Muro
canal Янгель пише - @yanhelmaksim
Як ми вже говорили, Kierkegaard вважав тривогу платою за те, що у нас є свобода робити зі своїм життям все, що заманеться. Робити з тривогою нічого не потрібно, адже з певного еволюційного моменту розвитку організмів вона є невід'ємною складовою життя. Нашого з вами життя. І саме у людей від усвідомлення нескінченності виборів паморочиться у голові, відповідно від усвідомлення страху перед цим ми відчуваємо сильну тривогу (вираз, що панічна атака – це не страх смерті, а страх перед життям, бере свій початок саме звідси). Філософ пропонує наступні кроки розуміння тривоги: ✅Прийміть тривогу, як невід'ємну складову життя, адже ми маємо свободу волі і платимо за це;✅ Відмовтеся від ілюзій і пошуку 100% гарантій успіху - їх не існує тому, що свобода волі породжує невизначеність, а інколи - відчуття абсурдності всього. І це нормально;✅ Якщо ви маєте сумнів щодо складного вибору, виконайте стрибок віри - зробіть вибір;✅ Прийміть відповідальність за свій вибір, тому що тільки так ви залишитеся вільною людиною. Тривога є індикатором того, що ми живі, що ми вільні. Страшно не БОЯТИСЯ, страшно НЕ боятися, оскільки у такому випадку життя перестає бути динамічним і вільним. Тривога – це і є індикатор прояву волі в нас. Волі, яка також прагне до життя. І ні, це не новояз Орвелла, дводумство і не підміна понять.Останнє звучить ось так: "Позбався тривоги і твоє життя знову заграє яркими фарбами/позбавте мене тривоги, щоб я жив як раніше". Але така стратегія не працює у розрізі життя. Так, тривога дійсно може заважати жити, і на деякий час антидепресанти допомагають. Але глибинна проблема не в ній. "Лікувати" потрібно те, що заважає зробити якийсь вибір і взяти за нього відповідальність, а тривога лише сигналізує про це. Пам'ятаєте, що тривога – про свободу і відповідальність?
«Тривога – це запаморочення перед свободою» – написав колись філософ Серен К'єркеґор. Цікава думка, чи не так? А знаєте, що вона означає? Вона означає, що наша тривога є індикатором того, що старі конструкції життя вже вичерпали себе. Вона означає, що усвідомлення нескінченності варіантів вибору того, як нам жити власне життя, змушує нас відчувати різні глибинні переживання.Пам'ятаєте, я колись писав про роман Жана Поля Сартра «Нудота»? Антуан, головний герой, з якогось моменту постійно відчував нудоту. А чому він її відчував? Чи не через те, що він усвідомив абсолютну нескінченність усього, абсолютну свободу та відповідальність бути чим завгодно? Так, свобода завжди існує разом із відповідальністю, оскільки усвідомлення, що ти більше не маєш звичних психічних конструкцій та ілюзій, які тебе штучно утримують на штучних коліях життя – лякає. Лякає тягар нескінченної свободи дій.Ми відчуваємо запаморочення, дивлячись з висоти, відчуваючи, що можемо стрибнути вниз. А можливість чогось – це свобода.
Шановні підписники! Як ви, напевно, знаєте, я не тільки знімаю круті відоси і пишу розумні статті. Ще я – дуже скромна людина, як справжній практикуючий психотерапевт (у навчанні). Так ось, я запрошую вас у психотерапію. Станом на зараз у мене є ресурс для декількох клієнтів, і якщо хтось шукає допомоги, хотів би розібратися в собі, у дивних симптомах в тілі та/або поведінці – звертайтесь. Я відкрив чат каналу, тож можна писати мені тепер напряму. Я не буду давати вам порад, казати, що робити і куди бігти, ставити під сумнів ваші цінності, звички або що завгодно, адже індивідуальний gps-навігатор є тільки у вас. Ви йдете правильним для Вас шляхом до того моменту, поки не зрозумієте, що цей шлях не для Вас. І по-іншому – ніяк. Якщо ж ви почали відчувати, що шлях цей вже не зовсім вам підходить, але ви не знаєте, куди рухатись далі – приходьте. Психотерапія – не панацея, звісно. Сама по собі вона не відповідає на питання, хто Ви, не лікує розлади і не кодує на роблення чи не роблення чогось. Терапевт нічого не фіксить, тому що він – не технік і не інженер людських душ, а ви – не механізм. Зрозуміти, хто Ви, і чому у вас виник той чи інший розлад, зможете тільки ви, за допомогою психотерапії. І це важлива різниця, адже терапія без вас не працює.Функція психотерапевта – одночасно скромна і грандіозна. Він може тільки допомогти створити унікальні умови, які ви, (і це я вам гарантую!), майже ніде не відчували у своєму житті. Умови, завдяки яким ви отримаєте змогу самим знайти відповіді на інтимні питання, які ви задаєте собі перед сном.«Що ж це за умови такі?» – спитаєте мене. А ви приходьте і дізнаєтесь.
