Холодне літо 23-го: Як погода допомагає українській економіці?Поки Євросоюз потерпає від аномальної спеки, українці радіють низьким як для літа температурам. У цьому є позитив і для держави. Детальніше про нього за посиланням, і коротко туто:1. В Україні літо 2023 року можна назвати чи не найхолоднішим за роки незалежності, і це добре. Якщо після 2010 року середня температура у червні-липні коливалася в діапазоні 24-27 градусів, то цьогоріч цей показник становить 25-26 градусів. Розрив може здатися невеликим, проте кожен градус важливий навіть для стабільної енергосистеми.2. Зазвичай навесні та влітку Україна генерує більше електроенергії, ніж споживає. Проте через ремонти на АЕС почалися розмови про дефіцит електроенергії. Нижча від звичної добова температура означає, що споживачі менше користуються кондиціонерами, а це зменшує навантаження на енергосистему.3. Як зазначають у ДТЕК, у Києві кожні додаткові пʼять градусів тепла вимагають генерації додаткових 90-130 мВт. Нижча температура дозволяє обходитися без імпорту електрики і навіть експортувати її в непікові години. А отже – заробляти.4. Аномальна спека може грати проти економік так само, як і жорсткі морози. Опубліковане в науковому журналі Nature Communications дослідження показало, що за останнє десятиліття теплові хвилі забирали в європейських країн в середньому 0,3-0,5% ВВП. В окремих випадках мова йшла навіть про 1%.5. Учені припускають, що до 2060 року шкода для економік країн ЄС буде вп’ятеро більша, адже це впливає на фізичний стан тих, хто працює на вулиці.
Порожній “Львівський арсенал”. Як ЗСУ за 1,5 мільярда не отримали жодної міни?Розповіли про ганебну історію контракту на 1,5 млрд гривень, за яким ЗСУ мали б отримати велику партію вкрай потрібних мінометних пострілів 120 мм і 82 мм, але щось пішло не так.Всі деталі у тексті, а тут ключові тези: 1. У листопаді 2022 року Міноборони уклало контракт із фірмою "Львівський арсенал" на поставку великої партії мінометних пострілів 120 мм і 82 мм. Сума угоди становить майже 1 млрд 400 млн грн, або – за офіційним курсом того часу – майже $38 млн. Від МОУ угоду підписав т.в.о. директора департаменту військово-технічної політики Олександр Лієв. 2. За даними УП, "Львівський арсенал" повідомив, що має експортну ліцензію в одній із країн ЄС, а незадовго до того компанія була внесена Кабміном в офіційний перелік так званих спецімпортерів зброї. Тож за кілька днів після підписання договору міністр Резніков дав добро на здійснення передоплати за контрактом – майже 100% суми угоди.3. Поставки мали розпочатись уже в грудні 2022 року, а повністю завершитись до кінця лютого 2023-го. От тільки жодної міни Міноборони досі не отримало. Виявилось, що "ЛА" мав експортну ліцензію від фірми-постачальника з однієї країни ЄС, але самі міни лежали на складах у третій країні. Але ні "Арсенал", ні його контрагент не отримали експортних ліцензій у цієї третьої країни до того, як взяти гроші Міноборони.4. Чому Міноборони дало гроші фірмі без ліцензій? Перша відповідь, яка напрошується – корупційна складова. Особливо, якщо придивитись до ціни поставки. На той момент українські компанії контрактували міни за ціною на 40-50% нижчою, ніж у контракті "Львівського арсеналу". І то міни 1-ї категорії – одразу з заводу, а не міни до 2021 року випуску зі складів, як у контракті "ЛА". 5. Підписант угоди Олександр Лієв пояснив, що "ЛА" надав експортні ліцензії з країни постачальника, але не з країни виробника. У МОУ переконують, що вони не можуть перевіряти всі компанії: якщо вони отримали через Кабмін дозвіл на імпорт озброєнь, це означає, що з ними можна працювати.6. Пізніше представники МОУ добились арешту грошей на рахунках "Арсеналу". Фірма переказала своєму європейському контрагенту лише частину грошей, тож майже мільярд гривень досі залишається в Україні та заблокований на рахунках.7. Як стало відомо УП, "Львівський арсенал" нещодавно повідомив, що нарешті отримав експортні ліцензії і почне поставки за своїм контрактом. Тепер незрозуміло, як знімати арешт з рахунків і давати добро на виведення грошей, адже довіри до фірми залишилось небагато.
