Що нам розповів очільник МВС Ігор Клименко? В інтерв'ю УП Ігор Клименко розповідає про роботу Гвардії наступу, пояснює, чим зараз зайнятий Денис Прокопенко, розповідає про зміну пріоритетів роботи правоохоронців під час повномасштабної війни, та попереджає про виклики, які в майбутньому чекають на Україну. Все це за посиланнями (відео і текст), а тут кілька цитат: Про розподіл зброї для Гвардії наступу: Як правило, ми самі подаємо заявки міжнародним партнерам, але й також через Міноборони можемо придбати ту чи іншу техніку. Все залежить, звичайно, від бюджету МВС.Про участь "Редіса" у підготовці Гвардії наступу: Прокопенко відповідає за підготовку особового складу. Він повністю інтегрований у процес. Входить у курс справ, надолужує той час, поки його не було. Про те, в яких умовах захисники "Азовсталі" перебували в Туреччині: Вони перебували на закритій території, визначеній турецьким урядом. Це було щось схоже на спеціальне поселення. Були чіткі обмеження щодо перебування на тій території. Рідні та близькі у більшості випадків не могли приїхати до хлопців. Були обмеження по користуванню інтернетом, натомість було турецьке телебачення.Про вплив Татарова: Жодна посадова особа в МВС не призначена на прохання Татарова. Він навіть не звертався ніколи з цього питання. По функціоналу він координує нашу роботу. Наголошу: координує, а не дає накази. Він не вмішується в роботу органу. Наприклад, є спільне завдання по воєнкомам, керівникам ТЦК. І в даному випадку СБУ, МВС, ДБР мають розібратися та обмінюватися інформацією – в питанні комунікації і задіяний заступник голови ОПУ. Тому що, наприклад, слідство може бути в поліції, а оперативне супроводження – в СБУ.Про комендантську годину в тилових регіонах: Для дисципліни і профілактики злочинності. В цей час ми чітко знаємо, що якщо якась людина знаходиться на вулиці, у нас є законні підстави її перевірити. Щоб ви розуміли, в цей час злочинності практично немає, вона мінімізована.
Наскільки енергетика готова до зими?До початку великої війни ремонтний сезон в енергетичній сфері традиційно тривав з травня по вересень. У нових реаліях енергетики між собою жартують, що ремонтну кампанію 2022 року можна буде закінчити до 2029 року. Пошкоджену росіянами енергетичну систему готують до зими і нових атак. Коли вимикатимуть світло та чи буде блекаут? Розповідаємо: 1. Джерела ЕП в уряді наголошують, що більшість енергетичних компаній ефективно підготувалися до зими: "Енергоатом" запустив на повну потужність 7 атомних блоків, ще 2 ремонтують. Узимку працюватимуть усі 9 доступних блоків.2. Обʼєкти теплової генерації відремонтовані на понад 70%. Виконавчий директор ДТЕК Дмитро Сахарук зазначив, що компанія виконала 19 з 27 запланованих до кінця 2023 року поточних ремонтів. ДТЕК буде входити в зиму з тими ж генеруючими потужностями, які були у 2022 році.3. Ключовим питанням залишається запас міцності. У тебе може бути все обладнання, і все може працювати, але при цьому ти можеш мати в запасі десь три трансформатори, десь два, а десь узагалі один.4. Україна вимушено стала першою країною, яка застосовує пасивний захист – інженерні укріплення. Є два рівні захисту. Перший – від осколків, другий – від атак ракет та дронів. Однак, повністю прикрити об’єкти неможливо, і треба готуватися до можливих руйнувань. 5. Попри всі складнощі, у Міненерго кажуть, що в разі відсутності нових атак Україна зможе пережити зиму без відключень. Водночас Центр досліджень енергетики заявляє, що резерви енергосистеми кратно скоротилися: якщо кілька днів буде мінус 10-15 градусів, то почнуться планові відключення з графіками. 6. Колишня народна депутатка Вікторія Войціцька наголосила, що у 2022 році швидко відновлювати енергопостачання вдавалося завдяки запасу обладнання. За її словами, у березні 2022 року всі резерви були використані, і в цю зиму ми входимо без резерву. Україна замовила десятки трансформаторів, а отримує одиниці.7. Попри складну ситуацію, колапсу енергосистеми не буде, переконані співрозмовники ЕП. Зима буде непростою, але ми її пройдемо. Людям варто готуватися на побутовому рівні: обміняти лампи на енергоефективні, перевірити генератори, купити за можливості зарядні станції.
