Економічний Вісник

Білорусь як точка перетину світових гравцівЗакриття польсько-білоруського кордону в умовах навчань «Захід-2025» відразу ж виявило протиріччя світової торгівлі.Залізничний транзит через Білорусь забезпечує до 90% ж/д поставок з Китаю до Європи, що оцінюються приблизно у 25 млрд євро щорічно.Таким чином, невелика східноєвропейська держава перетворюється на стратегічний вузол протиріч між трьома світовими центрами — США, ЄС і КНР.Для Китаю, чия експансія заснована на безперервному розширенні ринків збуту, стійкість транзиту критична.Будь-яке військове загострення на білоруській території підриває проєкт «Один пояс, один шлях».Для США ситуація зворотна: Вашингтон зацікавлений у тому, щоб поставити під загрозу або зупинити китайський експорт.Руйнування транспортного коридору через Білорусь означає зростання витрат для КНР, а отже — зміцнення позицій американських компаній на європейських ринках.Ще один мотив нормалізації відносин з Мінськом, це виключення його з військових компанії на боці Росії.Так, при вторгненні в Україну російські війська атакували с території північного сусіду.Точно також, як Білорусь була використана для атака на Україну, вона може стати плацдармом для військових дій РФ против країн Балтії та Польщі.Угода з Лукашенком також дасть можливість США самостійно регулювати експорт Китаю до Європи, оскільки у разі успіху Мінськ стане критично залежним від США.Тим більше, ЄС поки не поспішає рвати зв’язки з Китаєм.Європа, хоча й виступає союзником США, рухається до економічного протистояння з Китаєм значно повільніше і невпевнено.По-перше, для економік ЄС критично важливі китайські ринки збуту та імпорт.По-друге, ЄС — це 27 окремих держав, поодинці впоратися з торговельною війною проти КНР вони не можуть.Китай набагато більший і сильніший за кожну державу ЄС. А оскільки в ЄС немає централізованої сили, протиставити Китаю нічого.Білорусь у цій грі є ареною, де перетинаються інтереси чужих транснаціональних корпорацій.Лукашенко, який прагне зберегти режим за рахунок лавірування між Сходом і Заходом, опиняється перед вибором: або залишитися в орбіті Китаю, ризикуючи бути втягнутим у війну з Росією проти НАТО, або спробувати вийти з ізоляції через угоду із Заходом — в обмін на послаблення залежності від Москви та Китаю.Точка стику: добрива і мінерали, а саме хлористий калій.США імпортують 86% цього продукту з Канади, і у разі проблем з імпортом звідти, поставки зможуть забезпечити лише дві країни — це Росія і Білорусь.Таким чином, нинішня напруженість навколо білоруського кордону викликана черговим раундом торговельних протиріч, що загострилися на тлі військових навчань.Росія, певним чином діє на випередження та намагається загострити ситуацію, щоб відрізати можливість для Білорусі дійти угоди з Заходом.Тому саме зараз білоруська сторона веде переговори з США, намагаючись триматися осторонь від конфлікту.🌟 EconomichnijVisnik

Економічні умови у США перед засіданням ФРС: Трамп проти ФРССьогоднішнє засідання Федеральної резервної системи може стати визначальним для американської економічної політики. Його увага зосереджена на протистоянні між Білим домом і ФРС: адміністрація Трампа наполягає на зниженні ставок, тоді як Джером Пауелл зберігає помірно-жорсткий курс монетарної політики.Макроекономічна динамікаЕкономічне зростання демонструє уповільнення: сукупний приріст за 2025 рік порівняно з IV кварталом 2024-го становив лише 0,68%, що вдвічі нижче середнього темпу за 2022–2024 роки. Ключовий індикатор майбутньої динаміки — інвестиції — фактично зупинилися у II кварталі 2025 року.Ринок праці також подає тривожні сигнали. Рівень безробіття зріс до 4,3%, а створення нових робочих місць за останні чотири місяці виявилося у 6–7 разів нижчим за середньострокову норму.Інфляція та її особливостіПопри слабкість ринку праці, інфляція прискорюється. У серпні зростання цін становило 0,38% м/м, що у 2,5 раза вище доковідної норми і суттєво перевищує цільовий рівень ФРС. Така комбінація — одночасне зростання інфляції та погіршення зайнятості — є нетиповою. Основним фактором інфляції є тарифні витрати виробництва, а не зростання заробітних плат на тлі дефіциту кадрів, як це було раніше.