📖 Назбиралася купа книжок читаних, але без відгуків. Буду потроху виправлятися, і почну з тих, де мені мало є що сказати. Не тому що вони погані, а просто не так багато маю слів (сказала людина, що пише, хех).🙊 "Останні дівчата" Райлі Сейґер (переклав Роман Гардашук)Доволі лайтовий трилер про "останніх дівчат", як в кіно зазвичай називають персонажок слешерів, що вижили після кривавої різні. Квінсі Карпентер одна з таких, тільки не в кіно. Вона нічого не пам'ятає про ту ніч, тож історія поступово розрогтає нам і теперішнє, і минуле - цю ж схему автор використовував і в "Востаннє, коли я збрехала" й тут вона також прикольно спрацювала. Написано непогано, читається легко, переклад просто кайф 💖З мінусів - фінал (антагтоніст і розв'язка усього - просто рояль з кущів. Навіть більше рояль, ніж в попередній книзі автора, що я читала. Воно мені не ліпиться) і місцями геть нелогічні дії головної персонажки (зараз я розумію, нащо то натягувалося, але воно натягувалося зі скрипом). В цілому мені сподобалось, але але. Ще раз - переклад богічний! Ось у ВСЛ вийшла наступна книга автора і я планую таки читати. Ще забавно, що є книга іншого автора зі схожою темою, "Група підтримки останніх дівчат". Цікаво буде порівняти.🌞 "Жовтолика" Ребекка Кван (переклала Ганна Литвиненко) Ем, хм. Це літературний трилер про вкрадений текст, який не дотягнув до трилера. З плюсів - Кван дійсно класно пише. Мені сподобалась зав'язка, персонажка і її сірість й неоднозначність, багато паралельних тем, що підіймалися, проте більше актуальні для американської книжкової індустрії. Загалом, все, що стосувалося саме індустрії і як воно працює, мені дуже сподобалося, бо цікаво. Не сподобалося те, що інтрига і трилерність злилися, хоча був потенціал. На мою думку, книга трохи перегріта, проте непогана. Буде цікава тим, хто пише чи дотичний якось до книжкової сфери. Як на трилер я б не ставила, тут була unsatisfied.#почитати
"Промені Аласі" Аліса Корж Це завжди щось особливе — тримати в руках книгу автора/ки з якими живеш в один часовий проміжок і спостерігаєш за процесом створення історії. 🥹Промені стали для мене дверима в мої підліткові роки, коли я зачитувалася антиутопіями та янґ едалтом. І хоча я розумію, що виросла з таких історій, я все одно отримала задоволення, читаючи книгу. Про все по порядку ✨☀️ Світ чудовий. Ти віриш в нього та його мешканців. Рослини, квіти, фрукти, тварини — все це дуже автентичне і атмосферне. ☀️ Я справді закохалася в легенди на початку кожного розділу. Обожнюю, коли в історію вплетені оповідки та міфи. ☀️ У мене з'явилися улюбленці серед другорядних персонажів (будь ласка, побільше Трея в другій книзі🥺)☀️ Подекуди, описи були перевантажені деталями для мене. Та для інших це буде великим плюсом. Якщо вашій уяві важко будувати образи, не вагайтеся, цей текст допоможе вам. ☀️ Я знайшла той самий спойлер на мапі і передбачила фінал 😅 (але він все одно дещо відрізнявся від мого уявлення)Ставлю 4 променів з 5✨4️⃣✨✨#відгук_лібукс
✨«Мені це не треба. Не треба, аби на мене покладали надії. Це занадто, я не просила про таке» ❤️🩹✨•Із чистою совістю ставлю книзі «Промені Аласі» пʼять зірок. Авторка — Аліса Корж — провела неабияку роботу, щоб текст не відпускав ні на мить. Чому? Бо:▫️персонажі направду живі (з деяких ситуацій я кричала чайкою);▫️мотивація, поведінка, слова та вчинки головної героїні — Касі 🥹 — вичерпні та зрозумілі. Я з нею і усміхалась, і переживала. Хоч я і не фанат історій від першого обличчя, але перебувати в голові героїні було неймовірно щемко, а часом і потішно. Касі тепер у топі моїх улюблених жіночих персонажів, БО діє, коли страшно, БО знає, чого хоче;▫️другорядні персонажі настільки виразні та різноманітні, що у вас не буде шансів у них заплутатися;▫️діалоги. О-о-х, вони чудові! Я чула в них як настрої, так і інтонації.