Віталій Чепинога

Для відволіканняВ дивізії Дзержинського я служив у полку зв'язку.І якось у нас, в головному передавальному центрі всього совєцького союза, якийсь кіт підмосковної національності заліз собі під підлогу і там успішно сконав. Чи може током убило, хто його зна.А уявіть собі воєнний передавальний центр імперії і його масштаби! Там мільйон кілометрів кабелів і дроту на мільйон кілометрів в глибину. Як його знайти? І як ти туди залізеш, коли воно все «під напряженієм», і скрізь черепа помальовані.То він пролежав там спокойно півроку, але потім почав уже так вонять, що не стало сили бороться з ворожими планами НАТО, міждународних буржуїв і експлуатацією пролетаріата.І мусили викликати якогось спеціаліста дуже вузького профілю "з пошуку мертвих котів під підлогою передавальних центрів військових частин". І він його таки знайшов і витяг. Собі забрав...Відімо десь був якийсь спеціальний сєкрєтний унівєрсітєт, во глубінє сібірскіх руд, де таких готували з самого малечку...І був у них проффєсор, який першокурсникам казав 1 вересня: Дивіться, що таке кіт? - Це така скотина, що може залізти, куди схоче, і там померти, хоч ти йому кіл на голові тиши! І показував указкою на карту котаДегустатор, сомєльє... "Парфюмєр!" і ЗюскіндЦілий Достоєвський получився в общим. З Сорокіним і Палєвіном.В СРСР не було сексу, не було притомних туфель, і навіть не було красивих кирзових чоботів однакового розміру. Але були спеціалісти "з пошуку мертвих котів під підлогою передавальних центрів військових частин".Таку страну просралиВіталій Чепинога | Підписатися

Люди - дуже странні потвори...Сидів у Верховній Раді, а тоді журналісти якраз взяли погану моду читать чужі смс-ки з балкону, з увєлічітєлів і професійної оптики...Я сам колись журналіст, і знаю, що всі журналісти мерзенні подонки і носікомі. Як я... Нічого святого.Тому я телефон ховав у кальсонах і вобще на нього не реагірував, бо на мені була отвєтственность.Всі мої контакти були підписані: "Номер не визначено"... Звісно трохи плутався, особливо коли Кличко дзвонив...Бо Віталій Володимирович дзвонив, і мовчав у трубку хвилин шість, а потім питав зненацька: "Ти хто, вобще?"Я кажу: я генерал-губернатор острова Борнео...- А, каже... - То я ж якраз тобі й дзвоню!Прийшли до Ради якось зовсім рано. Я і Марія Матіос. І Оксана Продан. Сидимо, нікого не займаєм. Балакаємо про кріпосне право і місію України.Думаю, треба помацать Оксану за ногу, а Марію Василівну - не треба. Оксана була справа, а Марія - зліва. Главне, не переплутать....Каже Марія: О! диви той підар прийшов, треба піти збити з нього пару тисяч, бо мені треба на протези для хлопців...Підар акуратно мацав пані Марію за ягодиці, і ліз у бумажнік...- О, думаю! Спрацювало!Тут мені кум щось пише.Кажу: Маріє Василівно, пішов я в погріб, бо кум пише.Повертаюся, вона питає: "Що він писав?"Я кажу: Маріє Василівно, вам точно про це треба знати?Вона каже: точно требаЯ кажу: мені неудобно про це казать...- Та вже кажи, каже, я давно живу в цьому світіКажу, кум питав: "Як ти думаєш, Енгельгардт їбав Тараса Григоровича?"- Всяке може буть, каже Марія Василівна, трохи подумавши...Так зачинався екзистенціалізм...))Віталій Чепинога | Підписатися