У країні війна, а влада робить ремонти. Чи можна витратити ці гроші на армію?Чи виправдані ремонти та реконструкції під час війни і чи можливо використати ці кошти для боротьби з агресором. Відповідає «Економічна правда»: 1. Після 24 лютого 2022 року Україна стала вкрай залежною від зовнішнього фінансування. Інколи рівень цієї залежності складно уявити: з початку 2023 року до держбюджету надійшли $23,6 млрд грантів та кредитів від партнерів, передусім ЄС та США. Ці кошти надаються з однією умовою: Україна не може витрачати їх на військові потреби.2. Загальні держвидатки на оборону, які не можна фінансувати коштами партнерів, за шість місяців 2023 року становили 1,14 трлн грн. При цьому надходження з усіх внутрішніх джерел за цей період становили лише 986 млрд грн. Різницю (близько 150 млрд грн) було профінансовано "креативним способом".3. Якщо коротко, то на рахунках у Держказначействі зберігаються кошти не лише держбюджету, а й кошти місцевих органів влади, держпідприємств, бюджетних установ та організацій. Саме їх уряд у ручному режимі перерозподіляє на потреби оборони.4. Для невійськових видатків працює інша система, оскільки їх країна фінансує коштами партнерів. Відповідно, навіть якщо держава відмовиться від невійськових видатків, то зекономлені кошти все одно не зможе використати для підтримки армії.5. Ситуація з використанням коштів місцевих бюджетів на потреби оборони менш категорична. Ба більше, багато місцевих бюджетів отримали додаткові надходження саме завдяки війні. Основним джерелом їх надходжень є податок на доходи фізосіб, 64% якого залишаються на місцях. 21% доходів місцевих бюджетів за 2022 рік (83,6 млрд грн) припав на ПДФО із зарплат військовослужбовців.6. Чи можуть місцеві бюджети використати свій ресурс для фінансування потреб оборони? Один зі способів – реверсна дотація та інші міжбюджетні трансферти, які йдуть від місцевих бюджетів до державного. Крім того, місцеві бюджети можуть переказувати кошти на утримання деяких держструктур, наприклад, військових частин.7. За даними співрозмовників ЕП у Верховній Раді, депутати обговорюють ініціативи, які можуть забрати з місцевих бюджетів до держбюджету податки з доходів військовослужбовців. Однак експерти відзначають, що таке рішення згорне реформу децентралізації.
