камо грядеши

якщо чесно, сам захист дисертації я пам'ятаю слабо. пам'ятаю тільки, що весь день казала чоловікові, що боюся, а далі вже він мені каже опісля, як пишається мною і що двічі плакав. два дні опісля це відчувається ще менш реально, ніж до того. зараз хіба відчуваю якусь величезну пустку, але і полегшення водночас. це вперше з випуску зі школи у 2016-му я маю вільне літо без сесій, наукового письма і необхідного читання. і це мене навіть лякає, бо що мені із цією всією свободою робить? нова академічна зірочка зійшла на літературознавчому небосхилі і одразу згасла, хоч мої опонентки й рецензентки в один голос просили написати монографію і казали, що такої екзальтації від власної дисертації ще не бачили. але посади в університеті щось ніхто не спішить мені пропонувати. тож не дарма я всі ці роки намагалася десь паралельно працювати в культурній сфері, щоб після захисту не залишитися ні з чим. це й вилилося в цьогорічний арсенал, який взяв і здійснив мою дитячу мрію — побувати там у ролі гості та спікерки. якщо говорити про свої книжкові клуби я люблю й вмію, то дискусія із видавництвами "сафран" і "компас" мене лякала, бо я ніколи не приховувала, що знаю виключно українську літературу та й то на тверду трієчку. але як же ж мене насправді розривало від радості, бо я всією душею люблю "компас", бо саме вони видали "єдину доньку" гуадалупе неттель, яку я, як сьогодні пам'ятаю, прочитала в перші дні 2024-го, маючи дуже змішані емоції і навіть розповідала про неї в одному з бонусних випусків "правди і кривди", злилася на "здохни, коханий" аріани гарвіч (про неї я теж десь та й розповідала) і "суку" пілар кінтани, яку ледь встигла погортати, але вже відчуваю, що байдужою опісля цього коротенького тексту не залишуся. тож не знаю, чи стала я мудрішою від захисту дисертації, але це теж була моя дитяча мрія. тепер не знаю навіть, чи лишилися в мене мрії. треба придумувати нові і нарешті читати те, що я всі роки відкладала на момент після. от він нарешті настав. учора купила "урізьку готику" галини пагутяк, бо готичні романи про маленькі галицькі містечка з упирями теж треба було колись починати читати.

у школі я стала жертвою конкурсів яцика та шевченка, але насправді якраз ці ходіння по київських університетах і написання творів про творчість періоду заслання, перетини біографій стуса та шевченка добряче підготували мене до прийдешнього філфаку. і шевченка ніжною любов'ю я полюбила саме тоді, коли самотужки взялася за близьке читання і дослідження біографії. а ще колись в університеті в моєї викладачки було цікаве завдання для нас усіх на цілий семестр: вивчити 50 поезій шевченка і прийти їй і розказати (а на потоці було 100 людей.....), тож я як завжди в останній день взялася до роботи і почала з найменших віршів, випадково відкривши найкращий вірш шевченка (для мене, канєшно, вам якщо подоб бути травмованими школою, пожалуста, ви упускаєте реально хороші тексти, не даючи шевченку шансу вас здивувать): Веселе сонечко ховалосьВ веселих хмарах весняних.Гостей закованих своїхСердешним чаєм напувалиІ часових переміняли,Синємундирих часових.І до дверей, на ключ замкнутих,І до решотки на вікніПривик я трохи, і меніНе жаль було давно одбутих,Давно похованих, забутих,Моїх кровавих тяжких сльоз.А їх чимало розлилосьНа марне поле. Хоч би рута,А то нічого не зійшло!І я згадав своє село.Кого я там коли покинув?І батько й мати в домовині…І жалем серце запеклось,Що нікому мене згадати!Дивлюсь: твоя, мій брате, матиЧорніше чорної земліІде, з хреста неначе знята…Молюся! господи, молюсь!Хвалить тебе не перестану!Що я ні з ким не поділюМою тюрму, мої кайдани!тільки подивіться на "середшний чай", "синємундирних часових" , "чорніше чорної землі", ці алітерації й усвідомлення власної самотності як полегшення (а все того шо це вірш із циклу "В казематі", тому й присвячений він костомарову, який сидів в сусідній камері, тож шевченко бачив, як його періодично відвідує матір), я в захваті, захваті, захваті! деколи якось невдбно казати, що я люблю шевченка, ну бо канєшно, я ж на учительку вчилась, як вчителька української мови та літератури може не любити шевченка, але це не та сліпа карикатурна любов до портрета над дошкою, радше усвідомлення, наскільки складний вибір він зробив, хоч вільно міг обрати будь-яку (ми знаєм, яку) ідентичність, але-але-але не прогадав і став центром канону, який можна по-різному крутити, деконструювати і трансформувати, але шевченка звідти вже ніяк не викинути

