👹"Катабазис", Ребекка Кван, вид. 🌟 Жорж (переклала Ганна Литвиненко)Ох-ох-ох... мені важко написати відгук на цю книгу, бо а) читалася вона давно, б) як виявилось, не залишила по собі нічого у залишку. Для мене це була типова Кван – що добре, бо я отримала саме те, що очікувала. Книга доволі цікава в процесі, але не викликала ані емоцій, ані прив'язки до персонажів. Сюжетно вона мені слабша за "Вавилон" чи "Жовтолику", більше персонажна. Проте персонажі Кван ніколи не викликали в мене нічого окрім просто цікавості. Не шкодую, що прочитала, але клуб по книзі й обговорення в чаті були цікавіші за саму книгу (за що дякую Ганці та дівчатам💜).Аліса Ло, неслухняна ти дівчинка, спускається у пекло, щоби повернути свого наукового керівника Граймса, померлого за дивних обставин. За нею ув'язується її колега й академічний суперник Пітер Мердок. Кожен з них має власні причини, аби віддати півжиття за цю авантюру. 🤭 Що сподобалося:🔸Система магії. Мені подобається науковий і незвичний підхід Кван до магії. У "Вавилоні" в основі магії була різниця між етимологічними значеннями при перекладі, в "Катабазисі" – це логічні парадокси, що ламають логіку світу, створюючи "лазівку", викривлення. Це цікаво.🔸Персонажі. Я люблю дивних, морально кривеньких персонажів, тому мені сподобалася Аліса. Знаю, багато хто вважає її картонною, мені ж вона відповідала заданій експозиції – жінка-азійка в пропахлому тестостероном академічному середовищі. Пітер також окей, люблю розумах, але він все ж не відповідає моїм критеріям бук бойфренда, тому краш не зловила. Любовна лінія тут присутня (як я дізналася з клубу, Кван взагалі хотіла написати роментезі!), але, будемо чесні, романтика не є сильною стороною авторки.🔸Сарказм й іронізація над академічністю. На початку книга сильно смішна і стьобна, тонко висміює вади академічності, особливо перші пару судів пекла. Взагалі, паралелі про "пекло=академічне життя" смішні. В цьому контексті й оця складна академічна мова сприймається як інструмент іронізації, особливо в діалогах. Жирнючий мінус – це все зникає десь після 1/3 книги 🤷🔸Висвітлення теми сексизму в науці, тема протистояння амбіцій і людяного, хибні кумири тощо.🔸Окремо треба відмітити мову авторки й переклад. Попри все, Кван чудово пише, а Жорж дійсно класно переклали й відредагували.🤦‍♀️ Що не сподобалося:🔸Неконсистентність. Історія відчувалась мені сируватою та фрагментарною, не цілісною. Ніби намагання поєднати багато всього і швидко. Як потім розказали, Катабазис буквально зібраний зі старих ідей та записів авторки. Сюжет не рівномірний, пекло не продумане (бо спочатку він ніби академічний, потім провалля, де був Граймс, яка роль Ями, як і чому вони обходили купу судів, бо впадло було описувати? фінал просто нівелює дуже багато), класний гумор зникає, якісь події під питанням, а сторінок 40-50 філософствування, повторів та розжовування десь на 80% книги можна було б прибрати без втрати для історії. Десь посередині змінюється мотивація персонажів – і я в неї не повірила + вона нівелює вайб, заданий на початку. Корочеееее, я тут можу довго. Мем про малювання коня найкраще для мене описує цей пункт.🔸Місцями зайва академічність і філософствування. Не бо складно, а бо зайве. Але якщо чоловікам-авторам можна розумнічати в текстах і скидати це на геніальність, то і Кван можна.🔸Абсолютно непотрібні згадки русні.🔸З цікавого – структура історії. Кван буквально починає з входження в пригоду (Аліса й Пітер спускаються в пекло на 5-ій сторінці) й відсунення спонукального інциденту у флешбеки аж десь в середину книги. Але так можна робити, якщо це дійсно щось суттєве. Наприклад, спуск у Пекло. Інакше може не спрацювати.Читати чи ні – вирішуйте самі. Я не пошкодувала, але й розумію прекрасно, чому вона може не зайти. Комусь буде мало душності, комусь задушно. Але для клубів шикарно, бо думки будуть різними, а обговорення – емоційними.#почитати