Політичний вибірПеред ФРС стоїть стратегічна дилема.• Збереження жорсткої політики дозволить обмежити інфляційні ризики, але призведе до подальшого зниження інвестицій і зростання напруженості на ринку праці.• Пом’якшення політики в інтересах Білого дому може стимулювати промисловість і споживання, але посилить інфляційний тиск і поставить під сумнів інституційну незалежність ФРС.Таким чином, засідання ФРС виходить за межі суто економічної події. Воно стане тестом на стійкість балансу між виконавчою владою та центральним банком.У момент, коли виконавча влада активно намагається взяти під контроль усі незалежні інститути країни.🌟 EconomichnijVisnik

⚠️🇷🇺Російські безпілотники в Польщі: чорний лебідь війни чи випадковість?Одразу відкидаємо версію про «випадкове відвідування» ворожої території двома десятками шахедів, що, до речі, пролетіли 400 км углиб кордону НАТО.Якби залетіло 1–3 БПЛА, це ще можна було б прийняти за помилку навігації. Але залетіло 19 і залетіло глибоко.Акція була спланована і мала на меті провести розвідку військових та промислових об’єктів.Крім цього, інцидент показав слабкість західної системи ППО. Перевірка цієї системи, найімовірніше, також входила до цілей цієї «шахедної експедиції».Голова оборонного комітету Бундестагу зазначив, що «дорогі західні системи ППО погано проявили себе проти дешевих російських БПЛА» і закликав альянс працювати над цим.І це справді так: з 19 дронів було збито 4.При цьому БПЛА дешеві, а от снаряди для ППО — ні.Також пролунали пропозиції від країн Північно-Атлантичного альянсу збивати цілі над західною Україною.Це один із можливих відповідей на повітряну інтервенцію РФ у країну альянсу. З точки зору НАТО, відповідь найбільш жорстка та адекватна.Залишити цю провокацію без відповіді — рівнозначно заохоченню Росії на нові провокації.Україна ж може використати цей прецедент та залучити сили протиповітряної оборони НАТО до захисту західних кордонів.І ось ми опинилися в місці, де на горизонті, під час заходу сонця мирної епохи в Європі, пропливає чорний лебідь.Уявіть собі, наприклад, ВПС НАТО знищили російські ракети на західних кордонах України. Це ще не війна Росії з альянсом, але це достатньо загострить обстановку.Хоча, здавалося б, куди ще загострювати?Але, якщо згадати дані німецької розвідки, то виявиться, що є куди.Що ж такого говорить німецька розвідка? Вона повідомляє, що до 2031 року Росія планує атакувати східний фланг НАТО.Інцидент з вторгненням російських безпілотників у повітряний простір альянсу можна назвати прелюдією.Крім цього, кількість російських диверсій у Європі за 2024 рік зросла у 4 рази.Тож так, прямо зараз ми спостерігаємо передвоєнну підготовку і розвідку. Це справді був чорний лебідь.Поки що рано бігти в бункер чи у військкомат (жителям ЄС), процес підготовки може зайняти багато часу, а війни може і не бути.Але, як то кажуть, «який шанс зустріти динозавра за кутом? — 50/50».Так і тут: може бути війні, а може й ні. Особисто я не бачу підстав сумніватися в даних розвідки ФРГ.Насамкінець зазначу, що в Білорусі проходять російські військові навчання «Захід-2025». Тоді як Білорусь — потенційний плацдарм для вторгнення в Польщу та країни Балтії. І «таке співпадіння», що російські безпілотники літають з розвідувальними місіями саме в Польщі.🌟 EconomichnijVisnik

Тому, щоб «вмирати в другу чергу», керівництво РФ ставить на поразку України і вкидає всі ресурси у воєнну кампанію.Що логічно, адже, як я вже казав, ми знаходимося на фінальній стадії війни. Більша частина «забігу» подолана. Те, що робить Кремль — прискорення перед червоною стрічкою.Навіщо взагалі це потрібно, чому відбувається інтенсифікація бойових дій? Відповідь лежить у площині економіки.Російська економіка стагнує, незважаючи на чудовиські ін’єкції уряду.Економіка РФ перебуває у стагнації весь 2025 рік.Мінекономрозвитку Росії оцінює зростання ВВП за 7 міс 2025 року всього у 1.1% р/р.При цьому зростання відбувається на базі минулого року: 2024 рік зробив внесок у приріст ВВП на рівні 0.8–0.9 п.п., оскільки з січня по липень 2025 року зростання становило близько 0.2–0.3%.Чудовиське нарощування витрат не рятує економіку від стагнації.