Геннадій Труханов

Неприємно вражений новиною про те, що станція переливання крові на базі 11-ї лікарні фактично зупинена. Офіційна версія — «невідповідність вимогам».Хочу нагадати, про який саме об'єкт йде мова і навіщо ми його створювали у 2019 році.Це був стратегічний проект. Щороку, у мирні часи, лікарні Одеси потребували близько 1500 літрів донорської крові. Щоб закрити цю потребу і рятувати життя в ургентних випадках, ми прийняли рішення створити власне, міське сучасне відділення.Місто вклало в це колосальний ресурс:✅ Капітальний ремонт: повна заміна інженерних мереж, укріплення перекриттів, спеціальні медичні стінові панелі для стерильності.✅ Обладнання: ми закупили новітню техніку на 16 мільйонів гривень.✅ Потужність: міський банк крові міг зберігати до 1000 літрів матеріалу.Це давало можливість одеситам отримувати препарати крові в екстрених ситуаціях безкоштовно.Більше того, під час повномасштабного вторгнення це відділення стало одним із центрів порятунку, забезпечуючи кров’ю поранених.Як так сталося, що сучасний об'єкт, який пройшов усі перевірки у 2019-му і працював усю війну, раптом став «невідповідним»? І чому замість усунення недоліків (якщо вони є) приймається рішення просто закрити станцію?Без альтернативи. Без пояснень.У час, коли кожна крапля крові на вагу золота, такі рішення викликають, м'яко кажучи, подив.

У місті-партнері Гейдельберзі офіційно з’явилася Odessastraße — вулиця на честь Одеси. Назва вже встановлена на міських покажчиках, і для мене це дуже конкретний підсумок тієї роботи, яку ми вели протягом останніх років.Саме до Гейдельберга я поїхав, щоб особисто обговорити партнерство між нашими містами. Ми підписали відповідну угоду, і вже тоді отримали перші практичні результати співпраці — пожежну та комунальну техніку, яка почала працювати на користь Одеси. Під час цих зустрічей ми домовилися й про появу в місті-партнері вулиці на честь Одеси як символу солідарності та довгострокових відносин.Хочу підкреслити: Гейдельберг підтримував Одесу ще з 2022 року — гуманітарною допомогою, технікою, участю в освітніх і культурних програмах для одеських дітей. Ми неодноразово спілкувалися із паном мером онлайн. Але саме оформлення партнерства на рівні міських рад дало можливість системно розвивати ці зв’язки й переходити від разової допомоги до постійної співпраці.Все це - результат роботи, яку я розпочав у 2014 році, відновлюючи міжнародні зв’язки Одеси й щороку розширюючи коло наших партнерів. Сьогодні ці зусилля приносять конкретні результати — техніку, підтримку, можливості для міста та його мешканців.Дякую громаді Гейдельберга та особисто меру Еккарту Вюрцнеру за підтримку, довіру і послідовну позицію.

У квітні ми підписали угоду про партнерство між Одесою та Майнцом. Для мене тоді було важливо, щоб ці відносини не залишалися формальністю, а мали конкретний результат.Таким результатом стала реальна допомога. Завдяки підтримці громади Майнца Одеса отримала пожежні автомобілі. Оскільки місто мало власну базу та можливості, ми прийняли рішення передати частину цієї техніки сусіднім громадам, до Одеської агломерації - туди, де вона була потрібна найбільше.Сьогодні, під час блекауту, ці пожежні машини працюють у Фонтанській та Чорноморській громадах - підвозять воду людям, які залишилися без водопостачання через відсутність електроенергії. Це яскравий приклад того, як рішення, прийняті раніше, допомагають у найскладніші моменти.Хочу щиро подякувати меру Майнца Ніно Хаазе та всій громаді міста. Приємно бачити, що наше партнерство приносить користь не лише Одесі, а й нашим сусідам.Саме так я і бачу справжню міжнародну співпрацю - не у словах, а в реальних справах, які допомагають людям тоді, коли це найбільше потрібно.