У чому особливість фронту на Херсонщині та як виглядають тамтешні спецоперації?У новому тексті розповідаємо, яка задача відведена Херсонському напрямку фронту, що критично заважає Силам оборони тут просуватися, а також як виглядала чи не єдина тамтешня публічна операція по висадці біля Козачих Лагерів. Тут традиційно кілька важливих цитат: Про те, чим важливий Херсонський фронт: По суті, для Сил оборони Херсонщина – це ділянка фронту, на якій треба демонструвати активність і постійно тримати в тонусі противника, щоб відтягувати частину сил з головного напрямку наступу. Херсонщина виконує роль відволікаючого фронту вже вдруге. Уперше це було влітку–восени минулого року під час Куп'янсько-Балаклійської операції. Цього року – під час Запорізького наступу.Про те, чому на Херсонщині неможливо застосовувати бронетехніку: На сусідній берег бронетехніку не перекинеш, а на своєму її швидко засічуть росіяни. Тому вся робота буквально падає на плечі артилеристів, дронщиків і особливо так званих річкових піхотинців, місцевих штурмовиків. Про те, у чому полягає складність операцій на Херсонщині: Для десантування на окупованому березі треба подолати човном Дніпро, тобто проплисти приблизно кілометр по відкритій місцевості, продрифтувати в плавнях, а потім ще раз переплисти Дніпро або річку Конка. Навіть мінімальне відхилення водія човна від заданого маршруту може призвести до наїзду на якірну міну, загрузання або висадки далеко від своїх. Про засилля російських дронів: На цій ділянці у росіян настільки багато FPV-дронів, що вони запускають їх навіть по парі українських військових. За військовими мірками, це дуже малозначима ціль.Про атаки на воді: На суші військовий може зміститись, змінити позицію, щоб на нього було важче навестися, а на воді це зробити нереально. У випадку надзвичайної ситуації варіант тільки один – падати у воду, зазвичай в екіпіруванні. Якщо військовий вже дістався окупованого берега, і сталася надзвичайна ситуація, то треба або не виходити й вертатися на свій, або виходити і приймати бій, а потім чекати на евакуацію. Це дуже важко.
Що нам розповіла Віцеспікерка ВРУ Олена Кондратюк?В інтерв'ю "Українській правді" Олена Кондратюк розповідає, навіщо українцям потрібен парламент у час війни, та пояснює, чому всі президенти не любили депутатів. Подивитись та почитати ви можете за посиланнями, а ось коротка вижимка: Про те, чому зараз неможливо провести вибори: Вибори – це ж не один день голосування, а цілий процес, який треба розділити на дві частини. Перша – це саме голосування. І можливість його проведення під час військового стану не є реальною. А друге – це забезпечення процесу волевиявлення, тому що вибори мають бути вільними, демократичними, з процесами висунення, агітації і так далі. Це має бути 60-90 днів. Коли обмежені демократичні права і свободи під час воєнного стану, проводити вибори, які вимагають навпаки дотримання всіх демократичних прав і свобод – це нонсенс. Про етичність проведення виборів: Витрачати гроші є куди зараз. І найважливіше питання: а що вибори змінять по факту? Я не бачу електорально, що ці вибори змінять кардинально зараз ситуацію. А ще є нюанс – це визнання виборів легітимними, особливо з боку ОБСЄ. Не дай Господь, нам зараз ще сказати, що в нас є нелегітимні органи влади. Вже не кажу навіть про найголовніше – наші військові повинні мати можливість не тільки брати участь, але й балотуватися.