Як Варка убезпечує Мондштадт? На що він готовий піти для цього? Дізнаймося в четвертій Історії персонажа!Якою б грізною не була сила окремої людини, хай навіть вона не програє божественній, вона не здатна захистити все.У цьому безмежному світі завжди будуть куточки, які ніхто не побачить, а в цьому непередбачуваному житті — інтриги, які ніхто не зможе передбачити. Свобода та мир Мондштадта були здобуті великою ціною, а їх захист — це завдання, яке виходить далеко за межі можливостей однієї людини чи одного божества. Ніколи не можна бути занадто добре підготовленим. Тому Лицарі Західного вітру мусять іти в ногу з часом. Чота стрільців має бути оснащена новою вогнепальною зброєю задля посилення своїх сил стримування, а чота підтримки — розробити сучасні укріплення, аби пристосуватися до мінливого поля бою...Немає потреби покладатися лише на геніальність кількох видатних героїв. Еволюція тактики та спорядження може відчутно покращити бойову ефективність і шанси на виживання кожного окремого лицаря. Тому Лицарі Західного вітру мусять плекати спадщину, що витримує випробування часом. Нове покоління лицарів, за зростанням яких він спостерігав, тепер набирає обертів. Багато хто з них уже служить новою опорою організації. Проте є й такі, хто ще не до кінця усвідомив, що означає бути лицарем і не готовий нести тягар цього звання — так само, як Варка у своїй юності. Тому Мондштадт має мати надійних і рішучих союзників. За посередництва Анемо Архонта Варка отримав своє місце в Тристоронній конференції. За допомогою хитрости та красномовства він намагався переконати відьом, що виходили за межі звичайної логіки світу.— Я ніколи не очікувала, що лицар матиме такий дар слова… Це майже змушує замислитися, чи не шепоче йому на вухо Барбатос… Такою була оцінка Аліси щодо виступу Варки.Нарешті відьми поставили свої підписи під договором. Можливо, їх зворушили не його слова... Можливо, вони мали власні мотиви. У будь-якому разі, уклавши цей договір, Мондштадт забезпечив собі ще одну гарантію на майбутнє.•••Відповідно до договору, випробування, створене об'єднаною силою відьом, нарешті завершилося. Варка, який вже давно не розслаблявся, нарешті зміг відкинути всі мирські обов'язки й зануритися в справді захопливу битву. Наприкінці випробування відьми попросили лицаря загадати бажання, але той не мав про що просити. Місто, яке він прагнув захистити, було в безпеці, а силу, якої він прагнув, він здобуде власними руками. Тож, піддавшись імпульсу, Варка запитав, чи може він поглянути у кришталеву кулю Барбелот. Просто щоб задовольнити раптовий спалах цікавости.Ще не встигла згаснути гострота битви, як Варка побачив у кришталевій кулі відображення задуму долі. Те, що відбивало дзеркало, було водночас баченням безмежної слави та нескінченних страждань. Він побачив легендарних героїв, яких обожнював із самого дитинства, занурених у боротьбу зі справжніми драконами. Він побачив, як вони перевершують власні межі у розпалі кривавої битви, стаючи героями мрій серед радісних вигуків. Але він також побачив темну катастрофу, що повзе по землях Нод-Краю та Снєжної, почув крики незнайомців, що лунали з глибин снігових полів.Навіщо ставати лицарем? У молодості Варка дав собі відповідь — щоб захищати тих, кого любить, і тих, хто любить його у відповідь. Тепер доля зустріла його холоднішим, гострішим запитанням: чи буде лицар і далі битися за тих, хто, можливо, й імені його не знає? Якщо доля наважилася відкрити свої карти, чому б не розіграти те, що йому роздали? Якщо буря ще не досягла Мондштадта, навіщо відкидати свої мрії зараз і гнатися за тінями на Півночі? Не було потреби вагатися. Непокірний Північний Вітер ніколи не слідував нічому, крім власних примх. І кожне дитя Мондштадта, народжена у свободі, носить у своєму серці ту саму відповідь. "Ми не схилимося перед жодним тираном, навіть якщо цей тиран — сама доля!"🌷Перекладач — трешикАвтор(-ка) арту#інтейват_історія #інтейват_перекладПідтримати канал | Зарядики
Вітаємо пильну Мідзукі з днем народженням!Ненадовго відійти...Від: Юмемідзукі Мідзукі16.03.2026Останнім часом я зіткнулася з кількома складнощами під час продовження розвитку Розважального комплексу Юмемідзукі.Більшість вільних земель, схвалених комісією Канджьо, розташована далеко від Ханамідзаки, що означає обмеження пішого доступу. Проте якщо мені вдасться вихопити ділянку в місті, мені треба буде мати справу з компенсацією мешканцям і зносом старих будівель... Через ці ускладнення у мене розпочався головний біль. Проте не турбуйся. Усе-таки, для будь-якого клінічного психолога провідна навичка — це вміння орієнтуватись у кризових ситуаціях. Я тижнями сиділа в горах документів і контрактів. Можливо, вихід на свіже повітря допоможе мені освіжити голову — трохи послабить напругу та дасть можливість новим ідеям з'явитись у голові.Так сталося, що сьогодні особливий день.Якщо маєш час, погуляєш зі мною на узбережжі на заході острова Нарукамі? Захід сонця там доволі чудовий.🌷Перекладачка — ріко🌷Редактор — трешикАвтор(-ка) арту#інтейват_перекладПідтримати канал | Зарядики
Що стало відповіддю Варки на запитання про причину стати лицарем? Хто йому допоміг її знайти? Дізнаймося в другій Історії персонажа!Не ймем ми дому, поки нема чужих хатин.Не ймем туги, поки розлука не вівіда тин.
