Історія однієї керамічної майстерні 🪔Якось у Швейцарії на зʼїзді Green Phoenix до мене підійшла одна жінка і вручила конверт. На підтримку України. І я одразу знав на що піде цей донейт.Знайомтесь, це поселення Велика родина, духовна спільнота на Вінничині. У них неймовірна історія становлення. Більшість переселенці з Херсону, де зараз дуже гаряче. Так ось тут є будинок, який ми всі разом розбудовуємо, як спільний простір для розвитку волонтерства та як освітній екоцентр.В спільної проживає близько 10 сімей, частина зараз в Німеччині. Переважно жінки діти, старші люди. Ми багато чого тут допомагали. Разом з нашими партнерами. Гуманітарні вантажі на облаштування простору, меблі кухня, зараз говоримо про душові і пралки.Бо не у всіх сімей є нормальні побутові умови для життя. Та що там говорити, дороги навіть фермери переорали, бо у них там пай по документам.Ми вдарили свердловину, (най простять мене екологи) підвели воду. Щоби все тут було. Та насправді найбільше тут волонтерства і все робиться руками і толоками самої спільноти. Та активу із сусідніх поселень. І ось тут в якийсь момент зʼявилась ідея розвитку керамічної майстерні. Підвели три фази, з сусіднього поселення підвезли піч для випічки керамічних виробів. І це вже мабуть пʼята керамічна майстерня в наших спільнотах.Мені дуже хочеться, щоби у них все виходило. Бо вони дійсно дуже багато і системно працюють.Мені хочеться, щоби їм все вдавалось. Щоби знаходились гранти на підтримку цього жіночого підприємництва в сільській місцевості. На яке виділяються зараз мільйони євро. Лише чомусь до нас доходять лиш копійки, доводиться виривати їх завжди в останній момент і потім ще по 8 місяців носити папірці здавати звітність. Щоби місцева влада не ставила їм палки в колеса. Щоби знайшлись ресурси і здоровий глузд прокласти їм виїзну дорогу. Якою навіть влітку інколи складно дістатись, бо частина шляху просто польова фермерська дорога. Де вічне болото.Щоби вигорання і внутрішні протиріччя не ставали на заваді втілення ідей цих щирих чесних людей.І так чи інакше ми будемо їх підтримувати. Дістанемо ресурси з цілого світу, хоч донейтами, хоч крипто грантами, хоч гуманітарними вантажами. Бо це наша мережа екопоселень.Всім дзен.І дякую всім причетним хто допомагає розвиватись кожній нашій локації.#екопоселення #простежиття
Регенеративні поселення 🌾Зараз криптоспідьнота якраз штовхає цю ідею регенеративних поселень. Вони вважають, що нові сучасні екопоселення повинні створюватись виключно на деградованих ділянках землі. І там нова інфраструктура спільноти має займати не більше 3-5 площі. Решта - це має бути регенерація екосистеми.Все звісно оцифровано кожна висадка в карбонову економіку. Токени, карбонові кредити.Якби Женя був у кріпті, це був би справжній регенеративний криптоанархіст. Але з 20 річним стажем втілення. Та ще трохи англійської. Він би всіх їх присадив на свої концепти. Зі своїм напором.Щороку Женя досаджує близько 2000 саджанців до свого лісу. Їх поселення по суті - один суцільний ліс. Який виходить до не менш чарівної річки Камʼянка. По суті, готовий заказник.Я інколи шкодую, що у нас немає такої градації між термінами село і місто в адміністративному розподілі.Бо це був би готовий заказник, але в рамках регенеративного поселення.Можливо, ще колись дійдемо до такої класифікації. Арт-Хутір, регенеративне поселення, пермакультурний центр, екостанція, природня лабораторія. Хтозна. Мабуть ті совкові села, коли вже остаточно вимруть, тоді щось зміниться в підходах. Мрія виростити ліс 🌳 Від себе скажу, що цей ліс і моя давня мрія. Я бачив його ще в юності перед очима. Він шумить своїми кронами. Колись він гудів мені в Обирку. Я їздив туди, щоби слухати. Той дух лісу. Потім на Теплу гору.І інколи я думаю, що допомагаючи таким людям, підтримуючи їх інколи утопічні навʼязливі ініціативи. Я його вже маю, той ліс. Можливо Женя вирощує і плекає його, ці тисячі саджанців за тисяч нас. Поки нам не на часі.Підтримати ініціативи Жені можна на сайті в коментарях.Всім дзен.
