Україна, історія. Батько мій народився в тяжкі часи. Як і всі наші батьки, чи діди-прадіди. 1929-го року народження. На войну не попав, бо був ще малий. Зате попав на все інше. Микола Панасович Вирвикишка - найкращий і найближчий друг мого батька. Брати по крові, по-сусідству, одногодки. Пасли овець в байраці. В 1933-му якось повиживали, але був сильний голод і у воєнні роки.- Миколо, щоб ти робив, аби оце паляниця котилася згори? - риторично питав батько.- Гнався б до самого Дніпра, - казав Микола... Я потім читав книжку якогось італійського письменника. Він пише: кожен пастух колись бодай один раз їбав вівцю. - Якщо пастух каже вам, що він ніколи не їбав овець - він бреше. Не буває такого, щоб пастух вівцю не їбав. Я ніколи в батька про це не питав. І у Вирвикишки не питав... Я не питав про це в наших горян... Бо вони могли б мене зарубать барткою, або отруїть сирними кониками... Деякі речі мають бути замовчані навіки... Я в колгоспі колись стриг овець... Теж у байраці... З верхніх холмів за мною уважно наглядав Грінпіс... В бінокль.. То вже були часи глобальної емпатії і мирного сосуществованія видів… Не застав…:-)Віталій Чепинога | Підписатися