Estadísticas de telegram channel - @universeinthepocket

🪐 Як саме формуються планети навколо зір? Радіотелескоп показує цей процес у небачених раніше деталях!Міжнародна група вчених працює над проектом exoALMA пошуку зовсім юних планет. Деякі результати вже опубліковані, інші готуються до публікації. Завдяки чутливості величезного радіотелескопа ALMA (Atacama Large Millimeter/submillimeter Array) та передовим методам обробки даних, стало можливим роздивитися пилові диски навколо молодих зір так чітко, як ніколи раніше. А саме з них і формуються планети.Науковці обрали 15 систем (на колажі), аби детально дослідити динаміку протопланетних дисків. Проект exoALMA шукає не стільки випромінювання від молодих планет, скільки їх вплив на оточуюче середовище, що дозволяє виявити планети на найбільш ранніх етапах їх формування.Серед іншого, вчені змогли виявити, що протопланетні диски є високодинамічними середовищами, що демонструють дивовижний рівень структури у розподілі газу. А тонкі відхилення руху речовини диску від кеплерівського дозволили оцінити гравітаційний вплив диску. У свою чергу, це дозволяє обчислити масу, доступну для формування планет.Всесвіт у кишені | Ми на Facebook

❤️‍🔥 Свіжовідкрита планетарна туманність! Причому честь відкриття належить дуже юному астроному-аматору - йому лише 16 років! 👏 Молодий хлопець Michael Telesco мав давнішню мрію - відкрити планетарну туманність, і більше року витратив на її пошуки. Нарешті - ось вона! В самому центрі кадру! Туманність, розташована у сузір'ї Вітрила на відстані щонайменше 3000 світлових років від нас. В її центрі знаходиться гарячий білий карлик. Разом цей комплекс являє собою залишок маломасивної зорі, схожої на наше Сонце.Невдовзі після перших спроб сфотографувати об'єкт, зусилля Майкла підтримав інший астрофотограф - Mark McComiskey, який допоміг накопичити необхідні спостереження. Відтак планетарна туманність, що вже офіційно зареєстрована, отримала назву на честь двох астрономів-аматорів: TelCom 1.Структура туманності доволі цікава - вона не є класичною сферичною. Цілком можливо, що на форму впливає оточуюче міжзоряне середовище або наявність прихованого другого компоненту. Трохи правіше та нижче розташована ще одна планетарна туманність - PN G279.6+02.2, що робить це поле вельми привабливим для астрофотографів.Всесвіт у кишені | Ми на Facebook

💫 Гігантську молекулярну хмару виявили у відносній близькості до Сонячної системи. На моделі вона позначена як Eos - на честь грецької богині, що уособлює світанок.Молекулярні хмари є "колисками" зореутворення. Якщо вони розташовані на тлі зір чи яскравої туманності, або підсвічені молодими зорями всередині, то їх доволі легко побачити - як у випадку "Кінської Голови" (на фото). Здебільшого такі хмари складаються з молекул водню (H2), який виявити доволі складно. Але вони містять і домішки, зокрема - моноксид вуглецю (СО). Якщо хмара не підсвічена, її можна знайти саме завдяки радіо-випромінюванню СО у міліметровому діапазоні.Автори нового дослідження вперше застосували геть інший підхід, і знайшли невідому раніше молекулярну хмару за 306 світлових років від Сонця. Її виявлення стало можливим завдяки флуоресцентній лінії випромінювання H2 в далекому ультрафіолеті. Маса водню оцінюється у 3400 мас Сонця, а видимий розмір у 40 разів більший за розмір Місяця. Тим не менш, проведене моделювання показує, що ця хмара розсіється через 5,7 мільйонів років завдяки процесам, відомим як фотовипаровування.Всесвіт у кишені | Ми на Facebook

