Економічний Вісник

В Австралії підліткам до 16 років заборонили користуватися соцмережамиВлада зобов’язала компанії видалити акаунти дітей, погрожуючи, що зробить це самостійно в разі невиконання. Прем’єр-міністр заявив, що заборона — це не обмеження свободи, а допомога молоді, схильній до «брейнроту» та «думскролінгу».З огляду на те, що слово «брейнрот» (з англ. — гниття мозку) стало словом 2024 року, австралійська влада чинить правильно.Соцмережі необхідно або регулювати, або обмежувати до певного віку.Самі по собі соцмережі не зло, але вміст контенту, як правило, — це прості ролики або «шортси».За законом природи більшість іде шляхом найменшого опору, тому люди й поглинають величезну кількість непотрібних роликів, особливо молодь.Особливо небезпечні для недозрілого мозку шортси, вони в прямому сенсі викликають звикання. Перегортання ролика сприймається мозком як виконання й перемикання завдання, через що відбувається викид дофаміну.Якщо дорослі інколи, далеко не завжди, можуть контролювати процес перегляду, то діти — ні.Діти, через відсутність інтересів і звички вчитись, тонуть у сміттєвій інтернет-ямі. Це спосіб провести час без інтелектуальних ускладнень, з якими вони часто стикаються.Є також цікавий нюанс: деякі студенти провалюються в шортс-контент через вигорання в навчанні. Тут усе зрозуміло: на тлі втоми підлітки скочуються в легкий дегроїдний контент.Найбільш небезпечним є те, що дегроїдний контент закономірно розвиває звичку деградувати (той, хто багато гортає Тік-ток вже на згадає, про що йшлося два абзаци вище). Книжки, освіта стає важким в нецікавим на фоні тривіального контенту інтернету.Регуляція соцмереж тому обов’язкова. Замість того, щоб продавати деградацію, її необхідно вичистити. Але недостатньо перетворити соціальні мережі на аналог школи. Проблема в тому, що серед населення на це неймовірно низький попит.У Росії, наприклад, нещодавно заблокували Роблокс, що призвело до того, що діти додзвонилися до самого Путіна.Створити цей попит можливо лише із впровадженням технологічних виробництв, розвитком науки та витратами на відповідну пропаганду. Оскільки лише науки та виробництв недостатньо: капіталу невигідно фінансувати всесторонню освіту для усього населення, оскільки лише його частка буде працювати в сфері науки. В США, наприклад, проблема брейнрот розповсюджена, бо держава та бізнес витрачають лише стільки, скільки необхідно для отримання прибутку з наукової та технологічної галузі. Фактично, в Штатах існує два канали освіти: преміальний та бюджетний. Перший готує кваліфіковані кадри, другий надає базові навички для праці.Все це посилює проблему повальної деградації суспільства.🌟EconomichnijVisnik

Угоди у світі кіно та його тотальна деградаціяNetflix придбає Warner Bros. за 83 мільярди доларів.Це не просто чергова новина з ринку — це нагадування про деградацію сучасного кіно. Про це йтиметься нижче.Масове кіно стрімко деградує вже тривалий час.Причина банальна, і вона не в тому, що у світі закінчилися талановиті автори й режисери.Причина в тому, що кіноринок вкрай монополізований.У 2023–2024 роках топ-5/топ-6 студій займали більшу частину ринку США та Канади — приблизно 70–80%.Щоб продавати продукт, великим студіям уже не потрібно знімати якісно — достатньо просто знімати й заливати гроші в рекламу.Вимоги до кіновиробників падають, тому зараз кіно роблять друзі та родичі людей, афілійованих із проєктами, а не професіонали.Звідси й невідомі нікому режисери та сценаристи, які керують мільярдними проєктами (LOTR: Rings of Power від Amazon). Або бездарні діти банкірів, що шоураннили «Гру престолів».Стратегія студій зміщується в бік сиквелів і франшиз.У 2014–2023 роках фільми-сиквели забезпечували в середньому 41,7% касових зборів у США, тоді як у 1990-х ця частка становила близько 11,7%.