КП «Харківводоканал»

З початку повномасштабної війни Харків спрямував близько 19 млрд грн на відновлення та підтримку критичної інфраструктури.Про це міський голова Ігор Терехов повідомив в ефірі національного телемарафону.Йдеться про кошти міського бюджету, а також КП «Харківські теплові мережі» та КП «Харківводоканал», які були використані на відновлювальні роботи, модернізацію та стабільне функціонування систем життєзабезпечення.За словами мера, ворог цілеспрямовано завдавав і завдає ударів по об’єктах критичної інфраструктури.«На жаль, маємо дуже серйозні пошкодження критичної інфраструктури. Ворог навмисно руйнує її, щоб позбавити харків’ян нормального життя. Ми постійно працюємо над відновленням і робимо все можливе, щоб якнайшвидше усувати наслідки ворожих атак», - наголосив Ігор Терехов.Також мер зазначив, що важливу роль у відновленні відіграє підтримка міжнародних партнерів та залучення інвестицій, завдяки чому місто має можливість продовжувати роботи та забезпечувати життєдіяльність критичної інфраструктури.

Російський терор проти харківʼян триває вже другу добу поспіль. Жахіття, яке почалося минулої ночі, не припиняється ні на мить. Загалом нинішня серія ударів стала чи не наймасованішою за весь час великої війни і точно найважчою від початку року. Ворог б'є жорстоко та комбіновано: по місту гатять балістикою та різноманітними безпілотниками. Лише уявіть масштаб того, що летить на наші голови: зафіксовано 37!влучань по 18 локаціях.Також агресор вперше застосував по місту бойові реактивні безпілотники. Фахівці пояснюють, що завдяки реактивному двигуну такі БпЛА летять значно швидше. Відповідно, часу на роботу ППО та на спуск в укриття залишається критично мало. Враховуйте це, харків'яни! Наслідки атак катастрофічні. Маємо пошкодження 25 житлових багатоповерхівок та трьох нежитлових споруд. Помилково може здатися, що зачепило не так і сильно, але в реальності масштаби біди куди гірші.Найважчий удар прийняв на себе Київський район. Там маємо пряме влучання просто у квартиру багатоповерхівки між другим та третім поверхами. Тільки в одній будівлі вибито близько 300 вікон. Понівечено низку інших будинків та об’єкт інфраструктури.В Основ’янському районі спалахнула офісна споруда - дах згорів дотла, а потужною вибуховою хвилею винесло шибки у храмі поряд.У Новобаварському прилетіло в город. Приватний сектор поруч теж зачепило, проте там наші бригади вже оперативно все прибрали та закрили контури.По всьому місту зараз вибито понад 500 вікон. Обстеження триває, тож цифра зросте. Обсяг аварійно-відновлювальних робіт просто шалений.Найцинічніше ж те, що окупанти регулярно цілять по одних і тих же місцях. Вчора вранці хлопці ледь встигли забити отвори на одному з об'єктів, а ввечері туди знову прилетіло, тож довелося починати все з нуля.Та за всіма цими руйнуваннями криється ще й тотальне виснаження. Сирени майже не змовкають уже тривалий час. Жити під таким психологічним пресом і в постійній небезпеці усім морально надзвичайно важко. Але Харків тримається завдяки своїм людям. Навіть не уявляю, що б ми робили без наших рятувальників, медиків, комунальників та ремонтних бригад! Вони зараз працюють на межі можливостей. Фактично в чотири зміни. Моя щира подяка кожному, хто сьогодні усуває наслідки обстрілів, рятує життя і просто робить свою справу, попри втому!