Про позицію країн-партнерів щодо проведення виборів під час війни: Щодо позиції партнерів, то я маю можливість говорити з послами. Вони зі здивуванням знизують плечима. Всі однозначно говорять про те, що зараз вибори під час війни не можна проводити. Ні від кого не чула ніякого наполягання.Про можливість електронного голосування у майбутньому: Слухайте, якщо навіть американці заявляли, що в їхні вибори були втручання з боку РФ, то що нам говорити? Електронний варіант голосування можна пробувати після війни як пілотний варіант, як, наприклад, в Естонії. Але ж ви не забувайте, що Естонія – це маленька країна, там населення – як Львівська чи Івано-Франківська область. А ми говоримо про велику країну.Про військових у політиці: У силу роботи я спілкуюсь з військовими в реабілітаційних центрах. Я не відчула, що вони хочуть йти в політику. У них зовсім інші цілі в житті. Вони хочуть нормально адаптуватися до мирного життя. Звичайно, що буде категорія військових, які мають політичні амбіції. Думаю, що всі політичні партії повинні мати певну "тиху" квоту для них. Тому що вони мають брати участь у політичному майбутньому країни. Але перекладати на військових наведення порядку чи "контрнаступу в економіці" неправильно.
Як українські партизани допомагають звільняти Україну?В інтерв'ю УП речник ЦНС, офіцер ССО з позивним "Остап" розповідає про те, як партизан-IT-івець допоміг Збройним силам України зробити Чорнобаївку відомою на весь світ. Як прості українці зірвали плани росіян на легку й тотальну окупацію України. Та яким чином окупанти пристосовуються до життя в умовах спротиву українського підпілля. Кілька цитат з інтерв’ю: Про способи саботажу: За правильного підходу кожний може бути ефективним на своєму місці. Якщо ви сантехнік, то точно знаєте, як зробити так, щоб в офісі окупантів, вибачте, "несподівано" все залило лайном і на декілька діб вивело з ладу приміщення. На Херсонщині були випадки, коли електрики виводили з ладу електромережі. Комунальники не ремонтували приміщення нових "адміністрацій", посилаючись на відсутність матеріалів, палива. А директор однієї з лікарень імітував епідемію ковіду, щоб не обслуговувати росіян. Про те, як партизани психологічно впливають на росіян: У росіян це досі викликає дисонанс, бо в їхній свідомості завжди має бути той самий "центр прийняття рішень". Завжди є хтось, хто керує людьми. І якщо знайти, ліквідувати цей центр, то не буде і спротиву. Але в Україні вони зустрілись з тим, що спротив став справді громадянським. І вони досі це не можуть усвідомити.Про загрозу для цивільних: Цивільним, які беруть участь у ненасильницькому спротиві, ми пояснюємо: безпека – передусім. Тут використовуються ті ж навички військового життя, стратегування. Є загроза? Будь ласка, abort mission ("перервати місію" – УП). Ти нічого не робиш. Інформацію передають різні люди. Є такі бабусі, які можуть заговорювати зуби ("Наши русские мальчики!") та доповідати нам. А є без гальм. Про синергію військових та цивільних: Ти хоч все листівками заклей, але якщо при цьому не буде прильоту, військових ліквідацій у тилу, то росіяни будуть сприймати ті листівки як порожні погрози. І навпаки: якщо будуть тільки підриви авто, спецоперації без громадянського спротиву, протесту, то окупант переконається, що воює тільки із ЗСУ, а місцеві його підтримують.Про те, як РФ відстежує партизанів: Все йде до стискання можливості вільно дихати. Наші люди, які мають патріотичні українські погляди, під постійною загрозою. Там запускають у черги ФСБ-шників у цивільному, які розкачують тему про те, яка погана влада та військові РФ. Того, хто найбільш емоційно та активно долучається до розмови, забирають на підвал.
