Мікросвіт із кульбабки ❄️ Залевський

Цікаве партнерство між GainForest і Sarafu Network 🌱💱Зараз з’явилась дуже цікава синергія між GainForest і Grassroots Economics (Sarafu Network), яку ми як мережа екопоселень вже частково практикуємо.GainForest забезпечує верифікацію екологічних дій — наприклад, посадку дерев, догляд за луками, збереження вологи — через супутникові дані, AI і фотофіксацію. А Grassroots Economics (через Sarafu) дає нам інструмент для запуску власних локальних токенів і кооперативних пулів зобов’язань.І ось тепер це об’єднується:економіка турботи + екосертифікація = відновлення з ресурсом.⸻Що це означає для насМи вже:– запускаємо власні токени в Sarafu (наприклад, для толок, волонтерських проєктів і робіт по водозбору),– ведемо верифікацію екологічних дій на локаціях (через фото, відео, описові звіти).Тепер ми можемо: 1. Підтверджувати екологічні дії (наприклад, завершену толоку) через GainForest як milestone — з супутниковими даними або AI-фотоаналізом. 2. Прив’язати токен до реальної екосертифікованої дії.Наприклад: якщо ми зробили відновлення струмка, це підтверджується в GainForest, і наш токен (наприклад, Toloka.GENUkraine) отримає додану вартість як «екосертифікований». 3. Накопичувати історію впливу — кожен пул токенів може містити набір екологічних впливів, які можна показувати партнерам, донорам, DAO чи глобальним ReFi-платформам.⸻Чому це важливоБо це:– мінімізує фейкову звітність: все підтверджується незалежними даними,– дозволяє нам говорити не лише про «волонтерську етику», а про економіку, що ґрунтується на догляді,– створює нову модель економіки взаємної турботи з доказовим екологічним впливом.⸻Ми вже тестуємо це на прикладі наших 9 локацій, де запущені токени в Sarafu, а екодії пройшли часткову верифікацію (через звіти та фотопідтвердження) на двох ЕкоСертифікатах з висадки дерев та систем збору водиНаступний крок мабуть технічна інтеграція з GainForestТакож ми узгодили з фондом Ma Earth та платформою Sarafu участь ваучерів наших поселень в пулі регенерації землі напряму. І це теж сподіваюсь буде цікаве продовження горизонтальної економіки.Думаю ми можемо розгорнути зараз кілька спільних пілотів на цих платформах.Головне включеність нашої Мережі у цю Web3 економіку.

Мені дуже пощастило працювати останні сім років з міжнародними та національними мережами малих альтернативних спільнот, де, попри питання впливу на довкілля, є також питання громадянського активізму, колоніалізму, соціальної та гендерної справедливості. Питання війни і миру, світоглядної перспективи.І перші роки я взагалі не розумів значення ні цих слів, ні нашого впливу—маленької мережі наших мікроспільнот, які ми створили, ні на зовнішній, ні на внутрішній світ.Ну є тай є. Якась там мережа. Щось там робимо—зʼїзди, зібрання, фестивалі. Та це ж взагалі мізер і немає ніякого впливу.Аж допоки не прийшла повномасштабна війна і мої пости не почали перекладати та не читати по школах дітям у Данії, пояснювати контекст того, що тут відбувається насправді. Через мою призму бачення.Поки наша Зелена дорога не стала історією всіх європейських мереж. І на кожній зустрічі не згадується як робочий кейс.Аж поки не стали контролювати буквально, щоби мій виступ відбувся на міжнародних зідзвонах. І десь в лісах Амазонки розказують, як не втрачати надію, курва! Коли вона вже давно втрачена. І випалена напалмом.Бо виявляється, поки ми тут за чашечкою ранкового лавандового лате горюємо, гортаючи рілси, як у нас все втрачено і що ці скакання з картонками—це повний наївняк, у світі є тисячі малих народів і спільнот, яким цей молодий наївняк дає надію!Для яких навіть ця війна з щоденними обстрілами - це норма життя.