І між цими реальностями часто виникає напруга, яку складно проговорювати без спрощень.Я не був на ЛБЗ, але знаю що за ним триває звичайне мирне життя.І так уже десятий рік.Навіть коли вкидаються такі мільярди у війну, життя все одно триває.Я вважаю себе українцем і націоналістом.Коли я виступаю за кордоном і мене просять назвати країну походження й проживання, я двічі кажу: Україна.І щоразу повертаюся сюди.Я не заперечую ролі національної ідеї у спротиві.Я ставлю питання про її межі.Особливо тоді, коли в соцмережах вона радикалізується значно швидше, ніж у реальному житті.Так, українського стало значно більше.Це вибух культури, музики, кіно, крафту.І це справді надихає.Але чи справді опір усієї країни полягає лише в ідентичності?І якщо всередині країни це працює, то як це зчитується за її межами?Бо світ часто мислить прагматично.Йому ближчі нейтральні, функціональні, універсальні рішення без символічного навантаження.Ідентичність — це важливо.Але сучасний світ тримається на функціях:на здатності захищати, адаптуватися, відновлювати, регенерувати, годувати, лікувати й відтворювати життя.Кажуть, світ готується до третьої світової.Лідери наддержав граються з вогнем.І сценарії виглядають тривожно.Ультраправі рухи посилюються.А гуманізм і пацифізм часто оголошують застарілими.Але я думаю, що все не зовсім так, як це подається в заголовках.Я думаю, що головна проблема — не пацифізм.А надмірне споживацтво.Накопичення ресурсів і боротьба за технологічне домінування.Не страх війни.А страх втратити комфорт.Страх дефіциту й необхідності ділитися.Хтось не хоче змінювати звичний спосіб життя — і стає вразливим, коли фінансові потоки тоншають.І тоді з’являється ілюзія, що все можна вирішити силою.Вразливість будь-якої пропаганди — правої чи лівої, мілітарної чи пацифістської — зрештою тримається на фінансових потоках.На донорах.На ресурсах.Є лише одна проблема.Ми можемо нескінченно боротися між собою, забуваючи, де ми всі знаходимося.На маленькій блакитній кульці в агресивному Всесвіті.З крихкою екосистемою й обмеженими ресурсами.Сьогодні чують лише сильного.Право сили знову стає домінуючим принципом.Ніби ми повернулися в епоху імперій, які не хочуть визнавати міжнародне право.І все зводиться до силового протистояння.Більше фінансування.Більше зброї.Ми — країна-панцир.Щит Європи.Так, зараз це необхідно.Так, ще рік — точно.А можливо, через рік, три чи п’ять — якщо вистачить ресурсу.Якщо світ не зламається раніше —ми знову зможемо повернутися до розмов про мир.Якщо зможемо.Можливо, справжній виклик цієї війни — не лише вистояти.А не втратити здатність уявляти інше життя.Чи повернемося ми до цього?Хтозна.Всіх з Новим роком війни.Не ми її починали.Але нам у ній жити.Підтримувати своїх.Чинити опір ворогу.І пам’ятати:свої теж люди.І мають право на різні точки зору.