Як Україна знову опинилася в морській блокаді та чим це загрожує?Чи представляє велику загрозу для експорту України вихід Росії з угоди та як продовжувати возити зерно морем без неї? Розповідаємо: 1. Попри те, що після заяви росіян ціни на зернові у світі зросли на 3-4%, вже за декілька годин вони повернулися до своїх відносно стабільних значень. Річ у тім, що за останні півтора року Росія працювала над тим, аби відібрати ключові українські ринки.2. В Україні вже розпочалися жнива, у ході яких зібрали понад 2 млн тонн зернових. Разом із тим, кампанія розпочалася і в ЄС, тож західні порти будуть завантажені своїм власним зерном, з дуже обмеженими можливостями для експорту українського. Не дивно, що Росіявирішила вийти із "зернової угоди" саме зараз.3. Проте нинішня ситуація в Україні відрізняється від торішньої. По-перше, врожаї минулого сезону були значно меншими за рекордні 2021 року. Відповідно, зараз на ринку залишається всього 9 млн тонн перехідних залишків зерна, недоекспортованих минулого сезону. Місця для них достатньо.4. По-друге, потужності залізниці, автотранспорту та дунайських портів за рік суттєво зросли. Якщо у 2022 році всіма трьома шляхами щомісяця вдавалося вивозити лише 2 млн тонн збіжжя, то зараз лише суходіл та Дунай може забезпечити експорт близько 5 млн тонн.5. Відтак опитані ЕП експерти сходяться на тому, що катастрофи з припиненням дії "зернової угоди" не станеться. Проте море залишається критично важливим для роботи вітчизняного ринку через велику обсягоспроможність та низьку логістичну вартість.6. Головна проблема полягає в тому, що судно не зайде в українські порти без страхування. Дотепер зернова угода була єдиним міжнародним документом, який містив бодай якісь гарантії безпеки суден. Морське судноплавство без гарантій Росії може бути реалістичним варіантом, якщо ЗСУ, а також Туреччина, Болгарія та Румунія зможуть забезпечити його безпеку.7. У подальшій роботі українських портів чимало залежить саме від Туреччини, адже вона є членом НАТО, а також одним з найбільших бенефіціарів роботи "зернової ініціативи": країна отримує портові збори від проходження суден через Босфор, а також протягом останнього року спрямовувала чималу частку свого флоту в українські морські порти.
Зелене світло Швеції, жовте – Україні: Саміт НАТО готує історичні рішення для вступу нових членів. Що про це відомо станом на зараз?Саміт НАТО у Вільнюсі вже став історичним через примирення Швеції та Туреччини. Є підстави чекати добрих новин і щодо приєднання України до Альянсу. Детальніше про це у статті ЄП, а тут ключові тези: 1. Остання спроба домовитися про Україну на рівні дипломатів зазнала поразки – і для Києва це є доброю новиною. Тепер узгоджувати "українську формулу" у рішенні саміту НАТО доведеться на рівні лідерів. І є дуже висока імовірність, що Байден дасть згоду на рішення, в якому буде йтися про певний формат запрошення України до НАТО.2. У понеділок український міністр закордонних справ Дмитро Кулеба написав твіт, що видавався сенсацією: він заявив, що Альянс досяг внутрішньої згоди і погодився скасувати для України етап ПДЧ. Йдеться про те, щоби змінити для України процедуру вступу в Альянс і дозволити її швидке приєднання – за сценарієм Фінляндії та Швеції.3. Твіт Кулеби був і правдивим, і оманливим одночасно. Альянс справді погодився на те, що Україна вступатиме до НАТО без ПДЧ. Однак, з кількох джерел в Україні та у державах Альянсу "ЄП" знає, що держави НАТО дали згоду на це ще місяць тому, після обговорення цієї ідеї на спецзустрічі глав МЗС Альянсу в Осло.4. Відтоді домовленість тримали в секреті. Всі розуміли, що на саміті НАТО зобов’язана бути якась "перемога" для України, яку лідери оголосять як свій здобуток, як домовленість саміту. 5. Кулеба зламав ці плани. Однак його дії не були помилкою або "самодіяльністю". Дуже схоже, що твіт українського міністра запустив сплановану та узгоджену за участю держав-друзів України кампанію з підвищення ставок. Так, ПДЧ вже не на столі. Тепер саміт має зробити ще один, наступний крок на шляху України до членства.6. Усі співрозмовники, з якими говорила ЄП, впевнені, що проблемою Байдена є брак аргументів. Запрошення України до членства справді практично не має ризиків (аргумент США про ескалацію вже давно не працює). Тому шанси переконати його є – тим більше що на боці України практично уся Європа.7. Це, звісно, ще не гарантує успіху, бо в США завжди є свої козирі; до того ж Байден має достатню вагу, щоби сказати "ні" просто з принципу. Але за минулу добу ми все ж стали трохи ближчими до дуже позитивного для України рішення саміту.