Як ЗСУ готували південь до оборони, мінували Чонгар і боролись за Херсонщину?У нас вийшов дуже великий текст-реконструкція про те, як ЗСУ готували південь до оборони. Прочитайте, як буде час, тут ми тезово розповідаємо про проблеми, під час підготовки до вторгнення1. Після 2015 року, окрім мостів, військові влаштовували мінні поля в місцях, де може рухатись ворожа техніка. Таких полів було 5. За словами військових, з мостів на перешийках міни ніхто не прибирав. Усі пристрої та електромережі перевіряли двічі на місяць та фіксували це у журналі перевірок.2. Чи могли росіяни знати, де розташовані перешкоди? Військові злегка посміхаються у відповідь на таке запитання: "Там були позначки "міни". Є місцеві, які все одно можуть ті позначки побачити".3. Восени 2021-го два підрозділи, виснажені війною на сході, перевели на кордон з Кримом. Вони й стали основними силами, які 24 лютого зустрінуть наступ ворога. Це була 59-та бригада імені Якова Гандзюка та 137-й батальйон морської піхоти. Командувачем "Півдня" призначають генерал-майора Андрія Соколова. 4. За словами Соколова, на мирний період йому мали призначити дві бригади (3-5 тисяч осіб кожна) і батальйон (500 осіб) безпосередньо на межі з Кримом. У разі бойових дій цей склад мав поповнитись ще двома бригадами тероборони. На практиці другу бригаду так і не призначили, а наявні підрозділи були сформовані лише на 50%. Загальна чисельність основних сил на півдні перед російським наступом сягала близько 1600 осіб. 5. Командирів бригад закріпили за смугами, значно більшими, ніж передбачає бойовий статут. Батальйон з 300 морпіхів тримав смугу в 238 км, хоча за всіма тактичними нормативами мала бути 3 на 5 км. Найважча зброя, яку вони мали – 120-мм міномет. 6. 59-та бригада базувалась на полігоні під Миколаєвом. Смугу, яку їй визначили, була у 14 разів більша за норму – приблизно 140 км, без сусідів ліворуч і праворуч. Позицій на цій смузі до вторгнення не зробили. До лютого 2022 на дворі формально був мирний час, який не давав військовим права окопуватись на приватних землях. З тих же причин території вглиб Херсонщини, за перешийками, не були заміновані.7. Пізніше з'ясувалось, що українська лінія оборони була добре відома ворогу. У боях під Миколаєвом захисники захопили мапи росіян, на яких були нанесені наші позиції. Воювати з цією мапою йшла окупаційна 126-а окрема гвардійська бригада берегової оборони. Це підрозділ зрадників – колишня кримська 36-а окрема бригада берегової охорони, що у 2014 році перейшла на бік ворога.
Що нам розповів Ярослав Грицак?Поговорили з істориком Ярославом Грицаком. Відео дивіться тут, текст читайте тут, кілька цитат з інтерв'ю прям тут: Про те, на якому етапі зараз Україна: Я не знаю. Якщо ми говоримо про Першу світову, то вона закінчується військово-політичним колапсом. Природа колапсу така, що він може статися завтра, а може за п'ять років. Ми всі стараємося довести Путіна до колапсу. Але коли це станеться, не можемо передбачити. Про те, чому Путін програє: Перш за все тому, що авторитарні режими гірше воюють. Тобто люди, які воюють від волі, роблять це набагато краще. В сучасних умовах майже кожен, хто починає війну, програє. Тому що починає її з ірраціональних мотивів, недооцінюючи суперника. І дістає довгу війну, якою зазнає поразки. Про відмінності Путіна і Сталіна: Путін хоче Україну, але без Заходу. Тому що вважає, що приєднання Західної України було найбільшою помилкою Сталіна. Якби не Західна Україна, не балтійські країни, можливо, Радянський Союз існував би дуже довго. Про існування російської нації: Російська нація не сталася, бо її зжерла імперія. Російська нація нібито існує і не існує водночас. Вона дуже неясна і нечітка. Нація не може бути нацією підданих, вона має бути нацією громадян.