Ці фрагменти нагадують мені про функцію домашнього відео — знімати і зберігати людей, моменти, речі, які зникають. У контексті оригінальної роботи у сфері домашніх відео («Home Truths? : Video Production and Domestic Life» Buckingham D., Pini M. and Willett R.) мова про знімання малюків, всіх їхніх перших разів: кроків, слів, танців. Авторам йдеться про тенденцію знімати молодших дітей частіше, аніж старших, бо те, що стається вперше, дивує, тішить і зникає.Я думаю про цю функцію в сучасному українському контексті, де цілі райони зникають в окупації, де Росія знищує не лише наші будинки та цивільну інфраструктуру, але й трансформує наші ландшафти. Тоді домашні відео крізь ту ж мʼязову дію тримання камери дають нам можливість буквально на кілька хвилин відео зрушити атмосферу колоніального насильства. Побути принаймні крізь утілеснений погляд касетної відеокамери у просторах, які зараз нам недоступні. А у такий спосіб здійснити одну із важливих цілей деколонізації — повернутися до своєї землі.

не знаю чи ви знали, що фотографія оргазмуючого чоловіка на обкладинці "маленького життя" ганьї янаґігари була зроблена пітером гуджаром, фотографом українського походження (перше фото)він виховувався і жив у бабусі українки, говорив українською (не обійшлося правда без кризи ідентичності пізніше), а його студія була в центрі ukrainian village, поряд із рестораном "веселка", куди він часто ходивбув топовим представником квір культури богемного нью-йорку. випустив книжку, передмову до якої написала зонтаґ (чому вона мене переслідує....), яку він фотографував (а ще борровза, френ лебовіц та ін) та з якою товаришував. передмову ту вона писала вже перебуваючи в лікарні, буквально за день до першої із довгої серії операцій, внаслідок яких вона і померла 30 років по томукнижку хочу цю капетс (коштує біля 5 тис грн, до речі 👀). крім портретів, туди включені фото із катакомб в палермо. більшість людей, фото яких є в книжці, померли або від сніду (як і він сам), раку або покінчили життя самогубством"We no longer study the art of dying. The body knows. And the camera shows, inexorably" — зонтаґ у передмові

сьогодні вдалося: - не трошки поспати вдень - трошки затопити сусідку знизу - нічого не написати- згадати тьотю женю, з якою дружила, коли мені було років 9, а їй, ну їй десь 70, може. вона, знаєте, була така дивовижна: весь час щось шила на машинці. я так мріяла і собі так шити і отак безтурботно сміятися. якось принесла їй штани підрубити до першого вересня, а вона взяла і пофарбувала підлогу в спальні в зелений! я кажу: тьоть жень, це як?! вона сміялася і казала, що ну так їй захотілося. і мені було так смішно, так добре. я так любила вмикати касети на її магнітофоні і танцювати, поки машинка робила стьожку за стьожкою. я спостерігала за її руками, і ніяк не могла зрозуміти, як це робиться. у мене була іграшкова швейна машинка, але нічого не виходило. ми домовилися, що колись тьотя женя мене навчить. а потім були оладки з яблуками. ще вона подарувала мені маленькі такі книжечки з прислів'ями народів світу. подружки кликали гуляти, а я сиділа в тьоті жені вдома і думала, що не існує кращого місця на світі. на столі завжди було багато білого наливу, такі величезні зелені яблука, я кусала їх, а сік тік аж по ліктях. тьотя женя продовжує існувати у вікні, в яке я завжди заглядаю, сподіваючись, що от вона визирне, і я знову буду здоровкаться, бігти на другий поверх до неї в квартиру, щоб просто побути поруч. як дві найбільш відсутні фігури в культурі — дівчинка і стара жінка. ось воно: лише старі жінки давали мені в дитинстві відчуття сповненої присутності і довіри.

