Економічний Вісник

📚Можливі вибори змушують уряд підвищувати зарплати вчителямУряд знайшов 60 млрд грн на зарплати вчителям. У Верховній Раді хочуть "накинути" ще 13 млрд грн, аби платити по 24 тис. грн кожному.Заворушилися в уряді тому, що підвищити зарплати вчителям наказав сам Зеленський. Мотив зрозумілий - як і роздача грошей, підвищення видатків на освіту це частина передвиборчої кампанії.Є дві проблеми - перша, за оцінками міністра економіки Марченко, в 2026 році Україні буде бракувати 19 млрд доларів. Дофнансування освіти може зіткнутися з нехваткою грошей.Друга проблема криється в самих планах уряду щодо освіти, тож перейдемо до них.Якщо Мінфін «докапіталізує» проєкт Ради, буде виконана норма, підписана ще у 2017 році.Згідно з нею, зарплати вчителів не мають бути меншою за три мінімалки.В Уряді серйозно взялися за освіту, що нетипово для військового часу, а в нашому випадку і для мирного.Отже, видатки на освіту становлять 265 млрд грн на 2026 рік за планом, що близько 3.15% ВВП. Для порівняння, в 2025 показник становить ~2.4%. До процентів ще повернемося.Незважаючи на збільшення видатків, це не покращить стан української освіти.Тим більше, що не обійшлося без нюансів: навантаження на вчителів планують підвищити.Система освіти в Україні побудована так, що кількість ставок більша за кількість спеціалістів, наразі це 316 тис робочих місць та 272 тис педагогів.Решта, 44 тис, розподіляється між вчителями, як додаткове навантаження.Уряд планує скоритити кількість ставок та підвищити тижневе робоче навантаження на вчителів з 18 до 22 годин чистого навчання. Тобто робочий тиждень збільшиться до більше ніж 40 годин*.Іншими словами, планується чергова оптимізація і скорочення персоналу. По оцінкам профспілки вчителів, під звільнення піде 70 тис вчителів.Причому, зарплата зросте усього до рівня трохи вищого, ніж середній по країні, до 24 тис грн, чого недостатньо для оформлення вчителів, як «престижної професії».Скорочення ж призведуть тільки до падіння рівня освіти, тим більше, що в Україні давно спостерігається дефіцит вчителів, що видно зокрема зі статистики зверху: ставок більше, ніж спеціалістів.Менша кількість педагогів просто не зможе надавати якісне навчання, а можливі скорочення тільки погіршать проблему дефіциту кадрів й якості навчання, а також і умови праці педагогів.Повернемося до видатків в % до ВВП.Збільшення витрат на освіту до 3.1% в нашому випадку неефективне. Треба покращувати програму навчання, випускати кваліфікованих педагогів та підводити певну виробничу базу під продукт шкіл/вишів, тобто, під освічену молодьБільше того, Україна все одно не відповідає стандартам передових країн: США витрачають на освіту ~ 5.8%, Франція~ 5.4%, Німеччина ~ 4.4%.Рівень витрат на освіту в цих країнах тримається на стабільно високому рівні довгий час, що створює довгостроковий ефект накопичення.Тоді як у нас планують різко збільшити видатки найбільш неефективним шляхом, але скоріше за все, уряд не зможе підтримувати цей рівень видатків в майбутньому.Наприклад, в 2027 році «три мінімалки» вчителям буде коштувати бюджету більше 90 млрд грн, тоді як бюджет в нас стабільно дефіцитний.Отже, рівень видатків навіть в 3% недостатній, щоб запустити випереджальне зростання якості освіти й вийти з поточного провалу.І хоча ініціатива «докинути» ще 13 млрд є чисто популістичною, що невідомо, чи буде вона узгоджена.Для розуміння «рівня» дискусії наведу цитату Гетманцева, головного ініціатора: «думаю, дотиснемо, але остаточну гарантію може дати тільки Господь».Мʼяко кажучи, де Господь, а де наші державні справи…🌟 EconomichnijVisnik