Поки Шеймус Пегг записував цей короткий вірш у свій зошит, Варка сидів біля багаття, гріючи горщик з вином.— Якщо на мене, тобі дійсно варто приїхати до Мондштадта. З твоїм талантом до пісень і слів ти станеш живою легендою!— Побачимо… — Шеймус взяв кухоль із рук Варки й недбало знизав плечима, — Принаймні те вино з кульбаби, про яке ти згадував, здається, дійсно варто спробувати.Зимової ночі в одній країні двоє перспективних мандрівників, що були вже далеко від своїх домівок, випадково перетнулися. Тоді Варка вже відвідав чимало країн. Він бачив найжахливіших істот, що нишпорили гірськими вершинами та збурювали океани високими хвилями. Він бачив найхоробріших чоловіків, озброєних лише простенькими списами та тканинними обладунками, які стояли на своєму проти полчищ ворогів. Мілеліти, Ґарди… Різні люди з різних країн, яких називали по-різними, але які мали однаковий дух.Однак здавалося, ніби між ним і відповіддю, яку він так відчайдушно шукав, все ще висіла завіса. З плином років, проведених за кордоном, єдиною річчю, що лишалася незмінною, була його туга за домом. — Цікаво... Чи юний пан Крепус уже повернувся, щоб перейняти виноробню, чи все-таки здійснив свою мрію стати лицарем? А як там Фредеріка, яка ніколи не мала доброго слова для когось? Чи скресла її крига, чи закохалася вона в якогось щасливчика? А що з Ерохом? Він завжди так швидко вказував на те, як я не дотримувався лицарського кодексу. Чи став він поблажливішим із часом? Цікаво, чи вино вдома все ще має той самий смак, який я пам'ятаю. Цікаво, чи моя родина сумує за мною так само, як я сумую за ними…— Якщо тобі так цікаво, чому просто не повернешся? — різко перервав безперервні роздуми Варки Шеймус, — Ми різні. У мене в Нод-Краї не залишилося нікого, за ким я міг би сумувати.— Повернутися? Але я все ще не знайшов своєї відповіді…— То може ті люди, про яких ти щойно говорив… і є твоєю відповіддю?Варка замовк, а його рука з келихом завмерла на півдорозі до губ. Він відчув, як завіса в його серці була розірвана. "Дім" ніколи не був якимось розмитим поняттям. Так само, як і причина стати "лицарем" ніколи не вимагала тягаря великої, благородної мети. От тільки… Як до такої простої істини можна було йти стільки років? Якщо він повернеться зараз, чи не будуть вдома сміятися з нього аж до хрипоти? Хіба пробудження героя не має відбуватися в легендарний момент, а за ним тріумфальне повернення в епічну годину? У бардських оповідях все відбувається не так!Та, можливо, правда не така проста, як здається людям. Адже треба покинути дім, аби навчитися сумувати за ним… Відчувши сум'яття в думках Варки, Шеймус прочистив горло і закрив свій блокнот.— Гм… Гаразд, якщо тобі аж так треба знайти причину, то вважай, що твоє завдання — доправити мене до Мондштадта. Крім того, я хочу побачити цю Фредері… тобто, оте вино з кульбаби, про яке ти постійно говориш! Я хочу перевірити, чи воно справді таке смачне, як ти про нього кажеш!🌷Перекладач — трешикАрт — офіційно#інтейват_історія #інтейват_перекладПідтримати канал | Зарядики
Ліннея: Провісниця чудесРадниця Гільдії шукачів пригодНароджені в цьому світі діти часто починають свій шлях, вважаючи себе центром усього. Усвідомлення прогалини між собою та світом нерідко стає для них завершенням дитинства. Проте що, якщо ця дитина — не людина й просто живе в людському суспільстві? Для неї шлях до дорослішання має бути набагато гіркішим.Звісно ж, мова про Нод-Край, рай для всього незвичного та дивовижного. Діти Мушлевої банди виганяють лише тих, хто досяг повноліття, а клієнти Гільдії шукачів пригод не переймаються тим, хто бере їхні доручення. Проте справжні перешкоди народжуються з себе. Навіть діти з містечка Наша з часом виростуть. Одного дня вони підкоряться визначенню, яке надав їм світ, ідучи шляхами, що були викарбувані задовго до їхнього прибуття ілюзорним лісом безлічі можливостей. Таким чином, нескінченна кількість "того, що могло бути", в'яне й стає "тим, що є".