Лиш Петріотів навіть звичайних систем ППО у них немає в кого попросити. Бо вони не достатньо «цивілізовані» для цього.І ми для них саме той кейс!Що ще не все втрачено! Не все давно переділено! Правила гри можуть змінюватись навіть через 500 років колонізації! Імперії, клани, синдикати і картелі — не вічні! Світ може змінюватись!Змінюється все! І так теж можна було! Просто на картонках написати! І винести на вулицю свою позицію! Світ оцифрувався, і ось те, що було секретом, стало розголосом. І ось вже всі знають, що ми знаєм і ми не мовчимо. І репутаційні ризики, виявляється, можуть покласти на кін фінансові потоки, з яких живиться диктатура. Упс! А виявляється, все мірило їх влади тримається на хитких ногах! Ой, а що це—карткові схематозні будиночки можуть розсипатись! Розголос має значення!І при цьому можна просто підсвічувати й відʼєднувати від нелегальних транзакцій і залишати далі працювати. Виявляється, можна просто нагадувати про правила і створювати умови їх дотримуватись. І йти далі. Можна демократичні важелі використовувати і ставати кращими й достойними бути в тому колі серед таких же цивілізованих країн, без мʼясних штурмів на Банковій. Без тітушок, розпʼятих мальчіків в трусіках і наколотих апельсинів.Побачимо, звісно, час покаже. Руку нам подають щодня. І ми подаємо її іншим. У цьому є велика справа синхронізації виходу з колоніальних криз і автократичних колапсів. Ми вільні громадяни. Ми маємо права і ми вимагаємо дотримуватись правил.І ваша влада разом із зовнішньою підтримкою, на якій стоїть ваше виживання, залежить від нашого голосу. І ми не будемо мовчати.

Бо спочатку перемога, а потім «Вот ето вот всьо».І рашка лише цього чекає як розвалити нас із середини.А задача більшості просто «пересидіти» цю війну і нарешті вийти і почати жити як було. І пофігу вже під яким це буде прапором. Лиш би не при цій владі.Причому це мрія багатьох людей по обидва боки фронту. Та всі, здається, на планеті хочуть вже повернути все взад.То розумієш, що єдиний неврахований варіант, якого просто ніде не чути — це прийняття реальності. Спостерігаю зараз якесь абсолютне відторгнення минулого, теперішнього і жодного сценарію майбутнього. Окрім перемоги звісно. Все відкладається на після перемоги, а поки давайте просто пломбувати і банити всіх, хто не відповідає нашій уяві чистої України. Без совка, корупції, рускоязичних, суржика й ідіотів водіїв на дорогах. І ще бажано взагалі без податків, тцк і ментів.Є така індіанська філософія — не бачити білих колонізаторів. Тобто ходити по вулицях так, ніби білих тут не існує. Ось це дуже схоже про нас всіх навколо.І це навіть схоже на такий собі кодекс чистого українця. Є білий список, є сірий і є список невидимих. І в тому списку 60% реальності країни, яка нас оточує, просто у кожного вона своя.Для когось це сучасна молодь, яка вічно бісить своєю незаангажованістю, для когось російськомовні, для когось усі айтішники і дорогі кафешки, для когось усі чиновники влада та уряд, для когось бідність і старіючий неповороткий совок, який дивиться єдині новини по телевізору і російськомовні серіали.Просто не бачити закрити очі і от цього немає, а ось це є. Жити в своїй бульбашці. Фільтрувати і транслювати лише свою реальність і вірити, що лише вона і є. Ось це справжній українець, а цей не справжній. Для декого і досі війна існує лише в новинах, чужих новинах людей, які колись були рідними, а тепер ніби взагалі з іншої планети.Бо розказують як їх бомблять, а мене ні.І ось ці люди з відфільтрованою реальністю стають експертами і пишуть сценарії, для своїх адептів. Які хочуть в неї вірити. У відфільтровану чисту Україну. Без жодних похибок.