Завтра ми офіційно завершуємо опалювальний сезон. Без перебільшення, він був найважчим для нашого міста за всю історію незалежної України. Але ми вистояли. І вже почали підготовку до наступної зими.Тепловики, енергетики та фахівці водоканалу працюють цілодобово. Адже виклики залишаються колосальними, і за надзвичайно стислий час нам треба встигнути повністю замінити втрачені потужності енергогенерації. Ми спрямовуємо на цю роботу місцеві та державні ресурси, посилюємо захист об’єктів, але в таких масштабах нам критично необхідне міцне плече міжнародних партнерів.Саме тому сьогодні разом із керуючим директором ЄБРР в Україні та Молдові Арвідом Тюркнером ми закріпили стратегічні рішення та підписали попередню угоду щодо надання фінансування Харкову у вигляді до 30 мільйонів євро кредитних коштів та до 15 мільйонів безповоротної грантової допомоги. Виділені фінанси повністю підуть на розбудову нашого «енергетичного острова» та децентралізацію системи теплопостачання.Я наголосив пану Тюркнеру, що для нас абсолютний пріоритет - безпека та люди. Підтримка з боку банку - не питання чиїхось забаганок чи амбіцій. Залучені ресурси допоможуть зберегти життя.Ще один напрямок, щодо якого маємо спільне бачення, - розширення харківського метро з урахуванням воєнних реалій. Я стояв біля витоків цього проєкту, і, попри всі об'єктивні складнощі сьогодення, ми не відмовляємося від цього задуму. Його основа незмінна: оновлення рухомого складу та будівництво нових станцій, зведення безпечного підземного електродепо. І під час зустрічі ми чітко домовилися, що разом, системно і послідовно продовжуватимемо цей масштабний, стратегічно важливий для всієї країни проєкт. Я щиро вдячний Арвіду Тюркнеру та всій команді ЄБРР за віру в нас! Ваша підтримка - це про сміливість бути поруч у найтемніші часи та реальні дії, які допомагають Харкову жити, боротися і будувати успішне майбутнє. І тільки разом, об’єднавши зусилля, ми зможемо пройти ці надважкі випробування.

Сила всієї України сьогодні вимірюється там, де найважче.Два дні інтенсивної роботи у Львові на Nordic-Ukrainian Partnership Forum дали мені ще більше впевненості у цьому. Прифронтові громади зараз несуть на своїх плечах набагато більше, ніж власні щоденні виклики. Сьогодні ми - це фундамент. Від нашої витримки залежить віра мільйонів громадян у те, що держава працює, а Україна має чітке майбутнє.Саме цю позицію я послідовно доносив до міжнародних партнерів як очільник Асоціації прифронтових міст та громад. У нас, на лінії вогню, просто немає права на помилку. Від нашої міцності залежить базове виживання мільйонів українців: чи курсуватиме транспорт після обстрілів, чи прийматимуть пацієнтів лікарні, чи буде в оселях тепло і вода, чи зможуть діти навчатися.Тому діалог із мерами та муніципалітетами Швеції і Норвегії був максимально прагматичним - ми відходимо від абстрактних розмов.Під час зустрічей з уповноваженою шведської ініціативи SALAR International Сусанною Делланс та керівницею програм Норвезької асоціації місцевих влад Елітою Цакуле ми обговорювали дуже конкретний механізм. Наша мета - щоб шведські та норвезькі міста знаходили собі побратимів саме серед українських прифронтових громад. Нам потрібна пряма, горизонтальна співпраця. Без посередників і зайвої бюрократії. Це той рівень взаємодії, коли європейський муніципалітет чітко розуміє потреби свого українського міста-партнера і допомагає точково та швидко.І ми вже маємо результати - хочу відзначити розмову з мером норвезького муніципалітету Лієр К'єтілом Ківле. Прямо на полях форуму Лієр уклав офіційну угоду про партнерство з нашим українським Павлоградом на Дніпропетровщині. Це - ідеальний приклад того, як європейські міста стають пліч-о-пліч із нашими прифронтовими територіями не на словах, а на ділі.Чого ми загалом очікуємо від союзників? У нас є чіткий запит: доступ до сучасних технологій, інновації в енергетиці, захист критичної інфраструктури. Це ті рішення, які дозволять нам не зупинятися навіть під постійними ударами.Ми вибудовуємо ці довгі партнерства для головного: щоб відновлювати житло, запускати економіку і створювати умови для повернення людей додому.Бо в центрі всіх цих рішень, угод і політик - конкретна людина. Наше завдання - дати українцям не лише слова підтримки, а реальну перспективу. Допомогти вистояти сьогодні і дати план, як ми країною відбудуємось завтра.