Щит для Європи: чому ініціатива спільної системи ППО розколола союзників?ЄП розповідає про німецьку ініціативу європейської системи ППО "Небесний щит" (Sky Shield) та про те, чому досвід створення Sky Shield буде корисним для України, і навпаки. Коротко переповідаємо: 1. У жовтні минулого року представники 15 країн підписали декларацію про намір створити "Європейську ініціативу "Небесний щит", яка, за повідомленням НАТО, "має на меті створити європейську систему ППО та ПРО шляхом спільної закупівлі європейськими державами відповідного обладнання".2. Наразі до "Небесного щита" приєдналися загалом 17 держав – усі вони є членами НАТО. Проте про наміри долучитись уже заявили нейтральні Австрія та Швейцарія.3. Німеччина пропонує купувати власні системи малої дальності IRIS-T. Для систем середньої дальності пропонуються американські Patriot. Засоби дальньої дії пропонується закрити ізраїльсько-американськими системами Arrow 3. 4. Уже від самого початку Німеччина з "Небесним щитом" увійшла в конфлікт інтересів з Францією. Французька сторона робить наголос на інвестуванні в європейські оборонні проєкти – це дорожче й вимагає значно більше часу. Натомість Німеччина просуває придбання систем саме американського виробництва – просто тому, що це потрібно зараз, і це дешевше.5. Зі схожих міркувань у "Небесному щиті" не бере участі й Італія, яка разом із Францією виробляє SAMP/T, нині працює над його модернізацією і теж поділяє бажання менше покладатись на американські технології.6. До очолюваної Німеччиною ініціативи не долучилась Польща. Це можна пояснити досить глибокими політичними розбіжностями Берліна й Варшави, надто загостреними в останні місяці (що, однак, не завадило Польщі прийняти німецькі Patriot). Адже Варшава, на відміну від Парижа, проблем з американськими системами й озброєнням не має. Крім того, вона воліє розбудовувати систему ППО через двосторонні домовленості з тими-таки США, а також Великою Британією.
Чи були мости на Чонгар заміновані? Розповідає Іван Сестриватовський, який у фатальну ніч на 24 лютого мав підірвати мостиУ розмові з УП чоловік пригадує, чи був Чонгар замінований, що відбувалось там у перші години великої війни, як він залишився сам, щоб підірвати мости, і чому цього не сталось. А також про довгий рік полону і повернення в Україну. Читайте та дивіться, а найголовніше тут: Про те, чи був замінований Чонгар: По-особливому укріплення на Чонгарі не готували. Але там все було заміновано заздалегідь, ще з 2014 року. Усі мости були заміновані. Перед повномасштабною війною ці мінування перевіряли. Я можу помилятись, але це було десь за тижні півтора-два. Розмінувань ніяких не було. Про те, як почалась велика війна на Чонгарі: Усе почалось мінометним обстрілом з боку Криму близько 4:30 ночі. Наказ підривати мости мені мав віддати безпосередній командир позиції, а він мав отримати наказ вищого керівництва. (...) Зв'язку вже не було, радіостанції не працювали. Командир займався особовим складом, бігав по позиціях. Уже рвались міни, було дуже гучно – не докричишся ні до кого. Тому діяв я фактично вже сам і рішення про підрив ухвалював особисто. Про те, чи підривали мости на Чонгарі: Коли пройшло хвилин, може, 10 після початку обстрілу, я вирішив підривати мости. Я намагався здійснити підрив, але вибуху не сталось. Намагався перепідключити, перепровірити дроти: може, якась помилка сталася, неправильно щось підключили. Підключив заново, знову спробував. Рази три це зробив – вибуху не відбулося.Про те, чому вибухівка не спрацювала: Я не сапер, але тут варіанти два. Або була висаджена диверсійна група, або дроти підриву були пошкоджені мінометним обстрілом. Про Чонгар в історії війни: Коли дізнався, що історію з мостами на Чонгарі обговорює вся Україна, був вражений. Як так сталося, що ніхто не знає, як було насправді, і когось звинувачують? Я особисто вважаю, що якби мости й були підірвані, це не зупинило би наступ. Лише затримало би, але ненадовго – на годину-півтори. Вони би просто кинули понтони. Вони ж готувалися до цієї війни.Про слідство: Офіційне слідство досі на мене не виходило. Військові керівники зі мною теж ще не спілкувались про цю історію. Може, просто бо я поки був на реабілітації, проходив лікарську комісію. Мій безпосередній командир з Чонгару загинув. Серед інших свідків тих подій – один точно живий, матрос.