Так чи інакше, матеріальна база для ведення бойових дій вичерпується.Якщо раніше економіка росла темпами до 8%, зараз вона на межі рецесії. І в Кремлі готові принести економіку в жертву на вівтар перемоги.Економіка, яка ще недавно демонструвала зростання до 8%, сьогодні перебуває на межі рецесії. Кремль свідомо приносить її в жертву заради військових цілей.Таким чином, стратегія Росії — це ставка на обмежений часовий коридор: завершити кампанію до того, як внутрішня криза зруйнує матеріальну базу війни. Якщо цього не відбудеться, — бюджетний і соціальний колапс з, щонайменше, замороженням військової компанії.Частина друга🌟 EconomichnijVisnik

Газопровід в Китай та евфемізм «трансатлантична угода» Сьогодні Трамп, після дводенної паузи, заявив, що «чутки про його смерть сильно перебільшені», розчарувавши європейських партнерів.«ЄС призупинив свої плани покарати Google за зловживання домінуючим становищем у сфері рекламних технологій через побоювання, що Трамп може відповісти зривом трансатлантичної торговельної угоди».Новина — показник безпорадності Євросоюзу в ієрархії трансатлантичних відносин.Якщо перекладати новину на мову фактів, Європа боїться, що їхня атака на Гугл (а це рейд із зачистки конкурентів європейських техкомпаній) призведе до зриву кабальної угоди зі США. Тому що зрив може призвести до ще гірших умов, ніж кабальна угода.Тобто, вибір стоїть між «погано» і «дуже погано», якщо спрощувати до дитячих понять рівняння, яке стоїть перед главами країн Євросоюзу.Ось так спроби грати самостійно стикаються з жорсткою реальністю світової ієрархії (у даному випадку, західної половини світу. Є ще східна, китайська, адже ми живемо у світі протистояння двох блоків і деглобалізації).Там «теж усе спокійно», загалом. Проєкт «Сила Сибіру-2», після візиту Путіна на саміт ШОС, був розморожений після довгої паузи. Тобто, бажаних Росією результатів поїздка на Аляску не дала, інакше б уже лагодили Північний потік-2.Причому, щодо ієрархії, будувати СС-2 буде Росія (вартість близько 15 млрд дол), ціна газу буде меншою, ніж на європейських ринках (тобто, продаватимуть зі знижкою).У підсумку: Китай має дешевий газ і не оплачує його логістику (будівництво газопроводу); Росія змушена продавати газ зі знижкою і брати всі витрати по газопроводу, поступаючись частиною вартості китайським ТНК.Таким є механізм периферійної ренти, яку Китай бере з російської економіки.Але формально виглядає, як політична перемога Росії. Принаймні, у світі російського ТБ і деінде. Придворна інтелігенція Кремля поспіхом вступила у бій за інтереси великих нафтових корпорацій, водночас прикриваючи поразки та «невдалі» пункти договору з «китайськими братами».Але не варто забувати, що ТБ та інші експерти просто виконують замовлення своїх годувальників — тих самих корпорацій, «Національного надбання».🌟 EconomichnijVisnik

⚠️❗️Адміністрація Трампа розглядає можливість участі США в капіталі оборонних корпораційА чому б не розглянути? Адже всі розуміють, що наближається війна, а війна — це завжди великі витрати на зброю.Але це з одного боку. З іншого — це можна обернути в плюс. Американська казна може отримати мільярди доларів додаткових доходів. Вийде зручна схема, коли частина бюджетних грошей буде частково відшкодовуватися.До того ж, тоді злиття держави і ВПК-бізнесу стане ще більш тісним. Тобто, воно вже перебуває на рівні фактичної єдності інтересів або ж глибокої корпоративної інтеграції. Але, виявляється, є до чого прагнути.Однак не секрет, що військово-промисловий сектор США завжди був тісно пов’язаний з державою. Наприклад, літаки-шпигуни, які, до речі, називалися Lockheed y-2, виробництва відповідної компанії, виготовлялися в найсуворішій секретності.Пізніше, у ЦРУ їх використовували для секретних розвідувальних вильотів, головним чином над СРСР. Саме цей літак потрапив у центр скандально відомої операції «Переліт», коли у 1960 році, 1 травня, американський розвідник був перехоплений над територією Радянського Союзу.Факт наявності літального апарату, здатного набирати висоту до 22 км, тримався в найсуворішому секреті, що яскраво підкреслює ступінь співпраці військових компаній, Пентагону і ЦРУ. Зараз ми бачимо поглиблення цієї інтеграції на тлі торгових, поки що торгових, воєн.