політ технолога ✙ ▵

🇪🇸 Сеута тест єдності ЄССитуація в іспанському ексклаві на території Марокко сколихнула всю Європу своєю вибуховістю.За день майже 60 тисяч молодих громадян Марокко прорвали кордон Іспанії та заполонили вулиці Сеути. Всі ми бачили ці майже апокаліптичні кадри з вулиць міста якими бігали натовпи радісних і трохи розгублених молодих марокканців. Опустимо причини і передумови цієї події. Премʼєру Іспанію Педру Санчесу закидають сприяння мігрантам через його політику натуралізації до якої додався висновок суду про заборону депортації мігрантів виловлених в морі.Ми стали свідками як вибухова криза на території одного з членів Союзу відкритого зовнішнього характеру – з порушенням його територіальної цілісності призвела до неадекватної реакції інших країн Союзу.Замість єдиної і рішучої відповіді – як на власну кризу сусіди вирішили ізолювати «проблемного» сусіда. Кожен сам за себе!Опустимо ми й те, що Сеута ізольована від материкової Європи Середземним морем і не є членом Шенгенської зони.Замість підтримки премʼєр Італії оголосила про припинення дії Шенгенської угоди з Іспанією, що є між іншим юридично неможливим. Франція вирішила посилити кордон в Піренеях армією.Одним з небагатьох здорових голосів став, неочікувано, голос Держдепу США, який підтримав територіальну цілісність і недоторканність Іспанії.Європейських Союз не існує в правильній формі, він існує як солідарність країн незалежно від політичних ідеологій. Але як бачимо деякі політики готові пожертвувати крихкою єдністю заради своїх рейтингів.Водночас європейські антимігрантські сили отримали додатковий гучний кейс для того аби доводити своєму електорату раціональність своєї повістки. На практиці це виливається у розлом спільних європейських інституцій, попри те що джерелом кризи є все-ж не спільні норми ЄС, а національний рівень ухвалення рішень (як промігрантська політика уряду Санчеса, так і антимігрантська політика урядів інших країн ЄС).Так чи інакше ця розмова є ще однією дискусією на тему «навіщо існує наша єдність», де кожен з таборів буде апелювати до Європи, але до різних рішень і політик, які є одночасно неможливими і політично контрастними.Останній зріз європейського консенсусу в вигляді рішень до руху на користь більш суворих правил міграції та реалізації заходів з депортації виражений у літньому голосуванні Європарламенту, і станом на зараз Єврокомісія займає значно більш жорстку щодо міграції позицію ніж попередні ітерації європейських інституцій. Це є прямим наслідком довгої політизації теми з злочинністю мігрантів, масовими гучними інцидентами з проривами кордонів та неспроможністю локальних безпекових заходів. Втім, і цей консенсус є доволі хитким, адже базується на ситуативній згоді між ЄНП, ЄКР та іншими правими євроскептиками.Тим часом голодні і не виспані марроканці були випроваджені назад додому.🖼 Європа завжди поруч

Певна «автономія» від швидких побажань народу можлива для партії лише за умов наявності ХОЧА БИ ТРОХИ консистентної ідеології, власної медійки і уміння в страт менеджмент. Власне, це те що забезпечує партіям інституціональність, але ще більш глибинне - уміння домовлятись між політичними акціонерами і створювати не «партію одного гравця», а складну симфонію з дирижером. Звучить пиздувато і страшнувато, але без того нам буде важко. Окреме питання - якість законодавства. Багато законів виписані хуйово і завідомо нереалістично, часом в конфлікті з логікою державного управління та навіть з іншими законами. Такі обставини знижують спроможність інституцій: бо ДОБРЕ виконувати суперечливий закон ще не означає робити систему державного управління більш стійкою. Закон як такий плаває не у порожньому просторі: на його виконання прямо впливають неформальні норми, які супроводжують існування кожного суспільства (тобто ухвалення закону ще не означає що він діятиме: має існувати внутрішня легітимність його норм хоча би частково). І що важливо розуміти: неформальні правила це теж інституції, причому можемо сказати що ОСНОВНІ. Бо «те як уже склалося» завжди важливіше за те «як хотілося б». Тим самим нас не рятує і Конституція переписана з французької: у Франції вона діє краще, бо краще співпадає з їхніми неформальними правилами і схильностями суспільства. «план інституалізації» неможливо запозичити у іншої нації, позаяк у інших націй інші НЕФОРМАЛЬНІ норми, які забезпечують інше функціонування того ж самого закону. А отже, задача наша складна. Передусім: побачити СПРАВЖНІХ СЕБЕ і втілити цих СЕБЕ у реальний партійний організм, який проіснує довше засновника і переживе кілька ітерацій зміни лідерів. А ще краще якщо таких партійних організмів буде декілька. Всі хто думають що можна досягти хорошого майбутнього для України ігноруючи фактори політичної організації є просто активними учасниками ходіння по колу. Без політичної організації всі чудові ідеї завжди лягають під КАМАЗ історії.Якщо ви зрозуміли про що цей текст, або якщо ні, і вам тут щось сподобалось, донатьте на збір.