Вони чекали Україну. Історія фабрикації справи та вбивства двох підлітків у окупованому РФ БердянськуРозповідаємо історію двох підлітків з Бердянську, яких вбили росіяни. Радимо прочитати публікацію, але тут зібравли все важливе: 1. У грудні минулого року на відео "слідчого експерименту" російських спецслужб Тігран та Микита, вочевидь під тиском, зізнаються у "скоєнні диверсії" і розповідають, як "повалили стовп на місцеву залізничну колію", щоб перешкодити збройним силам Росії. 2. На думку окупаційних слідчих, дії хлопців могли призвести до "затримки залізничного транспорту і не дозволили б підрозділам Збройних сил РФ отримати матеріально-технічну базу, необхідну для виконання завдань у рамках СВО". Однак, після окупації міста цей залізничний шлях і так не працював. 3. Навесні 2023 року слідчі приїхали з обшуками до будинку дядька Тіграна Юрія Петренка, який воює в ЗСУ з 2015 року. Там вони виявили Тіграна, а також "предмети із символікою екстремістських організацій, записи із пропагандою неонацизму, військову атрибутику ЗСУ". В матеріалах також вказано, що хлопці є військовозобов'язаними.4. Мама Тіграна Оксана каже, що хлопцям сказали зняти на камеру зізнання, і тоді їх відпустять. Вони зняли, але згодом окупанти сказали: "Він невиїзний, тому що на ньому стаття "диверсія" і є відеозапис, де вони в цьому зізнались".5. У матеріалах справи Микита провину не визнав і зазначив у свідченнях, що вони повалили стовп задля викрадення цінного металу, а також "аби покрасуватися один перед одним". Його, за словами місцевих, не тримали в полоні і не катували. Найбільшого тиску зазнав Тігран, який, відповідно до обвинувального акту окупантів, "визнав провину у повному обсязі".6. Представники ФСБ вперше забирали Тіграна на допит ще у вересні минулого року. Сусідка Тіграна пригадує, що тоді приїхало чоловік 40, Тіграна протримали днів п'ять і відпустили. Лише з часом він розповів, що його з мішком на голові вивозили на "розстріл", били і катували струмом".7. Ввечері 23 червня до будинку Тіграна приїхали російські правоохоронці, але тоді хлопці встигли сховатися. Наступного дня окупанти повернулись і мали розмову з хлопцями. Тігран розповів матері, що слідчий вимагав від нього підписати якісь документи, а він відмовився.8. За словами місцевих мешканців окупованого Бердянська, після вбивства хлопців у будинку їхніх родичів проводили неодноразові обшуки і встановили прослушку.
