UAfantasy - Ліга АСЛР.

Рецензія на: https://arkush.net/book/26748Від:https://arkush.net/user/12709Звиняй що так довго, я таки дочитав, та написав відгук на Милосердя святої ЯнкиНевеличка за розміром історія із великого фантастичного циклу. Та від того вона гіршою не стала, я б навіть сказав — навпаки. Саме такі історії допомагають читачу втягнутися в цикл, зрозуміти, чи варто його читати, чи ні.По світу історії в нас типова фронтиріана. Сіра зона, дві держави, які воюють, десь збоку — величезна й могутня Федерація, яка ніби-то й не при справах, але якщо глибше копнути, то розумієш, що не все так просто. І хоча це можна б назвати вже трохи кліше, та для космоопери такі зони — чи не найкращі місця. Моральні дилеми, складнощі, ризик, дике переплетіння людських доль — саме тут бринить мов натягнута струна, саме тут відбувається все найбільш ди‌ке, складне та болюче. І знаєте, авторка не підвела — світ вийшов живим, трохи колючим й головне таким, якому ти віриш.По героям я б сказав, що авторці вдало вийшло показати вчених, які працюють над тим, аби стати кращими. І що стається, коли їх трохи відірваний ідеалістичний світ стикається із жорсткою реальністю Фронтиру. І Ві, і професор Єйц від життя тут отримують стільки, що стає їх шкода. А якщо врахувати, над чим вони працюють, то ти тільки зітхаєш, адже це капець як життєво. По другорядних персонажах можу сказати, що тут вони, як правило, до місця, хоч дехто інколи себе дивно веде, але це не дуже помітно. Всяке може бути.Іще б додав, що на мою думку твору тісно в наявних чотирьох розділах, можливо варто було б додати іще хоча б чотири. Деякі моменти читаються трохи рвано, проте й навіть так — досить непогано.Загальний вердикт: хороше оповідання в стилі Буджолд, про фронтирні зони.П.С Знайшов кілька русизмів, потім вкажу в коментах де...#uafantasy #ЛігаАнтисопливихЛюбовнихРоманів #аркуш #рецензії #космічна_фантастика #науковафантастика #читайонлайн #читайукраїнське

Рецензія на твір "Ключі Майстра", від автора — Лана Степанка.https://arkush.net/book/12446Намагатися виділити якийсь один жанр твору, справа невдячна. Тому скажемо одним словом — Пригода.Саме так, з великої літери. Авторка виконала титанічну роботу зі світобудови й розробки персонажів. Результат наочний і чудовий.Світобудова.Обмірковане все, від моменту створення Всесвіту.Павутина — як концепція переходів між світами — додає глибину. Архітектура світу (міжсвітові портали, древні й могутні артефакти)  надзвичайно атмосферні. У цей світ надзвичайно вдало вплетені оригінальна магія, раси, а також цілий пантеон богів і напівбогів, які не є відстороненими споглядачами, а активно взаємодіють між собою й головними героями.Персонажі.Я мій погляд, це головна фішка твору. Кожен, навіть друго та третьорядний персонаж, це справжня перлина — яскрава, об'ємна, жива. Взагалі, візуалізація у романі на найвищому рівні. Рани болять, солоний піт роз'їдає шкіру, морський вітер пробирає до кісток, пісок пустелі скрипить на зубах. Усе описане бачиш, відчуваєш, в нього віриш.Головний герой.Артур Корнєєв зібрав у собі архетипи справжнього мандрівника, шукача, шляхетного визволителя. Рятувати світ, для нього справа звична, навіть рутинна і це в жодному разі не виглядає фарсом. Коли він з ризиком для життя кинувся рятувати невідому, лише побачивши смарагдові оченята й тендітні долоньки на гратах, не можу не процитувати авторку: "Та він із такою ж завзятістю й перевертня б рятував. Він же герой на усю голову😄"©І в цьому весь Артур. Якби не його феноменальне везіння й спадковість (ви не чули спойлера, якщо що) твір був би дуже коротким. Сюжет.Продуманий не менш ніж світобудова. Насичений як глобальними подіями, так і справами сімейними. З достатньою кількістю поворотів, розгалужень, несподіваних розв'язок. У творі вистачає як захопливих двобоїв, так і щимких, або романтичних моментів. Текст грамотний, вичитаний на совість. Можна знайти дві-три тавтології, чи слова які просять більш вдалого синоніму, але їх треба спеціально вишукувати й враження від читання вони не псують жодним чином. Твір закінчений, об'ємний. З обіцяним розвитком. Кращого роману, щоб, скажімо, по дорозі на роботу й з роботи поринути у світ пригод з улюбленими героями, годі й шукати.Дякую Авторці, за надану можливість прочитати й оцінити цей чудовий твір!Наполегливо рекомендую!