▫️ведення сторітелу — майстерне. Книга поділена на великі розділи, які складаються з коротших. І так, це те саме «ну, ще один і спати»;▫️несподівані повороти сюжету були дійсно несподіваними 🤌🏻▫️я закохалася в авторський стиль (і кричала про це Алісі в особистих 🤭). Ви оціните саме закінчення тих коротших розділів, кожного разу — смак!!!▫️світобудова прописана дуже зрозуміло 👌🏻▫️гачки проставлені гарно та вчасно. Я помічала їхню появу і щиро тішилася часу, коли «гачок грав»;▫️з цією книгою я дійсно відпочила та занурювалася з головою 🥹🤍•Як тільки вийде другий том, я почну читати в день отримання книги. А так, як ви розумієте, буває тільки з напрочуд гарними історіями, які кортить читати зараз і вже 🥹🌸🌸🌸🧡 Дякуємо пані Катерині за неймовірний відгук❤️ Обіцяємо не баритися із другим томом
🌞 Наступного тижня очікується пекельна спека, і ось чотири причини, чому це найкращий час, аби прочитати першу книгу "Променів Аласі":🌞 Світ "Променів Аласі" - це світ палючої пустелі. Від токсину і кусючих сонячних променів доводиться ховатися під куполами, де діє власний клімат. Чим не реальна ситуація, коли за вікном +38, а ми ховаємося під кондиціонерами?🌞Майже вся перша книга редагувалася в Туреччині під час аномально високих температур, тож стани персонажки і відчуття спеки проживались авторкою на власному досвіді. Спека тільки допоможе буквально відчути себе частиною історії.🌞 Це доволі легка пригодницька історія про дорослішання, де є мікс всякого прикольного - навчання, академія, змагання, політика, друзі і вороги, натяки на майбутню романтичну лінію, яка розкриється трохи згодом. При всьому цьому вона ненапряжна. Залишається влаштуватися десь у затінку, розслабитись і просто дозволити історії вести.🌞 І головне - так сталося, що і першу, і другу книги я фіналізую влітку. До кінця серпня, а може й раніше, планую віддати фінальний текст другої книги у видавництво, тож продовження чекати зовсім недовго 🙌🏼* Принагідно нагадую, що всі зароблені авторкою гроші з продажу цієї книги підуть на благодійність - притулок для тварин і системи ппо.#променіаласі
🌟Трохи закину вайбів світу "Променів Аласі" і почну з одягуОдяг відіграє не останню роль в історії, відображає особливості світу і навіть зміну самої персонажки. Сифіз вкритий отруйною пустелею, тож вдягатися там треба відповідно. Під куполами одяг свідчить про статус та приналежність до конкретного соціального прошарку, і навіть роду, адже деякі кольори можуть носити тільки певні роди, як от чорний чи білий. В цьому світі одяг не просто спосіб прикрити тіло. Він може бути бронею, викликом. Головна персонажка, Касія, має унікальну можливість фігурально ставати невидимою завдяки перевдяганням, й охоче грає в цю гру. Також сміливість вдягати певний колір в якийсь момент показує її внутрішню трансформацію. Переважно вона любить комфортний і зручний одяг, бо саме він дає їй відчуття безпеки, можливості бути мобільною, гнучкою, пруткою. Втекти, коли це необхідно. А тікати вона ой як полюбляє!Підходжу до столу й обережно заглядаю під руку діри Ріки. Вона наче входить у якийсь транс, чаклує заклинання штрихами, лініями та помахами олівця. Штрих, ще один. Начерк обростає деталями та об’ємом. Дивне відчуття, ніби дивлюся на ескіз майбутньої броні, та аж ніяк не повсякденного вбрання академістки. В якийсь момент ловлю себе на думці, що я вірю. Вірю словам Уни про те, що вбрання здатне стати чимось типу броні.
