у школі я стала жертвою конкурсів яцика та шевченка, але насправді якраз ці ходіння по київських університетах і написання творів про творчість періоду заслання, перетини біографій стуса та шевченка добряче підготували мене до прийдешнього філфаку. і шевченка ніжною любов'ю я полюбила саме тоді, коли самотужки взялася за близьке читання і дослідження біографії. а ще колись в університеті в моєї викладачки було цікаве завдання для нас усіх на цілий семестр: вивчити 50 поезій шевченка і прийти їй і розказати (а на потоці було 100 людей.....), тож я як завжди в останній день взялася до роботи і почала з найменших віршів, випадково відкривши найкращий вірш шевченка (для мене, канєшно, вам якщо подоб бути травмованими школою, пожалуста, ви упускаєте реально хороші тексти, не даючи шевченку шансу вас здивувать): Веселе сонечко ховалосьВ веселих хмарах весняних.Гостей закованих своїхСердешним чаєм напувалиІ часових переміняли,Синємундирих часових.І до дверей, на ключ замкнутих,І до решотки на вікніПривик я трохи, і меніНе жаль було давно одбутих,Давно похованих, забутих,Моїх кровавих тяжких сльоз.А їх чимало розлилосьНа марне поле. Хоч би рута,А то нічого не зійшло!І я згадав своє село.Кого я там коли покинув?І батько й мати в домовині…І жалем серце запеклось,Що нікому мене згадати!Дивлюсь: твоя, мій брате, матиЧорніше чорної земліІде, з хреста неначе знята…Молюся! господи, молюсь!Хвалить тебе не перестану!Що я ні з ким не поділюМою тюрму, мої кайдани!тільки подивіться на "середшний чай", "синємундирних часових" , "чорніше чорної землі", ці алітерації й усвідомлення власної самотності як полегшення (а все того шо це вірш із циклу "В казематі", тому й присвячений він костомарову, який сидів в сусідній камері, тож шевченко бачив, як його періодично відвідує матір), я в захваті, захваті, захваті! деколи якось невдбно казати, що я люблю шевченка, ну бо канєшно, я ж на учительку вчилась, як вчителька української мови та літератури може не любити шевченка, але це не та сліпа карикатурна любов до портрета над дошкою, радше усвідомлення, наскільки складний вибір він зробив, хоч вільно міг обрати будь-яку (ми знаєм, яку) ідентичність, але-але-але не прогадав і став центром канону, який можна по-різному крутити, деконструювати і трансформувати, але шевченка звідти вже ніяк не викинути