Польща в передвоєнному трансіЗаява начальника Генштабу Польщі про те, що «противник (Росія) готується до війни» — не інформаційна випадковість.Подібні формулювання не потрапляють у брифінг без політичного розрахунку. Щоб зрозуміти, у чому його сенс, потрібно відкинути риторику.По-перше, загроза війни з Росією подається польським урядом максимально жорстко. Війна тут — не лише зовнішній ризик, а й внутрішній інструмент перебудови економіки.Польща — країна з моделлю так званого «соціального капіталізму». Рівень соціальних витрат високий, і тепер це конфліктує з необхідністю збільшення витрат на оборону.Уряд стикається з обмеженням: наявна частка соціальних витрат перешкоджає перерозподілу національного продукту на користь військово-промислового та силового сектору.Скоротити «соціалку» в умовах миру — означає отримати масовий опір. Відповідно, державі потрібно створити атмосферу наближення загрози, в якій посилення бюджету, зростання військових витрат і мілітаризація суспільства будуть схвалені населенням.Звідси й брифінги Генштабу. Це ідеологічна підготовка суспільства до перерозподілу національного продукту в інтересах мілітаризації.Перед нами класика: війна стає дискурсивним обґрунтуванням для «оптимізації» — урізання соціальної сфери, зміцнення вертикалі, розширення повноважень силового апарату та прискореної мілітаризації економіки.🌟 EconomichnijVisnik

Про мілітаризацію НімеччиниЯк відомо, уряд Мерца скасував «боргове гальмо» і вже залучив нові борги. Але виявилося, що їхня суттєва частина піде на забезпечення соціалки.До 2029 року ФРН планує залучити 271 млрд євро, з яких 107 — на соціальні дотації.Для деяких аналітиків це стало підставою заявити, що Німеччина «не може провести мілітаризацію», оскільки соціалка тягне надто багато коштів, а країна нібито застрягла в ліберальному пацифізмі.На доказ наводять тезу, що «ідеологія пацифізму та воук» стримує розвиток військової машини.Однак ідеологія конс’юмеризму, пацифізму та лібералізму — це лише надбудова над моделлю «соціальної економіки». Вона трималася на дешевому російському газі, китайських ринках і високому рівні експорту.Воукізм виконував функцію ширми, що приховувала диспропорції між корінним населенням і мігрантами.Конс’юмеризм стимулював постійне споживання, а отже — трудове навантаження і прибуток бізнесу.У результаті німці звикли до високих стандартів життя, «розм’якли». Але після пандемії, війни в Україні та тиску з боку Китаю економічна база, що живила ліберальну модель, почала руйнуватися, а суспільство — закипати невдоволенням.Глобалізація рухається у зворотний бік, дешевих ресурсів немає, внутрішній попит у Китаї падає, віддача капіталу в світі та Європі знижується. Відповідно, підтримувати колишні обсяги соціальних витрат стає економічно недоцільно.Наростаюча криза виштовхує систему в нове русло. Коли прибуток падає, а конкуренція загострюється, державі, бізнесу потрібен державний та силовий апарат, здатний забезпечувати експансію на зовнішні ринки і захист промислової бази.Звідси — природне зростання впливу правих націонал-консерторів.Саме націонал-консерватори готові змінювати державу під мілітаристські завдання: централізувати владу, збільшувати фінансування силових структур і урізати соціальні програми.Це відбувається у США, де: йде скорочення соціальних зобов’язань (хай і мляве), депортують мігрантів, зростає військовий бюджет.Силовий апарат усе частіше використовується інструментально, в обхід колишніх ліберальних норм.Німеччина входить у ту саму фазу. АдГ — вже найпопулярніша партія: вони готові різати соціалку, посилювати апарат примусу й проводити ремілітаризацію без огляду на ліберальні догми.Воук, пацифізм і лібералізм не стануть перешкодою. У ідеологій немає автономної сили — вона з’являється лише тоді, коли за ними стоїть матеріальна база. У лібералізму в епоху деглобалізації цієї бази більше немає.🌟 EconomichnijVisnik

В Росії з буржуазними й традиційними цінностями все гараздУ Держдумі закликали відродити куркульствоВ Росії настав час відродити куркулів, вважає депутат Держдуми Сергій Лісовський. За його словами, цьому сприяє велика територія країни та складна транспортна система.Були в Царській Росії, потім — на початку Радянської влади — так звані куркулі. Це були великі родини, де було багато працівників, які були вмотивовані, працювали заради інтересів своєї родини та збували продукцію. Зараз настав час знову.— заявив Сергій Лісовський.От вам і «комуністична Росія». Поки дехто називає Москву «нащадком СРСР», у самій Росії вже відкрито закликають відродити куркулів — верству, яку колись знищила саме радянська влада.Повернення до дореволюційного устрою — з усіма його феодальними атрибутами, мета сучасного керівництва РФ. Це вигідно і для легітимізації внутрішніх здобуток олігархів, так і для налагодження контакту з ринковими європейськими й заокеанськими партнерами. Які в бізнес-справах завжди воліли романівську корону серпу та молоту.Різниця куркулів часів імперії та сучасних нафтогазових магнатів полягає лише в формі.Відмінність в тому, що пшениця змінилася на нафту та газ, й що в сучасних магнатів є радянська ядерна зброя.P.S. завжди дивувався, як можна сприймати РФ, як комуністичну державу.🌟 EconomichnijVisnik

