День журналіста... Я став журналістом в 1991 році. Давно вже. Починав я не з CNN і не з BBC, а з газети "Світлий шлях", Чорнобаївського району, Черкаської області. Я їздив по району на 412-му "Москвичі" і робив інтересні гостросюжетні сюжети про удої пшениці і накоси корів... Сільське колгоспне репортерство - дуже тяжка стезя, бо треба дуже багато пить. І якщо ти приїжджаєш в колгосп на оперативне заданіє о сьомій ранку, то тебе на в'їзді вже чекає голова колгоспу з сулією. Але платили тоді напрочуд багато, я навіть не встигав все пропивать... Якось мені повідомили, що головний редактор Анатолій Іванович Чабаненко срочно шукає мене для виконання спеціальної срочної місії. Я думав, що він хоче мені поручить якесь корупціонне расслєдованіє століття. Я зайшов до Чабаненка, він каже: у вас там, в Ірклієві, на свинофермі є гарна яма з гноєм... Там живуть жирні червоні черв'яки. А я завтра на рибу йду, то аби ти мені накопав тих червей півбанки... А потім я став уже настоящим журналістом, в газеті "День" і в "ВВ". І були в мене вчителями: Володя Рубан, Сергій Тихий, Слава Перевозченко, Юра Сандул, Сашко Кривенко, Лариса Триленко (царство вам небесне, Ларисо і Сашко). Кращі з кращих! Титани! Профі на 1500%! Ми були гарними журналістами. Як молоді, голодні вовки. Нас навіть гроші не дуже цікавили. Лише журналістика! Вітаю Вас, шановні колеги! Ви - злі, дотепні, гуморні, сложні, депресивні, противні, талановиті, ледачі, геніальні, хитрі, коварні, п'яні, злобні, єхидні, веселі! Найкращі в світі! З святом! Віталій Чепинога | Підписатися