Історія твориться у Вільнюсі. Чому саміт НАТО буде визначальним і для України, і для Байдена?«Європейська правда» написала Editorial про те, чому США мають підтримати запрошення України в НАТО вже зараз. Кілька ключових тез: 1. На саміті у Вільнюсі усі члени НАТО готові проголосувати за політичне запрошення України до Альянсу, якщо свій голос дають також США. Це момент для політичного лідерства, якому ніхто не опонуватиме і для рішення, яке не несе загроз.2. Адже запрошення – це лише перший символічний крок процесу вступу, який не активує статтю 5 Договору НАТО про спільну оборону. Цей крок жодним чином не "втягує" НАТО у війну. Але він зробить незворотним рух України до Альянсу.3. Президент Франції Макрон перетворився на лобіста запрошення України вже у Вільнюсі. Понад 20 країн підписали письмові заяви про підтримку руху України до членства. Немає лише одного: підтримки Байдена. Саме його лідерства бракує для досягнення консенсусу в НАТО. 4. Але у президента США ще є 7 днів, щоби зрозуміти, що саме зараз формується його місце в історії. Не менш важливо, це рішення здатне вплинути також на результати виборів-2024 у США. Для членів численних української, польської, балтійських тощо діаспор у США членство України в НАТО – вирішальне питання. 5. У США є думка відкласти запрошення України на саміт 2024 року у Вашингтоні – мовляв, у рік виборів це спрацює краще. Не вийде. Цього разу додаткова (і невизначено довга) пауза дасть Росії сигнал, що вона має вето на вступ України в НАТО. Визначивши, що запрошення України до НАТО має умову – певний рівень безпеки – Альянс дасть Росії сигнал, що та має зберігати небезпеку вище цього рівня.6. Якщо визначити, що Україна отримає запрошення до НАТО після виконання певних умов – Росія зробить все, щоби ці умови не настали, або їхня оцінка з боку окремих гравців у НАТО ніколи не була позитивною. Так працюватиме російське гібридне вето, якщо його не зупинити зараз.
Не Чорнобиль і не Фукусіма. Чи готова Росія до теракту на Запорізькій АЕС і що про це треба знати?Що змінилося на ЗАЕС за останній місяць, чи можуть росіяни підірвати реактор, які аргументи наводять США і чому владі та населенню треба бути готовими до найгірших сценаріїв. Пояснюємо спокійно і без накрутів: 1. Ситуація на ЗАЕС була і залишається стабільно напруженою з 4 березня 2022 року – дати початку її окупації росіянами. Ще в серпні 2022 року російські військові відкрито заявляли про мінування всіх важливих об’єктів найбільшої атомної станції Європи та погрожували їх підірвати. 2. За словами представників атомної галузі, на ЗАЕС малоймовірне повторення і чорнобильського сценарію, і аварії на Фукусімі. Головна відмінність у тому, що всі шість енергоблоків на ЗАЕС не виробляють електроенергію. П’ять з них перебувають у стані холодної зупинки і лише один – у гарячому стані. Останній і несе найбільшу загрозу.3. Розуміючи це, український регулятор ще 2,5 тижні тому розпорядився перевести останній блок у стан холодної зупинки, але окупанти цю команду не виконали. П’ятий блок можна швидко вивести на мінімально контрольовану потужність, потенційна небезпека зростає в рази. Якщо усі шість блоків перебувають в холодній зупинці, то зона евакуації в разі аварії – 20 км навколо ЗАЕС.4. При цьому експерти не вірять у сценарій, за яким росіяни спробують підірвати ядерний реактор. Можуть здійснити інші технічні заходи, щоб спровокувати важку аварію з розплавленням активної зони. Зокрема, щось зробити з водопостачанням: пошкодити ставок-охолоджувач, бризкальні басейни, трубопроводи чи паропроводи. Варіантів багато.5. Сценарій з розплавленням активної зони реактора можливий лише за умови, що не спрацює система аварійного захисту. Такий розвиток подій є малоймовірним. Як наголошує колишній головний інженер ЧАЕС Микола Штейнберг, у випадку аварії наслідки можуть бути різні, але повторення Чорнобиля точно не буде.6. Перед росіянами стоїть чітке завдання: після втечі із Запоріжжя зробити станцію непридатною для використання. Немає сумнівів, що коли вони будуть звідти тікати, то підірвуть усе енергетичне обладнання, необхідне для передавання генерованої на ЗАЕС електроенергії.