Що цікавого тут було минулого тижня (раптом щось пропустили): 1) Отут я зібрала 25+ книгарень, які відкрилися в Україні протягом квітня-серпня; 2) Прочитала “Срібне молоко” Валерія Шевчука - книжку про еротичнi мандри молодого чоловіка Україною XVII столiття. Ось мій відгук; 3) "Кассандра курить папіроси" Анни Безпалої - художка про 1918 рік в Києві - мені сподобалася. Ось відгук, а ось кілька цитат з нашого клубу по ній; 4) Через розіграш книжок Артема Чеха ми зібрали 211 051 грн для 207 батальйону ТрО ЗСУ! Розіграш вже завершився. 5) З’явилося ще +1 видавництво. Називається "СІМІО", видаватимуть український нонфік про психологію, мотивацію та бізнес. Ось тут трохи інформації про засновниць; 6) Великий розпродаж у Книголава - розвантажують склад; 7) Фоліо відмовляється платити гонорар автору книжки про Маріуполь, який провів з родиною 25 днів у бункері «Азовсталі» і написав про це; 8) Скільки вклали, і скільки заробили власники київської книгарні “Муза” - кілька цифр з інтерв’ю; 9) Якщо слідкуєте за тим, які оцінки на Гудрідс ставить Ганна Улюра, обережно - зірки не те, чим здаються 😀; 10) Як світові поступово стає пофіг на присутність російського впливу на міжнародних культурних майданчиках; 11) Замість книгарні “Місто” біля Арсенальної буде Readeat з тією ж ідеєю; 12) Відкрився передпродаж і з’явилася обкладинка наступного Ґосподінова; 13) І вже є обкладинка перевидання “Шахмати для дибілів” Михайла Бриниха - у серії новітньої класики від ВСЛ; 14) На книжку "Європа. Історія" Нормана Дейвіса, яку всі чекали від “Основ, купило права Фоліо 🙄; 15) Організатори вечорів по творчості Ліни Костенко не дуже переймалися думкою Ліни Костенко про ці самі вечори: у них відбувся конфлікт; 16) Видавництво Видавництво виклало у відкритий доступ свій комікс про біографію Софії Яблонської - можна завантажити безкоштовно; 17) Першою книжкою нового видавництва "Потяг" буде гостросюжетний трилер із чорним гумором від нігерійської письменниці Оїнкан Брейтвейт. Я читатиму! 18) Тут можна роздивитися свіже перевидання “З країни рижу та опію” Яблонської; 19) В Readberry видадуть графічну версію “Володаря мух” в перекладі Максима Нестелєєва - ось обкладинка; 20) Нові передзамовлення “Жоржа” - книжка Мони Авад, і ще дещо; 21) Отут обговорювали, що деякі люди купують по два примірника книжки: для зберігання і для читання 22) Якщо в вересні ваша дитина вперше піде в садок, зверніть увагу на цю книжку; 23) Отут можна виграти комплект книжок Саллі Гепворт за підписку на канал РМ. А цього тижня їду на Bestsellerfest у Львів. Побачимося, якщо теж там будете )

https://arkush.net/book/32199/23У підрозділи вартових поважних родин, як-от Ґолдері, зазвичай набирали руххів,  драконів без роду, або ж мантикор. А тут — алконост. Наймиролюбніша істота з тих, кого тільки можна було уявити. Їх стихія: співати, писати вірші, вести бали.Тоді, на відборі, ніхто не стримував зневажливих усмішок. Для них суперником міг бути тільки інший рухх. А Алеґро виглядав, як чорна пляма на білій сорочці — не до місця.Високий, стрункий, він спустився з неба в людській подобі, одягнений у чорний камзол із золотою вишивкою. Чорне волосся було заплетене в тугу косу, обличчя — точене, майже жіноче, з довгими віями й теплими карими очима. Усе в ньому було надто вишукане, надто легке, надто делікатне для того, хто б мав захищати.Хтось із натовпу тоді кинув їдке зауваження. Алеґро не відреагував. Лише спокійно привітався, оглянув усіх присутніх гострим, майже холодним поглядом. І вийшов на майданчик.У його руках з’явились два мачете — блискучі, наче щойно ковані. І одразу ж вони почали рухатися. Він не просто бив — він грав.#міфологія #змінасутності #божевілля #раси #істоти #краса #надздібності #фентезі #міфи