Що я думаю по відмові Федорова займати будь-яку позицію окрім міністра оборони: для нього як для політика ця ідея є помилкою, яка може коштувати в перспективі усієї політичної карʼєри. Ключова проблема: Банковій ЛЕГШЕ проігнорувати протести на їх нинішній стадії, ніж повернути Федорова в МО. Саме тому Федорову критично ВАЖЛИВО домовитись для збереження посту у звʼязці з державним механізмом. Щоб і далі активно фігурувати в новинах під приводом чергових ефективних рішень, які б вони не були. Навіть при обмеженому фактичному впливі, така конструкція дала би йому можливість для збереження отриманої підтримки. Якщо він «виходить» у вільне плавання, ключовою проблемою буде навіть не те «а що він запропонує виборцю», а те - яка дистанція від цього явища до виборів. Наші виборці не дуже люблять фальстарти, як ми вже побачили і рейтинги низки політиків що «висунули носа зарано» просто зʼїдені війною. Зʼїдені рутиною, новими обставинами і реаліями. І це буде додатково до всього позиція в якій весь час з певною частотою його буде «підмочувати Банкова». Протести у цьому ракурсі не грають роль вирішального фактору: після призначення Драпатого їх масштаб залишається відкритим питанням, рівно як і питання в стилі «а чи будуть люди так само збиратись і через місяць суто за Федорова». Саме тому Федоров має дуже коротке вікно «продажу» своєї ролі умиротворювача протестів Банковій, доки вони не перетворились на локальний і незначний фактор. Я не намагаюсь вас підсунути до жодного рішення - йти чи не йти на протести, підтримувати чи не підтримувати Федорова або Зеленського чи Залужного чи Буданова. В даному випадку мені вся конструкція де «Федоров перейшов Рубікон» здається помилкою його політичної команди, якщо вона у нього є. Бо це і є найгірша річ у політиці: несвоєчасність обраного рішення.

🥷 Понад 15 років я допомагаю людям і компаніям керувати репутацією.Щонайменше дві третини звернень починаються з фрази: «Мені потрібно видалити в інтернеті ось ці посилання». У дев’яти випадках із десяти моя відповідь однакова: насправді це останнє, що вам дійсно потрібно.Раніше я довго пояснював і посилався на ефект Стрейзанд. Згодом перестав: він став настільки банальним, що його вже просто соромно було згадувати.Але сьогоднішній кейс має всі шанси стати новою класикою — прикладом того, чому не варто намагатися заборонити публікацію або видалити її.«Українська правда», Суспільне, «Схеми», hromadske, «Дзеркало тижня», NV, Bihus.Info та Телебачення Торонто об’єдналися в «Ініціативу 143» й одночасно опублікували розслідування про 143 об’єкти нерухомості брата директора ДБР.Це саме той матеріал, який 6 липня Печерський суд заборонив публікувати «Слідству.Інфо», Центру протидії корупції та журналістці Аліні Стрижак.Хотіли зупинити одну публікацію — отримали вісім. А на додачу ще десятки новин про саму судову заборону, обговорення в соцмережах і такі дописи, як цей.Судова ухвала стала найефективнішою медіакампанією цього кейсу. Без медіаплану й бюджету. А головна що запустили її саме ті, хто хотів зупинити поширення інформації.Тому повторю те, що роками кажу клієнтам і партнерам: не починайте репутаційну стратегію зі спроби заткнути комусь рота.🥷@malenko_kyiv

Відставка Федорова з політтехнологічної точки зору річ безграмотна для нинішньої влади. Я розумію контур історій про «хтось стає дуже популярним», хоча і не до кінця їм вірю, бо популярність - примхлива і тупа, мінлива і випадкова. Боятись популярності кого б то не було - неправильна політична стратегія, позаяк ми не в тому політичному циклі де рейтинг будь-якої фігури капіталізується роками щоб потім вибухнути на виборах омріяними відсотками. Нині цей цикл швидкий і безжальний, і тим ще більш випадковий. Власне, як і було з Володимиром Олександровичем, втім в наступний раз це почуття швидкості буде ще більш гострим. Те, що зараз міряють Залужного, Білецького, Мадяра, Малюка, Буданова, Прокопенка в рейтингах зовсім не означає що їх політична роль ними запланована чи тим більше що вона успішно реалізується. Натомість, загалом в команді влади дуже мало фігур які генерують популярні рішення і підходи. Позбуватися їх - позбуватися подушки безпеки в плані довіри, яка для будь-якої влади на 5-7 роках влади дуже важко утримується. Вийняти з колоди Федорова = вдарити по довгостроковому сприйняттю рейтингів влади. Звісно ж, не вирішальним чином. А так, частково, відсотків на 7-15. Але хто знає після якого відсотка починається незворотній ефект)