У вибірці зі 100 найкасовіших фільмів із 2001 року — 86% були частиною франшиз.Франшизи спираються на репутацію та успіх попередніх картин. Це бренд, на який глядач піде завжди, незважаючи на вбогість якості. Тим паче, оригінальні картини майже не виходять — це неприбутково. А якщо й виходять, то губляться в шумі піар-машин.У результаті ми отримуємо серії жалюгідних франшиз, що повторюють самих себе.Прикладів таких сиквелів і франшиз безліч: «Зоряні війни», «Володар перснів» із сміттєвим продовженням за 1 млрд доларів, Marvel та інші.У статистиці це виглядає так: понад 40 років — стале падіння якості.Середній рейтинг оригіналів ~68%, перших сиквелів — ~58%, других — ~52%, а треті-четверті падають до ~40–50%.Рейтинг згаданого серіалу від Amazon провалився нижче 40%.Сам кінобізнес перетворився на бізнес розпилу бюджетів. Оскільки будь-який продукт монополії продасться, автори йдуть шляхом найменшого опору: знімають дешеве кіно й спокійно пилять гроші.В іншому випадку кіно знімають для реклами інших продуктів корпорації, що виділила гроші. Хоча розпилу це не заважає.Той самий серіал 2022 року за мотивами The Lord of the Rings знімали лише для того, щоб привернути увагу до Amazon і його продуктів через кіно. Для кіновиробників же це можливість отримати легкий дохід на розпилі.Тобто серіал із самого початку знімався не для зборів, а для піару Amazon і перенаправлення трафіку на інші продукти компанії, рекламою яких заповнена стрічка або стримінг, де ви це дивитесь.Раджу з цього приводу прочитати текст Forbes за посиланням.Кіно в руках монополій деградувало — у результаті всього вищезгаданого.І знову ж таки, проблема не в тому, що немає ідей чи кадрів, а в тому, що вони корпораціям не потрібні. Щоб вони не зняли, це все одно продасться.Якість і зміст більше не потрібні — достатньо мільйонів на агресивний піар і експлуатацію колись сильних франшиз.🌟EconomichnijVisnik

ЄС безсилий перед політикою Трампа: організаційна слабкість і технологічне відставанняEl Pais зазначає: Європейський Союз не здатний ефективно протидіяти агресивній політиці США за часів Трампа. Незважаючи на формальні кроки — збільшення оборонних витрат, спроби пришвидшити бюрократичні процеси та пошук нових торговельних партнерів — ЄС залишається слабким через накопичене відставання у військовій, технологічній та економічній сферах.Організаційна слабкість і відсутність централізації ресурсів посилюють проблему. Приклад — угода з південноамериканським блоком МЕРКОСУР. Вона вигідна промисловості Німеччини, але завдає удару по сільському господарству Франції. Німеччина отримує схему «дорогі машини та техніка — дешеве продовольство», класичну для відносин розвинених і нерозвинених країн. Франція ж опиняється в зоні прямого удару по своєму с/г сектору. Через це угода ще не підписана — централізованого механізму для балансування інтересів немає.Якби ресурси та повноваження були зосереджені централізовано, ЄС міг би: 1. Приймати рішення, керуючись інтересами більшості промислових еліт, і блокувати апеляції від окремих держав. 2. Використовувати ефект масштабу для субсидування сільського господарства та вирівнювання втрат.Відсутність таких механізмів означає, що ЄС не лише не може протидіяти зовнішньому тиску США, але й не здатний чітко визначити власну політику. Це системна проблема: економічні інтереси різних країн блокують швидкі рішення, технологічна відсталість обмежує виробничі можливості, а слабка військова інтеграція підриває оборонну позицію.Наслідки очевидні: без централізованого контролю та мобілізації ресурсів ЄС продовжить відставати від США у глобальній політиці, економіці та технологіях.🌟EconomichnijVisnik