Відчувається брак кадрів і експертності, особливо у сфері методологій та верифікації карбонових кредитів, розвитку спільних просторів, командотворення та грантрайтингу. Розбору конфліктів.Попри це, підготовчої роботи зроблено чимало: проведено моніторинг біорізноманіття на 10 ділянках, і ми поступово рухаємось у бік створення природоохоронних зон навколо наших поселень.Ми продовжили підтримку роботи веломайстерень і курсів етичних кухарів за підтримки GEN Нідерланди.Гуманітарні фури залишаються системною підтримкою данської спільноти.Локація за локацією ми укомплектовуємо спільні простори всім необхідним для розвитку.Інфраструктурний огляд мережі • 15+ сонячних станцій • 10+ водних систем • 5+ веломайстерень • 10+ проєктів із регенерації земліМи вдруге провели караван майстрів «МайстриМи», який охопив кілька регіонів і суттєво «склеїв» громади — зокрема в центральних і прифронтових областях.Також вдруге відбувся арт-ретрит «Стежка» на Теплій Горі. Неймовірний по своїй сенсовій енергетиці.Шкода, що я не зміг бути присутнім на цих подіях особисто. Але іноді ресурсна підтримка — це все, що від нас вимагається. Далі кожен знає, що робити.Що не вдалосяНе вдалося верифікувати землі під карбонові проєкти на Regen Network та Open Forest Protocol — для цього потрібні екологи й повний пакет документів на ділянки.Не вдалося провести кліматичні освітні заходи: двічі пробували разом із природоохоронцями, але, схоже, не зійшлись по цінностях.Також не склались партнерства з Кліматичною мережею, мережею екостанцій та однією з природоохоронних груп — з тієї ж причини.Не вдалось токенізувати сонячні станції — не витягнули по часу.Не запустили повноцінно локальну економіку ваучерів — тут поки що бракує спільного розуміння сенсів.Перспективи і планиНаразі ми попередньо отримали великий грант на розбудову мережі: з’їзди, тури, курси, організаційну структуру.Це означає повернення до наших традиційних освітніх і фасилітаційних проєктів зі спільнототворення, соціократичного розвитку колових структур і формування діючої Ради екопоселень за зразком європейських мереж.Очікуємо делегацію експертів із GEN Europe для спільної роботи з організаційною архітектурою нашої мережі.Також отримали партнерство з Earth Tribe в межах великого гранту на проведення конференції з відновлення ґрунтів після обстрілів. Маємо сильні зв’язки з практикуючими локаціями та університетами.Продовжуємо роботу з регенеративними фінансами ReFi та Web3 і їх популяризацією, підтримку низових ініціатив, присутність на міжнародних з’їздах.Окремий фокус — відновити й оживити комунікацію з великими поселеннями. З якими цей рік звʼязок мʼяко кажучи майже відсутній.І ще — просто вижити.Цього року я пережив реальну загрозу інфаркту. Це лякає і не відпускає, але водночас дуже чітко фокусує: чим займатись і на що справді варто витрачати увагу.Дякую всім, хто поруч увесь цей час.Хто тримає поле.Хто згоден і хто не згоден з нашими підходами та методами.Хто вірить в рух та розвиток альтернативних спільнот та екопоселень. Не залежно від політичних трендів, лівих чи правих течій, звабливих міграційних політик.Екопоселенням в Україні бути!Всім дзен.#підсумки2025 #екопоселення #простежиття
Коротко про візію, якщо дивитись на 1–3 роки впередМені здається, наступний етап — не про нові інструменти. Не про нові моделі, методики чи тренінги.Наступний етап — про здатність спільнот утримувати те, що ми вже знаємо, і проживати процеси, які не комфортні: конфлікти, відповідальність, прозорість, співволодіння, спільні рішення, зрілість.Прагматично — для проростання інструментів нам потрібні 3 речі: 1. Малі “живі прототипи” — не конференції, не мережеві проєкти, а 1–2 спільноти, де інструмент реально працює пів року — і люди це бачать. 2. Зміна культури — від “інструментів для спільноти” → до “спільноти, яка створює інструменти”. 3. Мережа як середовище, а не як управління — менше контролю, більше поля для самозародження практик.Я не впевнений, що це вдасться швидко. Але мені здається, що якщо щось і проросте, то не з тиску, не з грантів, і не з мавпування чужого — а з внутрішньої зрілості окремих людей і окремих спільнот.А вже потім — з їх об’єднання.І можливо тоді нам не доведеться видувати чай з носика чайника в чашку — ми просто поставимо його на стіл і будемо знати, як налити нормально.