Успіх поганий вчительА от невдачі постійно тримають в тонусі. Посеред ночі я прокинувся, бо мій мозок підказав яку помилку я зробив і чому пролетів у одному з криптораундів.Я був переконаний, що ми пройдемо. Я був розслаблений, бо нас завжди там брали. А тут ні.Бо в крипті, як в природі - немає однакових ситуацій. Там завжди все оновлюється. Зайти у Web3 без жодного рядка коду Це якраз про нас. Я схожий на людину, яка постійно задихається і тоне в глибокій воді, де поряд сьорфінгісти ловлять свої хвилі. Мені важко від незнання, від ажіотажу і темпів, від термінології, безлічі зумів, чатів, англійської. Потрібно виростити базовий ґрунт.Я усвідомлюю, що проскочити в раунди - це лише частина плану. Головна ідея - виростити глибокий ґрунт, базис на якому все буде ґрунтовно рости.Все як в пермакультуріСвою першу моркву я витягнув з грунту лише через пʼять років. Так вона не була довжиною на штик лопати. Але навіть на невелику мені пішло 5 років.Бо я хотів без перекопування у важкому глинистому грунті отримати результат.Зняти верхній шар пирію, засіяти сидератами, замульчувати і отримати той ґрунт. У всіх же працює.А в мене чомусь ні. А ще є зовнішній світ, місцеве оточення яке дивиться на твої незграбні рухи і хлопає тебе по плечу.Від невдачі до невдачі і каже що ти займаєшся хернею. І так воно й було, бо я просідав у термінах всіх процесів. І навіть тюки висотою 45 см в якості мульчі не рятували. Бо треба тим жити. А не наїздами… пирій прошивав своїм корінням ті тюки і швидко окуповував нові зони.І лише коли я почав там жити. Коли ранок починався на грядках. Коли в якийсь день моя боса нога вгрузла в грунт по кісточки. Я зрозумів, що означає термін «виростити» грунт. У той сезон мені нарешті вдалося витягти моркву.До цього я вже навіть не розглядав цей варіант.Словом, виходить зараз знову треба зосередитись в роботі на перспективу.Вчергове все спочатку.Розглядати і заповнювати заявки лише для того, щоби збирати відмови. Готувати наші спільноти тестувати, переходити на нові формати взаємодії та головне звітності. З гелокаціями. Як працює той клятий GeoJSON. Ті токени, ваучери, вайтпепери, як же бісить вже то вічне DAO.Вже десь на осінь розраховувати, що буде якийсь прорив.Але це не точно.Дуже великий розрив. Між незграбними діями міського жителя в полі, зі слабкою спиною, мотикою в руці. Тиск серце. Я лежав на тюках і дивився в небо. І весь світ здавалось глузує з моєї незграбності. Я виходив на город під обід і падав там на тому сонці. І це було дуже далеким від революції соломинки.Це були невдачі, які навіть успіхи не перекривали. Я вів тоді Зелену школу в Києві, але це не було достатнім для мене. Бо революція - вона не так виглядає.Криптани зараз пішли набагато далі. Вони поставили це все на криптоекономіку. Щоразу мільйони доларів в низові ініціативи по всій планеті.Це мені зрозуміло.Це те, що можна покласти в якості основи.Це те що дуже органічно лягає в контекст діяльності наших мереж екопоселень, екостанцій, пермакультури і всіх супутніх кліматичних мереж.Тож хоч я зараз знову в тому полі один, виснажують і рухаюсь незграбно. Але сенс у цьому є. І він таки схожий на революцію.Всім дзен.