Парагвай сенсаційно виніс Німеччину з ЧС.Якось я поїхав в Бразилію, з невідомої мотивації. Просто треба було в Бразилію поїхать.З кумом поїхали. А кум якраз не пив, і був дуже скучний...Жили на на Копакабані, в Орієнт-Експресі.Я з готелю нікуди не виходив, бо не було смисла. Я тоді якраз відкрив для себе трунок - кашасу. Від кашаси робилися червоні очі в розводах.В аеропорту Цюріха продавали граппу. Сорок грам за порцію. Я кажу: дай мені 50 порцій граппи. В один стакан.Каже кум, поїхали на екскурсію в Іпанему. Там дівчата співають.Я кажу: а в нашому готелі колись виступали Роллінг Стоунз, там було міліард зрітєлів...Ясно, каже кум..Потім ми поїхали на водопад Ігуасу. Кажу кумові: мабуть пора випить. З нами був діллєр і приніс нам бутилку віскі за триста тисяч доларів.Каже: отам - Аргентіна, а отам - Парагвай. За двадцять доларів я можу перевести вас в Парагвай інкогніто.Кажу: його переведи, а мене не нада.. Переведи мене через Майдан...Кум каже: я нехо в Парагвай...Тут мені раптом дзвонить секретний урядовий телефон, іменем прем'єр-міністра Юлії Тимошенко...Каже: срочно зайди до мене!Я кажу: Юлія Володимирівна, срочно воно точно ніяк не получиться, бо я зараз в Парагваї, чи в Аргентині, хуй його зна, де я є...Може даже в Бразілії... Кстаті, географічний центр Європи знаходиться в Закарпатті, в селі Ділове, знаєте? Зайду через тиждень може.Вона каже мені: я тебе, сука, кончу!))Віталій Чепинога | Підписатися

РайтерЯ - райтер! Я роблю тексти. Я працюю з Словом!Я знаю, в якому місці має бути сльоза, а де має бути гнів господній.Це - маніпуляція! Це - психологія. Я теж - сентиментальний. Коли читав Ротового "Йова" - я плакав. Ти мусиш сам вірити в свої промови. Досі ніхто не перевершив Йозефа Геббельса. А він був в тисячу раз страшніший, ніж Гітлер. Я вчився по Геббельсу!У Зеленського дуже гарні райтери. Щонайменше половину спротиву й допомоги він витяг на самих текстах.Є два президенти України, з якими я ніколи не співпрацював: Зеленський і Янукович.Якось президент Янукович мене визвав і каже: ти, там мудриє тєксти їбашиш, говорят? Заїбаш і мнє что-то заковирістоє!Я вийшов з АП надвір, та подивився в небо... Думаю: не буду я цього робити... Є якісь межі... Є червоні лінії... Лінії совісті, даруйте за пафос...Навіть у ворожому таборі все не чорно-біле. Навіть у Януковича. Навіть той тупий Янукович якимсь спинним мозгом - трохи українець.У Яника була "цивілізаційна команда" на чолі з Льовочкіним. Вони втілювали притомність режиму. Коли побили дітей на Майдані, і Льовочкін відразу подав у відставку, я сам собі сказав подумки: "Пизда тобі, Віктор Федорович! Пизда!"Коли приїхали росіяни з "школи Щедровицького" і розвели пальці, Подоляк їм прочитав таку лекцію про ОУН-УПА, що вони аж роти пороззявляли! Сам був в шоці!У Віктора Андрійовича були райтери, але він їх ігнорірував. Іра Геращенко та Іра Ваннікова намагалися на це повпливати, але - безполєзно. Тому Віктор Андрійович часто плутав логіку з логістикою і бджіл з мухами...З Юлею теж працювати бесполєзно. В одне вухо влетіло, в інше - вилетіло.У Юри Луценка був день народження. Кажу, скажіть йому щось приятне. Майдан 2004-го... Луценко, Томенко, Стецьків- муедзини Майдану!Каже Юля: вітаю тебе, друже! Ти головний мудозвон Майдану!Юля Мостова казала мені колись: "Ти розумієш, яка на тобі відповідальність?" - Яка на мені відповідальність? - Ти пишеш слова, які можуть зруйнувати світ!З Кучмою працювала Лєна Громницька. Моя однокурсниця. Ми - скрізь! Ми сиділи з Леною за одною партою, і час від часу мацали одне одного за ногу... Ми з Лєною - єдині на курсі, хто отримав 5 балів за стародавню історію. Професор Александра був дуже суровий!Райтерство годиться в звабі й хіті... Мені треба три секунди, щоб у жінки зробился скляні очі, й вона пішла за тобою, під твою сопілку світ за очі... Особливо, коли промовляти до неї словами раннього Тичини...Фердинанд де Соссюр казав: зрештою, в цьому світі все - просто слова...Паролє, паролє, паролє...Ми, українці, цінимо наші слова... Нас за наші Слова вбивали триста років!Ну щоб, здавалося, слова? Слова та голос, більш нічого!Стус, Зеров, Підмогильний... Вбиті за Слова...Спочатку було Слово!Віталій Чепинога | Підписатися