І коли приходить реальність зазвичай ці люди просто закриваються в собі або виїжджають з країни. Консервують там свою зручні і затишну Україну у своїх спогадах. Що теж частина нашої реальності. Розміром вже більше ніж в 10 мільйонів.І ще мільйон на фронті і в окупації, які теж мають своє сформоване уявлення тієї України на зараз. І ті хто повертається з відпусток чи лікарняних кажуть нерідко що її там немає і повертатись фактично нікуди. І єдина адекватна Україна це тут серед побратимів. Я не був на протесті хоча якби мав інформацію куди йти у своєму місті, то вийшов би. Кажуть на цей протест прийшла переважно молодь, яка ще не застала майдану і вони хочуть свою Україну. І я би підтримав саме їх.Я взагалі переконаний у необхідності смертності людей і нових генераціях які єдині мабуть приймають реальність якою вона є з чистого листа. А не нашим зашореним поглядом минулих досвідів.Я точно знаю що Україна зараз переписує дуже багато сценаріїв і методичок. Але за це ми всі можемо потрапити в бан імперій, які нас оточують. І тієї мілітаристської войовничої імперії, яка народжується всередині нас з амбіціями Київської Русі. Такий ризик теж існує.Ми йдемо по краю і дуже хочеться того позитивного сценарію майбутнього, і щоби нас просто залишили в спокою. Але, мабуть, історія вибрала нас не для цього.

Люди з різних куточків: Донецьк, Бердянськ, Запоріжжя, Черкаси, Київ, Івано-Франківськ. Це лише маленька частина тих, хто тут зібрався на горбах карпатських гір. І кожен по суті картинка всієї країни.Тут скоро не буде взагалі місцевих, каже один лікар з тактичної підготовки. Це якась взагалі інша реальність. Я навіть не знаю як це усвідомити.А мені в Бельгії сказали, каже одна учасниця. Дивись у нас на півдні німецька на півночі французька. Ми просто зібрались і домовились. А ви що так не можете?А ми каже не знаємо, як донести наскільки живий інакший той наш контекст реалій і що він чи не щодня стає іншим.І там збоку з дивану завжи все видається таким простим і очевидним, треба просто сісти і домовитись. А воно щось ніяк не виходить.Тут Кожен зі своїми долями. Від втрати дому до еміграції. Кожен проходить свою ініціацію. Ми всі спілкувалися українською, хоча для більшості це мова, яку їм довелося вивчити.І інколи ми просто підказували українське слово, яке не вдалося згадати замість більш звичного російського.Ми говорили про сенси. Про право на горювання, бо в кожного є за чим. Про колоніалізм імперськість і націоналізм. Про право на прояви емоцій і про втрату вимушену відмову від власного минулого.І коли ми сміємось, жартуємо, співаємо чи танцюємо — це про наше спільне проживання горя. Яке з боку виглядає не так, як це транслює токсичне середовище соцмереж, вириваючи слова з контексту й накладаючи власні сенси.Я не знаю, скільки ми ще проходитимемо цей тунель ініціації. Але однозначно ми зараз у ньому.Мені хочеться вірити, що нам вдасться переосмислити значення слів «інституції і ідентичність». І це не про чистоту української мови, якою я ніколи чисто не говорив, вбивання в собі совка і відмови від пісень, які співали раніше, не про міністерства чи відомства, і етику правильних партнерств, а про живі добровільні децентралізовані низові спільноти, які плетуть, організовують власні мережі, закладають нові сенси, вибудовують поступово нові ланцюжки і сценарії Для нового підґрунтя нової реальності, яка ще на відміну від протертих шаблонів немає навіть назви.Так, нас ігнорують і витісняють із середовища екоактивізму, і я відчуваю це буквально спиною і тілом. Але прийняття і любов — це те, що переможе, якщо життю ще залишиться місце в нашій доктрині війни.

