"Надмасивні" білі карлики: сильне магнітне поле може дозволити зоряному залишку вилізти за межу Чандрасекара 🤯

Білі карлики — надзвичайно щільні залишки зір, що колись були схожими на Сонце. Зазвичай маса білих карликів не перевищує ~1,38-1,44 сонячні, але за умови швидкого обертання це значення може дещо збільшитися.

Комп'ютерне моделювання еволюції зорі сонячної маси, проведене в рамках нещодавно опублікованого дослідження, враховує внутрішнє магнітне поле зорі та подальше охолодження білого карлика. Потім в модель додали зоряного компаньйона, з якого білий карлик перетягує речовину. У міру накопичення газу сусіда білий карлик стискається, а магнітне поле посилюється. За певних умов воно забезпечує додатковий "спротив" гравітації, дозволяючи об’єкту залишатися стабільним навіть при досягненні 2,4 сонячних мас.

💥 А що як білий карлик все ж перевищить теоретичну межу маси? Іноді він перетягує забагато речовини зі свого зоряного компаньйона. "Переїдання" призводить до вибуху наднової типу Ia. Ці наднові використовуються як "стандартні свічки

" для визначення відстаней до далеких галактик, що допомагає у дослідженні розширення Всесвіту.

🌀 Втім, "стандартні свічки" насправді є не такими вже й стандартними. Наразі виділяють декілька підтипів наднових типу Ia, тож до деяких доводиться застосовувати корекції для стандартизації. А спостереження надзвичайно яскравих наднових Ia (як-от SN 2003fg) натякають на те, що відповідні білі карлики сягали 2,8 мас Сонця.

🌌 ESO/L. Calçada.

Всесвіт у кишені | FB | Twitter (X)