💫 "Останній герой": Нереїда, ймовірно, є єдиним супутником Нептуна, що пережив катаклізм 4 млрд років тому.Нереїда — третій за розміром супутник в системі Нептуна, де безсумнівним домінантом є Тритон. І хоча цей супутник залишається мало вивченим, точно відомо, що він має одну з найбільш витягнутих орбіт з усіх супутників Сонячної системи. Через це тривалий час вважалося, що Нептун захопив Нереїду з поясу Койпера.Цій доволі усталеній гіпотезі протистоять нові дані, отримані з космічного телескопа "Джеймс Вебб". В новому дослідженні астрономи порівнюють характеристики Нереїди з іншими тілами поясу Койпера — і не бачать очікуваної відповідності.Автори дослідження вважають, що супутник Нереїда колись обертався круговою орбітою, але пізніше був викинутий на нинішню орбіту. І сталося це ~4 млрд років тому, в результаті захоплення Нептуном Тритона — найбільшого з його нинішніх супутників. Збурення, викликані таким великим тілом, призвели до руйнування більшості супутників системи. І лише Нереїді якимось дивом вдалося вижити.Всесвіт у кишені | FB | Twitter (X)
"Перлинка" всередині: в даних телескопа Fermi знайшли свідчення формування магнетара. Міжнародна група вчених проаналізувала дані космічного гамма-телескопа Fermi за 16 років. Вони шукали ознаки спалахів гіпернових — дуже рідкісного типу вибухів, у 10-100 разів потужніших за звичайні наднові, якими закінчують життя масивні зорі. Із кількох кандидатів найбільш цікавим виявився спалах SN 2017egm. У верхній панелі видно, що він сяє яскравіше за свою галактику NGC 3191.Дослідники вважають, що в цьому випадку після колапсу зорі утворився магнетар — рідкісного типу нейтронна зоря з надпотужним магнітним полем, яка обертається сотні разів на секунду. Моделі показують, що потоки частинок і гамма-променів від такого об’єкта взаємодіють із викинутою речовиною наднової, поступово перетворюючи частину енергії на видиме світло.Цікаво, що гамма-випромінювання спостерігалося з відчутною затримкою — через 43 - 155 днів після виявлення гіпернової в оптичному діапазоні. Вчені пояснюють це щільною хмарою високоенергетичних частинок навколо магнетара, де постійно народжуються та поглинаються гамма-фотони. І тільки через кілька місяців це випромінювання має змогу покинути околиці магнетара. Всесвіт у кишені | FB | Twitter (X)
Несподіванка марсіанської атмосфери: космічний апарат MAVEN виявив так званий ефект Цвана—Вольфа, який раніше спостерігався лише в магнітосферах деяких планет. Відповідна стаття в Nature Communications вийшла вчора.🌍 Ефект Цвана—Вольфа (Zwan–Wolf effect) був відкритий для Землі приблизно 50 років тому. Він полягає в тому, що заряджені частинки "витискаються" вздовж магнітних структур та перерозподіляються у просторі. Тому, наприклад, частинки сонячного вітру огинають планету. Вважається, що ефект може працювати для будь-якої планети з достатньо сильним дипольним магнітним полем.У Марса немає такого глобального магнітного поля як у Землі. Однак, сонячний вітер спричиняє електричні струми в іоносфері Червоної планети, що призводить до появи індукованої магнітосфери. ☀️ У грудні 2023 р. космічний апарат MAVEN спостерігав з марсіанської орбіти наслідки потужної сонячної бурі, що призвела до помітного збурення індукованої магнітосфери Марса. Дані свідчать про ефект Цвана-Вольфа глибоко в атмосфері Марса — нижче 200 км від поверхні — де є значна кількість заряджених частинок. І це дивно: його ніколи не спостерігали в атмосферах планет — лише в магнітосферах.Автори дослідження припускають, що цей процес відбувається постійно, але зазвичай він надто слабкий для виявлення наявними приладами.Всесвіт у кишені | FB | Twitter (X)