Про побудову паралельних інституцій: велика буферизація альтернативних спільнот 🌾Поки у нас триває чергова спроба заміни одних міністрів іншими, яке вже назвали «переставлянням ліжок». Зі свіжими діалогами про реформи в стилі «ще одна стратегія розвитку до 2030».У середовищі регенеративних спільнот вийшла цікава стаття під назвою «Велика буферизація між старим в новим», і мені дуже відгукуються тези про цей перехід — бо ми його здається буквально проживаємо. Особливо зараз, коли в мережі екопоселень ми якраз переходимо від старих опор — на нові.І часом здається, що ми починаємо дихати інакше. Інакше бачити. Власне, відкривається це бачення.Виявляється, усе те, що ми тут відчуваємо —🔸 тривожність,🔸 перевантаження,🔸 втрата довіри до інституцій —це не помилки, не особисті поломки, не причина «відсторонитися, вийти з матриці, чи піти відпочити й повернутись у норму».Це симптоми трансформації. Ознаки того, що суспільство вчиться організовуватись по-іншому. І що стара «норма» — вже не працює.Мені дуже часто кажуть: “Ці ваші екопоселення, ці альтернативи — це все має відійти. Треба просто почати жити нормально. Як усі.”А я, навпаки, щоразу більше переконуюсь: альтернативні спільноти — це просто одна з відповідей на системну кризу.У світі існує, за різними оцінками, від 10 000 до 30 000 альтернативних спільнот. І щоразу, коли приходить черговий колапс — ковід, іпотека, війна, мобілізація, фінмоніторинг, екологічний колапс — інтерес до таких форм зростає.І ні, це вже давно не ті старі хіпі-комуни і не утечі в ліс, якихось сектантів маргіналів.Це нова хвиля експериментів у посткапіталістичній організації:— від спільних фінансових пулів і ваучерної економіки,— до міських кооперативів, токенізованих сільських толок,— до хутірського дауншифтингу з власною енергетикою, кухнею, садом і школою.🌀 Огляніться вже нарешті.Це не наша локальна бульбашка. Це — світовий процес. Ми просто в Україні проживаємо його швидше — бо фронт, бо війна, бо ніхто не прийде і не врятує.І здається, ніхто навіть не фіксує цей перехід. Він тече по закутках, без аналітики, без статистики, без офіційних політик.А я зараз узагалі не про екопоселення.Кожна друга хата в селі — як не ашрам, то артхутір.Ретрит-центри, колівінги, опенспейси, відновлювальні ферми, мережі горизонтальної логістики, вільні школи, кухні-для-спільнот, майстерні, мікроінфраструктура для життя «поза системою».Сотні, тисячі маленьких спільнот із власними кодексами і власними сенсами.Вони живуть за внутрішньою логікою — не чекаючи ні реформ, ні “підтримки держави”.І це вже не активізм. І не утеча.Це інфраструктурна відповідь на інституційний розпад.Це не реформи. Це побудова паралельних інституцій.Не заміна одного міністра іншим — а повна зміна логіки:від централізації — до довіри,від видобування — до відновлення,від споживання — до співтворення.І так, це лякає. Але й відкриває двері.⚡ Мільйони дорослих регулярно медитують.⚡ Тисячі спільнот по всьому світу запускають власні ферми, спільні кухні, освітні простори.⚡ Люди зменшують присутність у діджиталі, відмовляються від надспоживання, повертаються до простого і спільного.Це — великий буферинг. Між тим, що помирає, і тим, що народжується.І так, ми виснажені. Але це виснаження — не симптом поразки. Це симптом трансформації.Воно не стане краще, бо “повернеться як було”. Бо вже не буде як було.Питання не в тому, чи виживе нинішня система. А в тому, чи встигнемо ми створити альтернативи, які зможуть її замінити.🌀 Ми не в глухому куті. Ми на стику.І те, як ми організовуємось у своїх громадах, екопоселеннях, токен-економіках, — це не “маргінальна активність”. Це зачатки пост-системного суспільства.Тож не плутай втому з поразкою.Не сприймай хаос як вирок.Це — період пророщення.Буфер завершується. Починається велика регенерація.І вона не питає дозволу.

