Всесвіт у кишені

"Вушка" планетарної туманності NGC 6563 виявилися на тисячі (!) років старшими за саму туманність 🔭 NGC 6563 відкрили майже рівно два століття тому — у вересні 1826 року. Тепер же міжнародна група астрономів дослідила її за допомогою спектрографів MUSE на Дуже Великому Телескопі (VLT) та MES (Manchester Echelle Spectrograph) у Мексиці. Загалом ця планетарна туманність приблизно еліптична, але має характерні бічні виступи, які через форму отримали назву "вушка". І от вони й виявилися значно старшими за основну газову оболонку.🌫 Дослідники виміряли швидкості руху газу в різних частинах туманності. З'ясувалося, що основна оболонка сформувалася близько 3700 років тому, тоді як "вушка" мають кінематичний вік приблизно 7500–8800 років. Іншими словами, вони виникли задовго до того, як зоря скинула більшу частину своєї зовнішньої оболонки.На думку авторів, "вушка" могли утворитися внаслідок вузько спрямованих викидів речовини, пов'язаних із взаємодією подвійної зоряної системи. Якщо це так, то сучасний вигляд NGC 6563 є результатом не однієї події, а кількох етапів втрати маси, що відбувалися в різний час. Таким чином туманність зберегла своєрідний архів останніх тисячоліть життя зорі перед її перетворенням на білий карлик.Всесвіт у кишені | FB | Twitter (X)

☄️ Величезний кратер на Фобосі може допомогти розкрити походження цього супутника МарсаФобос (26 × 23 × 18 км) обертається навколо Марса вельми небезпечною орбітою. Майбутнє цього супутника доволі очевидне: або його розірве гравітацією планети і утвориться тимчасове кільце, або він впаде на Марс.А от минуле Фобоса досі залишається предметом суперечок. Одні дослідники вважають його захопленим астероїдом, інші — уламком, що утворився після зіткнення з Марсом великого тіла. Нове дослідження пропонує шукати відповідь у найбільш примітній деталі його поверхні — в 9-км кратері Стікні.Моделювання показало, що удар, який утворив цей кратер, міг залишити під ним область ущільненої речовини. Така прихована структура повинна впливати на гравітаційне поле Фобоса, а також на особливості його обертання. Якщо ці ефекти вдасться виміряти, вони допоможуть відновити внутрішню будову супутника й перевірити різні сценарії його походження.🛰 Особливі надії в цьому сенсі покладають на японську місію MMX (Martian Moons Exploration), яка має вирушити до Фобоса наприкінці 2026 року та доставити зразки на Землю. Разом із детальними вимірюваннями гравітаційного поля вони можуть нарешті допомогти з'ясувати, чи є Фобос захопленим астероїдом, чи являє собою залишок давньої катастрофи.📹 High Resolution Stereo Camera (HRSC) on ESA's Mars ExpressВсесвіт у кишені | FB | Twitter (X)

В нашій регулярній рубриці «Сузір’я місяця» — надзвичайно багатий цікавинками Змієносець. Сузір'я Змієносця (лат. Ophiuchus) виділялося ще у ІІ ст., тобто є одним із найдавніших. Більша частина сузір'я лежить у південній півкулі небесної сфери, але в наших широтах воно повністю піднімається над горизонтом, та як раз в ці дні опівночі буде найвище. З астрономічної точки зору, Змієносець можна розглядати як 13-те зодіакальне сузір'я, оскільки через нього проходить екліптика.Змієносець вважається уособленням Асклепія (або Ескулапа) — персонажа давньогрецької міфології, настільки майстерного в медицині, що він міг навіть воскресати мертвих. За різними легендами, цілительству він навчився або у змія, або у кентавра Хірона. Однак, ця майстерність привернула увагу богів. Перш за все — Аїда, бога підземного світу, який побоювався, що Асклепій порушить баланс між життям і смертю. Саме за акт воскресіння Зевс вразив Асклепія блискавкою та помістив його поміж зір. ✨ Цікаві зорі ЗмієносцяЗоря Барнарда - одна з найближчих до нас зір (за 5,96 св. р.), одна з найшвидших на небі; у неї відомо 4 планети.Ро Змієносця (ρ Oph) - система 6 гравітаційно пов'язаних зір.RS Змієносця (RS Oph) - рідкісна повторна нова, що востаннє спалахувала у 2021 р. і була видима неозброєним оком (на межі сприйняття).Дзета Змієносця (ζ Oph) - гаряча зоря в 20 разів масивніша за Сонце, швидкий рух якої супроводжується потужною ударною хвилею.🌌 Цікаві об'єкти ЗмієносцяЗмієносець частково охоплює Чумацький Шлях, тож не дивно що тут є купа цікавих об'єктів. Зокрема — багато кулястих скупчень: M10, M12, M14, M107, M9, M19, M62.Залишок наднової SN 1604, відомої як Наднова Кеплера.Туманність Бока (Barnard 68) - знаменита щільна темна газо-пилова хмара, що виглядає як дірка в космосі. Туманність Космічний Кажан (Cosmic Bat Nebula, LDN 43) - темна область зореутворення, підсвічена зсередини молодими зорями.Галактика Морська Зірка (NGC 6240) - пізня стадія злиття трьох галактик.Комплекс молекулярних хмар ρ Змієносця - газо-пилова туманність навколо зорі ρ Oph.Туманність Темний Кінь (Dark Horse Nebula) - комплекс темних туманностей в структурі Чумацького Шляху (на останньому фото ліворуч).Туманність Дзета Змієносця - величезна воднева туманність навколо відповідної зорі (на останньому фото - червона)💫 Змієносець та його історія нерозривно пов'язані з унікальним сузір'ям Змії. Про нього розповімо наступного місяця. #constellation_of_the_monthВсесвіт у кишені | FB | Twitter (X)