☄️ Одна комета — з різних ракурсів одночасно! 🛰Рідко яка комета в історії привернула аж настільки багато уваги. Ще більша рідкість — одночасні спостереження комети з двох майже діаметрально протилежних напрямків. Саме такою стала міжзоряна комета 3I/ATLAS.Команди місій JUICE (ESA) та Europa Clipper (NASA) у листопаді 2025 р. неофіційно скоординували зусилля, аби синхронно дослідити обидві півкулі 3I/ATLAS. Вона тоді як раз проходила між двома апаратами. Europa Clipper бачив нічну сторону комети, і фіксував більшу кількість розсіяного пилу. А JUICE у той же час спостерігав випромінювання газу, дивлячись на комету з освітленого Сонцем боку. Вчені виявили значно більшу кількість вуглецю, ніж очікували спочатку, а також зафіксували водень та кисень. Зокрема — за допомогою ультрафіолетового спектрографа на JUICE. Ці елементи розпадаються під дією сонячного випромінювання. Спостерігаючи за кометою впродовж кількох днів, вчені визначають як змінюється співвідношення різних речовин у викидах. А це, своєю чергою, допомагає зробити висновки про систему, з якої ця комета походить.Всесвіт у кишені | FB | Twitter (X)
☄️ Поки ми відволіклися на астероїд 2026 JH2, в Землю, ймовірно, влетів інший — ST26E86. Чи ні? 🤔Вчора з'явилося повідомлення про те, що астероїд ST26E86, відкритий того ж дня оглядом ZTF, йде на зіткнення із Землею. Воно мало відбутися 15 травня о 13:36:25.8 UTC над північчю Папуа - Нова Гвінея. Це ж підтвердила й International Meteor Organization. Астероїд ST26E86 — зовсім крихітка, розміром близько 1,1 м — тобто буквально вистачить двох людей, аби обійняти його навколо "екватора". Такі зазвичай повністю згорають в атмосфері видовищними болідами. Не дивно, що це тіло помітили лише за 5 годин до зіткнення. За цей час вдалося накопичити вкрай мало спостережень — лише 6, хоча й з 3 різних обсерваторій.🪐 Перша симуляція, яку опублікував Tony Dunn, показує орбіту астероїда, що перетинається з орбітою Землі. Друга (більш ілюстративна) — демонструє де орієнтовно камінчик увійшов в атмосферу планети. Але, як видно на зображенні, що показав Steven M. Tilley, через брак даних неможливо було достатньо точно визначити місце згоряння астероїда.А цієї ночі вийшов циркуляр Minor Planet Center про присвоєння астероїду постійного позначення 2026 JN4 ("посмертно"). Втім, MPC зазначають, що поки не отримали підтвердження входження 2026 JN4 в атмосферу, а тому не додають його до переліку об'єктів, що зіткнулися із Землею.Всесвіт у кишені | FB | Twitter (X)
🟠 За таких екстремальних умов ця планета взагалі не мала б існувати. Але астрономи не тільки впевнені що вона є, а й знають тепер з чого складається її атмосфера, і де ця планета сформувалася.Навколо оранжевого карлика TOI-1130 обертається так званий "гарячий юпітер" — екзопланета TOI-1130 c, розміром та масою з Юпітер. Період усього лише 8.35 доби означає, що ця планета обертається дуже близько до своєї зорі. Найчастіше, якщо в системі є така планета, то вона єдина. Однак, TOI-1130 — рідкісне виключення: всередині орбіти TOI-1130 c обертається "міні-нептун" TOI-1130 b, рік на якому триває 4 наші доби. Спостереження її атмосфери за допомогою "Джеймса Вебба" стали першим дослідженням складу "міні-нептуна" всередині орбіти "гарячого юпітера". Вони показали високий вміст водяної пари, вуглекислого газу, діоксиду сірки та невелику кількість метана. Проблема в тому, що планета з такою "важкою" атмосферою (сильно важчою за воднево-гелієву) не могла б утворитися настільки близько до зорі.Автори дослідження припускають, що обидві планети сформувалися значно далі — у холодних областях протопланетного диску, аж за сніговою лінією, де вода моментально конденсується у крижинки. З плином часу планети мігрували ближче до зорі, а атмосфера насичувалася водяною парою та вуглекислим газом, накопиченими на околицях системи.Всесвіт у кишені | FB | Twitter (X)
🌊 В атмосфері Венери виявили найбільший у Сонячній системі "гідравлічний стрибок". Насправді побачили його не зараз, а 10 років тому — за даними японського космічного апарату "Акацукі" (Akatsuki), зв'язок із яким вже втрачено. Але тільки тепер вчені змогли провести чисельне моделювання загадкової атмосферної хвилі шириною ~6000 км, що огинає планету впродовж кількох днів. Ви бачите її на знімках у вигляді межі темної зони.Венеріанській атмосфері притаманна так звана суперротація (або суперобертання): хмари обертаються у 60 разів швидше за саму планету."Гідравлічний стрибок" виникає коли рідина (або газ) різко сповільнюється, змінюючи свій рух з поверхневого та швидкого на глибокий й повільний. На Венері раптова зміна потоку в нижній області хмар поєднується зі створенням сильного висхідного потоку. Він змушує пари сірчаної кислоти підніматися вище в атмосферу, де вони конденсуються в масивний хвильовий фронт.Дослідники припускають, що "гідравлічний стрибок" є важливим механізмом у підтриманні суперротації. До того ж не виключають, що й на деяких інших планетах подібне явище теж існує, але його значно складніше зафіксувати.Всесвіт у кишені | FB | Twitter (X)