Чому Україна хоче наслідувати найгірший приклад?🔸 Конституційне право на безпечне довкілля не може бути зведено до управлінського побічного ефекту. Міндовкілля — це інституція, яка має бути гарантами цього права, а не придатком до аграрно-економічного блоку.Мій вердикт:Нам потрібно зберегти не лише екологічні інституції на рівні окремого міністерства, але й паралельно розвивати децентралізовані інструменти моніторингу й захисту довкілля.Нам потрібні регулятори «стримування та противаги», які можуть незалежно перевіряти дані та екологічні наслідки, особливо якщо мова про видачу дозволів на екологічно чутливі дії. І ці регулятори мають бути саме децентралізованими, незалежними від політичного впливу зверху.Ось цікаві факти про централізовану верифікацію вуглецевих кредитів, що дуже близько до того, з чим ми можемо зіштовхнутися:Згідно зі статтею в Science, понад 80% виданих карбонових кредитів можуть не відображати реальне скорочення викидів.👉 Дослідження свідчать, що аудитори, яких обирають і оплачують самі організації, часто дають результати, вигідні цим організаціям:«Польовий експеримент в Індії показав, що незалежні аудитори, оплачувані з центрального фонду, повідомляли про забруднення на 50-70% вище, ніж ті, кого обирали і оплачували фірми».Іншими словами: «Покажіть мені стимул—я покажу вам результат». Теж саме нас чекає згодом із проблемами якості екологічних показників. 🤔Без прозорих систем збору й перевірки екологічних даних — у нас не буде ні екологічної політики, ні карбонових кредитів, ні міжнародної підтримки. У нас буде лише симуляція. Єдина альтернатива — розвивати незалежну екологічну інфраструктуру: цифрову, польову, мережеву. Яка живе не в структурі «Мінресурс», а в спільнотах, лабораторіях, open data-платформах. Якщо ми не створимо її зараз — завтра буде вже пізно.І ми повинні мати можливість транслювати ці дані через власне Міністерство екології, яке мусить мати свою окрему «папку» звітів на столі уряду.Тільки тоді це працюватиме адекватно, а екологічні катастрофи будуть попереджуватись, а не вирішуватись вже після того, як стануться.

🌿 Токени і толоки: як це працює на практиці?Отже, ми запустили наш перший пул для Толок на платформі Sarafu Network.Це такий цифровий кошик, де ми фіксуємо звіти про толоки в наших поселеннях - справжні добрі справи, які роблять екопоселення з мережі GEN Ukraine: суботники, воркшопи, посадки дерев чи відновлення будинків.🔄 Зараз у цьому пулі беруть участь 5 поселень і поступово їх кількість нарощується:Тепла Гора, Щасливі Люди, Омелянівка, Світанок-Самара та Чарівне,а також є загальний ваучер для всієї мережі GEN Ukraine.Як це відбувається?Кожне поселення завантажує короткі звіти про те, що зробили разом: посадили дерева, організували навчання, відремонтували будинок, зібрали врожай. А ми, щоб підтримати їхню працю, робимо невеликі донейти через систему Swap — обмінюємо ваучери поселень на цифрові монети Celo Dollars.📲 Для чого токени і блокчейн?Коли мережа налічує десятки спільнот суспільна памʼять втрачається. Іноді важко згадати ті чи інші добрі справи, а ще складніше — чесно оцінити, хто і що зробив. Токени допомагають не забути. Прослідковувати ланцюжки горизонтальних взаємодій спільних активностей.Вони формують систему довіри, де видно: хто активний, як поселення співпрацюють між собою, як мережа допомагає їм не тільки словами, але й конкретними цифровими підтримками.🙏 Велика вдячність нашим друзям Will Ruddick та Aude Peronne з Grassroots Economics за постійну допомогу та роз’яснення складних речей простими словами.🌀 Окрема подяка програмі Octant Climate Epoch 7 та Кліматичній мережі Climate Coordination Network за перший поштовх на нашому шляху до цифрової взаємодопомоги.Наша ціль — об’єднати 50 екопоселень та локацій у цьому пулі.Наш пул можна підтримати донейтами. Посилання в коментарях 🌱#толока #екопоселення #токенізація #refi #web3 #grassrootseconomy #GENUkraine #децентралізація