ВИБІР МЕХАНІЗМУ ЗАХИСТУМене завжди цікавило питання: Які механізми захисту людина «обирає» у той чи інший момент і від чого це залежить? Що ж, давайте розберемось.1⃣ Організація психіки. Головним параметром вибору, як людині захищатися, є рівень функціонування особистості. Це та рамка, яка задає основні правила. Як відомо, існує чотири рівня:a. здоровий;b. невротичний;c. межовий;d. психотичний. Але тут є важливий нюанс. Без сумніву, захисні механізми орієнтуються на рівні функціонування психіки, оскільки використання захисту вищого рівня потребує й відповідного рівня опрацювання досвіду. Але вони жорстко не прив'язані! Наприклад, психотично організована людина (не плутати з психозом) в нормі може використовувати невротичні, або навіть зрілі захисти (шуткувати, малювати, витісняти, шукати пояснення в книжках, відчувати себе здоровою). АЛЕ якщо невротик при сильному стресі, як правило захищається більш надійно (знаходить інформацію, шукає допомоги або просто змушує себе не думати про щось), психотично організована людина може не витримати напругу і провалитися у психотичні захисти (у розщеплення, психотичну проекцію, ізоляцію, формування маячного мислення, галюцинації тощо). Основна різниця між невротиком і психотиком у тому, що перший має більш інтегровану і стабільну психіку, яка може інколи провалюватися в архаїчні захисти, але зберігати структуру і повертатися назад. Психотик же часто розвалюється, тому що його структура менш надійна. І повертатися в норму йому складніше.2⃣ Темперамент і тип нервової системи. Вони впливають на особливості опрацювання досвіду. Тут існує правило: 🔹високий інтелект —> інтелектуальні захисти;🔸висока сенсорна чутливість —> дисоціативні механізми, фантазування; 🔺високий рівень агресії —> проекція, відреагування.3⃣ Тип афекту. Часто сором стимулює знецінення, гнів – проекцію, а провина – самодеструктивну поведінку.4⃣ Соціум. Часто той чи інший захист стимулюється та підкріплюється у певному середовищі: в академічному – інтелектуалізація; у спортивному і конкурентному – нарцисична переробка по типу знецінення, ідеалізації. 5⃣ Енергетична «вартість» захисту. Деякі захисти мають високу ціну. Тому психіка деяких людей в моменти надмірного стресу часто обирає більш примітивні (архаїчні) способи переробки неприйнятних афектів і закріплює їх наче звичку. Вони є більш грубими, але дуже стабільними і «дешевшими». Відповідно, чим потужніше організована психіка, тим більше енергії вона має у розпорядженні, а значить може обслуговувати більше зрілих захистів – вони краще опрацьовують афекти.6⃣ Батарея механізмів. Психіка рідко використовує тільки один захист. Найчастіше кожний з них діє в рамках певного захисного стилю.Наприклад, обсесивний стиль включає в себе такі механізми: інтелектуалізація, ізоляція афекту від думок, раціоналізація.7⃣ Вторинна вигода. Захист працює не тільки над стабілізацією психіки, а й над стабілізацією системи (сім'ї). Наприклад, соматизація (утворення тілесних симптомів) у члена сім'ї скоріш за все має несвідому мету – знизити напругу, дати пацієнту турботу, що для системи станом на зараз є необхідним способом опрацювання досвіду.Загальний висновок можу зробити такий: Структура психіки, тип нервової системи і особливості соціокультурних впливів визначають поріг витримування стресів і використання людиною відповідного спектру захистів.Чим інтенсивніше стрес і чим менш розвинена особистість, яка могла б витримувати напругу, тим глибше стрес «пробиває» психіку, тим самим змушуючи людину захищатися більш архаїчними способами.