щороку здається, що я прочитаю більше, але натомість читаю дедалі менше й менше. тож вирішила відібрати кілька найкращих книжок з тих, що прочитала цьогоріч 1. Куессіпан. Тобі; Маніканетіш. Маленька Маргарита Я обожнюю цю книжку!!! Читала її рівно рік тому і маю стільки трепету і любові до неї, бо вона — про дуже непросте життя інну, тому й письмо таке обірване і місцями різке. спроба написати тишу поліфонією голосів.2. Час зірки Завдяки Ліспектор я просто взяла, купила собі червоний блокнот і почала там писати про свій платан простим олівцем. 3. Figuring Age: Bodies, Women, Generations Дуже вузькопрофільна геронтологічна книжка, але яка ж я щаслива, що вона існує! Звідти я дізналася про те, як старих жінок репрезентували в німому кіно і вікторіанській дитячій літературі, а також прочитала багато особистих історій геронтологинь, бо все ж таки це правда, що дослідженням старості займаються зазвичай ті, хто в дитинстві ріс поруч з дідусями і бабусями (так, я) 4. Антропологія як духовна вправа Трошки про місто як текст, трошки про трансформаційну потенцію літератури та читання як віднайдення «слідів людяності»5. Барва пурпурова Дочитувала її в літаку і плакала отакенними сльозами, надзвичайна книжка про любов і кохання (а далі думайте самі, хоча там взагалі не про це). Хочу цьогоріч читати Еліс Вокер ще і ще!

а я вірю в різдвяне диво!ну от дивіться: коли я в 2023-му переїжджала до одеси, я дуже-дуже хотіла співпрацювати з американським домом тут, бо це дуже важлива для одеси інституція. тож мені знадобилося всього 2 роки, щоб американський дім узяв і запропонував бути кураторкою їхнього книжкового клубу! а я і хепі! уже підібрала супер хороші тексти, про які будемо говорити у лекційно-дискусійному форматі. починаємо в січні, як положено, з нового року. і починаємо моєю улюбленою різдвяною книжкою — "маленькими жінками". я справжня фанатка цього тексту, бо підліткою мріяла стати схожою на всіх сестер (найбільше лякає, що й на ту, що померла, але не будемо...). я писала паперові листи подружкам і марила ідеєю робити вдома вистави, як це робили персонажки "маленьких жінок". тому клуб я починаю із великого сантименту і любові, яку спробую 8-го січня передати на лекції, а уже 30-го буду модерувати обговорення книжки. участь безкоштовна, треба тільки зареєструватися:https://docs.google.com/forms/d/e/1FAIpQLSdDB7ovKmL4b0KUtDnPZ5bY3fWv48P0Hk8EJBPWcdeaLXfsLw/viewform?fbclid=PAdGRleAO9MXdleHRuA2FlbQExAHNydGMGYXBwX2lkDzEyNDAyNDU3NDI4NzQxNAABp5wtxeXS_XbzLv0MeMYKiT7nwMy5IOjvqt-pix8D78nD-vAOlkNglfUtyfAj_aem_yScrwbUw19slmVqCqFjbig

ніяк не можу дописати свій чорнобильський розділ, а просто тому що я більше люблю про нього говорить, ніж писать! насправді почати дослідження постаті старої жінки саме з чорнобильського тексту було неймовірно вдалим рішенням! бо чорнобиль як катастрофа відроджує архаїчні уявлення, які мали б пояснити техногенний апокаліпсис, по суті, доіндустріальними моделями. звідси й легенди про мутації, нечисть поліських лісів, і що найважливіше — чорнобильські бабусі-відьми. найочевидніша персонажка тут — баба пріся. але я й не думала, коли читала п'єсу павла ар'є "на початку і наприкінці часів", скільки всього вдасться відкопати інтересного! мушу сказати, що думка піти в чорнобильський дискурс з'явилася у мене випадково: я якраз досліджувала старих жінок у нашій прозі після 2014-го і зрозуміла, що хоч у нашій літературі не аж так багато воєнного досвіду, але цей досвід можна намацати в чорнобильських подіях. і я не помилилася! у чорнобиль можна заходити зокрема з боку воєнних метафор і самої присутності військових-ліквідаторів, приміром. а далі вже з'являться партизани зони — старі чоловіки й жінки, що нелегально повернулися до зони або ж відмовилися від евакуації, переховуючись і залишаючись при цьому вдома. що із цим робить ар'є? він гротескно прописує простір зони і її головну авторитетку — бабу прісю, яка якраз цією партизанкою і є. звісно, ар'є їй також приписує подвиг часів другої світової, коли вона ліквідувала цілий загон німчури. подібно до воєнної ситуації, обстановка трохи напружена, знелюднена + позбавлена чоловіків. дослідники звертають увагу на те, що баба пріся виконує роль захисниці і годувальниці, що в традиційному суспільстві мав би робити чоловік, але чорнобиль працює не як виразник нуклеарної родини, а радше як символ її розпаду, тому абсолютно марґіналізована у звичних умовах баба пріся в незвичній ситуації кінця світу виходить на перший план. і що тоді? і тоді вона, володіючи владою, стверджує своє право на помсту, утверджуючи космогонічне і есхатологічне начало фігури старої жінки, що можна зчитати і в назві. бо час, здається, тільки розпочався, але вже закінчився. і тільки баба пріся вічно жива!