Я трохи прихворів 🌾Кажуть пік грипу вже минув і школи потрохи починають відновлювати навчання. І я згадую ті часи, коли це було буквально головною новиною. Локдауни, прививки, маски, блокпости. Свинячий, курячий грип, потім ковід. Зараз лікарні не менш переповнені. Людей витягують в реанімаціях. Проте війна і перемовини про мир все перекривають актуальністю. Я тепер розумію свою бабку, яка казала, що от у нас таких проблем не було. Під час війни. Звісно, була інша більш нагальна. Вижити.А смертність зазвичай якраз від хвороб викошувала тоді. Тиф віспа. Зараз ми навіть не знаємо що це. Бо є медицина.Але я памʼятаю, як я виклав вперше скрін з Дії про свою прививку на ковід. І від мене відписалась частина людей, які вважали, що я тепер не з їх кола.Тепер це все в минулому. Є зовсім інші причини, за що від мене відписуватись.А грип здається такою дрібничкою на фоні цих причин.У мене грипом перехворіли майже всі навколо. Донька добу блювала.Ми тоді були вдвох і це було страшно спостерігати.Страшно думати до чого ці віруси еволюціонують в майбутньому. І ці віруси - одна із загроз людства. Яка звісно зараз в новинах десь зовсім на третьому плані.Підпали і кліматЩе одна із загроз не на часі. Цифра щороку подвоюється, доходить вже до 30 тисяч пожеж. Сухо. Опустелювання триває. І я вже не знаю, що гірше. Робити штучні локалізовані підпали трави, щоби ці пожежі в якийсь момент не охопили всю країну повністю.Але це звісно повна єресь, від якої зараз відпишуться всі знайомі активісти. Які саме з цими підпалами і борються.Війна - величезна проблема. Найбільша поки для нас. Але за нею довгою вервечкою тягнуться десятки інших проблем і воєн. Не менш критичних.Екологічні, економічні, соціальні і навіть культурно-релігійні.Наслідки війниБідність, борги, злидні, які виїдають всі соки з мільйонів людей. Депресії, травми, посттравматичні синдроми, каліки, розбиті сімʼї. Горе від втрат.І невтомна пропаганда всіх можливих форматів і експертності.Та ми наче й отримали прививку. Ми наче тепер готові до тих тисяч правд, смертей і викликів, які відкриються за нею. Цією нескінченною війною.Страшно і вже наче звично дивитись тим смертям в очі, які полюють і вичікують. Обираючи чергові жертви. Там, де ми не очікуємо. Зазвичай не на фронті, а в звичайному теплому сухому ліжку. Довго повільно і виснажливо. Виідаючи ресурси.Світ - це прекрасний рай і в той же час не менш жахливе пекло. Добре дивитись на нього живим. Жахатись і зачаровуватись. Добре вижити. І зробити ще щось корисне.Я вже одужуюІ повен планів та надій. Учора, як завжди в останній момент подав заявку на крипто раунд на розвиток наших спільних просторів.І це, як нова доза дофаміну робить мене дієвим і щасливим. Можливо організуємо висадку дерев в кількох поселеннях. І зробимо ще багато іншої користі. Все буде. Вистоїмо. Пишіть, як ви в коментарях. Які плани на весну. Чи хворіли чи одужали.які активності запланували.Цікаво.#грип #простежиття