Синдром КотараНещодавно я писав про нігілізм.А тепер уявіть, що трапиться, якщо поєднати його з важкою депресією і маяченням? А виникне так званий синдром Котара – рідкий психопатологічний стан, при якому людина впевнена, що вона, її внутрішні органи або світ не існують, загинули.Потрібно сказати, що будь-яке маячення характеризується впевненістю (для прикладу, при маяченні ревнощів людина точно знає, що партнер зраджує, у тому числі з власними родичами першої лінії; при маяченні переслідування – хтось точно хоче її знищити). Маячне мислення руйнує психічні шари, які «відповідають» за логіку та почуття вини й сорому. Логіка утримує людину в рамках соціального мислення і зберігає чутливість до протиріч, а почуття утримують її від аморальних вчинків. Синдром Котара не є виключенням. Він руйнує логічну концепцію тіла, змушуючи пацієнта вважати себе померлим.Часто нігілістичне маячення є наслідком вселенської провини за усі гріхи людства, звідси його зв'язок з важкою депресією та ідеями самопокарання.
Слово нігілізм (від лат. nihil – ніщо) відоме ще з античних часів. Воно описує філософську позицію, згідно якої існуючі норми, правила та загальноприйняті цінності не мають ніякого сенсу, як і саме життя. Нігілістичні настрої часто посилюються внаслідок певних криз політичних систем. Так, термін набув світової популярності у XIX столітті, коли світ побачив роман І.С.Тургенєва «Батьки і діти» (1862). Головний герой там зневажав існуючі авторитети, був безкомпромісним у рішеннях революціонером, заперечував любов і належав до так званих різночинців – осіб різних чинів, які відірвались від свого соціального середовища (Тургенєв написав твір під впливом радикальних змін суспільства внаслідок кризи феодально-кріпосницької системи з подальшою боротьбою за демократію).Відомо, що у наш час відзначають неухильне зростання на розлади депресивного спектру, внаслідок чого посилюються почуття безсенсовності існування та екзистенційні кризи.Про форму однієї з таких криз читайте у наступному пості.#словаянгель
У цей день святкує свої 170 років один відомий австрієць, Sigmund Freud. Мало хто знає, але Фрейд відомий не тільки створенням першої у світі психологічної теорії (і, відповідно, методу лікування психічних розладів – психоаналізу), відкриттям захисних механізмів психіки, феноменів супротиву і трансферу, але й розробки проблематики Дитячого Церебрального Паралічу і виділення його як окремої нозологічної форми. Термін «ДЦП» (infantile Zerebrallähmung) належить саме Фрейду. Ну а що, ця людина не тільки вживала кокаїн і пояснювала внутрішні конфлікти сексуальними причинами, а була ще й видатним неврологом. Ще більш цікавий феномен Фрейда полягає в тому, що вчені, які його критикували, створювали потім свої концепції, в яких було багато психоаналітичного мислення. Так, Фредерік Перлз критикував батька психоаналізу, а потім взяв і створив гештальт-терапію. І таких прикладів багато.Мабудь, за глибиною мислення, ерудицією і рівнем інтелекту у світі психології цій людині немає рівних. Пишаюсь і поважаю.
Коли моїй сестрі було 5-6 років, я провів такий дослід: поставив перед нею дві однакові склянки з рівною кількістю води і запитав: «Де води більше?». Вона відповіла, що води у стаканах – однакова кількість.Потім я взяв ємність більш вузької, але високої форми і на очах у сестри перелив воду з одного зі стаканів туди. Знову запитав: «Де тепер води більше?» З абсолютно дитячою щирістю моя сестра показала на вузьку ємність. А тепер я поясню, чому діти 4-7 років роблять помилки у цьому експерименті. Справа в тому, що існує таке поняття, як егоцентричне мислення, що характерне для доопераційної стадії розвитку інтелекту. Оскільки дитина ще не може відділити свій погляд на світ від об'єктивної реальності і оперувати логічними (абстрактними) категоріями, їй неможливо вийти за межі власних емоційних уявлень. Для неї світ повинен бути таким, яким вона хоче його бачити. Крім того, дитина цього віку центрує увагу тільки на одній характеристиці об'єкта (у нашому випадку - висоті ємності), ігноруючи її ширину.