#променіаласі
Почала читати "Жовтолику" Ребекки Кван, і якось вже опинилась на половині. З основного - неймовірно цікаво спостерігати, як у них працює книжковий бізнес і наскільки це відрізняється від нас. Літературні агенти, аукціони купівлі прав на книгу в автора, маркетингові стратегії і піарники, екранізації, інтерв'ю, ток-шоу... Це все big deal і великі гроші. А ще - у них цьому прям вчать в університетах! Тут розумієш, що доля книги і чи стане вона бестселером вирішується ще до виходу книги у друк, а два роки чекати - це норм. Звісно, так відбувається не з кожним рукописом, конкуренція колосальна, а велика популярність веде до самотності та гейту. Дивно, наскільки вчасно я взялася за цю книгу, бо саме зараз, коли емоційно вразлива, я аж так сильно відчуваю все, що відбувається з персонажкою. звісно, свою книгу я написала сама і ніхто мене не гейтить (наче, поки що))). Але оце все я розумію - шукати себе в інтернеті, чекати і ловити відгуки, болюче реагувати на кожен thumbs down під постом про анонс чи презентацію. Письменники - дуже ранимі істоти, особливо на початку.Не знаю, чим все завершиться, але це друга книга Кван і мені здається, що я буду читати все, що вона пише. Макова війна під питанням (бо там війна і трилогія), але Катабасіс прям сильно-сильно чекаю.#почитати
В післямові видавчині Дафа пише, що взяла чай і гріла його потім, бо зачиталась книгою. Я пила чай, каву, воду, їла сніданок, обід і вечерю. Скільки зусиль вклала в те, що відірвати себе від книги і приготувати це — описувати не буду 😆Я читала і думала як би було круто рости на таких історіях. Асоціювати себе з старанною, наполегливою героїнею, якій в житті "пощастило" один раз. А далі — багато зусиль, праці, спроб, щоденної роботи і розвитку того, що зараз не називають саморозвитком, але ним являється. Коли ти маєш щодня працювати. Над всим фактично. Я розумію, чому є суперечка: це фентезі чи фантастика. Так, погоджуюсь, це фантастика, тут ніякої магії. Але й розумію звідки думка про фентезі. В історії багато політики, академії, змагання і дорослішання. І все це написано так легко, ненапряжно, без зайвих деталей. В мене книга "летіла" і я навіть подумала її трохи розтягнути, десь на тиждень, але потім забила і гортала сторінки до останньої. Звісно, вже чекаю другу частину, бо я хочу знати, що буде далі негайно! Там жеж стільки питань ще залишилось і мені все оце ...чекати? 😄Дякую Алісі за крутезну книгу! Погоджуюсь з думкою з презентації — її мають перекласти і просунути на світовий ринок, бо це скарб!Дякую Дафі, що видала її, це щасливий збіг, як ви познайомились і удача для читачів. І я бажаю вам поскоріше все доробити по другій частині та нам вже скоріше її придбати 😆 Промені АласіАліса Корж#уроборос
👼 Рівно рік тому я отримала пропозицію від видавництва і сказала "так"Мій шлях є, певно, найнезвичнішим з тих, що я чула, бо я буквально подалася через коментарі в телеграм-каналі. Так вийшло, що я навіть не знала, що віддаю рукопис на розгляд видавчині, та ще й у видавництво, якого тоді ще не існувало. Як так? А ось так!Рік тому рукопис першої книги був на стадії бета-рідингу і я активно шукала бет, особливо з великим читацьким досвідом. Потроху вела канал, студіювала інформацію про подачу рукопису у видавництва і готувала цілий пакет документів - синопсис, анотацію, презентацію, лист для подачі, тощо. (До речі, за гештегом #виданнякниги зібрані пости про це все). Також активно "вивчала ринок" - підписалась на різні книжкові канали і дивилась, що читають, що заходить, хто і що видає і як промотує.