Як очистити воду в ставку: лайфхак від Volodymyr Sesin з поселення Росичі 🌿Володя вже багато років вирощує ЕМ-бокаші та експериментує з природними методами відновлення родючості ґрунтів і водойм.Тож якщо у вас вода у ставку «цвіте», з’явився неприємний запах та мул—не поспішайте використовувати агресивну хімію!Ефективний та безпечний спосіб очищення водойм — глиняні ЕМ-колобки з корисними мікроорганізмами. Цей метод природний, простий та абсолютно безпечний для риб, рослин і довкілля.Як це працює? 🔬Глиняні кульки містять мільйони ефективних мікроорганізмів, ферментовану органіку (ЕМ-бокаші), висівки та мелясу. Поступово розчиняючись на дні ставка, вони:✅ Розкладають надлишок органіки, прибираючи поживу для шкідливих водоростей.✅ Витісняють патогенні бактерії та грибки.✅ Відновлюють біологічний баланс, підвищують прозорість і вміст кисню у воді.Результат помітний вже за кілька тижнів. Вода стає чистою, зникає неприємний запах, активізується життя риб і комах.Реальний приклад: один ставок лише за тиждень перетворився з каламутної водойми на прозоре озеро завдяки таким колобкам.Глиняні ЕМ-колобки — це не панацея, але перевірений інструмент, що допомагає природі самовідновлюватися.Тож спробуйте цей простий, але дієвий метод, якщо ваш ставок потребує природного очищення.PS. Інформація на правах підтримки ентузіастів, які досліджують та впроваджують методи відновлення локальних екосистем.В коментарях посилання на сайт, де можна придбати і підтримати виробництво Володі.#бокаші #екосистема #регенерація

🌍 Ось так, Земля проходить своє перше МРТ, а моніторинг біорізноманіття виходить на новий рівень.Супутник Biomass від ESA - European Space Agency уже на орбіті, його перші знімки вражають.Щоби оцінити, що саме нового відбувається ось кілька порівнянь.Що було раніше:❌ Ліси та біомасу переважно оцінювали за оптичними знімками, які не бачили крізь хмари та густі джунглі.❌ Дані були фрагментовані, часто неточні, й отримувались нерегулярно, раз на кілька років.❌ Неможливість оцінити справжній об’єм деревної біомаси та реальні запаси вуглецю.Що стало зараз:✅ Вперше використовується P-band радар, що проникає крізь хмари, густі крони джунглів і навіть поверхню води.✅ Регулярні глобальні сканування кожні 6 місяців, замість епізодичних спостережень.✅ Створення тривимірних карт деревної біомаси, а це означає точне вимірювання об’єму стовбурів, гілок і коренів, що є основними сховищами вуглецю.✅ Можливість побачити навіть те, що заховане під лісами, пісками та льодовиками.Перші відкриття супутника вже неймовірні:📍 Звивиста річка Бені в Болівії: чітко видно її справжню форму, меандри та озера посеред Амазонських джунглів—це неможливо було помітити через оптичні супутники.🌋 Приховані вулкани: вперше виявлені вулкани під густими кронами лісів у Бразилії й на острові Хальмахера в Індонезії.💧 Водно-болотні угіддя та савани Габону: тепер чітко видно межі цих екосистем, а також стародавні русла річок під пісками Сахари.❄️ Льодовикові потоки та приховані долини Антарктики: нарешті точно виявлені й задокументовані долини, які ховалися під кригою.Це буквально МРТ-сканування планети, яке робить те, що нам зараз життєво необхідно—дає точні дані для захисту й відновлення природи.Наступні 5 років Biomass допоможе нам відповісти на важливі питання:⤷ Скільки природи ми втрачаємо?⤷ Де вона реально відновлюється?⤷ Де саме зберігається найбільше вуглецю?Це виходить далеко за межі лісів і вплине на стабільність клімату, грамотніші політики й ті дані, яких нам бракує для майбутнього в гармонії з природою.🔍 Можливо нам варто вимірювати біомасу нарівні з ВВП?Хтозна, зараз кожен шматок природи нам доводиться буквально виборювати силами ентузіастів. Поки йде війна, на місцях іде окупація останніх острівців біорізноманіття. Але там згори все виглядає інакше. І ми скоро зможемо все це бачити і переосмислювати.#біорізноманіття #вуглець #сканування