Оскільки партія Китаю і США колись, невідомо коли, але мабуть рано, дійде до ендшпілю, то непогано було б до нього підготуватися. Бо в тому напрямку ми рухаємося все швидше.У таких обставинах держава і ВПК завжди зливаються воєдино. Перед державою постає необхідність вести проксі і непроксі війни. Враховуючи глобальний характер домінування США, доводиться постійно. З іншого боку, ВПК саме цього і потребує.Звідси виростає попит на війну і військове лобі, тут його економічні корені. Воно різко прискорює процес переходу партії в «ендшпіль», бо кровним інтересом стає війна.Я сказав про економічні корені. Раз почав, треба закінчити: першочергово, звісно, не військове лобі, саме по собі воно нічого не визначає.Породжує попит на війну характер економічних перетворень у світі: посилення торгових воєн і економічної конкуренції. Перетворення визначили перемогу республіканців-ізоляціоністів з Трампом на чолі, посилення конфліктів у світі, і лише за цим настав попит на війну як крайній аргумент у розв’язанні протиріч і «торгових суперечок». Війна — завжди інструмент політики.Але відволіклися.Треба сказати, що причетність держави до ласих часток передової оборонної компанії дасть останній міцного і «всюдисущого» покровителя — у вигляді, звісно ж, уряду США.Таким чином, куди б США не пішли продавати (а підуть вони по всьому світу), або нав’язувати купівлю своїх військових товарів, Lockheed буде там.Ми це вже бачимо, не лише на прикладі Lockheed. Так, Ізраїль воює американськими літаками і ракетами в Ірані та Палестині. Україна збиває російські дрони з китайськими комплектуючими американськими ракетами і т.д., і т.п.Враховуючи проблеми США з держборгом і необхідністю переозброюватися, ми побачимо чимало таких «проникнень» у капітали компаній із ряду критичних галузей.Але тут важливо розуміти, що не купівля акцій компанії стимулює війни, а війни стимулюють купівлю акцій компанії. Як відомо, проксі-війни США вели і ведуть без будь-якої участі в капіталі Локхіда.Просто на тлі підготовки США до війни великі компанії ще глибше інтегруються в державу, а держава - в компанії. Коротше, сьогодні, коли світ спалахує вогнями старих і нових військових конфліктів, кількість добровільних (і не дуже) пропозицій щодо купівлі зброї від США вже зашкалює, а далі — тількі більше.Тут і контракт з Європою на «баснословну», але точно не вказану суму доларів (швидше за все, там звичні всім нам billions of dollars Трампа), і контракти з Україною, Індією, впридачу підвищення витрат на американську армію.Одним словом, війна-війною, бенкет горою.

🤬Болтон, Трамп і ілюзія «українських союзників»Показова істерика під новиною про Джона Болтона.Лише американському суду відкрив справу проти колишнього радника Трампа, як в українському сегменті мережі посипалися злі смайлики та обурення. Здавалося б, до чого тут Україна? Але медіа підсунули публіці зручну казку: Болтон — «наш», майже що проукраїнський герой, а отже удар по ньому — це удар по Україні.Суть маніпуляції проста.Спочатку конфлікт Трампа та його колишнього радника є звичайною внутрипартійною розборкою. Але українські медіа, які політично заангажовані певним чином, свідомо малюють Болтона другом України. Це особиста і, до того ж, неточна характеристика, але вона накладає відбиток на всю новину. Відкриття справи проти колишнього радника не викликало б ніякої реакції, але атака Трампа на «проукраїнського яструба» викликає бурю емоцій та вибух обурення.Виходить, що за допомогою Болтона медіа просувають навіть не його самого, а накидають хулу на Трампа і виставляють його борцем проти лояльно налаштованих до України американських політиків. А також створюють антитрампівський дискурс загалом. Тобто, завдяки грубій, простій підміні змістів, де Україна взагалі не фігурує, новину про внутрішню розборку американських еліт перетворюють на агітаційний, антитрампівський контент.Ще раз зауважу: тут сенс навіть не в тому, щоб похвалити Болтона, а в тому, щоб створити чорно-білу картинку світу і визначити Трампа на «сторону злих».Якщо подивитися ширше, ми бачимо типовий приклад використання периферійної країни як інструмента внутрішньої боротьби в великих країнах. Україна в цьому випадку — медійний ресурс.Українським масам же підсовують фальшиву драму: нібито всередині США йде боротьба «за Україну» і «проти України». Насправді ж йдеться про конкуренцію великих політичних груп, яким однаково байдужа доля України.🌟 EconomichnijVisnik