Безкоштовні автобуси?Ті, хто багато років живуть в Одесі, пам’ятають безкоштовний електротранспорт і те, чим він закінчився для міста. У 2014 році, коли я став міським головою, ми отримали у спадок знищений рухомий склад і великий дефіцит кадрів через невчасні виплати заробітної плати.Нещодавно в Одесі запрацювали вже безкоштовні соціальні автобуси. Але важливо чесно пояснити, чому ці автобуси насправді зовсім не безкоштовні — і які наслідки це може мати для всього міста.Самі автобуси — Mercedes з низькою підлогою, комфортні, екологічні, адаптовані для перевезення людей з інвалідністю — були отримані нами від міст-побратимів Регенсбурга та Стамбула. Я привіз їх після тривалих переговорів і підготовки. Одеса отримала сучасний транспорт, яким могли б користуватися тисячі людей.Але місяцями ми не могли випустити їх на маршрути.Причина була одна: центральна влада не ухвалювала необхідні зміни до законодавства. Я неодноразово звертався до уряду й парламенту. Без окремого рішення комунальні підприємства не мають права експлуатувати гуманітарні автобуси й отримувати від їх роботи дохід. А отже — не можуть виконувати свою статутну діяльність.Минув рік. Верховна Рада дійсно ухвалила закон у другому читанні, але процес досі не завершено.Тепер усе залежить від Кабінету Міністрів: саме уряд має затвердити порядок і алгоритм використання гуманітарного транспорту. Поки цього документу немає — закон не працює. Саме тому автобуси весь цей час простоювали, чекаючи на рішення центральної влади.Сьогодні місто запустило їх як безкоштовні. Але є кілька важливих моментів.По-перше, фінанси.Безкоштовний транспорт не буває безкоштовним. Його робота буде коштувати близько 120 млн грн на рік.Це витрати на пальне, технічне обслуговування, ремонт, зарплати водіїв. І ці кошти покриваються не з повітря — їх сплачують одесити.По-друге, кадри.Це специфічний транспорт. Потрібні водії, які вміють працювати саме з такими автобусами. Сьогодні таких фахівців у місті критично мало — і це окреме питання. По-третє, конкуренція з електротранспортом.Коли з’являється безкоштовна альтернатива, люди природно пересідають на неї. У результаті «Одесміськелектротранс» недоотримує кошти, необхідні для стабільної роботи трамваїв і тролейбусів. Фактично один вид транспорту виживає за рахунок іншого.По-четверте, відповідальність.Коли ми працювали, ми не могли ухвалювати такі рішення без чітких механізмів компенсації від держави. Центральна влада тоді не розглядала цю тему як пріоритет.Соціальний транспорт — потрібна і правильна річ. Але він має працювати тоді, коли є закон, алгоритм, фінансова модель і спільна відповідальність держави та міста. Лише тоді система буде справедливою і не призведе до перекладання мільйонних витрат на всіх мешканців Одеси.Сьогодні важливо розуміти головне:120 млн грн на рік — це не “безкоштовний проїзд”, це витрати кожного одесита.Раніше ми прагнули моделі, за якої за проїзд платить той, хто користується послугою.Тепер платять усі мешканці міста — незалежно від того, їздять вони цими автобусами чи ні.

Щойно завершилося засідання, на якому розглядали апеляційну скаргу щодо мого запобіжного заходу. Нагадаю, раніше мені було призначено домашній арешт — рішення, яке супроводжувалося гучними політичними заявами, позбавленням громадянства та усуненням з посади.На жаль, апеляційну скаргу не задоволено. Запобіжний захід залишено без змін, і я продовжую перебувати під домашнім арештом. Це рішення не зупиняє мене — і далі оскаржуватиму його у встановленому законом порядку. Я буду боротися за своє ім’я та за справедливість.Щодо самої справи. Мені інкримінують те, що міська рада «не зупинила стихійне лихо». Вперше в Україні, а можливо й у світі, посадовця намагаються притягти до відповідальності за природне явище. Але маємо те, що маємо — і я готовий проходити цей шлях відкрито.Спостерігаю за тим, що відбувається в місті. Не все подобається. Боляче бачити, як руйнується те, що ми створювали з вами майже 11 років. Але є й гарне: сьогоднішня влада активно користується тим, що ми побудували — транспортною інфраструктурою, системою теплопостачання, іншими проєктами, які ми започаткували і довели до реалізації.Знаю, що продовжується реалізація Азербайджанського парку, який ми почали створювати. Буду підказувати, нагадувати про проблеми міста — про ті речі, що потребують невідкладної уваги та відповідальних рішень.А з вами, одесити, будемо продовжувати спілкуватися.Дякую всім за підтримку.