Путін і Росія знецінили найгрізнішу і найстрашнішу зброю будь-якої війни і будь-якого конфлікту: погрозу! Вони від самого початку використали й застосували весь наявний арсенал брехні, підлості, мерзотності, підступності і паскудства. Все, що було в моральних коморах і на складах «загадочной русской души».Масштаби їхнього божевілля обмежені виключно кількістю крилатих і балістичних ракет, які у них є в наявності на даний момент.Тому все оце "Росія ударить у відповідь" - абсолютно до жопи. Росія "ударить у відповідь" у будь-якому випадку і за будь-яких обставини, не залежно від наших дій і намірів. Якщо ми взагалі нічого робить не будемо, вони все одно "ударять у відповідь".Немає такої підлості й зла, на яке б не пішла Росія. І ми це знаємо. Ми знаємо, що вони можуть ударити по роддому, будинку літніх людей, по зоопарку, по цирку, по фабриці музичних інструментів, по музею, по церкві. Чим страшніше й немислиміше - тим російськіше.Не скажу, що від усвідомлення цього знання робиться на душі легко й радісно. Але це - "бєзисходность" (є таке противне російське слово). І коли ти знаєш, про цю екзистенційну безисходность, то "нам своє робить" та й усе...Віталій Чепинога | Підписатися

День журналіста...Я став журналістом в 1991 році. Давно вже.Починав я не з CNN і не з BBC, а з газети "Світлий шлях", Чорнобаївського району, Черкаської області.Я їздив по району на 412-му "Москвичі" і робив інтересні гостросюжетні сюжети про удої пшениці і накоси корів... Сільське колгоспне репортерство - дуже тяжка стезя, бо треба дуже багато пить. І якщо ти приїжджаєш в колгосп на оперативне заданіє о сьомій ранку, то тебе на в'їзді вже чекає голова колгоспу з сулією. Але платили тоді напрочуд багато, я навіть не встигав все пропивать...Якось мені повідомили, що головний редактор Анатолій Іванович Чабаненко срочно шукає мене для виконання спеціальної срочної місії.Я думав, що він хоче мені поручить якесь корупціонне расслєдованіє століття.Я зайшов до Чабаненка, він каже: у вас там, в Ірклієві, на свинофермі є гарна яма з гноєм... Там живуть жирні червоні черв'яки. А я завтра на рибу йду, то аби ти мені накопав тих червей півбанки...А потім я став уже настоящим журналістом, в газеті "День" і в "ВВ". І були в мене вчителями: Володя Рубан, Сергій Тихий, Слава Перевозченко, Юра Сандул, Сашко Кривенко, Лариса Триленко (царство вам небесне, Ларисо і Сашко). Кращі з кращих! Титани! Профі на 1500%!Ми були гарними журналістами. Як молоді, голодні вовки. Нас навіть гроші не дуже цікавили. Лише журналістика!Вітаю Вас, шановні колеги! Ви - злі, дотепні, гуморні, сложні, депресивні, противні, талановиті, ледачі, геніальні, хитрі, коварні, п'яні, злобні, єхидні, веселі!Найкращі в світі!З святом!Віталій Чепинога | Підписатися

Додаток з приводу подарків і сувенірів...Поїхали з кумом в Амстердам. Ходили містом і дивилися на наслідки Рембрандта... Було холодно і похмільно...Зайшли погріться в магазин еротичних зваб та іграшок. Там продавалися пробки для жопи, пробки для жопи з лисячами хвостами, і самі жопи індивідуально.Жопа - доволі дорога штука, кстаті. Десь 80 євро. Але дуже технологічна й красіва, як космічний корабель. З подогрєвом, мєхом і натуральними тактильними ощущеніями.- Кум каже, давай купимо!- Нашо, питаю?Кум каже: подаримо на день народження (комусь там, вже не помню кому)...Скупились...Поклав я їй собі в чемодан. Ручна кладь...Оскільки жопа в чемодан не влазила (бо в чемодан ніколи нічого не влазить), то я витяг жопу з коробки, і поклав у обичний кульок. На кульку було написано: "Ласкаво просимо!" кирилицею...Летіли з пересадкою в Франкфурті...У Франкфурті на контролі мені кажуть: відкрийте валізу і відійдіть на два метри!Думаю: блядь, так я й знав...Німецький митник дістав жопу з чемодана, збридився, і запитав: "шо це таке?"Я кажу: це обична жопа, пане штандартанфюрер!Він запитав: чия?- Та нічия, кажу. Просто жопа! Жопа - як ідея! Всьо по Гегелю, нічого нового...Тут жопа включилася батарейками, завібрірувала і засвітилася яркими вогнями радуги... Заспівала якусь сумну народну пісню... Німецький митник перелякався і кинув жопу на підлогу... Жопа тоже злякалася і перестала співать...Слава богу, в мене був чек з магазіна....Віталій Чепинога | Підписатися