Про російський бюджет на 2026 рікВидатки за планом зафіксовані на рівні 46.1 трлн, що всього на 3.8% більше в порівнянні з поточними 44.4 трлн за 2025.Середній темп зростання видатків за 3 роки становить приблизно 20%. Таким чином, темп нарощування видатків РФ значно знизиться в 2026, принаймні за планом.Звичайно, приріст видатків в 2026 може і скоріше за все буде перевищувати заплановані 3.8%, але некритично. Це видно з наступних даних.Доходи на наступний рік, згідно з проєктом бюджету, 42.9 трлн рублів, що на 16% більше сукупних доходів за неповний 2025 р.Тобто, під нарощування видатків на ~20% РФ елементарно немає фінансового ресурсу, окрім залучення боргів.Проте використання боргу для підтримки поточного темпу видатків буде означати бюджетну кризу та новий сплеск інфляції, що призведе до стагфляції та бюджетній кризі одночасно. Щодо доходів: ненафтогазові доходи заплановані в розмірі 4/5 від сукупного доходу бюджету, що в разі реалізації плану буде рекордним рівнем.Це вказує на фактичну несприйнятливість Росії до нафтових санкцій, оскільки нафтовий сектор наразі не є основою економіки.Дефіцит очікується на рівні 1.6% ВВП, або 3.8 трлн рублів, що значно менше, ніж зараз (7.4 трлн).МВФ очікує зростання ВВП Росії в 2026 році в 2.7%, що більше за рівень очікуваного дефіциту бюджету, що є гарним макроекономічним показником.Проте темп зростання, попри те, що видатки так чи інакше нарощується (за планом), значно впаде, порівнюючи з піковими 2023-2024 із річним зростанням в 4%.Отже, 2026 для російського економіки та бюджету буде стабілізаційним: експансивне розширення бюджету зупиняється, зростання економіки закріпиться на стандартних рівнях.Замість спроби зберегти темп розвитку, продовжуючи збільшувати видатки, російський уряд обрав виправлення дисбалансів й «посадку» економіки після перегріву.Проте, неможна сказати, що це мудре рішення, оскільки для подальшого росту Росія так чи інакше немає ресурсів: дефіцит кадрів робить подальший розвиток промисловості й економічне зростання неможливим в російських реаліях.🌟 EconomichnijVisnik

Нова угода з МВФ про фінансуванняУкраїна та Міжнародний валютний фонд підписали угоду про фінансування на 8.1 млрд дол.Фонд прагне, аби Україна ставала менш залежною від фінансової підтримки партнерів.Україна має лише один спосіб стати менш залежною від іноземних кредитів та грантів - скоротити видатки.Не буду будувати конспірологійні теорії, перейдемо до нових умов угоди, вони мають опосередковане відношення до написаного вище. Закривати дефіцит бюджету МВФ пропонує через підвищення податків.А саме: введення так званого податку на ОЛХ, введення ПДВ для ФОПів, дохід яких перевищує 1 млн грн, скасування пільг для посилок з-за кордону.Тобто, планується підвищення податків й урізання видатків, без чого зменшити залежність від зовнішньої допомоги неможливо.Підвищення податків не принесе достатньо коштів, щоб потреба в грантах та кредитах зменшилася.Проте українська влада не хоче підіймати податки і тим більше різати соціалку на фоні корупційних скандалів, щоб не завдавати чергового удару по своїй репутації.На ці кроки президент та його команда піти не можуть, оскільки планують йти на другий термін.Отже, шанси, що усі умови МВФ будуть виконані, майже нульові.Фактичний початок електорального циклу стримує хвилю оптимізації та чергового підвищення податків.Проте вже після завершення виборів країну чекає широке урізання соціалки та нові податки. Накопичені борги та дефіцити необхідно буде закривати, але це буде робити вже наступний уряд.🌟 EconomichnijVisnik