СБУ та Нацполіція затримали ще чотирьох учасників нападу на військових та правоохоронців у ЛьвовіСлужба безпеки спільно з Національною поліцією затримала ще чотирьох учасників нападу на військових та правоохоронців, що стався 8 липня у Львові.За матеріалами справи, затриманими є: 21-річний і 45-річний мешканці Львова та двоє 28-річних військових, один з яких самовільно залишив військову частину.Під час досудового розслідування задокументовано, що фігуранти були найбільш активними учасниками події. Вони блокували рух службового автомобіля військовослужбовців, стрибали на ньому та пошкодили транспортний засіб.Наразі затриманим готують повідомлення про підозру відповідно до вчинених злочинів за такими статтями Кримінального кодексу України:▪️ ч. 1 ст. 114-1 (перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період);▪️ ст. 407 (самовільне залишення військової частини або місця служби).Нагадаємо, подія сталася на проспекті Червоної Калини у Львові під час проведення військовими та поліцейськими заходів оповіщення. Раніше СБУ та Національна поліція вже затримали одного з учасників заворушень, який під час інциденту напав на поліцейського та завдав йому тілесних ушкоджень.Наразі тривають слідчі дії та оперативні заходи для встановлення і притягнення до відповідальності всіх причетних осіб.Комплексні заходи проводять співробітники СБУ у Львівській області спільно з Національною поліцією за процесуального керівництва Львівської обласної прокуратури.

Вітаю, друзі!Прошу вашої допомоги.До вас звертається військовий психіатр Збройних сил України. На даний момент проводжу дослідження, щодо доступності допомоги, котра пов’язана з підтримкою психічного здоров’я військовослужбовців в умовах повномасштабної війни. Те, з чим стикається зараз українське військо кожного дня не має прецендентів у світовій історії. Надзвичайно високий рівень травм психіки це реальність в якій ми вже перебуваємо. І моєю метою є висвітлити та актуалізувати проблему катастрофічного дефіциту кваліфікованих спеціалістів з ментального здоров’я, а також показати, що кожен військовослужбовець має право на якісну, анонімну, вчасну та позбавлену від осуду допомогу не залежно від місця служби, власного статусу, або банальної неможливості взяти направлення на консультацію до відповідного спеціаліста чи ВЛК. Я звертаюсь до кожного з вас - будь ласка, виділіть кілька хвилин на цю анкету. Ваш досвід потрібен, щоб довести наявність проблеми цифрами і почати її вирішувати на практиці.Посилання на анкету: https://forms.gle/tqzt2Rx2vVTnaASv5Форма абсолютно анонімна, ніяких особистих даних не збирається, результати підуть суто для наукового обґрунтування проблеми.Дякую кожному за час та службу!Бережіть себе!

Унікальні кадри операції «Ашан»: як одна операція зупинила механізований наступ ворога на пів рокуНаше завдання — діяти асиметрично проти ворога. Операція «Ашан» — один із прикладів того, як технології, розвідка та якісне планування дають змогу системно послаблювати наступальний потенціал противника. Минулого року за ініціативою Президента та рішенням Ставки було виділено додаткові кошти для проведення спецоперації. Ми накопичили спеціально розроблені дрони, зібрали необхідні розвідувальні дані та підготували масштабний удар по техніці противника в глибокому тилу.Лише за три доби Сили оборони вразили 949 ворожих цілей. Після операції ворог відвів значну частину техніки від лінії фронту, а на відновлення втрат йому знадобилися місяці. Кілька тижнів тому ми повторили цю операцію. Цього разу основною ціллю стала ворожа артилерія. Вона залишається одним із головних викликів на полі бою. Тому ми почали шукати нове рішення.Для другого етапу операції було розроблено новий боєприпас для ураження артилерії. Результат — 231 уражена ціль, із яких 171 знищено.Загалом за два етапи операції «Ашан» Сили оборони вразили 1 180 ворожих цілей.Кожна така операція — це не лише знищена техніка. Це зірвані плани ворога, менше можливостей для його наступу та більше шансів зберегти життя наших військових.Дякую окремому загону спеціального призначення Lasarʼs Group НГУ, 412 окремій бригаді безпілотних систем NEMESIS та всім іншим військовим, які реалізували цю операцію.