🇺🇸🇷🇺Саміт на АлясціЗустріч Путіна і Трампа закінчена, зійшлися на тому, що будуть домовлятися далі. Зустріч – черговий епізод довгих переговорів між центром світової економіки і периферією.Очевидно, перед зустріччю були досягнуті попередні домовленості щодо війни в Україні, але Путін запропонував дещо Трампу, що змусило його закінчити зустріч раніше і зателефонувати лідерам ЄС та Зеленському.Це «дещо» містить у собі більш вигідну, ніж спочатку планувалося, угоду для США і менш вигідну для України. На дзвінку з європейськими союзниками Трамп намагався продавити їх під цей варіант.Путін же торгувався невтручанням у конфлікти проти США на Близькому Сході, де Америка намагається перекусити нафтовий придаток Китаю – Іран. Натомість вимагав повернення Москви на світовий ринок нафти і позаблоковий статус України. Це створило б певне затишшя в конфлікті Росія–НАТО, на час, поки РФ займалася б освоєнням українського та європейського ринку.Класична спроба Кремля домовитися про переділ по-доброму, що для нього бажаніше, ніж військовий переділ.Така дволикість російської влади, коли на фронтах України вона воює проти «Стінгерів» і «Леопардів», а на полях Анкоріджа веде переговори з постачальниками «Стінгерів» і «Леопардів». Цей політичний дуалізм має під собою об’єктивну економічну базу.Що стосується суті зустрічі.Російська влада за своєю природою є подвійною. Напівпериферійний характер економіки змушує її шукати угоди з розвиненими державами Заходу як основного ринку збуту сировини.Зворотний бік економічної системи Росії, навпаки, штовхає її на розширення області економічного впливу, у тому числі в Україні та на пострадянському просторі. У Росії накопичилося достатньо капіталу, щоб експортувати його і створювати свою периферію. Але після кризи 2008 року розширити свій вплив, не наступаючи на ноги «західним партнерам», стало неможливо.Війна в Україні, яка планувалася швидкою і безкровною, – це спроба Росії закріпити своє право на пострадянський простір, утвердитися як центр над східноєвропейською периферією. Москва намагалася показати Заходу, що вона готова всіма способами захищати свої сфери інтересів, претендуючи на статус рівнозначного партнера, підвищуючи ставки.На зустрічі в Алясці обговорювалося саме питання України в загальному контексті відносин двох держав. З цього випливає, враховуючи характер і причини конфлікту, що на зустрічі намагалися домовитися саме про партнерство, враховуючи, як каже Кремль, «нові реалії багатополярного світу». Тобто, враховуючи амбіції Росії на Східну Європу.Для Росії важливо знову вбудуватися у світовий енергетичний ринок, для США – відірвати ресурси Росії від виробничої бази Китаю.При цьому, Росія хоче відтяти частку ринків у Заходу і вже спрямувала свій погляд на Балтію, веде війну в Україні. Це не влаштовує США і весь блок НАТО.А Росію не влаштовує, що США не визнають за Москвою права на ринки пострадянського простору і Варшавського блоку.Щоб вийшла угода по Україні, потрібно, щоб одна зі сторін відступила від своїх інтересів. Найімовірніше, що це буде Росія в силу подвійного характеру економіки. По суті, Росію не влаштовує в так званому «однополярному світі» лише її частка, а не сам його принцип.Але навіть у разі поступки Кремля, певної деградації відносин з Пекіном (зауважу, що розмова йшла тет-а-тет, без Китаю, і що найімовірніше російська делегація могла торгувати нейтралітетом щодо бійки КНР і США), угода може бути лише тимчасовою. Потім, якщо звичайно в Росії не прийдуть послідовники Навального, знову піднімуться крики про «нас надурили».Але судячи з того, що зустріч закінчилася швидше, ніж планувалося, Путін не пішов на поступки, а висунув жорсткі вимоги, які не влаштовують Європу, але загалом влаштовують США.Приблизно такий результат у саміту на Алясці.

