Євгеній Зайченко

шо рабить якщо ви пастійно тривожитесь 🤷🏼‍♀️💋маї любіменькіє памʼятайте шо тривога виникає тільки тоді, кали психіка не може дати відповідь на тривожні питання і тим самим заспокоїти вас психіка ненавидіт неапріделенасть і абстракції. Приклад: ви пработаєте на нелюбімай работі, бо так склались абставини і максимум яким ви можете себе успакоїть «це все времено» от еще чутка паработаю і паміняю жизнь піздеть не буду, так на пару днів вас вазможна і папуспіт, але психіка буде щодня дайобуватись з питанням «а временно це скільки?? » місяць, пів року, год????? а шо буде далі?? а де ми знайдемо іншу работу? ким будемо працювати? а вдруг нам буде треба переїхати в інше місто? а вдруг це буде онлайн работа, а чи впораюсь я ? І це тільки маленький список!! І якщо ви не зможете дати собі відповідь на ці питання: автоматично виникатиме спектр наших «любімих састаяній»: спочатку тривога, потім самосаботаж в роботі і в житті, затем апатія, і уже недалеко на гарнізонте буде віднетса депресія….Памʼятайте тривога вам не злейший враг, вона навпаки підсвічує те від чого ви так довго тікали, і єдиний спосіб від неї ізбавітса це просто з нею поговорити і дати паніманіє шо у вас є конкретний план дій, і конкретні дедлайни, коли ми з точки А прийдемо в точку БЦей план має бути в голові розписаний до деталей і якщо виникатиме якийсь сумнів, ви автоматично зможете його прісекті, бо у вас є план і структура роботи над собою, абійняв ❤️‍🩹

як не патірять себе в таксичному оточені 🤦🏻‍♀️🤬Канешно хатілось би мені сказати що якщо люди вас дойобують треба слати їх нахуй, але не у всіх ситуація це буде діяти на 100% Якщо ви пастійно пересікаєтесь з цими людьми (в школі, універі, на роботі) то слать нахуй не ваш варіант, від того що ви це зробите, вони всеодно не зникнуть з вашого життя, а атнашенія з ними ви уже іспортілі 🤷В таких випадках вам в допомогу «уникаючий тип привʼязаності» кали вани знову будуть вас звати кудись сходити «падаєм на дурачку» і придумуєм атмазкі: «ой не магу, діла діла, я сьогодні такая занітая, прям женщіна на расхват, давай іншим разом»Після місяця такой дрісіровки вани самостійно від вас атвалятса, і ваше абщеніє буде састаять максимум з пріветствія і все. Але якщо вам повезло більше і ви можете спалить всі масти адразу, то без зазренія совісті, шліть їх одразу нахуй.Памʼятайте кріпосне право відмінили в 1861 році, ви не зобовʼязані ні з ким абщатса, ви вольная піца, ви вирішуєте яких людей тримати в своєму житті, а яких слать нахуй

як правильно відстоювати свої особисті кордони, і не робити те що тобі не подобається???історія з викладачем це один з прикладів побутового відстоювання кордонів, якщо ви не навчитеся підлаштовувати реальність під себе в таких дрібницях, то про яке хороше ставлення на роботі з керівництвом чи якщо ви працюєте на себе про яке хороше ставлення клієнтів до вас може йти річ ?????Люди які тільки терплять і підлаштовуються під обставини, їм важко в житті просити підвищення, брати гідну оплату праці, обговорювати що тебе не влаштовує в стосунках, і взагалі жити так як вони хочуть… вибір тут тільки за вами!КОЛИ МИ ВІДСТОЮЄМО КОРДОНИ Є СТРАХ, а що якщо раптом ця людина ускладнитить моє життя, більшість цей страх паралізує і вони зупиняються, АЛЕ ЯКЩО ВИ ДИВИТЕСЬ НА ЦЮ СИТУАЦІЮ ШИРШЕ, то ви розумієте що і ви можете ускладнити життя своєму апонентовімій випадок з викладачем, для вас буде як приклад, якщо викладач не вирішить зі мною напряму моє питання, то я можу піти в деканат, якщо і деканат не зможе вирішити питання і врегулювати його, то я піду вище вже до ректора. В таких ситуаціях ви відчуваєте що ви не «прогнулись під систему» а система підлаштувалася під вас, це підвищує самооцінку і власну цінність вище за будь які компліменти. А коли людина в такому стані живе постійно і не погоджується з тим що її не влаштовує, в подальшому у такої людини проблем з грошима, карьєрою, стосунками, ітд не буде НІКОЛИ. Більшість людей скажуть: «тю та нашо так замарачіватса, можна просто підлаштуватись і погодитись з тим що тобі пропонують» але люди які прагнуть реалізовувати свої цілі і амбіції, ніколи не підуть проти себе.Головне що я хочу вам сказати що при вирішенні ситуації, ніколи не шліть людей нахуй і не засирайте їх напряму, застосовуєте моє правили «пахваліть і в душу плюнуть» + в деяких ситуаціях пріпугнуть, в такому випадку вашому апонетові немає за що чіплятись, ви забираєте в нього аргументи..1. Ви ж людину похвалили, значить не налаштовані ворожо!!! 2.Просто у вас виникла ситуація яка вас не влаштовує!!! Ви її озвучуєте 3. Окреслюєте що ви не готові прогинатись, показуєте що буде або так як я хочу, або будемо вирішувати питання вже з іншими людьми Бачите ніякого хамства, ніякої грубості, баз мату, користуйтесь і міняйте реальність під себе, люблю