Проте для Ліннеї такий вибір недосяжний. І поруч немає нікого, хто міг би запропонувати їй відповідь на те одне найважливіше запитання.На щастя, цей світ великий. Існує сім націй на континенті Тейвату та шість поширених видів фей у тундрах Снєжної. Навіть саме світло може розсипатися сімома барвами. Проте що лежить за ними? На вершинах устелених хмарами гір і під покривалом бурхливих хвиль численні істоти живуть в екосистемах і володіннях, невідомих людству — дивні, прекрасні, неописані. Вони не належать до жодного збірника та не підходять до жодної визначеної категорії. А те, що не підкоряється класифікації, тримає в собі подих нескінченних можливостей.Тому Ліннея вирушила у свою подорож. Поки вона продовжує рухатися, можливо, вона зуміє пройти кожним можливим шляхом до того, як доля отримає змогу її наздогнати. Це — унікальний спосіб Ліннеї з'єднатись із цим світом.#інтейват_перекладПідтримати канал | Зарядики
Дізнаймося Деталі персонажа Великого магістра Лицарів Західного вітру Варки!Коли в галасливих тавернах розповідають величні оповіді про Варку, майже завжди вони починаються з надзвичайної історії його народження.Дехто стверджує, що, коли він ще був у пелюшках, дві отруйні змії намагалися вбити майбутнього героя. Однак немовля, якому не виповнилося й місяця, схопило їх, по одній у кожну руку, і викинуло з колиски, наче це були звичайні іграшки. І так, кажуть, він й опанував секрет володіння двома мечами!Дехто каже, що щойно Великий магістр народився, гіркий північний вітер, якого Мондштадт не бачив уже століття, пронісся сонячним небом. А з глибин Вовчого терену піднявся хор виття вовків, що перегукувалися. Це була заява, що "Північний вітер" знову підніметься, аби повернути собі звання наймогутнішого з Чотирьох вітрів!Дехто нашіптує, що він народився, щоб стати лицарем, улюбленою дитиною долі, призначеним для величі з першого ж подиху… Такі шепотіння, звісно, є лише пустими байками з таверни. У Мондштадті немає отруйних змій, які націлюються на немовлят, ані зграй вовків, що виють без причини. Ці оповіді — лише порожнє базікання тавернних бардів, які галасливо плетуть епопеї про високе призначення та загибель для розваги.Не всі легенди мають легендарний початок, як і не кожен міт повинен керуватися руками богів безпосередньо. У цілком звичайний день, без подиху вітру та краплі дощу, у будинку, що не був ані бідним, ані заможним, Варка з'явився на світ у найзвичайнісінький спосіб. Не було жодної небезпеки, ніяких знамень. У наступні дні він ріс, як і будь-яка інша звичайна дитина в Мондштадті. Слухаючи оповіді бардів про лицарів і богів, він мріяв про день, коли зможе мчати полем битви, як герої цих оповідей. Проте коли оповіді закінчувалися, а діти розходилися по двоє-троє, він завжди затримувався, задаючи безліч питань…— Чому герої завжди походять зі стародавніх родів або благословенні богами, що давно минули?Барди могли лише незручно всміхатися й відповідати:— Так завжди розповідали в казках.— То хто ж заснував ці стародавні родини? Хто благословив богів до їх божественности?Тоді більшість бардів замовкали. Деякі вказували на бібліотеку Лицарів Західного вітру.— Відповіді на ці запитання не можна шукати в "оповіданнях", їх варто шукати в "історії".А ще менша кількість, втомлена такими допитами, вказувала на безмежну пустелю за міськими стінами...— Та що мені, простому бардові, знати? Запитай Барбатоса!..Багато років по тому, коли Варка нарешті став "легендарним лицарем" нового покоління і героєм власної казки, він нарешті зрозумів скрутне становище бардів. Реальність не потребує виправдання, але казка повинна заслужити довіру своєї аудиторії. А для звичайного слухача це майже неможливо уявити: без стародавніх родоводів чи божественної прихильности, маючи лише невпинні зусилля та непохитну волю, як смертний може створити легенду?🌷Перекладач — трешикАвтор(-ка) арту#інтейват_історія #інтейват_перекладПідтримати канал | Зарядики
