Estadísticas de telegram channel - @universeinthepocket

🌎 Зовнішнє розплавлене ядро Землі поводиться не так як очікувалося: зміна напрямку потоку допомагає краще зрозуміти динаміку в центрі нашої планети.90 років тому, у 1936 р., данська геофізик-сейсмолог Інґе Леманн зробила видатне відкриття: самісінькій центр Землі є твердим. Зараз він відомий як внутрішнє ядро. Воно оточене рідким зовнішнім ядром, верхня межа якого знаходиться на глибині ~2800 км. Зовнішнє ядро здебільшого є залізо-нікелевим, і (як визначили пізніше) рухається переважно у західному напрямку. Саме завдяки руху рідкого зовнішнього ядра, Земля має власне магнітне поле. Аналізуючи дані за 1997 - 2025 рр., група вчених виявила, що в 2010 р., глибоко під Тихим океаном, потік у зовнішньому ядрі несподівано змінив характер руху зі слабкого західного на сильний східний. І це насправді дуже дивно, бо раніше вважалося, що зовнішня частина земного ядра рухається доволі стабільно. Нове дослідження ж показує, що це не завжди так, і дає уявлення про турбулентні процеси й зміни в більш глибоких шарах.🧲 Як же вчені дізналися про зміни настільки глибоко під поверхнею? Все завдяки надчутливим магнітометрам, якими оснащені спеціалізовані супутники. Серед них данський Ørsted, німецький CHAMP, а також CryoSat та трійка супутників Swarm (на останній ілюстрації) Європейського космічного агентства. 🛰 Їх робота триває, але тепер вчені припускають, що ядро Землі виявиться значно більш мінливим та складним за усталені уявлення про нього.Всесвіт у кишені | FB | Twitter (X)

Дракон! Дракон буде нашим «Сузір’ям місяця» цього разу. Дракон (лат. Draco) є навколополярним сузір'ям, і для нас перебуває завжди над горизонтом. Але в травні опівночі піднімається найвище.Хвіст Дракона тягнеться між Великою та Малою Ведмедицями. Тож, якщо ви знаєте як їх знайти, то й Дракона знайдете легко, до того ж це одне з найбільших за площею сузір'їв на нашому небі.У давньогрецькій міфології Дракон символізує Ладона — того, що охороняв золоті яблука Гери в садах Гесперид. Геракл, який у якості одного з подвигів мав вкрасти золоті яблука, мусив вбити дракона Ладона. ✨ Цікаві зорі ДраконаЕтамін (γ Дракона) - оранжевий гігант і найяскравіша зоря сузір'я; зараз до неї 148 світлових років; за 1,5 млн років ця відстань скоротиться до 28 св. років, і Етамін стане найяскравішою зорею земного нічного неба.Тубан (α Дракона) - масивна біла зоря; ймовірно, має супутник; десь 5000 років тому була полярною зорею, але через прецесію земної осі цей статус втратила. Вона набуде його знову через ~19 тисяч років.θ Дракона - цікава екстремально швидким обертанням; при масі 1,2 сонячної, один оберт вона робить за 4,5 доби. Її супутник — червоний карлик.ο Дракона - є полярною зорею для Меркурія ))🌌 Цікаві об'єкти ДраконаNGC 6543 - планетарна туманність "Котяче Око".M102 (NGC 5866) - лінзоподібна галактика "Веретено".Abell 2218 - дуже масивне скупчення галактик; завдяки його гравітаційному лінзуванню вдалося відкрити одну з найвіддаленіших галактик.Arp 188 - галактика "Пуголовок".Триплет Дракона - тріо галактик: NGC 5981, NGC 5982 та NGC 5985.💫 А ще — саме в Драконі знаходиться полюс екліптики, а також радіант осіннього метеорного потоку Драконіди. #constellation_of_the_monthВсесвіт у кишені | FB | Twitter (X)

"Супер-Земля" неподалік: буквально за 28 світлових років від нас виявлено (ймовірно) кам'янисту планету — Ross 318 b.🌍 Маса планети оцінюється щонайменше в 6,2 маси Землі, а радіус перевищує земний принаймні в 1,7 разів. На один оберт навколо червоного карлика Ross 318 планета витрачає 39,6 діб. А це, за розрахунками авторів дослідження, поміщає планету в так звану консервативну зону, потенційно придатну для життя.Це той випадок, коли планету виявили не завдяки "затемненням" (як найчастіше буває), а завдяки ледь помітним "похитуванням" її зорі.Ross 318 b знайшли під час повторного аналізу даних огляду CARMENES survey. В рамках проекту вивчали приблизно 300 червоних карликів (точніше, карликів спектрального класу М) за допомогою спектрографа на телескопі діаметром 3,5 м. Спектрограф дозволяє вченим зафіксувати крихітні зсуви зорі (або її поверхні) вздовж променю зору. Вони можуть бути спричинені як планетою, що "смикає" зорю, так і магнітною активністю. Магнітну активність, як причину змін з періодом 39,6 діб, виключили завдяки даним космічного телескопа TESS. Таким чином, варіації спричинені саме наявністю планети. 👾 Наскільки великими є шанси, що на Ross 318 b дійсно є життєві форми? Червоні карлики в цьому сенсі не надто "гостині" — через високу магнітну активність (а в даному випадку вона точно є). Однак, потенційно, за наявності відповідної атмосфери, планета може виявитися придатною для життя. Принаймні це цікавий об'єкт для майбутніх досліджень.Всесвіт у кишені | FB | Twitter (X)