Колись це питання стало відповідною точкою яке дало наче життя нашим проєктами. Коли ми вже всі зайшли в такі глибокі емоційні качелі що я вже не бачив ніякого виходу.Нас витягли тоді німці… і ми продовжили.Про всіх все відомо. Коли я їду на зʼїзди я тепер не приховую наших проблем, криз і конфліктів. Бо я знаю що це великий міф що десь є європейці, які не знають чогось про нас. Все вони знають.І немає ніяких різних європейців, таких чи не таких європейських цінностей.І що ми якісь інші європейці.Коли починаєш з ними в довгу, то все швидко стає на свої місця.І зараз усі наші речники з ними в довгій його вже всі знають, як облупленого.Я зі своїми вже шість років. У мене теж саме. Так звісно це абсолютно інші рівні, але суть та ж сама.Тобі дивитись людям в очі і тут і там. І ти береш зобовʼязання і робиш, а вони роблять свою частину.І поки вони роблять несправедливо замовчувано дофіга, як на мене. Я бачив в Копенгагені щонайменше три величезних українських прапора в центрі. І маленька Данія відправляє фури одну за другою, їх фонди підтримують нас роками, їх мережі щоразу приймають наших людей і частина вже там на постійно живе і працює.Теж можна сказати про Нідерланди, Німеччину Швецію, Польщу і багато інших наших сусідів, це я зараз кажу про свою малесеньку бульбашку. Тихо розмірено процедурно, але цей маховик працює день за днем, рік за роком.Це схоже на надійну опору з якою можна дивитися в майбутнє.І це радикально відрізняється від того імпульсивного радикального підходу сьогодні дам, а завтра все поміняємо.Яким ми так часто зловживаємо в середині країни так і чомусь інколи захоплюємось у імпульсивних лідерів.Зараз звісно ні. Бо щось ті імпульсивники в мить змінили свої інтереси в Україні. І змінюють їх по 10 разів на добу.Такі сильні харизматичні егоцентричні альфа самці.З певних пір я кажу, що не хочу бути чоловіком, хочу бути людиною.Бо ці геройські чоловічі вчинки, як на мене така дурня.А Європа звісно слабка, бо тихо працює по процедурі старих демократичних голосувань у своєму олдскульному ОСББ.Та якось працює… і мені подобається, що в Мюнхені знову заговорили про обʼєднання. Ми заговорили. Це важливо.Ми їм потрібні. Як нове дихання. Нова енергія. Вони нам теж, як потужний надійний добросусідський тил. Велика дружня сімʼя. Яка дуже скоро обʼєднається. Адже всі ми люди. Країни - це люди, а не кордони чи території.Чи як ви кажете.
Вакансія: Blockchain Developer для розробки смартконтрактів (часткова зайнятість)GEN Ukraine шукає досвідченого
блокчейн-розробника для створення смартконтрактів, які допоможуть підтримати екопроєкти, прозоро керувати грантами та впроваджувати інноваційні кліматичні рішення.###
Що потрібно буде зробити:- Розробити смартконтракти для: -
Управління грантами (децентралізовані механізми розподілу коштів). -
DAO для спільнот (голосування, прийняття рішень). -
Токенізація кліматичних ініціатив (NFT або інші механізми підтвердження впливу). -
Обмін енергією між екопоселеннями (контракти для моніторингу сонячної/вітрової енергії). - Взаємодіяти з командою для інтеграції смартконтрактів у екосистему проєктів.###
Що ми очікуємо:- Досвід у створенні смартконтрактів на
Solidity (Ethereum, Polygon, інші L2).- Розуміння
DAO, токенізації та механізмів управління децентралізованими фінансами.- Досвід роботи з
Web3 технологіями.- Бажано: інтерес до екологічних проєктів або сталого розвитку.###
Що ми пропонуємо:- Гнучкий графік та можливість віддаленої роботи.- Оплата за грантові кошти (**Gitcoin**, **Giveth**).- Участь у реальних кліматичних проєктах, що мають значущий соціальний вплив.- Можливість працювати з міжнародною мережею екопоселень та регенеративними фінансами.###
Як податися: Надішліть короткий опис вашого досвіду та приклади робіт на
[[email protected]]. Будемо раді обговорити співпрацю!