У яких вже давно сформована звичка жити без економічної опори і без горизонту майбутнього понад 3–6 місяців.Кожна поїздка таких поселенців за межі “свого середовища” запускає болюче переосмислення.Більшість тих, хто їздив з нами на з’їзди до Європи, зараз не живуть у тих поселеннях, де були раніше. А ті хто залишились переважно просто «вросли» в простори, які ментально не можуть кинути.Географічна мобільність стає не вибором, а стратегією виживання — не тільки через війну, а й через бідність та виснажливі умови.Відсутність суспільного усвідомлення на рівні усвідомлень, що це і кому це тут треба. Окрім запиту на виступах в конференціях з іноземними фондами. Демонстрації нашої «сталості та екоусвідрмленості» на рівні низових громад. Як це вимагають норми Зеленого курсу та майбутньої європейської.⸻Що з цим робити?Це велике питання.Бо просто списки “10 рішень” не працюють.Люди шукають швидких і зрозумілих шляхів на рівні — зібрати дітей і виїхати:до міста “перезимувати”, до Європи, “як усі”, у більш стійку локацію.Це стає раціональною реакцією. І на деградацію сільських регіонів в тому числі.Справжній прорив можливий лише через зміну підходів на рівні:• державної політики та визнання екоспільнот як легітимної моделі розвитку, необхідної для кліматичної та євроінтеграції (хто це сказав)• створення інституцій, що підтримують екологічні спільноти в сільській місцевості (пишу і сам в це не вірю)• перекваліфікації у нові економічні моделі: токеноміка, карбонова економіка, кліматичні криптопроєкти, кооперація, мережування (тут поки одинокий голос в пустелі)Все це потребує енергії, віри та системної роботи.На яку сьогодні мало в кого лишається ресурсу, бо усі сили йдуть на латання дір та гасіння пожеж. (І в мене теж немає сил)⸻ВисновокПроблема бідності в екопоселеннях — не в нестачі праці чи мотивації.Проблема — в системі, де більшість зусиль не монетизується, не захищена інституціями і не конвертується в довгострокову стійкість.Якщо не змінити економічну модель, ми продовжимо “жити працею” — замість жити життям.Але схоже це і є наш план кабан на наступний рік.Всім дзен. Тримаємось.#екопоселення #простежиття
У той час, поки більшість людей вирішує свої локальні проблеми, активісти працюють у 2–3 рази більше, тягнуть реформи, допомогу, освітні проєкти — і залишаються без ресурсів.А зовнішні експерти в цей час пишуть книжки “чому одні нації багатіють, а інші бідніють”.Чесно?Тому що в ці процеси втручаються — без відповідальності за наслідки.Втручання — на різних рівняхЦя війна — теж наслідок зовнішнього втручання.Малий хворий диктатор не ризикнув би без “прикриття” і чужих інтересів.Та й зараз не почувався би так гонорово. Коли все вже давно показує свою неефективність. Вся увага політиків планети далі звернена на точкове стирання чергового шахтарського мономістечка, яке давно б само деградувало від втрати актуальності.В цифровому технологічному світі все вже давно працює по іншому. Але ми далі робимо значимими старі наративи територій, держав і націй. Ми живемо в минулому, ідеалізуємо його разом із фсбшними ідеологами самі цього не помічаючи.Росія вже була оболонкою. Ще кілька років — і там лишилась би порожня шкаралупа. Сакральна, позолочена луковічка. Яка сама б луснула.Але комусь знадобився інструмент для перекроювання геополітичного балансу.Україна стала тією точкою, де світ вирішив відновлювати рівновагу — чужими руками і чужою кров’ю.А ми намагаємось щодня змінювати ці правила гри демонструючи «дивні дива», насправді лише нагадуючи світові, що ми живемо у світі цифрових технологій і горизонтальних мереж.Бо показали, що не лише у них є інтелект і можна все робити по іншому.Коли ми зайшли в кліматичні криптогранти і реґенеративну економіку — ми зробили це не від кращого життя. Ми просто втратили в команді людей, які здатні були писати 25 сторінкової заявки на гранти. Ми втратили людей від вигорання. Від срачів на гуманітарці, від втоми натягування сови на глобус з концепціями колових структур там, де люди просто не мають культури спілкування в колах. Від мобілізації і еміграції.Ми показали, що можемо знаходити інші шляхи і рішення - діяти технологічно, швидко, без бюрократії. Далось нам це не легко як і всім у нас. З надривами і втратами здоровʼя.Ми не погодились на попередні умови втручання.Ми шукаємо моделі, де країни можуть бути партнерами, а не “отримувачами допомоги”.Старий світ змінився.І нам треба перестати триматися за його стару процедурну логіку. Пробувати і експериментувати нові цифрові моделі. ПереосмисленняЦей пост насправді запрошення. Давайте знайомитись заново — з реальністю, а не з уявленнями про неї.Давайте чесно дивитись на те, що відбувається, і не робити ворогами своїх.Не тих, хто лиш перетнув кордон.Не тих, хто обрав інший спосіб вижити.Не тих, хто говорить непопулярні речі.Світ змінився — і ми в ньому також.Настав час переосмислити власні реакції, очікування і способи думання.Це досить важко робити в нашому паровому котлі, чайнику який кипить і підгорає.Але під тиском можливо ми наваримо чаю для всіх, щоби нарешті прийшло прозріння і прийняття. А можливо нові рішення.Побачимо.