🇺🇦Податкові стимули для переробки: популізм чи стрімкий перехід до політики стимулювання?Рада прийняла два законопроєкти, які запускають механізм компенсації інвестицій через податки.Перше, розмір податкових і митних пільг залежатиме від обсягу інвестицій:від 100 тис. до 1 млн євро – компенсація до 70% інвестицій;від 1 до 20 млн євро – до 50%;від 20 до 50 млн євро – до 30%.Друге, пільги охоплюють: звільнення від податку на прибуток (за умови, що 90% доходу формується від продажу власної переробленої продукції); звільнення від ПДВ та ввізного мита на нове виробниче обладнання;можливість отримання пільг на землю від органів місцевої влади.Тут настає час відповідати на запитання заголовку. Слід сказати, що сама інтенція, розвивати обробку, позитивна. Гарно прописані критерії, за яких держава компенсує гроші. Але ця програма чисто популістична.По-перше, в бюджеті фінансова діра. Як її закривати поки що незрозуміло.Резервів НБУ уряд не торкається. Значна їх частина працює на іноземні економіки, так як значна частка розподілена в іноземних облігаціях.Хоча їх можна було б використати для покриття дефіциту, щоб не вбивати економічне зростання підвищенням податків.Щодо самої програми: перше, ставка робиться на малі підприємства - для них передбачена максимальна процентна компенсація витрат.Хоча це некоректно в рамках програми стимулювання переробки, бо:А) для структурної перебудови промисловості необхідно стимулювати крупні підприємства. Це обумовлено характером й особливостями сектору. Б) це дає ефект масштабу й кращу мультиплікацію В) великі підприємства більш стійкі й конкурентоспроможні в порівняні з малимиДруге, грошовий обсяг стимулювання вкрай малий — 20-40 млрд грн.Для стимулювання крупного виробництва потрібно в рази більше. Також необхідно змінити акцент програми - з малих на ті самі великі підприємства.В світі транснаціональних компаній та монополій в якості стратегії обирати розвиток малого бізнесу - це тотальна некомпетентність.Повертаючись до резервів: їх як раз можна було б використати для розширення програми стимуляції. В парадигмі, де уряд остаточно вирішив розвивати переробку під час війни, це було б правильно.Якщо робити, то робити якісно й раціонально. Уряд ж зупиняється на пів шляху, обмежуючись ефемерними 40 млрд.Коштів за поточними пільгами не вистачить для того, аби привернути уваги бізнесу до переробки, аби створити попит на інвестиції в обробку.Радикальні зміни не можуть бути стрімкими. Вирішення структурою проблеми сировинного характеру економіки України - це якісна зміна.Для цього потрібен час і умови, що сприяють. Ситуації в Україні зараз не сприяє розвитку переробки, тож очікувати на диво збоку уряду, що весь час послідовно підтримає сировинні галузі не варто.🌟 EconomichnijVisnik

Обмеження імпортуНБУ у звіті зазначає, що вважає за необхідне запровадження обмежень імпорту. Розглядається скасування пільг на міжнародні посилки до 150 євро та на електромобілі.Сама ідея обмеження імпорту є раціональною.По-перше, скасування пільг принесе кошти до бюджету. За деякими оцінками, пільги на електромобілі коштують бюджету від 16 до 40 млрд грн щорічно.По-друге, поліпшиться торговельний баланс і зменшиться тиск на гривню. Окреме питання — наскільки відчутним буде ефект.Важливо зрозуміти, як перерозподіляться кошти населення, що вивільняться через зниження попиту на міжнародні посилки.З огляду на те, що близько 60–70 % витрат українців припадає на продукти харчування, левова частка цих коштів, імовірно, потрапить саме на продовольчий ринок.Однак це незначні суми, тож стимуляції внутрішнього виробництва не відбудеться.