✨ Twinkle-twinkle, Little (radio) Star, і розкрий нам таємниці оточуючої турбулентної плазми. Свіже дослідження сфокусувалося на вивченні мілісекундного пульсару PSR J0437-4715 за допомогою південноафриканського радіотелескопу MeerKAT. Науковці відкрили рекордну кількість плазмових структур - прямо в межах "Місцевої бульбашки"! Фізично, пульсари являють собою нейтронні зорі - компактні щільні залишки масивних зір з потужним магнітним полем, що генерує зокрема радіовипромінювання. Щодо PSR J0437-4715, розташованого за 512 світлових років від нас, то він мчить із надзвуковою швидкістю через розріджене міжзоряне середовище - газ, плазму та пил. Це зумовлює ударну хвилю розігрітого газу. Турбулентна міжзоряна плазма розсіює радіохвилі від пульсару, завдяки чому радіотелескоп фіксує "мерехтіння" - на манер того, що ми бачимо на нічному небі від зір. Ретельний аналіз "мерехтіння" пульсару PSR J0437-4715 виявив аж 25 плазмових структур (рекордну кількість!) різних масштабів. Більшість з них підтримуються турбулентністю в "Місцевій бульбашці" - області міжзоряного середовища, що, на думку астрофізиків, була спустошена серією вибухів наднових близько 14 млн років тому. Але, схоже, що наша "бульбашка" не така вже й порожня - вона заповнена плазмовими структурами, підтримка яких можлива лише за умови охолодження з шалених мільйонів градусів до помірних 10000, принаймні в деяких областях.Всесвіт у кишені | Ми на Facebook

🌋 Давня вулканічна історія Марса натякає на умови, придатні для існування життя.Коли мова йде про вулкани Марса, на думку спадає четвірка найбільших з них: гори Олімп, Аскрійська, Павича та Арсія - позначені на першому фото. Хоча насправді їх значно більше, і вулканічна історія Марсу ймовірно налічує кілька мільярдів років. Ретельне дослідження зразків, зібраних марсоходом Perseverance в кратері Єзеро, виявляє два типи давніх вулканічних порід. Перший, з високим вмістом заліза та магнію, містить такі мінерали як піроксен і плагіоклазовий польовий шпат. Другий включає кристали плагіоклазу і є багатими на калій. Ці знахідки вказують на складну вулканічну історію, що включає численні лавові потоки різного складу. Тривала вулканічна активність могла створити сприятливі умови для життя, забезпечуючи стійке джерело сполук, які використовують життєві форми.Perseverance аналізує хімію та мікроструктуру порід прямо на Марсі з точністю, недосяжною для інших марсоходів. Але, звичайно, повернення зразків на Землю відкрило б можливості для більш ретельного аналізу.Всесвіт у кишені | Ми на Facebook

🤔 Чому річки на Титані не мають дельт? Таким дивним питанням задалася група планетологів, що уважно вивчила архівні дані радару космічного апарату Cassini.Титан - супутник Сатурна - єдине (окрім Землі) тіло Сонячної системи, на поверхні якого є рідина. Однак його озера, моря та річки заповнені не водою, а вуглеводнями - рідкими метаном та етаном. Проблема в тому, що ці речовини прозорі для радару, а тому важко розрізнити прибережні особливості - побачити де закінчується узбережжя і починається морське дно.На Землі практично усі річки виносять в озера та моря осадкові породи і формують дельти. Скоріш за все, приблизно такі ж процеси мільярди років тому були і на Марсі. Але на Титані було виявлено лише 2 можливі дельти поблизу південного полюсу, тоді як більше 98% річок закінчувалися... нічим.Науковці припускають, що це може бути пов'язано із надто швидким коливанням рівню морів на Титані, через що дельти швидко розмиваються. Вітри та припливні течії теж можуть відігравати велику роль. Іще одна загадка - ями невідомого походження глибоко в озерах і морях, а також канали на дні морів. Як вони були утворені - поки що невідомо.Всесвіт у кишені | Ми на Facebook

Марсохід Curiosity розкриває таємницю зниклої атмосфери Марса - достатньо лише забуритися на кілька сантиметрів вглиб гірських порід.Дослідження поверхні Марса, проведені впродовж останніх десятиліть, свідчать про те, що колись планета мала значно більш щільну багату на вуглекислий газ атмосферу, а на самій поверхні текла рідка вода. Вуглекислий газ і вода мали вступати в реакцію з марсіанськими породами, залишаючи на поверхні карбонатні мінерали. Але дивна річ: до недавнього часу орбітальні супутники та марсоходи не виявляли на поверхні ту кількість карбонатів, яку прогнозує теорія.Нещодавнє дослідження, схоже, дає розгадку. Марсохід Curiosity пробурив на кілька сантиметрів сульфатні шари гори Шарп. Ретельний аналіз зібраних зразків виявив сидерит - карбонат заліза. Науковці припускають, що під тонкими зовнішніми шарами інших мінералів міститься ще багато карбонатів. Подальші дослідження допоможуть виявити скільки насправді вуглецю було раніше в атмосфері Марса. Частина його втрачена - розсіялася у космічному просторі, частина все ще заключена в мінералах. І це лише невеличка частка того, що колись, ймовірно, забезпечувало більш теплий та вологий клімат планети.Всесвіт у кишені | Ми на Facebook