Про загрозу реваншу Росії: У Росії були спроби стати нормальною європейською державою. І кожен раз, коли в Росії виникають такі спроби, маятник хитається в другу сторону, і починається ще довший період Сталіна, Путіна чи когось іншого, репресії проти населення і, як майже завше, агресія назовні. Про найгірший для України сценарій закінчення війни: Найгірший варіант – Україна не зникає, але зазнає непоправних втрат, через які ми довго не можемо відновити свій потенціал і повертаємося в політичний період до 24 лютого. Тобто знову еліти, які борються за владу, еліти хижацькі з авторитарними нахилами, великий рівень корупції, і Україна далі стагнує між країнами другого і третього світу. В цьому варіанті можна жити дуже довго, ми 30 років стагнували. Зверніть увагу, я не кажу, що Україна зникне – цей варіант виключаю. Про найкращий для України сценарій завершення війни: Найкращий варіант, і він дуже реалістичний, що ми не тільки війну виграємо, але й також впроваджуємо ключові реформи, які змінюють траєкторію розвитку. За умови, що судова реформа зроблена, і що буде, умовно кажучи, план Маршалла взамін за реформи, то Україна стає тим, чим мала стати в 1991 році. Однією з найбільш успішних країн-лідерів у цій частині світу.
Після війни додому можуть не повернутися 3 мільйони українців. Що буде з економікою?Виїзд мільйонів українців значно вплине на економіку України. Як уникнути найбільш негативного сценарію? Деталі у тексті, тут переказуємо: 1. Спираючись на різні розрахунки, можна стверджувати, що за межами України перебувають 5,6-6,7 млн громадян України. Згідно з опитуванням ЦЕС, навіть після завершення війни додому можуть не повернутися 1,3-3,3 млн осіб.2. Ба більше, частина українських родин, які війна розділила кордонами, можуть возз’єднатися не в Україні. Як наслідок, після закінчення війни за кордон можуть виїхати 100-745 тис громадян, переважно чоловіків. 3. Внаслідок виїзду громадян країні до 2032 року бракуватиме 3,1-4,5 млн працівників. Як наслідок, втрати економіки за цей період можуть сягнути 113 млрд дол.4. Втрати економіки внаслідок падіння виробництва та споживання можуть коливатися в діапазоні 2,6-7,7% ВВП на рік. Щоправда, це лише "миттєві втрати", які Україна відчуває вже зараз. У довгостроковій перспективі вони зростатимуть, оскільки на ринок праці не виходитимуть діти біженців, які поїхали за кордон.5. Якщо у 2021 році трудові мігранти щомісяця надсилали в Україну $1,1-1,2 млрд, то у 2023 році – менше $1 млрд. Після війни суми ризикують скоротитися ще більше, якщо частина чоловіків возз’єднається з родинами за кордоном.6. На початку серпня обсяг держборгу України сягнув $133 млрд. Якщо мільйони українських біженців не повернуться, обслуговувати такий борговий тягар ставатиме дедалі важче. Як наслідок, уряду доведеться економити на соціальних видатках.7. Ще сильніше постраждає пенсійна система. Якщо майбутні покоління людей на ринку праці будуть скорочуватися, то державі не буде з чого платити пенсії. Тоді доведеться відмовлятися від численних пільг або підвищувати пенсійний вік.