Великі Дома данмерів (читати 5-7-10-15 хв)Не захочете - не читайте 🫡БАГАТО СТИБЖЕНО З КОДЕКСІВ, ЕНЦИКЛОПЕДІЙ І ВІЛЬНИХ СТАТТЕЙОтже, що воно таке та з яким соусом то їдять? "ТЕС" - думаю, всім відома ігрова серія. Морровінд - назва провінції і паралельно третьої частини гри. Данмери, що живуть у провінції та за її межами в основному входять у склад Великих Домів, а отже...Великі Дома Морровінду - політичні, економічні та культурні родові союзи данмерів, котрі мають коріння ще з часів чимерів (зараз це неважливо), коли їхні клани об’єднувалися для захисту земель, підтримання порядку та збереження традицій. Після становлення Трибуналу (релігійний орган - заміна культу добрих даедра) й приєднання Морровінду до Імперії вони залишилися автономними структурами з власними законами та звичаями, хоч межі політичного впливу змінювалися час від часу.Якщо ще норм, то пішли далі. Лорний перелік Великих ДомівІ. Дім Редоран.Орієнтація: честь, воїнські традиції, служіння богам і захист кордонів - етакі мурашки-солдати.Столиця: Альд'рун (захід Морровінду).Архітектура: споруди з панцирів сквердів (гігантські краби - під час Кризи Облівіону один із таких був пробуджений та давав п@зди даедрам) та піщаних матеріалів.Ідеологія: вірність, мужність, військовий кодекс честі.Політика: захист від нордських вторгнень і чудовиськ з вулканічних земель, утримання старих традицій.ІІ. Дім Хлаалу.Орієнтація: торгівля, дипломатія, співпраця з Імперією.Столиця: Балмора (формально).Архітектура: кам’яні та дерев’яні будівлі з елементами імперського стилю.Ідеологія: прагматизм, вигода понад усе, відкритість до іноземців (не називають усіх н'вахами).Політика: активна комерційна діяльність, підкуп чиновників, організація шпигунських мереж.P.S. - досі пам’ятаю, як для вступу у ТЕС 3 треба було роздягатися перед збочинцем 🫠III. Дім Телванні (своєрідні Малкавіани)Орієнтація: магія, індивідуалізм, ізоляціонізм.Столиця: Садріт Мора - здоровенний грибний поліс.Архітектура: гігантські магічні гриби, перетворені на вежі.Ідеологія: особиста магічна сила (а також об'єм знань) визначає статус; відсутність хвилювання про слабких, бідних, немічних та інших.Політика: мінімальне втручання у справи інших Домів, активна работоргівля (каджити, ящури, інколи і норди та решта).P.S. - досить аморальні представники національного руху данмерів.IV. Дім Індоріл Орієнтація: релігійний фанатизм, консерватизм, влада храму Трибуналу.Столиця: Морнохолд (можна відвідати у ДЛЦ).Архітектура: білі фортеці та храми з багатим орнаментом.Ідеологія: верховенство релігії над світським правом.Політика: протидія Імперії, відданість Альмсіві.V. Дім ДрезОрієнтація: фермерство, работоргівля, традиційний уклад життя, сільське господарство.Столиця: Дрез.Архітектура: кам’яні тераси, сільськогосподарські комплекси серед джунглів і боліт.Ідеологія: стабільність через рабську працю.Політика: вороже ставлення до арґоніан, слабка взаємодія з Імперією.VI. Дім Дагот (найулюбленіша фракція - хоч і ліквідована)Статус: зник після Війни біля Червоної гори.Історія: колись був шостим Великим Домом; після зради Дагота Ура (там дуже довга історія з Неревареном) став ворогом усіх данмерів.Трансформація: перетворився на Шостий Дім - культ, що поклоняється Лорхановому серцю та прагне знищити Імперію й Трибунал (це теж якщо дуже стисло).Архітектура: бази культу - печери та фортеці, заражені своєрідним хаосом.P.S. - головний антагоніст у ТЕС 3, пов'язаний з основною сюжетною лінією.VII. Дім Садрас (впхнули вже опісля ТЕС 3)Статус: офіційно став Великим Домом після Червоного Року (катаклізму у Моровінді).Походження: невеликий регіональний клан, що здобув вплив після падіння Хлаалу, який Імперія оголосила зрадницьким.Ідеологія: військова сила та економічний прагматизм.Роль: замінив Хлаалу в Раді Великих Домів у четвертій ері.У іграх напряму не присутній.Якось так. Внизу ще карта буде. #uafantasy #games