Чому ми постійно обираємо фільми і серіали замість реального життя???Як виявилось секрет полягав в тому що в фільмах чи серіалах ми проживаємо набагато більший спектр емоцій ніж в реальному житті.Приклад: за 1 годину фільму чи серіалу ми проживаємо: радість, гнів, ейфорію, страх, і багато інших емоцій, але саме ключове не тільки в емоціях а в часі, ми за короткий термін фільму проживаємо більше емоцій ніж за тиждень реального життя 1 година прожитих емоцій через фільм = 1 тиждень прожитих емоцій в реальності І мозок в порівнянні звичайно буде обирати серіали, бо ми себе привчили що отримувати за 1 годину стільки емоцій це база, хоча це залежність, в реальному спокійному житті, до якого ми з вами всі прагнемо - це утопія просто подивіться на свій базовий день, не беручи до уваги свята, бо там емоції сильніші, просто базовий день, він примітивний, емоцій за цілий день ну максимум 2-3, для людини яка живе серіалами, це не «раціональне витрачання свого ресурсу, навіщо виходити з дому і з кимось спілкуватись, якщо можна включити серіал і отримати задоволення більше ніж від розмови з подругою» а для людей які обирають інший шлях зустріч з подругою буде більш цінною ніж ще одна серія серіалуПамʼятайте Професійні сценаристи не зря кушаю свій хліб з ікоркай, вони знають як втримати вашу увагу і змістити фокус з розвитку. Так і правда в них є багато інструментів щоб захопити вашу уважу через правильно підібрану музику яка заворожує і заставляє дивитись фільм, через правильні сюжетні лініє, АЛЕ В НИХ НЕМАЄ ГОЛОВНОГО ДОСТУПУ ДО ВАШОГО (внутрішнього голосу), який і зможе підказати що ви збились зі свого шляху…Я нічого не маю прости серіалів і фільмі, через них можна отримувати багато інформації, але ключове задайте собі питання, це я обираю серіал? , чи моя залежність керує мною і заставляє тікати з реальності в світ серіалів і фільмів?…..

питання: «страх публічних виступів англійською»це доволі цікавий страх, але він трошки абстрактний, суть не в самому виступі, і не в мові якою ви будете говорити, страх криється трохи глибше, а саме в реакції людей на цей виступ !!! І для того, щоб прибрати його треба всього навсього дотримуватись моїх трьох правил : 1-правило. Вам має подобатись та тема з якою ви буде виступаєте - це найголовніший аспект, навіть якщо ви зазубріте весь текст напамʼять, БУДЬ ЯКИЙ НАВОДЯЩІЙ ВАПРОСІК З ЗАЛУ, па типу: « розкажіть більш детальніше, або «як ви поєднали ці два аспекти», то всееее пакрасненія лічіка і желанія провалитись під підлогу буде абіспечено мамінтально!!!2-правило. Структура, як тільки ви зрозуміли шо тема вам подобається і ви в ній розбираєтесь, наступним кроком має бути структура, навіть в стендап-коміків є структура у вигляді слів підказок на які вони у випадку (якщо щось забудуть) зможуть опиратись. Памʼятайте ви не імпровізуєте, а виступаєте, без структури буде паніка, «а вдруг я щось забуду», а структура - це легальна шпаргалка, яка врятує вас в ніловкай ситуації 3- правило. Я називаю це «задрачіть тему до дир» ми з вами розібрались що якщо тема вам подобається, то ви маєте в ній розбиратись як в найулюбленішому серіалі коли обговорюєте його з підружкою чи другом: (приклад: відчайдушні домогосподарки, величне століття (Роксолана), Гаррі Поттер, чи ще щось. Приводжу алігорію: ви з другом чи подругою, обговорюєте серіал: наприклад Величне століття Роксолана. ( це і є тема вашого виступу) а ваша подруга стає в якості (людини -аудиторії) на яку ви буде виступати.І коли подруга задасть вас якесь дибільне питання: па типу «а взагалі-то фірузе не було у величному столітті», ви зможете спокійно сказати, «правильно в перших двох сезонах не було», але в третьому зʼявилась!), мабуть ви ще не дійшли до цього моменту, раджу дивитись уважніше))))) я називаю це легенько падїбать людину яка задає тупі питання, після подібного атвета, людина буде памалківать. Тому найголовніше якщо ви будете слідувати моїм правилам, то жодна людина з залу не зможе поставити вас у незручне становище, і страх публічних виступів відступить сам собою !!!