📚Можливі вибори змушують уряд підвищувати зарплати вчителямУряд знайшов 60 млрд грн на зарплати вчителям. У Верховній Раді хочуть "накинути" ще 13 млрд грн, аби платити по 24 тис. грн кожному.Заворушилися в уряді тому, що підвищити зарплати вчителям наказав сам Зеленський. Мотив зрозумілий - як і роздача грошей, підвищення видатків на освіту це частина передвиборчої кампанії.Є дві проблеми - перша, за оцінками міністра економіки Марченко, в 2026 році Україні буде бракувати 19 млрд доларів. Дофнансування освіти може зіткнутися з нехваткою грошей.Друга проблема криється в самих планах уряду щодо освіти, тож перейдемо до них.Якщо Мінфін «докапіталізує» проєкт Ради, буде виконана норма, підписана ще у 2017 році.Згідно з нею, зарплати вчителів не мають бути меншою за три мінімалки.В Уряді серйозно взялися за освіту, що нетипово для військового часу, а в нашому випадку і для мирного.Отже, видатки на освіту становлять 265 млрд грн на 2026 рік за планом, що близько 3.15% ВВП. Для порівняння, в 2025 показник становить ~2.4%. До процентів ще повернемося.Незважаючи на збільшення видатків, це не покращить стан української освіти.Тим більше, що не обійшлося без нюансів: навантаження на вчителів планують підвищити.Система освіти в Україні побудована так, що кількість ставок більша за кількість спеціалістів, наразі це 316 тис робочих місць та 272 тис педагогів.Решта, 44 тис, розподіляється між вчителями, як додаткове навантаження.Уряд планує скоритити кількість ставок та підвищити тижневе робоче навантаження на вчителів з 18 до 22 годин чистого навчання. Тобто робочий тиждень збільшиться до більше ніж 40 годин*.Іншими словами, планується чергова оптимізація і скорочення персоналу. По оцінкам профспілки вчителів, під звільнення піде 70 тис вчителів.Причому, зарплата зросте усього до рівня трохи вищого, ніж середній по країні, до 24 тис грн, чого недостатньо для оформлення вчителів, як «престижної професії».Скорочення ж призведуть тільки до падіння рівня освіти, тим більше, що в Україні давно спостерігається дефіцит вчителів, що видно зокрема зі статистики зверху: ставок більше, ніж спеціалістів.Менша кількість педагогів просто не зможе надавати якісне навчання, а можливі скорочення тільки погіршать проблему дефіциту кадрів й якості навчання, а також і умови праці педагогів.Повернемося до видатків в % до ВВП.Збільшення витрат на освіту до 3.1% в нашому випадку неефективне. Треба покращувати програму навчання, випускати кваліфікованих педагогів та підводити певну виробничу базу під продукт шкіл/вишів, тобто, під освічену молодьБільше того, Україна все одно не відповідає стандартам передових країн: США витрачають на освіту ~ 5.8%, Франція~ 5.4%, Німеччина ~ 4.4%.Рівень витрат на освіту в цих країнах тримається на стабільно високому рівні довгий час, що створює довгостроковий ефект накопичення.Тоді як у нас планують різко збільшити видатки найбільш неефективним шляхом, але скоріше за все, уряд не зможе підтримувати цей рівень видатків в майбутньому.Наприклад, в 2027 році «три мінімалки» вчителям буде коштувати бюджету більше 90 млрд грн, тоді як бюджет в нас стабільно дефіцитний.Отже, рівень видатків навіть в 3% недостатній, щоб запустити випереджальне зростання якості освіти й вийти з поточного провалу.І хоча ініціатива «докинути» ще 13 млрд є чисто популістичною, що невідомо, чи буде вона узгоджена.Для розуміння «рівня» дискусії наведу цитату Гетманцева, головного ініціатора: «думаю, дотиснемо, але остаточну гарантію може дати тільки Господь».Мʼяко кажучи, де Господь, а де наші державні справи…🌟 EconomichnijVisnik