Вечірня стратегічна зустріч у Вінниці Я вже в Україні, якщо шо. Проїхав 4 країни - 4 європейські зʼїзди, 6 екопоселень і 5 тис км. З них 4,5 тис км потягами та громадським транспортом. Лише 560 км літаком. Зʼїзди Національних мереж у Нідерландах і Данії, трохи в Німеччині. І ось трохи тут з нашими посиділи.Була коротка вечірня зустріч нічого особливого. Якщо не рахувати цінність кожного живого контакту. Бо кожна людина за цим столом - це окрема історія. Окрема легенда з різних куточків нашої України від Харкова і до Карпат.І з таких легенд складається наша мережа. І хоч як мені було непросто вирішувати логістику з добиранням. І власним ресурсним станом.Тіло ломило від сумок і наплічника. Хронічного недосипання.І кожна друга ніч повʼязана з переїздом на наступну локацію.Ця зустріч для мене - це зустріч з Україною і рідним Поділлям.Наше маленьке племʼя. Заради якого стільки зусиль.Наша спільнота - наша мережа упоротих і завзятих українців.З грантами чи без, з підтримкою чи опором, з натхненням чи вигоранням.Хтось знову підхоплює той прапор-хоругву з нашим блакитно жовтим метеликом і згуртовує на новий етап.Новий горизонт. Дякую Таня за організацію цього заходу. Дякую всім хто зібрався. Попри непрості виклики сьогодення.Дякую собі що знайшов сили приїхати і побачитись. Почаювати.Прийде і наш час.Все буде еко.#племя #екопоселення #простежиття
Сьогодні в Копенгагені відбулась робоча зустріч з нашими ключовими партнерами - командою Данської мережі екопоселень (DEN) Landsforeningen for ØkosamfundЗнайомтесь це команда стафів, які зараз працюють на зарплаті в команді DEN колишня LOES. Лише частина з них екопоселенці, інша просто працівники.Ми представили українську мережу та наші активності.Можливо треба було більше розказати про нашу команду. Але я не дуже знав з ким матиму розмову.Було багато питань щодо наших проблем та планів. Я сказав що нашою особливістю є наша упоротість і в чомусь безвихідь.Бо так чи інакше ми не є експертами ні в реабілітації, ні регенерації.Але ми вже в тій ситуації коли треба працювати з цим.Бо наше суспільство живе в умовах психо-емоційної травми. І я теж маю проблеми з психікою.І ми шукатимемо рішення як працювати у взаємодії з нашими партнерами маючи обмежену експертність.Ми представили роботу мережі за останній рік.Сказали що наш вектор на сьогодні - це психоемоційне відновлення, екологічне відновлення землі та екосистеми, просвітництво та підсилення стійкості нашої мережі.Global Ecovillage Network. Ukraine
А далі наша Світояра запустила проєкт спільного простору у Буші. Її жіноча харизма, впевненість, енергія і завзятість підкорили всіх. Люди з Європи долучалися, проінвестували, і цей простір став ще одним прикладом того, як наша енергія здатна надихати всю європейську мережу на вчинки.�Які здавалося б уже давно неможливі.�Замкнуте коло «багато розмов - мало дій» було розірване буквально одним виразним виступом яскравої жінки з України. Про що мені досі згадують через 3 роки після.Ще одна причина нашого успіху — це наші делегації. Вони завжди були сповнені енергії та харизми. Наші жінки, які приїжджали на великі з’їзди, створювали культурні програми своїми піснями, вишиванками, енергійністю та проактивністю. Вони привозили готові проєкти, наполягали на їх презентації й тримали всю мережу в діловому тонусі. Їхній ентузіазм і завзятість зробили нас видимими для стратегічного партнерства європейської мережі. Завдяки цьому нас завжди включають тепер в грантові проєкти, до нас тягнуться, і ми залишаємося у центрі уваги.Звісно, є виклики. Ми працюємо над помилками. Один із великих грантів нам завернули, бо там було питання про реабілітацію військових, а це складна тема, для якої потрібна професійна підготовка. Те саме з регенерацією землі — коли ми почали співпрацю з науковцями Шведського університету, стало зрозуміло, що без серйозної експертизи й ресурсів це неймовірно складно.В Україні близько 600 видів грунтів і кожен крок в регенерації та зцілення грунту потребує наукового супроводу.Та й взагалі кожна реабілітація чи регенерація - це довго послідовно і дорого. Та ми не маємо вибору. Ми робимо, бо маємо землю, з якої треба прибрати уламки ракет, ліс який треба відновлювати. Маємо чоловіків, які повертаються з фронту і шукають нову реальність. Жінок, спільноти і переселенців яких треба відновлювати після травми. Ми не можемо чекати, коли будемо готові. Коли зявиться новий імпульс, більш доречна реальність для розвитку екопоселень. Наша реальність змушує нас діяти вже.