💫 "Останній герой": Нереїда, ймовірно, є єдиним супутником Нептуна, що пережив катаклізм 4 млрд років тому.Нереїда — третій за розміром супутник в системі Нептуна, де безсумнівним домінантом є Тритон. І хоча цей супутник залишається мало вивченим, точно відомо, що він має одну з найбільш витягнутих орбіт з усіх супутників Сонячної системи. Через це тривалий час вважалося, що Нептун захопив Нереїду з поясу Койпера.Цій доволі усталеній гіпотезі протистоять нові дані, отримані з космічного телескопа "Джеймс Вебб". В новому дослідженні астрономи порівнюють характеристики Нереїди з іншими тілами поясу Койпера — і не бачать очікуваної відповідності.Автори дослідження вважають, що супутник Нереїда колись обертався круговою орбітою, але пізніше був викинутий на нинішню орбіту. І сталося це ~4 млрд років тому, в результаті захоплення Нептуном Тритона — найбільшого з його нинішніх супутників. Збурення, викликані таким великим тілом, призвели до руйнування більшості супутників системи. І лише Нереїді якимось дивом вдалося вижити.Всесвіт у кишені | FB | Twitter (X)

"Перлинка" всередині: в даних телескопа Fermi знайшли свідчення формування магнетара. Міжнародна група вчених проаналізувала дані космічного гамма-телескопа Fermi за 16 років. Вони шукали ознаки спалахів гіпернових — дуже рідкісного типу вибухів, у 10-100 разів потужніших за звичайні наднові, якими закінчують життя масивні зорі. Із кількох кандидатів найбільш цікавим виявився спалах SN 2017egm. У верхній панелі видно, що він сяє яскравіше за свою галактику NGC 3191.Дослідники вважають, що в цьому випадку після колапсу зорі утворився магнетар — рідкісного типу нейтронна зоря з надпотужним магнітним полем, яка обертається сотні разів на секунду. Моделі показують, що потоки частинок і гамма-променів від такого об’єкта взаємодіють із викинутою речовиною наднової, поступово перетворюючи частину енергії на видиме світло.Цікаво, що гамма-випромінювання спостерігалося з відчутною затримкою — через 43 - 155 днів після виявлення гіпернової в оптичному діапазоні. Вчені пояснюють це щільною хмарою високоенергетичних частинок навколо магнетара, де постійно народжуються та поглинаються гамма-фотони. І тільки через кілька місяців це випромінювання має змогу покинути околиці магнетара. Всесвіт у кишені | FB | Twitter (X)

Несподіванка марсіанської атмосфери: космічний апарат MAVEN виявив так званий ефект Цвана—Вольфа, який раніше спостерігався лише в магнітосферах деяких планет. Відповідна стаття в Nature Communications вийшла вчора.🌍 Ефект Цвана—Вольфа (Zwan–Wolf effect) був відкритий для Землі приблизно 50 років тому. Він полягає в тому, що заряджені частинки "витискаються" вздовж магнітних структур та перерозподіляються у просторі. Тому, наприклад, частинки сонячного вітру огинають планету. Вважається, що ефект може працювати для будь-якої планети з достатньо сильним дипольним магнітним полем.У Марса немає такого глобального магнітного поля як у Землі. Однак, сонячний вітер спричиняє електричні струми в іоносфері Червоної планети, що призводить до появи індукованої магнітосфери. ☀️ У грудні 2023 р. космічний апарат MAVEN спостерігав з марсіанської орбіти наслідки потужної сонячної бурі, що призвела до помітного збурення індукованої магнітосфери Марса. Дані свідчать про ефект Цвана-Вольфа глибоко в атмосфері Марса — нижче 200 км від поверхні — де є значна кількість заряджених частинок. І це дивно: його ніколи не спостерігали в атмосферах планет — лише в магнітосферах.Автори дослідження припускають, що цей процес відбувається постійно, але зазвичай він надто слабкий для виявлення наявними приладами.Всесвіт у кишені | FB | Twitter (X)