Тим паче, що великі українські компанії орієнтуються переважно на зовнішні ринки, де прибутки вищі.Для розвитку внутрішнього виробництва обмеження імпорту слід поєднувати з програмами внутрішнього стимулювання.«Нацкешбек» не рахуємо — навіть НБУ визнає, що ефект програми мінімальний і обережно зазначає це у своїх звітах.Ті 16–40 млрд грн, які держава недоотримує через пільги на електромобілі, а також близько 18 млрд грн через неоподаткування китайських маркетплейсів, могли б бути спрямовані на внутрішні програми підтримки виробництва.Але уряд ніколи не проводив цілеспрямованої політики, коли імпорт обмежується, а внутрішнє виробництво стимулюється за рахунок тих самих податків на імпорт.Економічна політика уряду традиційно зорієнтована на короткострокові пріоритети, і в умовах воєнного часу очікувати іншого не варто.До того ж, видатки на оборону до кінця 2025 року будуть на 325 млрд грн більші, ніж планувалося спочатку.Безперечно, запровадження імпортних обмежень покращить платіжний баланс, однак це не змінить ситуацію радикально й не розв’яже структурної проблеми дисбалансу.Крім того, купівельна спроможність українців знизиться.Це можна розглядати як прихований військовий податок.Втім, потенційне скасування імпортних пільг є слушним рішенням для отримання додаткових доходів, необхідних для фінансування оборонних потреб.🌟 EconomichnijVisnik

🗽Втрачене десятиліття економіки СШАЗа останніми даними, реальний прибуток американських компаній перебуває на рівні 2014 року.Ринок при цьому знаходиться на своєму історичному піку й подвоївся відносно 2022 року.Такий нелогічний ріст ринку базується на падінні рентабельності в реальному секторі економіки та перетоку капіталу у фінанси — на біржу.На тлі деглобалізації, що прискорилася саме у 2022 році, у світі прискорилася інфляція та знизилася рентабельність.ФРС підвищила ставки за кредитами й облігаціями для боротьби з інфляцією.Перше гальмує кредитування й викид грошової маси в економіку, друге вилучає гроші з обігу, урівноважуючи товарну та грошову масу.Підвищення ставок стримує інфляцію та приваблює кошти в облігації, тобто — до бюджету США.А видатки бюджету підігрівають фінансовий ринок.На тлі низької рентабельності в реальному секторі та постійного вливання коштів у фінансовий ринок, біржа стає зоною низького тиску, куди, з області високого тиску, спрямовується капітал.Виникає циркуляція «хмарних», цифрових грошей за схемою: світ — облігації США — умовна роздача грошей (QE, фіскальні стимули) — інвестування їх у фондовий ринок.Потім цей цикл повторюється знову. Його забезпечує постійно зростаючий через борги дефіцит бюджету США.У підсумку маємо зростання фондового ринку (+30 трлн за 3 роки).Зростання виробництва, за винятком нафти й газу та кількох нестабільних галузей, не спостерігається.Індекс промислового виробництва не змінився порівняно з 2007 роком.Зростання ринку забезпечує технологічний сектор.Без його урахування, за три роки прибуток усіх компаній знизився на 5%.Наразі сектор технологій — локомотив ринку США.Памп ринку на тлі штучного інтелекту та капіталізація S&P 500 у 70 трлн доларів формують ілюзію процвітання: рекордні фінансові показники при деградації виробничої бази.🌟 EconomichnijVisnik

Три стратегічні цілі Путіна в Європі: бачення The Economist.Маніпуляційні штампи та агітаційна біполярщинаЦе бачення суперечливе, тому наодинці з ним читачів я не залишу.Російські кібератаки, диверсії проти підводної інфраструктури в Балтійському морі (інтернет-кабелі) — що це?Журнал відповідає, що це кампанія проти НАТО, яка сама по собі не є приводом до війни.Нібито це стратегічна мета — дестабілізувати альянс.Але виникає закономірне питання — яка тоді кінцева мета всіх цих операцій, якщо не підготовка до воєнних дій?Якщо проводити аналогії, то The Economist стверджує, що РФ заряджає рушницю, але стріляти не буде.У книзі ж «2034» Джеймса Ставридіса, колишнього Головнокомандувача об’єднаними силами НАТО в Європі, велика війна на Старому континенті починається саме з кібератак і диверсій проти кабелів на дні європейських морів.Іншими словами, зараз виглядає так, що метафорична рушниця — це рушниця Чехова, яка обов’язково вистрілить.