питання: «страх що не здам екзамени і не зможу реалізуватись у майбутньому» ✨цей страх цілком реальний і для багатьох людей він відіграє важливу роль, але у мене до вас питання: «а чи входите ви в ту категорію людей кому потрібно здавати екзамени і вступати до універу???»Якщо ви хочете бути: лікарем, психологом, юристом, то окей питань немає, там реально потрібен диплом !!!! Але якщо ваша душа лежить до того щоб бути: фотографом, кондитером, репетитором, організатором подій, маркетологом, айті спеціалістом, або ще кимось. ТО ВАМ НЕ ПОТРІБНО ЗДАВАТИ ЕКЗАМЕНИ І ВСТУПАТИ В УНІВЕР. давайте на цифрах: навчання в універі за один рік вартує якщо брати середню медіану ~ 1000 євро+ за один рік навчання, в деяких менше в деяких більше.Навчання триває 4 роки ~ 4000 євро і це я не рахую інфляцію і курс валют (може бути і більше) Тому якщо вашу спеціальність не вимагає диплома !!! То навіщо зливати гроші і енергію в пустоту??? Уявіть ви кондитер і вам реально подобається ця професія, навіщо вам йти кудись навчати, якщо ці гроші можна вкласти: в майстер класи з іншими кондитерами, купити наставництво в профі кондитера який допоможе зрозуміти всі підводні камені, плюс ви зможете перейняти досвід, а це безцінно.З досвіду моїх клієнтів, коли після консультації, вони нарешті розумію хто вони є, саме життя і Бог починає підкидати їм клієнтів, співпраці/колоборації, можливості створювати спільні продукти (приклад моєї клієнтки дівчинки-кондитера: вона створила кулінарна книга рецептів разом з іншим кондитером, хоча раніше думала що цього недостойна) це не магія, просто ваша пісвідомість нарешті почала фокусуватись і чіплятись за можливості де ви можете реалізувати себе і свій потенціал Будь-яку професію можна монетизувати, абсолютно будь-яку, ми живемо в часи коли для реалізації потрібено тільки 3 компонент (інтернет, трошки маркетингу, і розуміння чого я хочу досягнути за допомогою цих інструментів) все Я думаю що Ван Гог якби мав ті можливості і інструменти які є у вас не помер би непрізнаним художникам, а став би легендою при жизні, а не після….

чому тіло реагує швидше за мозок ?) ❤️⚡️бо тіло напряму повʼязане з нашою підсвідомість, а підсвідомість - це і є ключ до нашого життя в нашій підсвідомості є абсолютно всі відповіді на наші запитання, там зберігаються наші погляди, цінності, вподобання, спогади і багато чого ще….. тому як тільки ми потрапляємо в оточення людей з якими в нас різні погляди на це життя, з підсвідомості йде моментальний сигнал в тіло і воно починає автоматично реагувати, а вже потім інформація доходить до мозку(до свідомості) і ми починаємо аналізувати. «а тепер я поняв що ця робота і цей колектив, взагалі не для мене, бо вони люблять всіх обсирати без повада, а я таке не розділяю»дуже наглядний приклад з життя: знаєте цей мамент, кали вас хтось дуже абідно підєбав, в цей мамент ви адразу відчули що шось не так, але не зрозуміти що саме не так, і тільки в вечері в дома ви такі, блять треба було от так відповісти, треба було паставіть на место цю гніду. Тому довіряйте тіло, воно завжди каже правду 🧡Доречі напишіть чи були у вас в життя ситуації, коли ви відчували що шось не так, але не могли собі це одразу пояснити, дуже цікаво послухати ваші історії.

рівень мого пафігізму росте з кожним днем все сильніше і сильніше, і розростається на всі сфери мого життя ✨як пириклад я дуже радий що завершив цей семестр універу на мінімальні бали, а не зайобувався гонкай, щоб доказати всім шо я людинка яка знає все на атлічна, я то знаю все на атлічна, але нахуя мені це камусь даказивать, шо мені від цього буде? вкінці семестру скажуть шо я маледец? ізвінітє но в мене прівичка прінімать благадарнасті тіки на карту) але нажаль така функція в універі атсутствуєтголовне завжди опиратись на свої цінності, якщо вам не відгукується навчання на 100 балів, то зробіть мінімум і все, да можливо в очах інших ви будете тупою дурою, або долбайобам, але головне ви будете щасливими, навідміну від тих кого тіпала весь семестр від когдного незаробленого балу.тому маї любіменькіє, памʼятайте вам категорично непатрібно нікому доказувати шо ви класніненькіє, люди які знають шо ви профі в своїй справі, будь то ви психолог, фотограф чи тренер і без цієї пилюки в глаза все пабачать.