Дізнаймося історію, що стоїть за Місячним колесом Цзибай!Цзибай, як і весь її рід, народилася згідно з божественним задумом. Так вона з'явилася під небом Тейвата, несучи місію небес.Сяйливі зірки на небі любили цей світ і прагнули перетворити його на блаженний сад. Добре розуміючи свою місію, посланниця почала обробляти землю. Якщо ґрунт родючий, то квіти та рослини процвітатимуть, а якщо зіпсований — сад перетвориться на гниле болото. Квіти радости розквітали під палким ранковим сонцем. А квіти, заражені гниллю, варто викорінювати разом із ґрунтом, аби ті не оскверняли любов небес. Таким чином, доля Цзибай слідувала божественному плану, який породив її, аж до того фатального дня…З невідомих причин тінь Правителя, тінь Часу, поклала перед Цзибай герб із вигравіюваним символом місяців. Це означало, що відтепер вона — посланниця не лише ранкової зорі. Вона стане також посланницею місяців. Чи це теж було визначено божественним планом? Вона задавалася цим питанням. Дійсно, це було частиною формування світу. Таким чином, вона почала подорожувати туди-сюди: від ранкових зірок до місяців і до саду. Утім, вона не прийняла цей герб. Оскільки вона не розуміла, як цей додатковий символ може зробити божественний план досконалішим, вона вирішила, що його прийняття не є необхідним для її місії. Проте з часом вона почала розуміти, що воля та любов ранкових зірок і місяців до саду, який вона вирощувала, не здавалися рівними. Ранкові зорі завжди світили із силою по всьому саду, не затримуючись довго на жодній квітці. Вони не турбувалися про те, що можуть спалити квіти чи ґрунт, які не були священними, навіть якщо це перетворило б їх на ніщо. Срібне місячне світло було іншим. Уникаючи ґрунту, воно воліло просочуватися в коріння кожної спаленої рослини, даруючи розраду тим, хто страждав від висушливого сяйва.Чиї воля та любов були більш священними? Такі сумніви час від часу виникали в серці Цзибай. Відповідь була очевидною — рішення лежало в самій загадці. Божественний план, природно, був найсвященнішим. Однак, з якоїсь причини, погляд Цзибай слідував за місячним світлом, все довше й довше затримуючись на невеликій ділянці квітів і рослин, за якими вона доглядала сама. Квіти, що цвіли, походили на сміх, а ті, що в'янули, нагадували сльози. Але ж земля не може сміятися, то чому те, що народжується з неї, здатне відчувати смуток? Загубившись у думках, Цзибай дивилася… Квіти розквітають і в'януть. Плоди формуються й опадають. Виростають нові бутони, квіти розквітають і в'януть…Згодом вона почула, що квітник, за яким доглядала її родичка, зневажив божественне та був повністю викорчуваний. Її охопив смуток, але він швидко перетворився на занепокоєння. Дійсно, її місія від небес не включала смутку. Тож як та, що народилася з цієї самої місії, могла відчувати таке? Чи вона перетворилася на рослину, яка потребувала наставництва? Чи воля та любов, які вона колись мала, втратили свою святість? Це, здавалося, ознаменувало момент, коли доля вперше зійшла з правильного шляху, щоби потім досягти кульмінації в мить, коли небо обвалилося, а на землю зійшла брехня. Сад перетворився на випалену землю, а квіти та рослини заледве трималися на межі загибелі. Пекуча спека спалила її волю, залишивши безсилою зібратися з думками. Тоді ж місячний герб упав їй на спину, наче сльоза. Це було те саме холодне сяйво, яке вона колись бачила та від якого колись відмовилася, але воно дарувало їй той самий спокій і втіху, що й квітам і рослинам у саду. У тій швидкоплинній прохолоді вона усвідомила, що перш ніж її поглине палюче сяйво ранкової зорі, вона ще зможе любити свої квіти протягом незліченних століть.🌷Перекладач — трешик🌷Редакторка — рікоАвтор(-ка) арту#інтейват_історія #інтейват_перекладПідтримати канал | Зарядики