Це поточний тренд. Звісно, за кілька років усе може кардинально змінитися.Журнал же в будь-якому разі заперечує можливість нападу Росії — через її слабкість, яку він не раз підкреслює.Виходить, що Росія, з одного боку, безпечний паперовий тигр, а з іншого — загроза європейській демократії, відбити яку можна лише у співпраці зі Штатами.Що ж це за паперовий тигр, якому можуть протистояти тількі США та Європа разом?Далі слідкуймо за думкою: The Economist пише, мовляв, «усе це (диверсії, втручання у вибори) — дешеві спроби Путіна розбити єдність альянсу».Під єдністю розуміється єдність Європи та США.Тут починаються жахливі логічні суперечності.The Economist пише, що Кремль намагається підірвати статтю 5 альянсу та роз’єднати Штати з ЄС.І тут необхідно зазначити, що США підтримують і підтримуватимуть ЄС у разі відкриття фронту з Росією, але пріоритет Вашингтона — Тихоокеанський регіон.Пріоритет Європи — сама Європа. Тому про стратегічну єдність із США вже не може бути й мови.А що до дешевих спроб — журнал визнає, що якщо припустити нестабільність американської підтримки, то стаття 5 статуту НАТО втрачає сенс.Найпримітніше, що різниця стратегічних пріоритетів — це і є фактична деактивація статті 5.Тобто сенсу в колективній обороні вже немає — щоб дійти до такого висновку, залишається лише визнати факт різних пріоритетів у США та Євросоюзу.Іншими словами, дешевим операціям Путіна Європа нічого не може протиставити. Це виходить з логіки оригінального тексту.Хоча журнал охоче підкреслює слабкість Росії та економічну перевагу Європи.Наступний логічний висновок у такій парадигмі був би таким: «Європа ще слабша», але його не послідувало.В реальності ж, лише результат прямого протистояння покаже, яка сторона має кількісні та якісні переваги.Навіть якщо зараз сторони не готові, під тиском обʼєктивної реальності їх економіка та державний апарат буде трансформуватися під військові задачі.Реальний баланс сил, який до того ж буде визначатися загальним балансом між китайським та американським блоком, ще невідомий.Журнал ж поспішає й оцінює ситуацію в статиці. Хоча до 2031, року потенційної російсько-європейської війни, ще 6 років - це достатній для кардинальних змін час.Стаття ж намагається розглядати реальні проблеми, але лише для того, щоб пропагувати усталені штампи — російської агресії та російської слабкості.Виходить шизофренічний дуалізм, де паперовий тигр несе загрозу всьому західному світу.Так виходить тому, що стаття не аналітична, а чисто агітаційна.Агітація не потребує логіки — лише гасел.Закликаю читати такі тексти тільки з олівцем у руках або не читати взагалі.🌟 EconomichnijVisnik

Українська промисловість у 2025 vs 2016Завдяки даним НБУ з цієї таблиці, можна зрозуміти приблизний рівень промислового виробництва в Україні й реальну динаміку на тлі найнижчої точки останнього десятиліття.На відміну від номінальних обсягів реалізації продукції, дані індексу випуску є більш обʼєктивними.Так, після розриву виробничих звʼязків внаслідок анексії Донбасу та припинення торгівлі з РФ ВВП поступово впав з 190 у 2013 до 91 млрд дол у 2016.Обсяг промислового виробництва з 2016-го по початок 2022-го фактично не змінювався, що означало шестирічну стагнацію.Повномасштабна війна у 2022 році призвела до різкого падіння виробництва, однак наприкінці 2024-го показники повернулися до рівня 2016 року.Загальний обсяг промвиробництва зменшився — до 96.1% у червні 2025 до відповідного періоду 2016.Показники по окремим галузям:Добувна промисловість і розроблення карʼєрів (найбільше падіння) — 87.4% в червні цього року проти червня 2016. Основна причина — втрата контролю над родовищами на сході та їх фізичне знищення.Переробна промисловість — 99.4%.Виробництво харчових продуктів, напоїв та тютюнових виробів — 92.1%.Виробництво хімічних речовин і хімічної продукції — 100.7%.Виробництво фармацевтичних продуктів — 121.3%, зростання забезпечене державними замовленнями на потреби війни.Металургійне виробництво, виробництво готових металевих виробів, крім машин і устаткування — 108.7%, також за рахунок держзамовлення.Машинобудування — 100.9%.