Сьогодні я у Львові на Nordic-Ukrainian Municipal Partnership Forum. Моя мета чітка: донести до європейських партнерів справжню позицію прифронтових громад. Ми не лише приймаємо підтримку - ми готові ділитися власною силою.Саме тому ми не шукаємо просто допомоги. Ми шукаємо друзів. Нам потрібні прямі, живі горизонтальні зв’язки між муніципалітетами. Відновлення нашої енергетики, відбудова пошкодженого росією житла - усе це потребує не точкових кроків, а довгострокових стратегічних альянсів. І я щиро вдячний партнерам зі Швеції та Норвегії, які вже готові до такого предметного формату роботи.Звісно, ресурси необхідні. Але самих лише фінансів чи технологій замало. Якщо ми реагуватимемо на екзистенційні виклики вчорашніми методами - ми просто втратимо час. Потрібна інша оптика. Світ має врешті усвідомити: саме прифронтові території є передовим рубежем нової безпекової архітектури Європи.Тільки через таку спільну відповідальність і міцну дружбу міст ми зможемо захистити наше спільне завтра і забезпечити справжній, справедливий довготривалий мир.

Минулого тижня Харків зазнав одинадцяти ударів «шахедами». Ворог бив по різних районах міста - Індустріальному, Новобаварському, Холодногірському, Шевченківському, Немишлянському, Київському.Цілили свідомо. По енергетичній інфраструктурі, щоб позбавити харківʼян нормальних умов життя. По складах і підприємствах, які продовжують працювати, дають харків’янам роботу, забезпечують виплату зарплат і підтримують економіку не лише нашої громади, а й країни в цілому.Під час ворожого удару по цеху м’ясокомбінату просто посеред робочого дня загинули двоє людей. Звичайні працівники, які вийшли на зміну і не повернулися додому... Мої щирі співчуття їхнім рідним і близьким!Ще 20 осіб дістали поранення різного ступеня тяжкості. Включно з дітками. Є значні пошкодження і в житловому секторі. Постраждали приватні будинки та багатоповерхівки, вибиті сотні вікон, потрощені дахи. Все, що можна зробити швидко, відновлюємо. На місцях влучань працюють комунальні служби. Сьогодні вони усувають наслідки вже нових ранкових ударів. Там, де атаки сталися раніше, першочергові аварійні роботи завершені.За цей тиждень повітряні тривоги в Харкові тривали майже 81 годину, що на 43% менше, ніж у середньому по області.

Колись, у мирний час, працю комунальників багато хто сприймав як належне. Але війна все змінила. Сьогодні ваша робота стала значно важчою, відповідальнішою і просто незрівнянно складнішою. Бо до того, що ви робили завжди, додалися щоденні прильоти, руйнування, потрощені труби, розірвані мережі та постійний ризики. І навіть у таких пекельних умовах ви знаходите сили щодня робити свою справу так, що Харковом захоплюється вся країна! Ваша стійкість зараз важлива як ніколи. Бо перед усіма нами стоїть одне велике завдання: ми маємо пройти цей важкий період, вистояти, зберегти наше місто і зробити все, щоб воно жило, відновлювалося і знову розквітало. Нам треба, щоб ті харків’яни, які були змушені виїхати, хотіли і мали куди повернутися. А ті, хто залишилися, відчували, що тут триває життя, тут про них дбають, тут є стабільність, комфорт і майбутнє.Дякую усім за витримку та мужність! За те, що не опускаєте рук і за будь-яких обставин насамперед думаєте про наших людей! Ви у нас - найкращі!З вашим днем, комунальники!