🪨 NASA розкриває нові деталі про астероїд Donaldjohanson, який минулого року відвідав космічний апарат Lucy.Схожий на стручок арахісу, астероїд 52246 Donaldjohanson набув нинішньої форми в результаті зіткнення і злиття двох фрагментів 155 мільйонів років тому. Згідно з опублікованим вчора дослідженням, дані Lucy виявляють напрочуд складне обертання цього астероїда — він схожий на дзигу, що хитається. Повний оберт навколо своєї короткої осі він здійснює за 10,5 днів, але додатково коливається навколо поздовжньої осі кожні 26,5 днів.Вчені припускають, що колись Donaldjohanson обертався принаймні вдесятеро швидше, а до нинішньої швидкості сповільнився впродовж останніх 20–60 млн років. Апарат Lucy зафіксував також на поверхні сліди багатих на залізо глинистих порід. Вони, ймовірно, утворилися в далекому минулому, за тимчасової присутності води.🛰 Наступна зустріч Lucy буде з астероїдом 3548 Eurybates (Еврібат), вона призначена на 12 серпня 2027 р. Це один із низки цільових об'єктів місії — троянських астероїдів Юпітера.Всесвіт у кишені | FB | Twitter (X)

💫 CoRoT-2 b — екзопланета, що порушує закони фізики та змушує вчених чухати потилиціCoRoT-2 b відноситься до класу "гарячих юпітерів" — великих масивних екзопланет, що обертаються дуже близько до своїх зір, зазвичай із періодом у кілька діб. Така планета завжди "припливно заблокована": її обертання навколо власної осі синхронізоване з рухом орбітою — орієнтована до зорі однією стороною. Це також зумовлює екстремально високі температури на денному боці планети.Вважається, що усі гарячі юпітери синхронізовані подібним чином, хоча їх вихрові атмосфери розмивають границю між гарячим та холодним боком планети. А найбільш розпечена "пляма" виявляється дещо зсунутою у бік орбітального руху.🔭 Однак, дані, отримані за допомогою Дуже Великого Телескопа (VLT) свідчать про те, що CoRoT-2 b дуже відрізняється від інших планет свого класу. Її найбільш гаряча область зміщена у протилежний бік відносно очікуваного положення. Розглянувши низку різних гіпотез, вчені дійшли вельми дивного висновку: обертання навколо власної осі у випадку CoRoT-2 b не синхронизовано з орбітальним! Доба на планеті триває приблизно 3 дні, а рік ~1,5 дні. Чому ця екзопланета виявляється настільки унікальною — вчені поки що не знають.🌅 Дослідження, ілюстрація та анімація: Keith Miller (Caltech/IPAC - SELab)#aas248Всесвіт у кишені | FB | Twitter (X)

😲 Знайдено третю галактику без темної матерії! 🔥 Вона є частиною лінійної структури, яка могла утворитися внаслідок потужного зіткнення галактик. Це призвело до відділення звичайної матерії від темної — рідкісного процесу, який раніше не спостерігався. 🌌 Наразі вважається, що майже кожна галактика оточена доволі масивним гало темної матерії. Однак, обсерваторія Кека допомогла виявити, що в галактиці DF9 темна матерія відсутня. Розташоване це диво неподалік від DF2 та DF4 — пари раніше виявлених галактик, в яких темної матерії або дуже мало, або зовсім немає.Відкриття DF9, на думку авторів дослідження, підтверджує, що усі три галактики — DF2, DF4 та DF9 — утворилися одночасно, в результаті однієї катастрофічної події. Потужне зіткнення вирвало газ із оточуючої темної матерії, що зумовило формування карликових галактик цілком і повністю представлених звичайною матерією. Виключно висока точність вимірювань дозволила за динамікою зір визначити масу галактики — 100 млн мас Сонця. А це цілком відповідає кількості видимої матерії в ній.Всесвіт у кишені | FB | Twitter (X)