В українській літературі дуже мало і буквально пунктирно репрезентований поширений у нульових досвід дитинства без батьків, бо ті на заробітках, тому символічними батьками стають бабусі/дідусі. але фактично ніжки феномену «мами по скайпу» ростуть з постчорнобильської літератури. у Євгена Гуцала є збірка «Чорнобильські діти», а там — два оповідання («Чоронобильська дівчина Калина» і «Зозуля»), які прописують дітей-переселенців (цей дискурс виник ще тоді, так), які ростуть з бабусями, поки батьки зароблять гроші в сусідніх колгоспах чи інших містах. тоді для них єдиним прихистком стають бабусі, тому діти, спілкуючись між собою, говорять виключно посилаючись на те, що їм розповіла бабуся, бо це буквально єдине джерело інформації і любові для них. а от «Зозуля» працює ну дуже інтересно. Там баба Оришка (майже як у Панаса Мирного!) бідкається онуку, що радіація зʼїла її. дивина, але саме болю вдається оприявнити її тіло в тексті: «Рученьки в мене болять, ніженьки болять, голівонька болить. — Вона розглядає чорні долоні. — А все то радіація, подивися». І онук шукає зозулю, щоб та наспівала бабі 100 років, аби вона змогла розповісти онукові всі казки, які знає. у 2020-му друком вийшла книжка «Квіти біля четвертого» Катерини Міхаліциної, науковим консультантом якої став Ігор Козловський, до речі. Там в центрі вже не іншовані діти, а бабуся, яка розповідає про болісну втрату дому і про процес дегуманізації, який вона пройшла, отримавши новий статус: «А ми з прадєдом твоїм були-були людьми, а стали чорнобильцями». до чого це все я розказую. а до того, що катастрофи нові, техногенні, а бабусі виконують свою одвічну роль — оповідають історії, виконуючи при цьому роботу з турботи, бо без цього діти не зможуть вирости. існувала колись гіпотеза бабусі, згідно з якою бабусі забезпечили еволюцію людського виду, бо батьки мали час на роботу, а бабусі займалися освітою і турботою про молодші покоління, тому покоління батьків у комунікативній ланці часто відсутнє. цю гіпотезу вже спростували купу разів, але відрадно знати, що постать бабусі-оповідачки така живуча і, вибачте на слові, трансцендентна!

ще був один момент, який мені відкрив очі на те, що мене виховували якось інакше. моя бабуся як людина радянська завжди казала мені, що моє взуття має бути чистим і доглянутим, тому її так шокує, що я заношую його до дірок і продовжую ходити з дірками, бо я люблю ці черевики! коли я приїжджаю до неї в гості, дідусь завжди чистить мені чоботи, хоча я ніколи не прошу про це, вони ж собі думають, що це обовʼязково. так от. в Німеччині мій кабінет був просто біля кабінету завкафедри, професорки, з якою ми часто ходили на обід, каву, багато спілкувалися, тому вона зазвичай заходила до мене привітатися і попрощатися, бо я сиділа у себе майже до ночі, і от якось в грудні вона приїхала на роботу на велосипеді і зайшла спитати мене, як діла. і як же мені було невдобно дивиться на її заляпані брудом черевики😭я думала про це потім весь день, що моя бабуся не витримала б цієї картини, бо німкеня не витерла бруд, вона просто так ходила того дня, бо ну шо тут такого, якщо подумать. просто менше треба накручувать себе щодо зовнішнього, вибачте за цю мораль, бо ці брудні черевики я тепер згадую з таким зворушенням, бо нічого страшного у цьому не було, черевики як черевики