Польща в передвоєнному трансіЗаява начальника Генштабу Польщі про те, що «противник (Росія) готується до війни» — не інформаційна випадковість.Подібні формулювання не потрапляють у брифінг без політичного розрахунку. Щоб зрозуміти, у чому його сенс, потрібно відкинути риторику.По-перше, загроза війни з Росією подається польським урядом максимально жорстко. Війна тут — не лише зовнішній ризик, а й внутрішній інструмент перебудови економіки.Польща — країна з моделлю так званого «соціального капіталізму». Рівень соціальних витрат високий, і тепер це конфліктує з необхідністю збільшення витрат на оборону.Уряд стикається з обмеженням: наявна частка соціальних витрат перешкоджає перерозподілу національного продукту на користь військово-промислового та силового сектору.Скоротити «соціалку» в умовах миру — означає отримати масовий опір. Відповідно, державі потрібно створити атмосферу наближення загрози, в якій посилення бюджету, зростання військових витрат і мілітаризація суспільства будуть схвалені населенням.Звідси й брифінги Генштабу. Це ідеологічна підготовка суспільства до перерозподілу національного продукту в інтересах мілітаризації.Перед нами класика: війна стає дискурсивним обґрунтуванням для «оптимізації» — урізання соціальної сфери, зміцнення вертикалі, розширення повноважень силового апарату та прискореної мілітаризації економіки.🌟 EconomichnijVisnik

Про мілітаризацію НімеччиниЯк відомо, уряд Мерца скасував «боргове гальмо» і вже залучив нові борги. Але виявилося, що їхня суттєва частина піде на забезпечення соціалки.До 2029 року ФРН планує залучити 271 млрд євро, з яких 107 — на соціальні дотації.Для деяких аналітиків це стало підставою заявити, що Німеччина «не може провести мілітаризацію», оскільки соціалка тягне надто багато коштів, а країна нібито застрягла в ліберальному пацифізмі.На доказ наводять тезу, що «ідеологія пацифізму та воук» стримує розвиток військової машини.Однак ідеологія конс’юмеризму, пацифізму та лібералізму — це лише надбудова над моделлю «соціальної економіки». Вона трималася на дешевому російському газі, китайських ринках і високому рівні експорту.Воукізм виконував функцію ширми, що приховувала диспропорції між корінним населенням і мігрантами.Конс’юмеризм стимулював постійне споживання, а отже — трудове навантаження і прибуток бізнесу.У результаті німці звикли до високих стандартів життя, «розм’якли». Але після пандемії, війни в Україні та тиску з боку Китаю економічна база, що живила ліберальну модель, почала руйнуватися, а суспільство — закипати невдоволенням.Глобалізація рухається у зворотний бік, дешевих ресурсів немає, внутрішній попит у Китаї падає, віддача капіталу в світі та Європі знижується. Відповідно, підтримувати колишні обсяги соціальних витрат стає економічно недоцільно.Наростаюча криза виштовхує систему в нове русло. Коли прибуток падає, а конкуренція загострюється, державі, бізнесу потрібен державний та силовий апарат, здатний забезпечувати експансію на зовнішні ринки і захист промислової бази.Звідси — природне зростання впливу правих націонал-консерторів.Саме націонал-консерватори готові змінювати державу під мілітаристські завдання: централізувати владу, збільшувати фінансування силових структур і урізати соціальні програми.Це відбувається у США, де: йде скорочення соціальних зобов’язань (хай і мляве), депортують мігрантів, зростає військовий бюджет.Силовий апарат усе частіше використовується інструментально, в обхід колишніх ліберальних норм.Німеччина входить у ту саму фазу. АдГ — вже найпопулярніша партія: вони готові різати соціалку, посилювати апарат примусу й проводити ремілітаризацію без огляду на ліберальні догми.Воук, пацифізм і лібералізм не стануть перешкодою. У ідеологій немає автономної сили — вона з’являється лише тоді, коли за ними стоїть матеріальна база. У лібералізму в епоху деглобалізації цієї бази більше немає.🌟 EconomichnijVisnik