Майже 1900 годин сумарної експозиції 🤯🤯🤯Цілий рік на різноманітному обладнанні накопичував фотончики творчий колектив з 28 астрофотографів. І загалом вийшло трохи більше 1873 годин на абсолютно фантастичне фото, що охоплює 4.39° × 2.90°.Основних "діючих осіб" у цьому полі зору три: • величезна червона (воднева) туманність Sh2-129 більше відома як "Кажан в Польоті" (Flying Bat);• блакитна протяжна туманність, яку видно на тлі Кажана — добре впізнаваний "Гігантський Кальмар" (Giant Squid), або Ou4 — біполярний викид, ймовірно, пов'язаний із потрійною зорею HR 8119 прямо в середині туманності;• темне волокно у верхній лівій частині кадру дістало назву "Морський Коник" (Seahorse або Barnard 150) за певну зовнішню схожість. Насправді є у полі зору ще компактне джерело інфрачервоного випромінювання IRAS 21034+5941. Скоріш за все, це планетарна туманність, але за такого масштабу її складно відрізнити від зорі.Вся ця краса, суто з географічної точки зору, нам доступна, бо знаходиться в Цефеї. Але... 1800+ годин зйомки...Всесвіт у кишені | FB | Twitter (X)

📡 Радіотелескоп ALMA вперше напряму виявив "паливо", з якого утворювалися зорі юного ВсесвітуЯскраві зорі далеких галактик та гарячий газ в їх центрах побачити відносно легко. А от зафіксувати холодний нейтральний газ, з якого формуються зорі — значно складніша задача. За допомогою радіотелескопа ALMA, астрономизареєстрували випромінювання нейтрального кисню [OI] (прямого індикатора запасів нейтрального газу) в чотирьох галактиках, які ми бачимо такими, якими вони були лише через 700–800 млн років після Великого Вибуху. Одна з них — A1689-zD1, що на зображенні вище.Зібрані дані показали, що ці молоді галактики вже тоді містили дуже щільні резервуари газу — подібні до тих, що спостерігаються у сучасних галактиках із вибуховим зореутворенням. Це свідчить про те, що перші галактики були компактними й надзвичайно ефективними "фабриками зір". Автори дослідження сподіваються, що надалі поєднання даних ALMA та "Джеймса Вебба" допоможе простежити, як із таких ранніх систем врешті виникли галактики на кшталт нашого Чумацького Шляху.Всесвіт у кишені | FB | Twitter (X)

☄️ Ні, це не дефект зображення. Ця горизонтальна лінія — реальна фізична структура, що супроводжує комету 10P/Tempel.Зеленувата кома комети (протяжна газова атмосфера, що оточує ядро під час наближення до Сонця) — цілком звична. А от тонка смужка є значно більш загадковою.Комета 10P/Tempel має зараз блиск лише +11m, але наближається до перигелію, тож у спільнотах професіоналів та аматорів, що відстежують комети, їй приділяють все більше уваги. 📷 На глибокому фото, яке 10 червня отримали Gerald Rhemann та Michael Jäger за допомогою 30-сантиметрового астрографа, загадкову смугу видно найкраще. Власне, виділяється вона й на знімках за 8-9 червня. Один із дослідників, Teerasak Thaluang, припускає, що тонка смуга являє собою пиловий слід. Він представлений зокрема відносно великими пиловими зернами, що покинули комету впродовж минулих наближень до Сонця. 💫 10P/Tempel відноситься до комет сімейства Юпітера, має період 5,37 р., та обертається навколо Сонця під малим кутом до орбіти Землі. На початку серпня комета перетне площину екліптики, тож зараз ми площину її орбіти бачимо майже з ребра. 2 серпня комета пройде перигелій, а 3 — найближче до Землі. Невдовзі після цього вона опиниться у протистоянні, коли за оптимістичними оцінками блиск може сягнути +7,8m. Цілком можливо, що тонка смуга це дійсно розсіяні вздовж орбіти порошинки комети і, ймовірно, тут ми бачимо ефект зворотного розсіювання. Всесвіт у кишені | FB | Twitter (X)

☄️ Метеорит, знайдений в Сахарі, ймовірно, є фрагментом загубленої планети ранньої Сонячної системиУ 2019 році в пустелі Сахара знайшли метеорит, що отримав позначення NWA 12774. Він відноситься до одного з найбільш рідкісних типів кам'янистих метеоритів — ангритів (angrite). Із більше ніж 80000 знайдених метеоритів лише 68 відносять до цього типу. Ангрити відносять до найдавніших вулканічних порід Сонячної системи, що утворилися ~4,56 млрд років тому.Раніше вважалося, що такі метеорити походять від невеликого астероїда діаметром лише кілька сотень кілометрів (точне походження залишалося невідомим). Але новий аналіз його мінералів показав зовсім іншу картину.Дослідники вивчили кристали клінопіроксену (clinopyroxene) в метеориті та з’ясували, що вони сформувалися під тиском приблизно 17,5 кілобар — у десятки разів більшим, ніж тиск на дні Маріанської западини 🤯 Такі умови неможливо отримати всередині маленького астероїда. Розрахунки показали, що батьківське тіло ангритів мало щонайменше розмір Місяця, а можливо, було порівнянним із Марсом.Цей протопланетний світ існував у перші мільйони років життя Сонячної системи, але не пережив її бурхливої молодості. Ймовірно, він був зруйнований гігантським зіткненням, а його уламки розлетілися космосом. Один із них через 4,5 мільярда років упав у Сахарі й дозволив нам зазирнути в епоху, коли Земля та інші планети ще тільки формувалися.Всесвіт у кишені | FB | Twitter (X)