок, тому одразу перейдемо до вражень:🍪Дуже шикарна мова. Насичена, тягуча, повна прекрасних порівнянь, метафор, зворотів. В текст було дуже легко влитися і це був один з вирішальних факторів, коли я гортала всі інші історії.😉Деталізований та пропрацьований світ. Він цікавий, незвичний, яскравий, повний запахів та смаків, все як я люблю. І хоч нас одразу в нього закидують, через десять сторінок починаєш по трохи в ньому розбиратися. Через п'ятдесят – розумієш та віриш.🍪З деякими героями ми тільки познайомились, деяких пізнаємо з кожним словом все більше. Я ловлю кожну взаємодію Касі з Треєм, бо цей персонаж зацікавив мене ще до прочитання книги. Дуже інтригує що ж очікувати далі, але ніяких теорій я поки не будую, щоб не надумати собі нічого зайвого...😉Мені дуже подобається як Аліса вибудовує та показує все, не говорячи цього напряму. Закладена проблематика вже по трохи починає формуватися, події течуть поволі, але набирають обертів, а я готова до неочікуваних поворотів. Хочеться смакувати цю історії, тому надпиваю її, як і каміс, поволі та маленькими ковтками.#відгуки_та_читання
👼 Обожнюю контексти і підтексти у тексті, ось такий каламбур. Для мене саме це робить його цікавим – коли автор(ка) не каже прямо, проте читач здогадується сам. Ну, або не здогадується.Контекст — це певні умови, у межах яких сприймається текст. Він допомагає зрозуміти значення реплік, образів і вчинків персонажів. Відірвана або переміщена в інший контекст сцена сприймається геть інакше. Контекстом можуть бути світ і світобудова, особливості соціального устрою, ролі у суспільстві, минуле персонажів, події, що передують сцені, тощо.Підтекст — це прихований, не прямо висловлений зміст, який читач має здогадатися, аналізуючи текст і контекст. Він ніколи не називається прямо, розкривається через натяки, символи, деталі й потребує інтерпретації. Наприклад, залежно від контексту мовчання героя може мати геть різний підтекст – страх, протест, мовчазну згоду чи незгоду або внутрішній конфлікт.Особливо класно гратися в контекст-підтекст, коли пишеш від першої особи, адже геть не все можна просто пояснити чи сказати прямо, багато що залишається саме на рівні підтекстів. І за це я так люблю першу особу і як читачка, і як авторка. Про контексти і підтексти у діалогах є прекрасна одноіменна книга"Діалог" Роберта МакКі, якої – пам-пам-пам – немає українською 😒💫 Мої улюблені сцени із "Променів" – це саме ті, де персонажі граються у підтексти. У першій книзі це діалог про птахів (який насправді зовсім не про птахів), і, звісно ж, сцена на даху (де підтекст розуміють, певно, усі, окрім персонажки). У другій улюбленою такою сценою є діалог про спальник (який насправді не про спальник) і момент із колінами (коліна там також є лише засобом вираження глибшого підтексту). Проте є й суттєвий мінус – найулюбленіші моменти зовсім неможливо передати через цитати, бо без контексту вони не грають. Наприклад, вчора я намагалась знайти хоча б одненьку цитату про кохання з першої книги – і не знайшла. Бо все на підтекстах. Ну ось що скаже людині, що не читала, фраза: "Я не хочу, щоб ти ставала моєю сестрою"? Нічогісінько. А той, хто читав, тихенько хіхікне 😉
🐶🐱 Ура, пост із тваринками!Сьогодні не книжковий контент, але хочу раз на місяць все ж робити подібні пости. Можливо, для когось вони стануть знаком🙌 Як щаслива власниця собаки з притулку, я щиро не розумію, як, по-перше, можна жити без собаки чи без кота, а, по-друге, нащо купувати, коли є стільки чудових й унікальних, які дуже чекають на родини в притулках і мріють про дім. Сьогодні вашій увазі представляю кілька 💫зірочок з притулку "Сіріус"💫 – на жаль, найбільшого притулку Європи, який понад 25 років рятує тварин (зараз ще й масово з фронту) і дає їм шанс бути побаченими новою родиною. 🐶 Спочатку про маленьких щенячих носиків, які, проте, здатні на великі подвиги, варто лишень подарувати їм шанс – Фету (чорно-біле відмеженя), Безе (маленький біло-сіренький бородань) і Мафіна (чорно-коричневе маля). Попри свій маленький розмір і вік, вони вже знають це життя і вагу часу очікування. Малеча дуже прагне дому і затишку, аби дарувати це відчуття навзаєм. Вони неймовірні!🐱 Також вашій увазі представлю триколірну красуню Буклю, ніжну і лагідну пані кішку. Її власниця померла, сестра вже поїхала додому, а Букля сумує в кліточці. Їй дуже некомфортно в притулку😔 Вона настільки розгублена, що навіть не хоче спілкуватися з іншими котами, все чекає на свою сестру чи новий дім.🐱 Останній, проте не по значимості – містер кіт Тільд, пухнастий чорно-білий муркотун, якому місце на дивані з людиною і її книжкою, а не в притулку.Якщо вам запав у серце хтось із гавкучих крутеликів – зателефонуйте або напишіть менеджерці з адопції: +38 096 935 59 15Щодо муркотунів дзвонити сюди – куратор котиків (Катя): +380 67 509 18 92Забираючи тварину з притулку, ви рятуєте двох – ту, яка тепер знайде дім, і ту, яка займе звільнене місце у притулку для очікування свого шансу.Також залишаю контакти притулку "Сіріус"" – сайт, інстаграм-сторінку й інстаграм-сторінку адопції. Я вже багато років із "Сіріусом" і саме туди піде 50% мого роялті з "Променів Аласі".Дякую за реакції та репости – і най трапиться диво 💫
TGLIST.COM.UA