Шлях до геноциду, фашизм Путіна та відповідальність усіх росіян: Що нам розповів Тімоті Снайдер?Минулого тижня записали коротке інтерв’ю з відомим істориком Тімоті Снайдером. Посилання на текст та відео тут, випишемо сюди кілька цитат: Про те, чому Захід не визнав російські дії геноцидом: Звучить парадоксально, але люди уникають визнавати геноцид саме через те, що вони знають: так, це геноцид. Бо визнання цього факту вимагатиме від них дій і поставить питання про бездіяльність.Про шлях росіян до геноциду: Ідея полягала в тому, щоб прийти до вас і вбити або депортувати найактивніших українців, і тоді щасливі українські селянські маси просто визнали би, що вони – росіяни. Росіяни справді вважали, що всі навколо хочуть бути росіянами. Але виявилося, що це не так. І коли план не спрацював, вони вирішили, що причина в тому, що вони вбили замало українців, треба більше і більше.Про те, чому росіяни заперечували Голодомор: У них була місія довести, що Голодомор не був спрямований проти українців. Насправді, коли ви щось так активно заперечуєте, то ви напевно думаєте про це. Можливо, навіть думаєте про те, щоб зробити це знову.Про те, як Путін використовує голод: Цього разу самим українцям голод не загрожує, але росіяни мають заручниками інші країни. Путін стає схожим на Сталіна та починає вирішувати, хто отримає їжу. Він каже африканцям: "Можливо, ви будете голодувати, а можливо, я дам вам їжу". Так він повторює використання голоду як інструменту війни.Про геноцид щодо нацменшин в РФ: Москва цілеспрямовано посилає представників національних меншин вмирати в Україну. Так Путін хоче отримати білу Росію. А це саме по собі геноцидна ідея. Я вважаю, що це – ще один вимір геноциду.Про колективну відповідальність росіян: Геноцид – це відповідальність кожного. Цей злочин – в ім'я вашого народу, до скоєння злочину залучено занадто багато людей, і підтримка геноциду є дуже поширеною. Колективна провина – це зовсім інше. На відміну від відповідальності, колективної провини не існує. Юридично вина має бути покладена на конкретну особу.
Чому ідея масової екстрадиції чоловіків з-за кордону приречена на провал?Зараз Україна має певні проблеми з екстрадицією з країн ЄС навіть тих громадян, кого підозрюють у кримінальних та воєнних злочинах, а у разі масових спроб повернути "ухилянтів" за тією ж процедурою ці проблеми посиляться. Розповідаємо, чому ідея масової екстрадиції чоловіків з-за кордону дуже складна у реалізації: 1. Основним документом, який регулює питання екстрадиції між Україною та країнами ЄС, є Європейська конвенція про видачу правопорушників. Остаточне рішення про видачу або невидачу людини іншій країні ухвалює суд.2. Згідно з Конвенцією, екстрадицію можна застосувати тільки до тих осіб, щодо яких або винесено вирок, або є офіційна підозра у вчиненні кримінального злочину. Також злочин має бути достатньо тяжким, щоб за нього передбачалася відповідальність не менше року позбавлення волі. 3. І, напевно, головне: таке суворе покарання за цю дію має бути в обох країнах-сторонах процесу – тобто і в Україні, і в державі ЄС, де оселився підозрюваний утікач. Абсолютна більшість потенційних справ "ухилянтів" гарантовано провалюють цей тест.4. Навіть в Україні значна частина спроб незаконного перетину кордону зараз розглядається як адміністративне правопорушення, якщо це не супроводжувалося діями, що самі по собі є кримінально караними – як-от пропозиція хабаря, підробка документів тощо.5. У державах ЄС незаконний перетин кордону без обтяжуючих обставин, як правило, не є кримінально караним. Крім того, з позиції цих країн в’їзд чоловіків-українців, як правило, був законним, і багато з них вже отримали там захищений статус за механізмом тимчасового захисту.6. Європейське законодавство про екстрадицію дозволяє видачу підозрюваних лише у державу, яка в змозі гарантувати їхню безпеку. А щодо держави, що воює, цей критерій можна поставити під сумнів у суді. 7. На жаль, це майже гарантує відмову європейських судів у екстрадиції на територію України. Зараз Україна має виклик навіть у тому, щоб домогтися видачі нещодавно затриманого у Фінляндії російського бойовика Петровського, щодо якого є дані про катування і вбивство ним українських військовослужбовців.
TGLIST.COM.UA