☄️ Одна комета — з різних ракурсів одночасно! 🛰Рідко яка комета в історії привернула аж настільки багато уваги. Ще більша рідкість — одночасні спостереження комети з двох майже діаметрально протилежних напрямків. Саме такою стала міжзоряна комета 3I/ATLAS.Команди місій JUICE (ESA) та Europa Clipper (NASA) у листопаді 2025 р. неофіційно скоординували зусилля, аби синхронно дослідити обидві півкулі 3I/ATLAS. Вона тоді як раз проходила між двома апаратами. Europa Clipper бачив нічну сторону комети, і фіксував більшу кількість розсіяного пилу. А JUICE у той же час спостерігав випромінювання газу, дивлячись на комету з освітленого Сонцем боку. Вчені виявили значно більшу кількість вуглецю, ніж очікували спочатку, а також зафіксували водень та кисень. Зокрема — за допомогою ультрафіолетового спектрографа на JUICE. Ці елементи розпадаються під дією сонячного випромінювання. Спостерігаючи за кометою впродовж кількох днів, вчені визначають як змінюється співвідношення різних речовин у викидах. А це, своєю чергою, допомагає зробити висновки про систему, з якої ця комета походить.Всесвіт у кишені | FB | Twitter (X)

☄️ Поки ми відволіклися на астероїд 2026 JH2, в Землю, ймовірно, влетів інший — ST26E86. Чи ні? 🤔Вчора з'явилося повідомлення про те, що астероїд ST26E86, відкритий того ж дня оглядом ZTF, йде на зіткнення із Землею. Воно мало відбутися 15 травня о 13:36:25.8 UTC над північчю Папуа - Нова Гвінея. Це ж підтвердила й International Meteor Organization. Астероїд ST26E86 — зовсім крихітка, розміром близько 1,1 м — тобто буквально вистачить двох людей, аби обійняти його навколо "екватора". Такі зазвичай повністю згорають в атмосфері видовищними болідами. Не дивно, що це тіло помітили лише за 5 годин до зіткнення. За цей час вдалося накопичити вкрай мало спостережень — лише 6, хоча й з 3 різних обсерваторій.🪐 Перша симуляція, яку опублікував Tony Dunn, показує орбіту астероїда, що перетинається з орбітою Землі. Друга (більш ілюстративна) — демонструє де орієнтовно камінчик увійшов в атмосферу планети. Але, як видно на зображенні, що показав Steven M. Tilley, через брак даних неможливо було достатньо точно визначити місце згоряння астероїда.А цієї ночі вийшов циркуляр Minor Planet Center про присвоєння астероїду постійного позначення 2026 JN4 ("посмертно"). Втім, MPC зазначають, що поки не отримали підтвердження входження 2026 JN4 в атмосферу, а тому не додають його до переліку об'єктів, що зіткнулися із Землею.Всесвіт у кишені | FB | Twitter (X)

🟠 За таких екстремальних умов ця планета взагалі не мала б існувати. Але астрономи не тільки впевнені що вона є, а й знають тепер з чого складається її атмосфера, і де ця планета сформувалася.Навколо оранжевого карлика TOI-1130 обертається так званий "гарячий юпітер" — екзопланета TOI-1130 c, розміром та масою з Юпітер. Період усього лише 8.35 доби означає, що ця планета обертається дуже близько до своєї зорі. Найчастіше, якщо в системі є така планета, то вона єдина. Однак, TOI-1130 — рідкісне виключення: всередині орбіти TOI-1130 c обертається "міні-нептун" TOI-1130 b, рік на якому триває 4 наші доби. Спостереження її атмосфери за допомогою "Джеймса Вебба" стали першим дослідженням складу "міні-нептуна" всередині орбіти "гарячого юпітера". Вони показали високий вміст водяної пари, вуглекислого газу, діоксиду сірки та невелику кількість метана. Проблема в тому, що планета з такою "важкою" атмосферою (сильно важчою за воднево-гелієву) не могла б утворитися настільки близько до зорі.Автори дослідження припускають, що обидві планети сформувалися значно далі — у холодних областях протопланетного диску, аж за сніговою лінією, де вода моментально конденсується у крижинки. З плином часу планети мігрували ближче до зорі, а атмосфера насичувалася водяною парою та вуглекислим газом, накопиченими на околицях системи.Всесвіт у кишені | FB | Twitter (X)

🌊 В атмосфері Венери виявили найбільший у Сонячній системі "гідравлічний стрибок". Насправді побачили його не зараз, а 10 років тому — за даними японського космічного апарату "Акацукі" (Akatsuki), зв'язок із яким вже втрачено. Але тільки тепер вчені змогли провести чисельне моделювання загадкової атмосферної хвилі шириною ~6000 км, що огинає планету впродовж кількох днів. Ви бачите її на знімках у вигляді межі темної зони.Венеріанській атмосфері притаманна так звана суперротація (або суперобертання): хмари обертаються у 60 разів швидше за саму планету."Гідравлічний стрибок" виникає коли рідина (або газ) різко сповільнюється, змінюючи свій рух з поверхневого та швидкого на глибокий й повільний. На Венері раптова зміна потоку в нижній області хмар поєднується зі створенням сильного висхідного потоку. Він змушує пари сірчаної кислоти підніматися вище в атмосферу, де вони конденсуються в масивний хвильовий фронт.Дослідники припускають, що "гідравлічний стрибок" є важливим механізмом у підтриманні суперротації. До того ж не виключають, що й на деяких інших планетах подібне явище теж існує, але його значно складніше зафіксувати.Всесвіт у кишені | FB | Twitter (X)