"Пісня" льоду і... пилу: в антарктичному керні, ймовірно, знайшлисліди давніх вибухів надновихУ найближчому оточенні Сонячної системи налічується півтора десятка міжзоряних хмар, що складаються з газу й пилу. Одну таку (т.з. Місцеву міжзоряну хмару) ми перетинаємо прямо зараз. Крихітна частка зоряного пилу застрягає у старому антарктичному снігу та льоду. Серед іншого, пил містить і деяку кількість матеріалу вибухів наднових.Особливо цікавим в цьому сенсі є ізотоп заліза-60 (⁶⁰Fe). В природі він утворюється виключно в результаті вибухів наднових, а період напіврозпаду сягає 2,6 млн років, тобто "рідного" ⁶⁰Fe на Землі вже давно немає. Минулі дослідження 500 кг найбільш свіжого снігу Антарктиди справді виявили цей ізотоп. Вчені припустили, що різні шари льоду можна використовувати як своєрідний літопис мандрівки Сонячної системи.🧊 В новій роботі науковці проаналізували більш глибокий 295-кілограмовий керн, "літопис" якого покриває 40–81 тис. років тому. Розтопивши лід та піддавши його спеціальній складній обробці, вони буквально підрахували кількість атомів заліза-60, і їх виявилося ще менше, ніж у минулому зразку! Наскільки мало? Орієнтовно осідає 1 атом ⁶⁰Fe на 5 см² за рік!Вчені інтерпретують свої результати так: низька швидкість надходження ⁶⁰Fe відповідає періоду, коли Сонячна система лише входила в Місцеву хмару. І отриманий проміжок часу 40-81 тис. років тому узгоджується з висновками астрономів, які припускають, що Сонячна система почала перетинати Місцеву хмару 40 124 тис. років тому.Всесвіт у кишені | FB | Twitter (X)
Коли в серці — "порожнеча"...В далекому-далекому скупченні (за ~4 млрд світлових років від нас), відомому як Abell 402, всередині його найяскравішої галактики A402-BCG є загадкова темна пляма розміром в 1 кілопарсек (~3,26 тисяч св. років). Минулі дослідження припускали, що це пилове утворення, яке не пропускає світло зір — подібно до того, що ми бачимо у NGC 1316. Однак, автори нового дослідження повністю виключають цю версію.Додаткові спостереження, проведені на "Джеймсі Веббі" не показують картину, очікувану для гігантської щільної пилової хмари. Дослідники схиляються до гіпотези браку зір — у своєрідному войді не вистачає приблизно 2 мільярдів сонячних мас! 😱З огляду на наявність джерел випромінювання іонізованого газу, астрономи припускають, що зорі були викинуті з войду парою чорних дір, сумарна маса яких сягає 60 ± 20 мільярдів (!) сонячної. Теоретично, це може бути наслідком поступового наближення цих двох чорних дір. Але порожнеча все ж таки дуже дивна 🤔Всесвіт у кишені | FB | Twitter (X)
Магнітне поле та кріовулканізм ГанімедаГанімед — супутник Юпітера — є не тільки найбільшим у Сонячній системі. Він ще й єдиний, хто генерує власне магнітне поле, а також (ймовірно) має величезний підповерхневий океан. Тривалий час вважалося, що магнітне поле Ганімеда виникає завдяки конвекції у металевому ядрі, яке сформувалося мільярди років тому. Проблема в тому, що за цей термін ядро мало б повністю охолонути і затвердіти.Однак, нова модель, обґрунтована групою американських вчених, вказує на те, що ядро Ганімеда все ще продовжує формуватися. Залізо та сульфід заліза (Fe-FeS) продовжують повільно відділятися від силікатної мантії та опускатися до центру. Fe-FeS плавиться за значно нижчих температур, ніж чисте залізо, що й підтримує динамо так довго. Тим часом, міжнародна команда вчених з Європи і США проаналізувала дані старої місії Galileo про поверхню Ганімеда. Деякі западини та потокоподібні структури, на їх думку, є свідченням кріовулканічної активності. Через них крижаний матеріал може потрапляти з підповерхневих шарів назовні. Науковці бачать ці особливості пріоритетними цілями для вивчення космічним апаратом JUICE, який зараз прямує до Юпітера вивчати його супутники. Всесвіт у кишені | FB | Twitter (X)
TGLIST.COM.UA
