Було мені років шість або сім. Батько співав у хорі. Батько був керівником хору і басом. І не просто басом, а керівником басів, бо село було здорове, і басів було штук шість.Батько співав в 9 октавах. Вище був тільки Гнатюк. Я вже так не можу. На день побєди похали ми в Київ виступать. Там був Щербицький, Фідель Кастро і телебачення.Композитор Анатолій Павлович Кочерга, керівник оркестру - Микола Панасович Вирвикишка, соліст - Михайло Логвинович Чепинога. А також Віталій Чепинога.Ми з батьком удвох мали співати "Спить натомлене місто, тихим лагідним сном"... То мало символізувати розквіт і успіхи середньої Наддніпрянщини.Я проїбав чоботи. Чи забув дома, чи в автобусі хтось украв, не знаю, але чобіт не було.- Що тепер робить? - риторично питав батько...- Хуй його зна, що тепер робить,- казав Кочерга... - Хай босий іде... - Міша, це ЦК Компартії України, гестапо, нас розстріляють нахуй!Микола Вирвикишка запропонував: хай бере мої тухлі, мені все одно в ямі сидіть...У Миколи Вирвикишки були черевики 49 розміру. В них я й вийшов... Черевики було десь наполовину мого росту... Як Чарлі Чаплін....В очі дивляться кани, серце в них переллю...Фідель Кастро послав мені воздушний поцелуй...Десь там, внизу, у оркестровій ямі, сидів босий Микола Панасович Вирвикишка...)))Віталій Чепинога | Підписатися