Я інколи вражаюсь нашим упоротим активістам і їх проєктам.Дані який підхопив ідею розсилки продуктових наборів і робить це регулярно вже на протязі кількох років на близько 600 чоловік.Тані яка збирає кошти на зізди і делегації. Гуртує попри все людей коли здається вже все стихло і імпульсу зовсім немає.�Андрій, який фасилітує конфлікти в поселеннях.�Саша, який продовжує вести зуми і попри все модерувати наші зустрічі.�Борі, який продовжує їздити в тури і підтримувати хороший настрій �Вірі яка далі проєктує нові і нові проєкти регенерації землі у фронтових зонах.� Люди упороті і затяті - це і є мабуть наша сила. Завзятість. Енергія. Рух уперед. Ми створюємо імпульси, які змінюють не лише нас, а й увесь світ. І ми не зупинимося.#Екопоселення #ЗеленаДорога #СилаУкраїнців #Регенерація #Перемога
Наш новий ПрезидентСьогодні цей вираз я почув від мого товариша Штефена з німецького екопоселення. За сніданком.Як дивно, що весь світ вважає його своїм. І ми мабуть теж.Хто не в курсі, то у західній Європі головними винуватцями війни вважають Америку і Росію. Інколи, вони навіть здається не помічають присутності мене, як представника України. Настільки цей наратив у них прошитий в голові.- Америка і Росія, Путін і Трамп - одне і те ж. Каже один німець за столом.- Та ні, для мене це не одне і те ж. Є різниця…Мене звідси виженутьДекілька разів у мене вже було це відчуття в різних куточках західної Європи. Коли я висловлював свою позицію поперек загально прийнятих тут наче позицій.- Трамп нам зрозумілий. - кажу я. Зі своїми криптокоінами нам понятно, що це людина - збагачення. Для нас це нормально. Капіталізм колоніалізм із цим все ок зрозуміло.А от рашка стирає все живе навколо, це інше. Це тероризм і геноцид. Це не одне і теж.Один Німець кидає газетою об стіл. Встає. І каже залишимо цей діалог на цьому сніданковому столі.Мабуть на моїй фразі «все ок зрозуміло» його сильно тригернуло.Для них не все одно. Них, це активістів, які боряться з світовою соціальною нерівністю, кліматичною економічною несправедливістю. Так, по нашому вони мабуть лівих соціалістичних переконань. А я не дуже насправді в цьому радикальний. Бо є речі, які я приймаю по іншому.Та все ж у мене відчуття, що західні європейці цю ганебну війну, яка сталась на території України більше звинувачують США, ніж Рашку.Я не дуже тонко розумію весь їхній політичний контекст і дещо для мене зовсім нове, але в принципі за відчуттями Украіна в цьому контексті стала в їх баченні черговим геополітичним конфліктом інтересів капіталів. Який мав швидко закінчитись на користь рашки, от і все.А не розтягуватись якоюсь радикально критичною сенсовою точкою екзистенційної війни двох не зовсім легалізованих у їх західних методичках світів. Молодої української нації із зародками демократії з дикою тоталітарною ордою. За право бути.Для них здається в чому досі це внутрі політичний конфлікт імперського Кремля зі своїми бунтівними колоніями.І ми здається ніяк не можемо нікому це довести. Можливо це навіть для теперішнього нового Нашого американського президента буде великим відкриттям. Що це зовсім інша війна, де або або.І ніхто не збирається зупинятись. Немає ніякого здорового глузду. Ніякого капіталізму, навіть імперіалізму. Ніякого ізму.Це просто швидкісний потяг, який повинен згоріти зносячи все живе на шляху. Або спалити все навколо до останнього моря.Мені не вистачає поки слів і компетенцій, щоби якось дипломатично доносити наш контекст реальності.Але я думаю це буде ще холодним душем для багатьох політиків у найближчі місяці, коли вони вже впритул усвідомлять все радикальність поточної ситуації. Війна рашки в Україні війде в історію, як вчергове помилково і невірно трактований конфлікт. Який буде ще більше коштувати, значно дорожче, ніж на це вже виділено бюджету.Чергова переплата за невірно трактовані мотиви подій.Сподіваюсь прийнятні витрати для європейської цивілізації і планети. І вже давно не прийнятні для України.Ось такі мої дорожні замітки на сьогодні.Всім дзен. Тримаймо кулачки і запасаємось попкорном
TGLIST.COM.UA