🇷🇺🛍Економічний ефект від санкцій. ЕксклюзивЕкспорт мінеральних продуктів, дизельного палива та мазуту з Росії за 2024 рік — 190-215 млрд дол. ВВП Росії в 2024 станови 2.2 трлн, відповідно доля нафтагазу в загальному ВВП дорівнює близько 8.6-10%.У 2022 цей показник був найвищим за період війни — доля нафтогазових доходів до ВВП в Росії була в 2022 — 12.3-12.5%.Таким чином, спад нафтогозових доходів з 2022 року становив 2.5-3.9% від ВВП, пікового не тількі по цінам на газ і нафту в ЄС, а й по обсягам експорту з РФ за всю історію. Як видно, прямий вплив санкцій на нафтогазовий сектор РФ це мінус 2.5-3.9% відсотка валового продукту. Тепер розглянемо ефект санкцій на загальний експорт.Доля експорту у ВВП у 2021 — 26.7%.У 2022 — приблизно стільки ж 25-26% при зростанні експорту на 17-19%.У 2024 цей показник обвалився і становив 16.0% при збереженні номінального доларового ВВП на одному рівні.Обвал експорту у 2024 до 2022 на 41.2%, скорочення надходжень на 237 млрд дол через зниження цін на нафтогаз з піків 2022 та санкції, зокрема стеля цін та вимушені дисконти.Таким чином, скорочення експорту у 2024 р. до 2022 р., коли були запроваджені санкції, становило 10.7% від ВВП. Це змусило РФ застосувати кредитний важіль на 415 млрд дол, про який писав економіст Крейг. Це разом зі збільшенням видатків бюджету компенсувало падіння від санкцій та зберегло економіку від провалу.Так, видатки федерального бюджету зросли з 21.8 трлн руб до 40 трлн або на 83.5%. Якщо рахувати в доларах, зростання на 138%, з 300 млрд дол до 416 млрд. Але це грубий розрахунок на основі середнього курсу рубля.Але не зважаючи на це, санкції досягають своєї довгострокової задачі - економіка Росії перегріта та близька до стагфляції, куди її привели санкції і необхідність їх парирувати за допомогою кредитних і бюджетних важелів🌟 EconomichnijVisnik

🗣«Росія тепер більше налаштована на припинення вогню, але головне, щоб вони не обдурили нас і США», — заявив Зеленський.Щодо заяви Зеленського.Його, здавалося б, невинне «якщо нас не обдурять» — просто пил в очі. На такому рівні не вірять на слово. Не роблять ставку на чесність опонента, тим більше коли від наявності або відсутності такої залежить майбутнє мільйонів людей.Будь-яке припущення, що США й Україна ведуть переговори із заплющеними очима й потрапляють у ситуації, коли їх можна обдурити, означає свідоме або несвідоме приниження їхніх інтелектуальних здібностей.Тому слова президента можна сприймати не інакше як попередню інформацію для обробки населення. На яку можна буде послатися в разі невдачі переговорів і звинуватити в цьому РФ. Мовляв, «це все росіяни, вони нас обдурили, ми не винні».Та й загалом, щоб зрозуміти наївність і всю комедію цієї заяви, достатньо згадати, що останні місяці обидві сторони намагаються «надурити» одна одну, але поки що безуспішно. Тому думати, що США, які ведуть переговори за Україну, можуть хоча б теоретично поставити себе в ситуацію, коли їх може обдурити РФ, означає виявити дитячу дурість, що межує з божевіллям. Або заявити, що вище керівництво Вашингтона ще не встигло еволюціонувати до людини.Очевидно, що просто так обдурити США себе не дадуть. Програма-мінімум для США й України заперечує принципові поступки Росії. Але якщо в медіа підготовлюють антикриз, отже, назріває якась ризикована угода.Вона скоріше за все полягає на в плоскості умов миру, а в плоскості заключення перемирʼя/економічних угод. У разі провалу яких США й Україна нічого не втрачають заздалегідь перекладають провину на Росію.Правда, після всіх цих кумедних розмов і викриття риторики залишається без відповіді одне питання — про що ж там домовилася Уїткофф із Путіним? Чи можлива взагалі угода, перемир’я? Досі я думав, що ні, і зараз так думаю. Навряд чи вчора в Кремлі зрушили з місця питання перемир’я, але піар-команда Трампа працює добре і знову інтригує своїми заявами.🌟 EconomichnijVisnik