Сьогодні завершився чемпіонат Європи з муай-тай (IFMA). Для мене такі новини завжди особливі. Я часто згадую 1994 рік, коли ми створювали Федерацію таїландського боксу України. Тоді це була справа кількох людей, захоплених спортом. Сьогодні - це тридцятирічна історія команди, яка постійно тримає український прапор на європейських і світових аренах.Цьогоріч спортсмени з дитячих спортшкіл №7 та №16 знову підтвердили, що Одеса вміє виховувати чемпіонів. У «вай-кру» Європу підкорили Іван Распутний, Анастасія Євтушенко та Ірина Ладиненко. Валерій Денисов виборов срібло. Молодші спортсмени теж не підкачали: Діана Савотіна - чемпіонка, Іван Распутний - бронза. У категорії 14–15 років - ще два «срібла» від Кирила Березовського та Єлизавети Вєлікової. U-23 - золото Еліни Перстньової. І вже серед дорослих Михайло Сердюк та Богдан Студнєв стали чемпіонами Європи, а Нікіта Куц і Дмитро Занін повернулися з бронзою.За кожною перемогою - тренери, які десятиліттями тримають цей спорт на високому рівні. Я вдячний Ганні Євтушенко, Володимиру Пішеніну, Лілії Шаповал, Ганні Аваковій, Михайлу Мітакі, Андрію Вакарашу та Максиму Неледві. Їхня робота — це характер, дисципліна і безліч непомітних щоденних зусиль.Особлива гордість, що наша федерація виховує не лише спортсменів, а справжніх воїнів, які з 2014 року боронять Україну. Серед них - Олег Приймачов і Василь Сорокін.Олег — український майстер муай-таю, чемпіон, заслужений майстер спорту, а Василь — чемпіон світу, майстер спорту. Обидва - безстрашні воїни спецпідрозділу ГУР МО «Артан». Це підтвердження того, що те, що ми починали тридцять років тому, продовжує жити й розвиватися. Та стоїть на захисті нашої країни, як на фронті, так і в спорті.

День захисту дітей для мене завжди був особливим. У 1994 я створив Українську Федерацію таїландського боксу, де одним із надважливих напрямків було залучення дітей до спорту.Саме через дітей я свого часу прийшов у політику. Мене турбувала проблема безпритульних дітей, і саме з цією темою я вперше звернувся до влади, щоб разом шукати системні рішення.Можу чесно сказати: за 12 років моєї роботи місто пройшло великий шлях. Ми змогли вирішити проблему дитячої безпритульності, створивши умови, в яких кожна дитина отримала захист, підтримку та можливість жити у безпеці. Це результат роботи багатьох людей - вихователів, соціальних працівників, лікарів, освітян, небайдужих одеситів.Діти - це не про свято раз на рік. Це про щоденну відповідальність дорослих. Про те, що ми передаємо наступному поколінню: можливості, підтримку, доброту, справедливість.Бажаю кожній дитині нашої країни якомога скоріше зростати в атмосфері безпеки та турботи.А дорослим - завжди пам’ятати, що їхні рішення визначають, яким буде завтрашній день для тих, хто зараз тільки починає свій шлях.