Дізнаймося більше про Цзицяо, золотооке смертельне "я", у четвертій Історії персонажки Цзибай!Адептка Біла кобила, що часто з'являється в легендах Ліюе — це Цзицяо, третє смертельне "я", відокремлене від Цзибай. Вона — Біла кобила, про яку старійшина селища Цінце казала, що "вона допомагала в походах Володаря Гео". Вона — "донька Часу", відома кланам долини Ченью. Вона — "золотоока селадонова кобила", про яку згадується в "Освяченні Тао Доу". Вона — навіть та адептка Біла кобила, що "перестрибнула прірву в п'ятсот років", згідно з генеалогією клану Лу.Ще в часи Війни Архонтів вона була звільнена Гео Архонтом із картини "Чжаньчжу, пожирач місяця" й уклала угоду, зобов'язавшись допомагати йому в битвах. Однак сліди часу на ній все ще чинили незрозумілий вплив на стародавнього Бога скель. Тому після Вййни Архонтів Цзицяо, усвідомлюючи, що вона несе загрозу, відійшла в лісисті гори, щоб більше ніколи не з'являтися в світі смертних. Проте вона була безтурботною та нестримною за своєю суттю, їй неймовірно подобалося демонструвати свої сили, адже тривалість життя смертних ледь сягає ста років, сліди часу майже не залишали на них слідів. Тому вона іноді з'являлася перед смертними, охопленими горем. Допомагаючи їм у скрутному становищі, вона тихо розповідала історії з часів, коли небо ще не впало, а земля не провалилася. А якщо записи людей відхилялися від її намірів, вона, імовірно, лише поглядала на них, а потім відкидала. Зрештою, вона, як дикий кінь, вільно галопує порожніми просторами, ніщо не стримувало її безмежних стрибків. Хоча та народилася від загибелі Цзибай, вона вважала, що носити її вуздечку та терпіти її шпори чи ще когось іншого — не її доля. Вона завжди готова з витонченістю та радістю стрибнути в безодню часу, а потім, із гучним вибухом, перетворитися на мерехтливу хмару золотого пилу.🌷Перекладач — трешикАвтор(-ка) арту#інтейват_історія #інтейват_перекладПідтримати канал | Зарядики
Хто навчив Цзибай методу тричинного висічення? Чи така вже незмінна воля небес? Дізнаймося в другій Історії персонажки Цзибай!У давно минулі часи, коли Цзибай спустилася в світ смертних як посланниця місяців, вона подружилася з цікавою істотою. Попри те, що мав людську подобу з надзвичайним обличчям, він міг літати на хмарах і тумані, рухати гори та наповнювати моря, розбивати скелі та перемелювати нефрит на пил. Проте маючи сили, що могли змагатися з божественними, він, на превеликий подив Цзибай, не належав до ангельської раси.Одного дня вони домовилися зустрітися високо в горах, аби позмагатися в адептських мистецтвах, але коли настав домовлений час, її супротивника ніде не було видно. Було чутно лише віддалений гуркіт. Цзибай пішла на звук і виявила три однакові постаті, що висіли в хмарах і вели запеклу сутичку. Серед дзенькоту їхніх мечів вона ледь почула бойовий клич: "Володарю Гео, небесна зоре!" Незабаром бій закінчився, а три постаті злилися в одну, опустившись перед нею. Це був ніхто інший, як її дивовижний друг.Ця дивовижа розпалила цікавість Цзибай, а її друг не приховував своїх секретів, щедро ділячись ними. Так вона дізналася про стародавнє мистецтво — "тричинне висічення", тобто видалення "трьох смертельних «я»". Ці так звані смертельні "я" — це нечисті думки та злі помисли, які забруднюють розум практиканта. Відкинути їх означає побачити незаплямоване "я", чисте та незабруднене.