Ок розкажу про свої 22Коли мені було 22 роки я поїхав в посольство Нідерландів, там набирали молодих і перспективних. Зі своїм відмінником одногрупником Карпиком Маряном.Нам дали заповнити по анкеті англійською. Я чесно чекав поки він заповнить, щоби переписати. Але він закрив анкету рукою і сказав «пиши сам».Через рік Марян вже жив в Німеччині. А наше підприємство захопили рейдери, квартиру пограбували і фактично матеріально обнулили. І відкинули на років десять у розвитку. Бо все, що ми робили це просто добували гроші.Всюди, де тільки можна, від прокату ігрових дисків до зубної пасти в Емвей.Та я продовжував вивчати нові напрямки і їздити на конференції, вибудовувати свій соціальний капітал.Мені пішло 25 років на те щоби втілити.Ту настанову, яку дала мені жінка в тому посольстві.Вона побачила мій емоційний стан, коли товариш, який чудово знав англійську вирвався вперед, а я не міг толком пояснити, що я тут роблю.- Не розчаровуйся і не зупиняйся. Ти зробив великий крок приїхавши сюди. У тебе ще все попереду.В Нідерланди я потрапив лише в цьому році через чверть століття.Це була насичена робоча поїздка по екопоселеннях. Мені дали супровід і відкривали всі двері. А потім на зʼїзді лідерів мереж я представляв Україну. І після виступу всі встали ззаду мене в знак солідарності.Мені пішло 25 років на те, на що людям іде інколи всього рік.В 14 я після спецшколи з вивчення Німецької був відправлений в сільський технікум за 500 км від дому. Вчитись на бухгалтера і бухати самогон стаканами. Бо ні на що інше зі слів мого батька я був не здатний.Більша частина мого життя пішла на роботу з власними травмами. Депресіями і втратою віри в себе.Але я вижив. І таки досяг того визнання з, яким можна працювати в своїй хоч і невеликій, але міжнародній бульбашці.Більшість життя я відкриваю напрямки, які взагалі мало хто розуміє в моєму оточенні.Але зараз це допомагає просувати та представляти нашу країну в дуже цікавих нішах. Де можливо Україна не була б ніколи представлена.До чого це все я розповідаю…Тут ідуть зараз гарячі дискусії, щодо однієї дівчини, яка в якийсь момент своїм виступом дуже мене захопила.Ким треба бути щоби так виступати і в свої 24 роки стояти поряд з Макроном і представляти ринок зброї.Так я скажу, перш за все треба бути долюбленою дитиною у своїх батьків.Коли твій батько у тебе вірить, то в 16 ти вже відкриваєш перші стартапи.Володієш мовами, а не вивчаєш їх з підручників.Подорожуєш по світу і розумієш культурну мапу Європи.Я одне шкодую в житті, що не дав своїм дітям достатньо любові. І не показав їм того світу достатньо до тих 16 років.Так я намагався і отримання моїх перших віз достойно окремих глав у книзі. Мені все коштувало в житті повну вартість. За все заплачено свою ціну.І за миті бути вільним і за миті бути щасливим.Інколи мені сняться гулаги, в яких я сидітиму за право мати те, що маю. Бувати там, де буваю. Бо так мене виховували. Не мати і не бути достойним.В стилі «Кто разрєшил вам жіть харашо».Але ми живемо далі і попри війну. І можливо не на таких швидкостях. Я завжди живу по принципу: «поки ти живий, ти все можеш змінити».Всім дзен. А Каті бажаю берегти свій емоційний стан. Це мабуть непросто, коли навколо атакують цілі ботоферми. А тобі всього 24. Висока ціна визнання.