НадяНадя Кушнір Nadiia Kushnir малює малюнки й картини.З незрозумілих для мене причин Надю дуже часто й несправедливо хейтять у соцмережах, непонятно за шо.Хоча вона просто малює світлі, добрі й життєдайні картини про гуся, черв'яка, полуницю, сонце і море.Ну да, вона трохи мрачний чоловік... Лесь Подерв'янський, по жизні, теж не особливо веселий і кумедний. Остап Вишня тричі посивів, бо його тричі водили на розстріл.... А Григір Тютюнник вобще повісився. Така доля художників і талантів: твій внутрішній світ далеко не завжди відповідає тому, що ти продукуєш назовні... Василь Стефаник ходив вішаться кожен день.Якось Надя присвятила картину особисто мені. Там лисий гусь хвалився: "Зробив собі причоску, як у Чепиноги"...Одного разу, коли Надю особливо третірували, подзвонив, кажу: "Ходім десь вина вип'єм!"Вона каже: ходім...Потім питає: а який у тебе рост?Я кажу: метр, сімдесят шістьВона каже: мало!- В смислі?-Мене - метр, вісімдесят п'ять- Тю! Ну, то й що? - питаю...Вона каже: Та, я коли з якимсь чоловіком в ресторан приходжу, всі думають, що я його бодігард...Та на вас двометрових не напасешся. Я колись совітував колегам по фракції "Удар": ніколи не фотографіруйтесь з Кличком, бо ви йому всі по яйця. Воно дуже не красіво… "Ще й на бороді ямка"...:-)Віталій Чепинога | Підписатися

Зараз людям просто знаходити інформацію. Зайшов в гугль, прочитав чат GPT - все ясно...В мої часи інтелектуальної зрілості так воно не було.Мені треба було їхать 71-м до Поштової, а далі - дві станції метро до Хрещатика, а там - 20-м тролейбусом до Лаври, і аж там була Історична бібліотека.Ми знання видобували.А в "історичці" була велика черга. І окрема черга була на книжку. На тиждень...І через той довгий тиждень нарешті ти отримував свої "Житія святих" чи історію давнього Риму Тіта Лівія або й цілого Геродота з Страбоном (ні, не страпон, іменно - Страбон)...Віддавався науці...І саме в цей доленосний момент приходила Наташка в короткій спідниці, на двометрових ногах, і ставала перед тобою на ціпки, аби тіпа достать якусь книжку. І спідниця робилася ще коротша разів у десять...- От, сука ти, Наташка, - казав я Наташці. - Я ж хотів стати доктором історичних наук!Наташка грайливо била мене кульбабою по носу...- Давай краще цілуватися, - казала Наташка.- Давай, - казав я Наташці...Шо там той Геродот поніма...PS: Наташка лайкнула :))Віталій Чепинога | Підписатися

Україна, історія.Батько мій народився в тяжкі часи. Як і всі наші батьки, чи діди-прадіди. 1929-го року народження.На войну не попав, бо був ще малий. Зате попав на все інше. Микола Панасович Вирвикишка - найкращий і найближчий друг мого батька. Брати по крові, по-сусідству, одногодки.Пасли овець в байраці. В 1933-му якось повиживали, але був сильний голод і у воєнні роки.- Миколо, щоб ти робив, аби оце паляниця котилася згори? - риторично питав батько.- Гнався б до самого Дніпра, - казав Микола...Я потім читав книжку якогось італійського письменника. Він пише: кожен пастух колись бодай один раз їбав вівцю. - Якщо пастух каже вам, що він ніколи не їбав овець - він бреше. Не буває такого, щоб пастух вівцю не їбав.Я ніколи в батька про це не питав. І у Вирвикишки не питав...Я не питав про це в наших горян... Бо вони могли б мене зарубать барткою, або отруїть сирними кониками...Деякі речі мають бути замовчані навіки...Я в колгоспі колись стриг овець... Теж у байраці...З верхніх холмів за мною уважно наглядав Грінпіс... В бінокль..То вже були часи глобальної емпатії і мирного сосуществованія видів… Не застав…:-)Віталій Чепинога | Підписатися