Ми втонули у списках задавнених задач і невирішених проблем, багажу тих кіл, які треба активувати. Це забирає 80% часу щодня. Це якщо не рахувати наші срачі, стосунки, емоційні рефлексії і ідеологічні тьорки.Кожен координатор впевнений, що саме це і є робота і не є одночасно, і у кожного свої маркери пріоритетів.Формальні вибориЕкопоселення — це красива утопія, яку кожен малює по-своєму. І кожен переконаний, що саме його картинка вірна. Те саме і з соціократією та розвитком мережі. Всі пройшли курси, хтось побачив, як вибори проходять в Європі на міжнародних зʼїздах. Ми навіть втілили такі вибори у нас, вибрали Раду екопоселень. Але різниця в тому, що в самих поселеннях немає кіл, які б вибирали делегатів. Просто немає тих 20-40-100 сімей. Йде той, хто може і хоче. На 60 локацій таких делегатів далеко не 60, а від сили 6 — і це не номіновані люди, а швидше просто бажаючі, або ті кого хотіли ми.Часто ті, хто хоче керувати чи розуміти процеси, швидко розчаровуються, бо з сотень задач головною стає розвʼязання старих конфліктів і незрозумілих утворень."Без чіткої структури представництва соціократія швидко перетворюється на імітацію демократії." — Sociocracy 3.0 HandbookСтати кращою версією себеА що я? Я прийшов сюди дійсно стати іншим, змінити підходи. Робити так як роблять у цивілізованому світі. Спочатку я намагався бути максимально бірюзовим, потім став бунтувати, мене відправили до психолога. Я рік ходив до психолога, вивчав мову ненасильницького спілкування. Потім взагалі повиходив з кіл.І коли повернувся, почув, що за цей час, поки мене не було, не було зідзвонів. І задач особливо ніяких не брали. Так ішли тижні, місяці. З однією написаною грантовою заявкою в прокрастинації ми провели приблизно півроку.За цей час я закрив 5 раундів у крипті. Я мимоволі став сам собі офіс.Я так втомився від всіх цих колегіальних узгоджень що вирішив, я буквально отримав страх від «очікування згоди», «делегувань» і «домовленості» краще все буду робити сам. Принаймі тут.І рятувало мене також від втручання, що крипта специфічна, багато технічного сленгу. І навіть коли я туди запрошую і інструктую люди швидко втомлюються і вивалюються. Делема: як діяти далі?Я просто чую два голоси:– Максиме, або пропиши нам інструкції й ролі, або скажи, що тобі потрібні просто асистенти.Я сів і прописав вже дві версії нової оргструктури. Але питання в іншому — чи це справді мій обов’язок? Чи варто мені знову ініціювати зміни в цій ГО та мережі, брати на себе цей клубок бірюзових кіл, з усіма старими конфліктами, що під ними сховані?Бо я розумію ризики: це знову виглядатиме як централізація, автократизм.А може, правильніше — відійти. Створити щось окреме. І зосередитись на більш вузькому напрямку: повʼязаному з новими крипто проектами, прямими діями.Я поки не знаю відповіді. І питаю у вас — що б ви зробили?