Екопоселення: Гроші і психічне здоров’я. Чому еміграція стала інструментом виживанняДавайте глянемо в корінь проблеми.Бачу, тема бідності вам зайшла. У контексті того, як фінансова нестабільність може ламати людей. Так от вам кілька графіків, як гроші прямо знижують психічний стрес, коли йдеться про базові потреби. Зараз у нас доволі стала тенденція відтоку поселенців в Європу. Чи не щотижня мені пишуть нові і нові люди що вони вже в якійсь із європейських країн. І зараз це не стільки через безпекові питання, а саме через безгрошівʼя і намагання вирішити базові потреби.Люди знаходять вихід із безлічі своїх психологічних, зокрема екзистенційних проблем, саме в зміні реальності. І це часто носить характер запозичення позитивного досвіду в таких же поселенців які виїхали раніше.Еміграція → достаток → щастя.Але є ще одна важлива деталь.Люди, навіть ті хто виїжджають, шукають не лише достаток, але й спільноту однодумців. Бо еміграція вирішує базові потреби, але одночасно оголює інший бік: чужа країна не дає автоматично відчуття «своїх» людей, близькості, сенсу.Мережування екопоселень стає тим маяком і батутом одночасно:маяком, який вказує напрямокі батутом, який пом’якшує приземлення.Ці зв’язки та контакти дають людям опору для комплексного відновлення:Гроші + спільнота + сенсиа не лише фінансовий мінімум для виживання.Скажу навіть більше.Ми дали не просто мережу контактів і локацій.Але й підготовчу базу: курси, тренінги і дуже корисні сертифікати європейського рівня.Від нас люди в європейські мережі поїхали з власною експертністю і навичками, авторськими розробками і навчальними курсами.Які вони викладають європейцям і продають там свої послуги:• соціократія і ненасильницька комунікація• пермакультура• медіація і спільнототворенняВони стають ядром створення і розбудови нових просторів, навчальних програм та навіть координації цілих національних мереж.Ось з чим ідуть наші до Європи.Втікаючи від бідності, безгрошівʼя, депресій та психічних розладів в Україні.Саме тому важливі не стільки поселення, як мережування. як платформа корисних знань та звʼязків.Екопоселення - те як ми їх транслюємо. Це не про стільки про самодостатність чи автономність, не стільки про землю, гектари і грядки, не стільки про еко будівництво, саман очерет чи солома, не стільки про «вижити»…Ми про те, щоб жити. Жити комплексно світоглядно повноцінно.⸻Є цікаве підтвердження з Австралії: перепис населення 2021 року показав, що ймовірність клінічно діагностованих психічних розладів різко вища серед людей із низьким доходом, і суттєво нижча в тих, хто заробляє достатньо для стабільного життя.Так у поселення тема грошей болюча бо вони наче взагалі не про гроші, а про створення їм альтернативного бачення.Але проблема не зникає і поки з усіх можливих поданих і бачених альтернатив жодна особливо не приживається. А їх було і є на зараз вдосталь і про це можна написати окремо.Пишучи простіше: гроші дійсно допомагають почуватись щасливішим, коли нещастя переважно фінансове.Якщо проблема вирішується гаманцем, вона перестає бути екзистенційною.Але є межа. Дослідження Канемана, Дітона і Кіллінгсворта (спільна стаття 2023 року) показує:— чим більше доходу, тим вищий загальний рівень задоволення життям— але внутрішній біль гроші не лікують⸻🎯 Ключова формула сьогоденняГроші купують свободу від страждань, але не свободу від себе.Баланс простий:Гроші + відносини + сенс + здоров’я= надійні основи щастя (Тема блакитних зон в цілому працює)⸻ВисновокФінансова безпека робить життя менш крихким.Але справжня стійкість з’являється там, де є люди, на яких можна спертись, і сенс, який тримає нас у русі.На світлині зʼїзд мереж екопоселень в Швейцарії, на яку я цього року нажаль не потрапив. Та були наші прекрасні делегатки. І хтозна можливо це наступні кандидати на еміграцію. Чому ні.Пишіть ваші думки коментарі. Про гроші психічне здоровʼя та еміграцію. Як хто вирішує. Сподіваюсь не сильно вас тригернуло.