Попри те що Польща в ЄС і в НАТО, а ми все ще ну ви в курсі, нинішній Київ геополітично кратно більш важливий для Заходу за Варшаву, яка «не хоче подвинутись» у своєму впливі. Тому що Варшава всі ці роки робила усе, аби бути лідером там, де зараз так «стрельнула» Україна - в питаннях оборони і безпеки, як репрезентант «новоприєднаної Європи», в більш тонких питаннях нової морально-ідеологічної парадигми для Європи, роль у формуванні якої теж хотіла брати на себе Варшава (польські консерватори є лідерами поміркованих правих євроскептиків усієї Європи, водночас італійці відбивають у них цей статус). Всі ті поля, де нині грає Україна. І так, ще одне поле, не менш важливе: аграрка, де Польща і Україна конкурують. Однак є одне але. Утихомирювати Варшаву буде не Київ, а Брюссель і Берлін, та можливо Лондон чи Париж. Бо Україна в «загальній звʼязці» загалом важливіший елемент ніж суто польські інтереси. Саме тому польські спроби провокувати конфлікт (як сьогоднішній вибрик із Мальопольщею) будуть активовані і далі. Аби ситуація була чим гірша, і «сходитись посередині» треба було якомога ближче до польського боку. Ніякого прямого стосунку до УПА, історичної памʼяті, і тд це не має. It’s just a business. В даному випадку геополітичний.

Памʼятаєте російського солдата Алєксандра Луніна який вирішив достукатись до Путіна? Сьогодні в російських джерелах зʼявилась інформація що суд в РФ виніс по ньому вирок у справі про демонстрацію нацистської символіки (скоріше за все за якийсь партак з Одіном на спині або руни під коліном), по якій передбачається покарання строком до 15 діб утримання під вартою. Скоріше за все це тимчасове рішення щоб отримати додатковий час «у пошуку юридичної рамки» для того аби закрити челікса посерйозніше, бо навіть в такій системі як РФ, де справи фабрикуються тоннами, сам акт фабрикації справи потребує певного бюрократичного коридору і рідко є автоматичним. По цьому Луніну насправді основних версії у мене дві. Перша - срєднєй хуйовості для російських громадян. Влада РФ вкотре, як і у випадку з координованою з адміністрацією президента РФ Вікторією Бонею, а також «іграми» уральського ФСБ в рамках яких феси вербували єкатеринбуржців в інтернеті на теракти «щоб перевірити чи люди ведуться на пропозиції підірвати обʼєкти крит інфраструктури за бабки» ТЕСТУЄ власне населення на «взривоопасность» у разі невизначених ситуацій. Тобто моделюється якась уявна ситуація в майбутньому, задля якої треба ухвалити якісь кроки (наприклад, вьєбати доступ до інтернету або заборонити виходити на вулицю чи щось таке подібне) - однак спершу треба прорахувати реакцію. Реакція моделюється через живу провокацію. «Що буде якщо простий російський солдат оголосить хрестовий похід проти Путіна» - доволі потрібна російській владі інформація, для завчасного відсікання спроможностей які роблять таку випадковість руйнівною. «Солдатська правда» - один із найстрашніших для нинішньої РФ наративних фреймів, що дійсно має певну відчутну аудиторію, на відміну від опозиційних тез політеміграції. І звісно ж політтехнологи АП РФ не дарма їдять свій хліб - а точніше не дарма нюхають свій кокс. Ця ситуація цілком могла моделюватися ними. Друга версія - високої хуйовості для російських громадян. Це дійсно «самовозгораніє» бійця ЗС РФ Луніна яке ніяк не повʼязане з іграми влади по моделюванню екстремальних ситуацій. В такому разі, це дуже цікавий барометр - «бунт безликого одинака» в такому положенні ніколи не зводиться до його власних внутрішніх причин. Після блокування телеграму в РФ самим російським громадянам якось особливо стало видно що загалом влада РФ їх не розуміє, їм не довіряє і трохи забила хуй на їх потреби. Загалом ніхто в РФ сильно не сумнівався що влада кладе собі бюджети в кишені, чи що складається вона з не дуже чесних і моральних за натурою людей, це загалом було ок. Але от це «відчуття нерозуміння з боку влади » - це новий тренд якого раніше російське суспільство в такому обсязі не проявляло. Цей патерн безглуздо накладати на уявну конструкцію з демократичною революцією з РФ - «от зараз вони вийдуть і тойво» - ні. Просто загалом управляти нинішньою РФ як управлялось завжди буде все важче і важче. А це уже портал у ризики для системи, значно більші за саму по собі війну.