Якось в коментарях на каналі Дафи була дискусія про роль автора у вже виданій книзі, де закінчується відповідальність автора і починається відповідальність редактора. Я, як завжди, влізла зі своєю "важливою думкою" і до слова розказала про власний шлях підготовки рукопису до подачі у видавництво. Відповіла на питання "про що ж книга?" і отримала прохання дати глянути. "Ну клас, оце вдача!", - подумала я, знаючи, наскільки прискіпливим читачем є Дафа. Адже прискіпливий бета-рідер - найкращий бета-рідер, бо дає можливість знайти і виправити косяки. Скинула файл, інструкцію, анкети до кожного розділу - і-і-і сіла чекати чесного розносного відгуку. Через пару днів отримала шокуюче повідомлення, що рукопис сподобався, і що мені пропонують видатись у молодому видавництві, яке скоро (на той момент) мало побачити світ, та ще й з класнючою назвою й ідеєю. Ось так, без офіційної подачі і трохи несвідомо, я знайшла свого видавця навіть до фінальних правок. Для мене це про силу нетворкінгу і магію хорошого тексту ✨І ось залишились лічені дні до виходу в світ першої книги, а друга чекає вердикту бета-рідерів. Цикл замкнувся🥀
🌟 Коли ми навчимося хвалити щось одне, і при цьому не знецінювати інше?За останній час натрапила на певну кількість відгуків букблогерок на одну і ту ж книгу української авторки, і всі вони починаються з фрази: "Нарешті персонажці не 17 років, а вона доросла жінка". Іноді це звучить емоційно і з матами, іноді більш стримано, але суть одна - вік персонажки подається як перевага. І тут мені, як авторці історії, де персонажці умисно 17-18 років, стало цікаво. Бо ж якщо аж так не подобаються персонажі певного віку - можна просто не читати книжки, де персонажі зазвичай певного віку. Тобто, очевидно, що янґ-адалт - не ваша чашка чаю, бо він впринципі характеризується темами, що стосуються підліткового віку, такими як ідентичність, самопізнання, перехід до дорослого життя, дружба, перше кохання, суспільні очікування, тощо. Є купа книжок, де персонажі - дорослі. Тоді в чому проблема? Нащо порівнювати жовте з теплим, подаючи цю різницю за перевагу чогось одного? Якщо не любиш роментезі - просто не читаєш роментезі, а не промотуєш свою книгу чи коментуєш якусь іншу словами: "Нарешті тут немає романтичної лінії і пікантних сцен, які формують сюжет". Можна ж розповідати про переваги одного, при цьому не принижуючи інше. Чи я чогось не розумію і overreacting? Що не так із віком?)
😔Останній тиждень все на нулі - віра у себе і свій текст, бажання відкривати рукопис і тим паче працювати із ним. Ніби якась тотальна зневіра і розчарування. Все здається безґлуздим і поганим. Тільки збираюся сісти за чергові правки - одразу хочеться чи то плакати (я та ще drama queen and cry baby), чи то робити купу інших речей. Але прокрастинувати далі немає куди, тож на морально-вольових сьогодні таки змусила відкрити той клятий документ. Краще не стало, але це вже початок.Захотілось чогось доброго, тому почала читати "Мандрівний замок Хаула". Тепер бішусь через фаталізм Софі і її дурнувате сприйняття несправедливості як даного (тебе прокляли і зробили старою, дівчинко! Ти маєш злитись і бажати помсти!!!). Зате дочитала як альфа рукопис Ярини, і її історія така хороша і приємна, що повернула мені трохи віри в прекрасне. Вболіваю за неї всіма пальцями всіх кінцівок. Якщо що - мій бета-слот вільний і можу взяти рукопис, якщо він готовий і пройшов саморедагування 🙌upd. бета-слот вже зайнятий🫶
TGLIST.COM.UA