Екопоселення: Не зона комфорту, а зона виживанняУ 90% людей тут зазвичай немає психологічних проблем.У вас просто немає грошей.І це не виняток екоспільнот — це дзеркало країни, де понад 40% населення живе за межею бідності.Не психолог, не фасилітатор, не медіатор вам потрібен —а стабільні $ХХХ на місяць.Бо стрес, тривожність і панічні атаки — це не питання «внутрішньої роботи».Це побічний ефект бідності, нестачі комфорту та постійної боротьби за виживання.Коли людина щодня думає, чим оплатити світло, пальне чи дрова на зиму —у неї не лишається місця ні для стратегування, ні для спільнототворення, ні для проєктів, ні навіть для ненасильницької комунікації.Нервова система просто не витримує.І коли вам кажуть: «Вийдіть із зони комфорту» —знайте, ви туди ще жодного разу не входили. Бо тут її просто немає.Те, що часто подається як “еко-усвідомленість”, мінімалізм, духовність чи “просвітленість”, —насправді є спробою вижити красиво, коли ресурсу немає.Саме тому, коли наші поселенці виїжджають на з’їзди чи навчання до європейських поселень, —з високою ймовірністю вони там і залишаються.Не через зраду і не через спокусу “комфорту”,а просто тому, що там є ресурс, умови й стабільність.Війна лише підсилює цей процес, розтягує його в часі й просторі —повільно вимиваючи з України людей, які могли б бути ядром нових спільнот.І навіть коли ми пробуємо впроваджувати внутрішні економічні альтернативи —як це роблять африканські чи латиноамериканські спільноти, —вони не спрацьовують, бо розрив у рівні життя і потребах надто великий.Ми живемо в зоні, де рівень очікувань — європейський,а рівень доступних ресурсів — мінімальний.Десь такі думки на сьогодні. Що з цим робити я не знаю.Інколи мені здається що наша робота з євроінтеграції в європейську мережу екопоселень полягає саме в тому, щоби люди виїхали до Європи і там і залишились.
🌍 170 способів рятувати планету — буквально Ви можете подумати, що вуглецеві кредити = просто посадка дерев. 🌳 Але насправді — це понад 170 різних типів проєктів у світі:від сонячної енергії та утилізації відходівдо сталого землеробства, охорони океанів, біогазових систем і чистих кухонних печей.Ця карта показує, наскільки різноманітними стали кліматичні рішення людства.Кожен сектор — це свій шлях до реального, вимірюваного впливу:🔹 біогаз у сільських громадах,🔹 відновлення лісів,🔹 промисловий ресайклінг,🔹 інновації у відновленні рік та озер,🔹 біочар і відновлення ґрунтів,🔹 регенерація екосистем після обстрілів, експансій агрохолдингів та кліматичних змін,🔹 моніторинг біорізноманіття і природоохоронні зони.Ми в GEN Ukraine бачимо це щодня:✅ клімат не рятують “великі жести глобальних корпорацій” — його рятують сотні дрібних локальних, перевірених дій;✅ прозорість, децентралізована відповідальність і масштабованість — вибудовує основу довіри;✅ коли спільноти діють разом, обʼєднані в толоки - навіть найменший проєкт має вагу.Саме тому ми зараз колаборуємость з різними платформами і розвиваємо екопоселення як живі кліматичні хаби —де вуглецеві ініціативи, біорізноманіття і відновлення землі стають частиною спільної роботи.Можливо це наш шанс зробити кліматичні дії не просто “модним трендом” на глянцевих дискусійних панелях, а робочою системою, що винагороджує низові спільноти за їх турботу про життя та довкілля. 🌱Світ не питає нашу думку про карбони / вуглецеві кредити і наше ставлення до низових ініціатив. Світ розвиває добровільні вуглецеві ринки і оцінює їх в трильйони доларів.#вуглецевікредити #екопоселення