Промисловий сектор України у 2025 році загалом перебуває на рівні нижчому, ніж у кризові роки після 2014-го. Галузі, пов’язані з військовим виробництвом (фармацевтика, металургія), демонструють зростання, тоді як видобувна промисловість і харчова — скорочуються через падіння попиту та втрату виробничих потужностей.Відновлювальне зростання промисловості завершилось на рівні «стелі» у вигляді довоєнних показників.Враховуючи вичерпання ресурсів для зростання та шестирічної стагнації до війни, перспектив зламати тренд «застою» на фоні бойових дій та поточної економічної політики немає.Що може змінити тренд?Для виходу з промислової стагнації необхідний синергетичний ефект кількох факторів. Перш за все — масове оновлення технологій, інвестиції в автоматизацію.Використання держзамовлення та пільгового фінансування, наприклад, для програм ОПК. Укладення контракту з США по постачанню дронів на $90 млрд як раз той проект, де необхідно включити ці два важеля.Ключовим є стабільне енергозабезпечення. Його можназабезпечити, побудувавши 4 додаткові енергоблоки на Хмельницькій АЕС.Паралельно потрібно мінімізувати олігархічний контроль.Якщо такі кроки поєднати, промислове зростання може отримати новий імпульс — навіть в умовах війни.🌟EconomichnijVisnik

🔘Фронт на Близькому Сході затихає — відкриваючи вікно Овертона в ЄвропіТрамп оголосив про мир між Ізраїлем і ХАМАС.Пролунала фраза: «Ізраїль завжди готовий простягнути руку дружби Ірану».Можна сказати, що мир у Газі — це й є частково «рука миру» Тегерану, адже ХАМАС — інструмент проксі-війни аятол проти Тель-Авіва.Слідуючи відомому прислів’ю, «якщо десь убуло, значить, десь прибуло», шукаймо, де готується новий фронт.Поки на Близькому Сході США гальмують воєнні кампанії союзників і усуваються від участі в локальних війнах, залишається лише два фронти американо-китайського протистояння.Європа і Тихоокеанський регіон.З Китаєм Трамп торгується, намагаючись вирішити питання тарифів.Хоча питання тарифів не вирішується дипломатією.Для Пекіна збереження статус-кво вигідніше: воно дозволяє продовжувати експансію без витрат відкритої конфронтації.Іти на поступки Китай не буде.У разі розриву торговельних відносин Китай також втратить менше, ніж США: криза — завжди шанс для більш «свіжих гравців».Угода — найневигідніший сценарій для Китаю. А Трамп робить ставку саме на угоду.Але поки переговори тривають, США призупиняють постачання зброї на Тайвань.Натомість починають відправляти в Україну «томагавки». Чому?Вести проксі-конфлікти у трьох точках глобусу США не можуть, ресурсів вистачає лише на дві.Зміна тональності щодо Ірану і хиткий мир у Газі означають, за законом сполучених судин, що ресурси буде спрямовано до Європи.Тому фокус знову зміщується до України.Обмін ввічливістю між Трампом і Путіним говорить про все ще відкриті двері мирного врегулювання.Ця опція може бути активована протягом року. Але лише в тому разі, якщо ваги явно схиляться на чийсь бік.Наприклад, якщо Росія оточить угруповання ЗСУ на Донбасі. Тоді США можуть піти на поступки РФ, щоб запобігти новим котлам.Але російське керівництво навіть у такому разі може обрати продовження війни.Рішення залежатиме від балансу сил на фронті, співвідношення вигоди від продовження війни та угоди з Америкою.Тобто конфлікт вирішуватиметься на полі бою, але фіксуватимуть результати на папері.Однак є сценарій, коли жодна зі сторін не захоче зупинитися на проміжній перемозі.Про це свідчать слова голови МЗС РФРябкова після провалу переговорівПутіна і Трампа на Алясці — «імпульс українському врегулюванню вичерпано».Цей сценарій довгої війни зараз більш реальний, з урахуванням замороження війни на Близькому Сході та спокою на Тайвані.Він несе ризики розширення війни. Оскільки сили сторін приблизно рівні, є висока ймовірність ескалації.Адже дипломатія стала милицею, а у війні до кінця ніхто не проявить слабкість.Тому, поки Трамп знову трубить про черговий укладений ним мир, глава німецької розвідки повідомляє про ризик початку гарячої конфронтації з РФ «у будь-який момент».І тому трамповський мир у Газі виглядає лицемірно.Адже це не просто удача, а зміна фокусу з одного фронту на інший.🌟 EconomichnijVisnik