24 лютого 2022 року – день, який став переломним для всієї України. Відтоді вже 1462 дні Харків живе в умовах війни – між викликами сьогодення та планами на майбутнє. Місто втратило багато: людей, будинки, школи, виробництва. Але воно продовжує жити, працювати й зберігати віру в мир.Свого часу австрійський психотерапевт Віктор Франкл, людина, яка пережила концтабір, писав: «Першими зламалися ті, хто вірив, що скоро все закінчиться. Після них – ті, хто не вірив, що це колись закінчиться. Вижили ті, хто зосередився на своїх діях, без очікувань того, що може статися».Сьогодні Харків живе саме так – через щоденну працю, відповідальність і конкретні рішення. Попри обстріли та ризики, у місті будують підземні школи, створюють нові громадські простори, відкривають ковзанки й парки, реалізують масштабний проєкт «Енергетичний острів». Іноді цей загальноміський оптимізм більше скидається на глузування над зусиллями ворога. Але по-суті, це все є проявом суто-харківського колективного характеру, який має здатність «підкурити від бікфордового шнура». Так виглядає  скептицизм, зваженість, незламність і непереборна віра в те, що Харків – вічне місто відкритих людей і безмежних можливостей. Тож розсаду для квітників у теплицях посадили вчасно. Влітку знову розпочнуть велику ремонтну кампанію на всіх міських комунікаціях. Розбите і старе замінять на сучасне і нове. А війна, навіть така довга, все одно колись скінчиться, як і сили у ворогів. Натомість, місто, в якому розщепили атом,  ніколи не втомиться, не зупиниться і обов'язково переможе!

Долучившись до роботи над майбутньою архітектурою державної житлової політики, побачив очевидне: стратегічного бачення в країни досі немає. Немає відповіді, яке житло будувати, де будувати, що відновлювати, а що демонтувати як рудимент минулого. Який ресурс для цього потрібний? І мова не лише про фінансування, що є безумовно ключовим виміром цього завдання, але й також про енергетику, яка має забезпечити це будівництво, про саму будівельну галузь, що повинна бути спроможною звести такі масштаби житла, та про інші не менш амбітні питання.Тим часом збитки житловому фонду вже вимірюються десятками мільярдів доларів, а мільйони людей залишилися без дому — і більшість із них сьогодні тримають на собі прифронтові громади.Проблема не лише в масштабі руйнувань. Проблема в мисленні. Поки рішення залишаються точковими й ситуативними, країна втрачає час. Потрібна не латка на стару систему, а нова модель — із довгим горизонтом планування, стабільними фінансовими інструментами та зрозумілими правилами для інвестора і громади.Мова не про відбудову «як було». Мова про переосмислення існуючих міст — із новими функціями, новою економікою, новою якістю середовища. Старі міста мають отримати нову роль і нові можливості, щоб стати конкурентними просторами життя, які за рівнем комфорту, технологічності та організації можуть перевершувати навіть європейські столиці.Саме для цього потрібна системна державна політика і сучасний житлово-комунальний кодекс, здатний відкрити шлях інвестиціям і запустити масштабне перезавантаження міського середовища. Інакше відновлення ризикує перетворитися на дорогу імітацію розвитку.

Україна живе під щоденним тиском війни. Цієї ночі — чергова повітряна атака. Як учора. Як позавчора. Як щодня протягом останніх місяців. Прифронтові громади працюють і виживають під обстрілами. Сотні тисяч військових безперервно тримають оборону. Енергетики, комунальні служби, рятувальники, медики — цілодобово на чергуванні. Українські родини, підприємці, педагоги працюють по 16–18 годин у складних умовах, часто без світла, тепла і зв’язку. Так виглядає реальність країни, яка воює і бореться.І водночас — інша реальність.Сьогодні парламент не зміг навіть розпочати роботу. У сесійній залі не вистачило народних депутатів для старту засідання. Вищий законодавчий орган держави фактично поставлений на паузу до 24 лютого. У час, коли країна працює на межі можливостей, така ситуація виглядає не просто дивною — вона виглядає неприйнятною.Факти:— фронт не бере пауз;— міста не беруть пауз;— енергосистема не бере пауз;— лікарні не беруть пауз;— громади не беруть пауз.Держава під час війни не має права на інституційну перерву.Як представник місцевого самоврядування і керівник великого міста, який щодня відповідає за життєзабезпечення людей, звертаюся до народних депутатів:поверніться до роботи. Виконуйте свої повноваження. Приймайте рішення.Порядок денний очевидний і невідкладний:- відновлення енергетичної інфраструктури;- посилення обороноздатності;- підтримка громад і міст;- соціальний захист родин;- допомога бізнесу в умовах кризи.Це не політичні питання. Це питання стійкості країни.