Клімат, як невидимий регулятор цін 🌾У будь-якої науки є «неприємна» властивість: її закони працюють незалежно від того, у що ви вірите. Яблуко завжди падає вниз — хоч медитуй, хоч «програмуй» мислення.З екологією те саме. Клімат змінюється → змінюються екосистеми → порушується баланс екосистемних послуг → змінюється вартість продуктів, що ми отримуємо від природи.📊 Дослідження іспанської команди на суперкомп’ютері BSC-CNS (DOI: 10.1088/1748-9326/ade45f) показало 16 випадків, коли ціни на продукти різко зростали саме через екстремальні погодні явища:– ☕️ Бразильська засуха 2023 року + спека в Азії → ціни на каву: арабіка +55%, робуста +100%.– 🫒 Засуха в Іспанії та Італії → ціни на оливкову олію +50%.– 🌾 Африканський ріг після засухи → продовольство +40%.– 🥬 Каліфорнія та Аризона → овочі +80%.– 🌊 Пакистан після рекордних паводків → їжа +50%.– 🧅 Індія після травневої спеки → цибуля й картопля +80%.– 🍚 Японія після серпневої спеки → рис +48%.– 🍉 Мексика після засухи → фрукти та овочі +20%.– 🍫 Кот-д’Івуар і Гана після аномальної спеки → какао +280%.🔎 А ще дослідження Food Foundation показує: «здоровий кошик» дорожчає вдвічі швидше, ніж «нездорові калорії». Результат очевидний — дедалі більше родин не можуть дозволити собі збалансоване харчування. Це веде до недоїдання і до зростання хронічних хвороб: серцево-судинні, діабет ІІ типу, певні види раку.💡 У цьому контексті важливо розбудовувати локальні кліматичні хаби на базі спільнот — місцеві лабораторії рішень. Там, де є довіра, співпраця та досвід життя «разом із землею», можна тестувати практики регенерації, збереження води, локальної продовольчої безпеки. Саме такі осередки стають прототипами нової економіки, здатної реагувати на виклики зміни клімату на місцях.Глобальний ринок певною мірою «рятує» нас від голоду після неврожаю. Але він надзвичайно залежить від дипломатії, викопного палива та добрив, яких стає все менше.🌍 І тим часом ціль сталого розвитку №2 («подолати голод») не наближається.#екологія #sustainability #екопросвіта
Спостереження за птахами — як форма терапії та розвитку малих спільнотБуквально минулого тижня ми знову повернулись в розмовах до цієї теми. І схоже підсвідомо слідуємо за трендами.Люди рятують психіку, як можуть, у світі витрачають на це мільярди.Медитації, подорожі, гаджети…👉 Birdwatching (спостереження за птахами) стає глобальним трендом. У США цим займається понад 96 млн людей — третина дорослого населення. Лише у 2022 році вони витратили понад 107 мільярдів доларів на біноклі, поїздки, кормушки, книги, навіть кемпери. Це підтримало 1,4 млн робочих місць і стало відчутною економікою.Причини зрозумілі: контакт із природою знижує тривожність, допомагає переживати кризи, стає цифровим детоксом. Це — терапія, яка до речі підтверджена наукою.🌿 У наших екопоселеннях ми поступово рухаємось у цьому напрямку: ставимо стенди, розповсюджуємо шпаківні, моніторимо біорізноманіття, залучаємо дітей і дорослих до спостережень. Це дивовижно склеює спільноту.Вже з’являються ідеї спільнокошту: закупити якісні біноклі, датчики, створити спеціальні майданчики для споглядання. Люди готові інвестувати у власне здоров’я, у природу і в розвиток локацій. Це надихає, бо ми бачимо — наші ініціативи йдуть у руслі світових трендів.Більше того, такі практики відкривають шлях до створення природоохоронних зон. Обґрунтування для створення заказників. Хтозна може ця активність стане не лише терапією, а й економічною та екологічною опорою для розвитку спільнот.Чи як ви кажете. Я все частіше зустрічаю думки, що наші сільські території може відновити саме тематичний еко туризм і духовне паломництво.📚 А ще мене тішить, що й в Україні вже з’являється все більше якісних книжок про наших птахів із гарною поліграфією. У мене вдома вже ціла підбірка.
TGLIST.COM.UA