🤯 Астрономи знайшли екзопланету (планету навколо іншої зорі), на якій з високою ймовірністю є життя! 👾 Поки що це попередні результати, але екзопланета K2-18 b наразі виглядає найбільш багатообіцяючою.🪐 K2-18 b у 2,6 разів більша за Землю, обертається навколо червоного карлика у сузір'ї Лева, на відстані 124 світлових роки від нас. До того ж розташована у потенційно населеній зоні - на такій відстані від своєї зорі, де може бути рідка вода. Раніше на цій планеті вже були виявлені метан, вуглекислий газ та ознаки наявності глобального океану. 🧪 Тепер же за допомогою космічного телескопа ім. Джеймса Вебба науковці з ймовірністю 99,7% виявили в атмосфері екзопланети K2-18 b органічні сполуки - диметилсульфід та диметилдисульфід. На Землі такі речовини виробляються виключно живими організмами - переважно фітопланктоном. А на K2-18 b вміст цих речовин у тисячі разів вищий, ніж на Землі! Наразі ступінь достовірності результатів складає 3σ, тобто результати можуть бути хибними з ймовірністю 0.3%. "Золотим стандартом" в науці вважається 5σ, коли ця ймовірність не перевищує 0,00006%. Звичайно, неможна повністю виключити невідомі абіотичні процеси. Тому група вчених планує провести ще 16-24 годин спостережень на "Веббі" і паралельно працює над сценаріями інших шляхів утворення диметилсульфіду та диметилдисульфіду.Всесвіт у кишені | Ми на Facebook

"Джеймс Вебб" може отримати доволі екстравагантну задачу - перевірити чи оточені три червоних карлика сферами Дайсона.Із вибірки у 5 мільйонів об'єктів, що спостерігалися космічними телескопами Gaia та WISE, науковці відібрали лише три, які є червоними карликами. Вони показують екстремальний рівень надлишкового випромінювання у середньому інфрачервоному діапазоні, відтак і справді підходять для вивчення "Веббом", чутливим до цього діапазону.Одна з гіпотез щодо нетипового спектру випромінювання цих трьох об'єктів - наявність навколо них сфер Дайсона. Це гіпотетичні конструкції, які (теоретично) може побудувати достатньо розвинена цивілізація навколо своєї зорі для ефективного збору енергії з неї. Сфері Дайсона не обов'язково бути суцільною, але для стабільності її окремі елементи мають обертатися. Вчені розглядають і менш фантастичні та цілком природні гіпотези. Нетиповий характер випромінювання трьох червоних карликів може бути пов'язаний з дуже далекими фоновими галактиками (що теж вельми цікаво для астрофізиків). Ще один варіант - надзвичайно пізно сформовані диски з уламків, причиною чого є численні зіткнення в планетних системах. Так чи інакше, пролити світло на природу рідкісних об'єктів можуть тільки додаткові спостереження.Всесвіт у кишені | Ми на Facebook

🧊 На Європі - супутнику Юпітера - виявлено ознаки виходу води на поверхню!Вчені давно підозрюють, що під кригою Європи ховається океан. Але отримати надійні свідоцтва цьому складніше ніж, наприклад, у випадку Енцелада (супутника Сатурна), де водяний шлейф вже неодноразово спостерігався напряму. Тепер же, за допомогою "Джеймса Вебба" вчені виявили сліди зовсім нещодавніх змін поверхні.У космосі нерідко зустрічається екзотичний для Землі вид льоду - не кристалічний, а аморфний. Він може утворюватися або напряму із води під час надзвичайно швидкого замерзання в умовах космічного вакууму (молекули води не встигають вибудувати кристалічну ґратку), або з кристалічного льоду - під впливом радіації. Такий аморфний лід за допомогою спектрального аналізу науковці можуть відрізнити від звичайного. Нове дослідження виявляє два регіони - Тара та Поуіс (Tara Regio, Powys Regio) у південній півкулі, де домінує саме кристалічний лід. Зважаючи на розташування Європи всередині радіаційного поясу Юпітера, вчені визначили, що процес "аморфізації" льоду відбувається не довше ніж за ~15 днів. Тож його наявність на поверхні свідчить про нещодавнє оновлення льоду — можливо, внаслідок виходу води з-під поверхні. Там же виявили і змерзлий вуглекислий газ, який, імовірно, був винесений на поверхню разом із водою. Не виключено також, що CO2 є результатом розпаду органічних молекул.Всесвіт у кишені | Ми на Facebook