https://arkush.net/book/33963https://youtu.be/QlRz_8f_R4Y?si=NaO6xqr-EJ_QVhcUЦе світ, де тілесність — знаряддя болю, а жорстокість — єдина мова, яку розуміє життя. Тут немає героїв — лише ті, хто виживе трохи довше, а жах не чекає в тіні — він сидить поруч і усміхається. Ласкаво прошу у слаттерпанк.Підлітки зайшли в маленьку кухню. Хлопець обережно примостив телефон на поличку біля розетки, під'єднав зарядку. Дівчина сіла на стару лавку, уважно роздивлялась навколо. Мей поставила чайник, простягла їм тарілку з пряниками. Запах кориці, меду і ванілі здався теплим захистом від світу за дверима.Пораючись біля пічки Мей зі щирою зацікавленістю розглядала гостей. Перших гостей за дуже довгий час. Мелодії кінця дев’яностих, зі старого транзистора, все ще заповювали кімнату, хоч вже давно йшла нова епоха.Вона спостерігала за ними, помічаючи, як дівчина нервово стискає ремінь рюкзака, а хлопець — кілька разів дивиться на вихід із кімнати. Та й його очі... Серце тьохнуло — запанувала тривога, але у пам’яті згадалися слова психотерапевта: «Люди не злі. Вони ранять, але не злі. Ти сама знаєш, що може ховатися за маскою».

Прокляття охопило людство. Прагнення до наукового – відторгнення природного. Де людина нової ери – там привид, шепіт, відлуння людяності. Віковічність переслідувань, вічність у адреналіновому потоці, нескінченний вплив бажання помститися. Полювання – воно лишилося єдиним природнім у людині. Над містом люті протікає хвиля життєва. Люди. Люди. Всюди його залишки. Гуманоїди у чорному одязі з неоновими елементами блукають то тут, то там. Їх мільйони на вулицях, мільйони в монолітних структурах. Від них нудить, від них свідомість губиться у непорозумінні еволюційного співвідношення: “Як ми перетворилися на подібне?”. Місто-титан палає від ненависті. Кожен лист металу, кожна стіна, кожен елемент структури просочені люттю людською, фарбами і відтінками злоби. У якийсь час лють ця належала людям, і була призмою їхніх почуттів, але зараз – особисте почуття самого міста-титана. Інформаційне поле, невидимий монументальний щит обвиває периметр. І це не мережі нескінченної фрагмент, а особистість самого міста. Серед того неонового раю, поміж голограмних водоспадів, між стовпів чорних до небес плавно і за графіком спускався транспортер, що мав початкову і кінцеву точки: “Помаранчевий – Блакитний титан”. Непомітною здобиччю блукає по маршруту над нетрями, між секторами житловими, ковзає прямісінько над дахами кілометрових квартирних блоків. Пірнає у тунель, що пробив наскрізь майже космічних масштабів будівлю, пролітає разом з іншими транспортерами та аерокарами у потоці душ, поки не досягне свого укриття, притулку і порятунку – космопорту Блакитного міста-титана. #uafantasy #уривок