В Росії з буржуазними й традиційними цінностями все гараздУ Держдумі закликали відродити куркульствоВ Росії настав час відродити куркулів, вважає депутат Держдуми Сергій Лісовський. За його словами, цьому сприяє велика територія країни та складна транспортна система.Були в Царській Росії, потім — на початку Радянської влади — так звані куркулі. Це були великі родини, де було багато працівників, які були вмотивовані, працювали заради інтересів своєї родини та збували продукцію. Зараз настав час знову.— заявив Сергій Лісовський.От вам і «комуністична Росія». Поки дехто називає Москву «нащадком СРСР», у самій Росії вже відкрито закликають відродити куркулів — верству, яку колись знищила саме радянська влада.Повернення до дореволюційного устрою — з усіма його феодальними атрибутами, мета сучасного керівництва РФ. Це вигідно і для легітимізації внутрішніх здобуток олігархів, так і для налагодження контакту з ринковими європейськими й заокеанськими партнерами. Які в бізнес-справах завжди воліли романівську корону серпу та молоту.Різниця куркулів часів імперії та сучасних нафтогазових магнатів полягає лише в формі.Відмінність в тому, що пшениця змінилася на нафту та газ, й що в сучасних магнатів є радянська ядерна зброя.P.S. завжди дивувався, як можна сприймати РФ, як комуністичну державу.🌟 EconomichnijVisnik

🇺🇦Податкові стимули для переробки: популізм чи стрімкий перехід до політики стимулювання?Рада прийняла два законопроєкти, які запускають механізм компенсації інвестицій через податки.Перше, розмір податкових і митних пільг залежатиме від обсягу інвестицій:від 100 тис. до 1 млн євро – компенсація до 70% інвестицій;від 1 до 20 млн євро – до 50%;від 20 до 50 млн євро – до 30%.Друге, пільги охоплюють: звільнення від податку на прибуток (за умови, що 90% доходу формується від продажу власної переробленої продукції); звільнення від ПДВ та ввізного мита на нове виробниче обладнання;можливість отримання пільг на землю від органів місцевої влади.Тут настає час відповідати на запитання заголовку. Слід сказати, що сама інтенція, розвивати обробку, позитивна. Гарно прописані критерії, за яких держава компенсує гроші. Але ця програма чисто популістична.По-перше, в бюджеті фінансова діра. Як її закривати поки що незрозуміло.Резервів НБУ уряд не торкається. Значна їх частина працює на іноземні економіки, так як значна частка розподілена в іноземних облігаціях.Хоча їх можна було б використати для покриття дефіциту, щоб не вбивати економічне зростання підвищенням податків.Щодо самої програми: перше, ставка робиться на малі підприємства - для них передбачена максимальна процентна компенсація витрат.Хоча це некоректно в рамках програми стимулювання переробки, бо:А) для структурної перебудови промисловості необхідно стимулювати крупні підприємства. Це обумовлено характером й особливостями сектору. Б) це дає ефект масштабу й кращу мультиплікацію В) великі підприємства більш стійкі й конкурентоспроможні в порівняні з малимиДруге, грошовий обсяг стимулювання вкрай малий — 20-40 млрд грн.Для стимулювання крупного виробництва потрібно в рази більше. Також необхідно змінити акцент програми - з малих на ті самі великі підприємства.В світі транснаціональних компаній та монополій в якості стратегії обирати розвиток малого бізнесу - це тотальна некомпетентність.Повертаючись до резервів: їх як раз можна було б використати для розширення програми стимуляції. В парадигмі, де уряд остаточно вирішив розвивати переробку під час війни, це було б правильно.Якщо робити, то робити якісно й раціонально. Уряд ж зупиняється на пів шляху, обмежуючись ефемерними 40 млрд.Коштів за поточними пільгами не вистачить для того, аби привернути уваги бізнесу до переробки, аби створити попит на інвестиції в обробку.Радикальні зміни не можуть бути стрімкими. Вирішення структурою проблеми сировинного характеру економіки України - це якісна зміна.Для цього потрібен час і умови, що сприяють. Ситуації в Україні зараз не сприяє розвитку переробки, тож очікувати на диво збоку уряду, що весь час послідовно підтримає сировинні галузі не варто.🌟 EconomichnijVisnik