Утім, Цзибай, як посланниця небес і трьох місяців, не мала нечестивих думок, як би вона не намагалася, вона не могла відсікти свої три смертельних "я". Її друг був незворушним і просто зауважив: "Воля небес мінлива, як ті білі хмари чи сірі пси". І з цими словами він повернувся та пішов. У той час вона ще не знала того, що під час довгої подорожі, яка чекала на неї, людські емоції потайки пустять коріння в її серці, ані того, як у ще більш віддаленому майбутньому вона на власні очі побачить божественне покарання, яке спіткає націю, яку вона любила, й обурення, страх і смуток будуть гризти її душу, наче черв'яки, що живляться гнилою плоттю. У ту мить вона, безсумнівно, розірве свої три смертельні "я" — вчинивши те, завдяки чому відмовиться від свого колишнього "я", сховається серед смертних і збереже останній шанс на помсту небесам. Але, як і казав її друг, "воля небес мінлива, як ті білі хмари чи сірі пси". Саме тоді тінь, яка давно спостерігала за нею, накинула на неї клітку, викуту з жалю та суворого покарання.🌷Перекладач — трешикАвтор(-ка) арту#інтейват_історія #інтейват_перекладПідтримати канал | Зарядики
Яким чином душа адептки Білої кобили розпалася на три уламки? Дізнаймося в першій Історії персонажки!Мало хто знає, що легенди про адептку Білу Кобилу, що розповідають у Ліюе, виникли вже після її кончини.Вона була посланницею небес, яка тисячоліття тому зійшла на землю, аби наставляти смертних. Вона пильнувала за давньою країною Лан-Ґань, землею піщаних кристалів і дорогоцінних каменів. Саме вона навчила тамтешній народ обробляти землю та ткати, а люди процвітали завдяки рясним врожаям, а їхні зерносховища були переповнені. Тому її почали шанувати як богиню землі та зерна. Під її мудрим керівництвом Лан-Ґань процвітала, ставши блискучою перлиною в об'єднаній цивілізації.На жаль, ніщо не триває вічно, і з-за меж світу настала непередбачена катастрофа — у небі спалахнула руйнівна війна. Хвилі цієї катастрофи, сповнені темної злоби, впали на Лан-Ґань, а за ними — рішуча воля небес очистити темряву. Священна воля вразила країну, немов божественне покарання, щоб очистити її заражену землю від світу. Щоб забезпечити проблиск надії для людей, за якими вона наглядала, Цзибай пішла проти волі небес. Таким чином, після болісного удару, її душа розпався на три частини, більше ніколи не маючи змоги прислухатися до бажань смертного світу. Однак, чи то з жалю, чи то для покарання за зраду, тінь, що спостерігала з небес, простягнула руку до Цзибай.Звідтоді три розірвані душі Цзибай застигли в тій миттєвості, за частку секунди до свого зникнення… І її суть вічно блукає уві сні, де як життя, так і смерть — недосяжні.🌷Перекладач — трешикАвтор(-ка) арту#інтейват_історія #інтейват_перекладПідтримати канал | Зарядики
Дізнаймося Деталі персонажки адептки Білої кобили, Цзибай!Легенди Ліюе згадують про таємничу адептку Білу кобилу.Сліди її історії розкидані по книгах і народних казках. Однак у цих різних джерелах описи її зовнішности ніколи не збігаються. Дехто каже, що вона перетворилася на білого як сніг коня та в часи Війни Архонтів допомогла Володареві скель здобути верховенство над світом смертних. Інші шепочуть, що її очі, схожі на бурштин із золотистим відтінком, мають силу проникати крізь пустельні пустки самого часу. Ще хтось стверджує, що вона завжди жила на місяці, слухаючи бажання смертних і спостерігаючи за миготливим світом внизу. Однак серед усіх цих різних розповідей жодна не могла по-справжньому передати її обличчя чи змалювати її подобу. Чи то під час лагідних розмов за чаєм, чи то в дебатах, що виливалися на заповнені чорнилом сувої, кожна думка була лише поглядом крізь шпарину, вловлюючи лише фрагменти, але повну картину — ніколи.У будь-якому разі, вона була як осколок благословенного світла, як дика гуска на снігу, чиї сліди зникають зранку. Проте її минуле залишається в царстві смертних, а її історія чекає на день, коли її відкопають ті, хто шукає.🌷Перекладач — трешикАвтор(-ка) арту#інтейват_історія #інтейват_перекладПідтримати канал | Зарядики