Я завмер, вражено спостерігаючи за одночасно чудовим і жахливим видовищем − руйнуванням планети. Вийшло вивести на голограму реалістичне зображення з камер зондів та датчиків кораблів. І, незважаючи на продовження бою в сусідньому приміщенні, всі в рубці спостерігали за цим неймовірним видовищем.Не знаю як розрахували подібне мої вчені, але помаранчевий промінь, що вийшов із руйнівника, наповнений енергією, розщепив на атоми астероїди, які трапилися на шляху. І вгризся в надра зруйнованої планети, прошиваючи її наскрізь, розколюючи на менші шматки. Далі свій хід зробила ланцюгова реакція: величезні частини почали стикатися одна з одною, руйнуючись і знищуючи все, що могло існувати в надрах планети.За розрахунками мине кілька років, перш ніж сейсмічна активність заспокоїться і можна буде без ризику висадитися на поверхню. Але зараз же... я струснув головою, відганяючи непотрібні думки і віддав наказ про бомбардування артилерійським крейсером того, що ще виявляло найменшу енергетичну активність.Це ще не кінець.Читати тут:https://booknet.ua/reader/bezlikii-mperator-shodzhennya-b421273?c=4549885#книги_українською #космічна_фантастика #фантастика #ЛігаАнтисопливихЛюбовнихРоманів #космоопера

Відгук на “Історії з Потойбіччя. Пролог”. https://arkush.net/book/33263Автор Тенебріс По-перше, це справді темне фентезі в класичному розумінні. Є світ постапокаліпсису, де вже сорок років панує зима, де люди не живуть, а виживають, де весь час точаться війни. Зважаючи на те, що історія заявлена як пролог, я не чіплятимусь до того, що чимало всього залишилось за кадром, скоріше за все, автор в подальшому розкриє ці моменти. Отже, що сподобалось:Троє основних оповідачів: Дрег, Семптембра і Мордрак вийшли дуже різними, кожен зі своїм голосом та характером. Взагалі, вести розповідь від трьох особ — це доволі складно, але отримаємо більш об'ємну картину світу. Там під кінець крім них ще інші оповідачі з’явились, додавши пояснень и показавши іншу сторону місцевих війн, але їми я не прониклась, хоча Конрад мене зацікавив, його історію я б почитала окремо.Ще зачепила атмосфера — важка, гнітюча, без жодної надії на краще. Зазвичай, я люблю щось полегше, більш світле та з гепі-ендом, але тут все повністю відповідає заявленим жанрам. Над чим треба попрацювати. Першим хотіла назвати стиль, але це стосується перших двох чи трьох глав, далі воно вирівнюється, і невдалих конструкцій стає набагато менше, але все одно потрібне редагування. Діалоги затянуті. Так, в житті ми часто теревенимо ні про що, та письменнику краще робити їх більш компактними. В частині від Дрега мені не вистачило подробиць. Його лінія, як на мене, найбільш цікава саме через те, що там є подорож, а не тільки битви, але автор дуже багато всього залишає за кадром, і по ітогу внутрішній світ героя залишається нерозкритим. В цілому маємо цікавий світ, епічний розмах зі старими богами, воїнами, чаклунами та релігійними фанатіками, маємо героїв, кожен з яких цікавий сам по собі, але над текстом ще треба попрацювати.#uafantasy #аркуш #ЛігаАнтиСопливихЛюбовнихРоманів #альтернативна_історія #рецензії #антиутопія #науковафантастика

https://arkush.net/book/34511/11Раптом Клер прихопила Марго обома руками за шію й з вигуком:— Поки не спробуєш, не дізнаєшся! — швидко й палко поцілувала брюнетку в губи.Поцілунок закрутив Маргариту, як вихор посеред поляі. Її губи, спершу застиглі від подиву, здригнулися — і, всупереч волі, відкрилися назустріч. Вона не встигла подумати, не встигла нічого зважити — лиш тіло, спрагле, збуджене, давно розбуркане самим лише голосом Клер, тінню її усмішки, запахом мила на рукавах, — відповіло блискавкою.Маргарита відчула, як її пальці мимоволі стискають талію Клер, як у грудях підскакує серце, а внизу живота розливається той самий знайомий, але страшний жар. Її ноги, здавалося, підломлюються, все тіло пройняте солодкою безпорадністю. Вона дозволила собі коротку мить — доторкнутися губами до губ, відчути вологу й тепло, що несло загрозу спалити все, ким вона була досі.Але наступної секунди — мов блискавка пішла таки у землю — вона отямилася.— Господи, — прошепотіла вона й різко відсахнулась, мов її вкусила змія. Обличчя стало червоним остаточно, руки тремтіли, дихання збилося, як після бігу.#пригоди #драма #історичний_роман #аркуш #ЛігаАнтиСопливихЛюбовнихРоманів #uafantasy