Шановні одесити!Щодо останньої події:Я ніколи не звертався із заявою до рф для отримання російського громадянства. Я ніколи не отримував паспорт громадянина рф. Я є громадянином України. Усі спекуляції з приводу мого нібито російського громадянства обумовлені тим, що громадяни колишнього Радянського Союзу автоматично набували громадянства російської федерації за певних обставин. Однак таких обставин у мене не було! Особисто я постійно проживав на території України, в місті Одесі. Ніколи не був зареєстрований на території рф. Не значився в облікових даних громадян рф та навіть не мав підстав для автоматичного набуття громадянства як військовослужбовець, оскільки звільнився з лав Збройних Сил СНД 15 січня 1992 року. А закон щодо автоматичного визнання громадянином рф набув чинності 6 лютого 1992 року. Щодо моїх подальших дій. У разі позбавлення громадянства України повноваження міського голови припиняються з моменту ухвалення міською радою рішення, яким прийнято до відома цей факт. Так визначає частина 11 статті 79 Закону України про місцеве самоврядування в Україні. До цього моменту я продовжуватиму виконувати свої повноваження як обраний громадою міський голова. Рішення про позбавлення мене громадянства України я буду оскаржувати у Верховному Суді. І, якщо цього буде замало, то у Європейському суді з прав людини.

Сьогодні відбулася позачергова сесія Одеської міської ради.Ми зібралися, щоб ухвалити важливі рішення надзвичайної ситуації 30 вересня. Але передусім я звернувся до депутатів і громади - щоб чесно розповісти, яки проєкти ми реалізували в системі водовідведення з 2014 року. Також проаналізували дії міської ради та державних органів безпосередньо у день надзвичайної події.Я неодноразово говорив: для мене тема водовідведення - не технічна, а особиста. В 2012 році я вперше побачив, як підтоплення Пересипу знищували майно людей. З 2014 року ми системно працюємо над проблемою водовідведення: очищаємо колектори і канали, модернізуємо насосні станціі, створюємо нові ділянки мережі, реалізовуємо масштабні інфраструктурні проєкти.Ми збудували нові насосні станції, відремонтували зливові колектори в Приморському, Київському, Хаджибейському районах, заглибили буферний пруд. Саме ці рішення дозволили уникнути підтоплення районів, що завжди від цього потерпали.Але нам потрібна комплексна модернізація системи водовідведення.Ми розробили проєкти, що вже завантажені у державну цифрову систему DREAM на понад 3 мільярди гривень. Це реконструкція колекторів, будівництво нових водовідвідних ліній, насосних станцій, зливових систем у найуразливіших районах. Для реалізації цих проєктів нам потрібна державна підтримка.Ми також ухвалили рішення про виділення додаткових 126,28 мільйона гривень на допомогу постраждалим від підтоплення. Кошти спрямовуються до районних адміністрацій для надання матеріальної допомоги людям, чиє житло постраждало від стихії.Окремо хочу подякувати Почесним громадянам Одеси - за довіру і підтримку, за звернення до Президента України на захист нашого міста.Це прояв справжньої одеської єдності. Ми завжди були і залишаємося командою, яка працює для громади, для нашого спільного дому — Одеси.Ми продовжимо роботу, будемо допомагати людям.Одеса - сильне місто.

Шановні одесити, дорогі мешканці нашого міста!Позаду мене пам’ятник, який для багатьох із нас є символом поваги, пам’яті та особистих історій. Я сам, ще з дитинства, стояв тут у почесному караулі. Це місце має глибоке значення для кожного, хто любить Одесу.Останнім часом у мережі поширюється фото панорами, де пам’ятник зображено з боку, і його називають «фасадним видом». Я хочу звернути увагу, що це не фасад, але все одне це свавілля. Це незаконне будівництво!Міська влада надала дозвіл на спорудження восьми поверхів. Але забудовник перевищив ці параметри. Це — порушення. Ми бачимо, як деякі компанії намагаються обійти правила, змінюючи дозволи, використовуючи юридичні лазівки, і це шкодить нашій інфраструктурі та баченню розвитку міста.Я хочу наголосити: якщо забудовник не повернеться до погоджених параметрів, ми будемо вживати заходи щодо примусового демонтажу. Мої політичні опоненти намагаються використати ситуацію, щоб звинуватити міську владу. Але правда в тому, що ми щодня боремось із порушеннями. Ми бачимо, як дозволи на шість -вісім поверхів перетворюються на більшу поверховість, як то висотки біля художнього музею, що закривають арку, яка є частиною нашої культурної спадщини. Або будинок в Старобазарному сквері. Це обурює мене так само, як і вас.І, на жаль, щороку інструментів впливу у місцевого самоврядування стає все менше. Ми працюємо, ми контролюємо, ми реагуємо — але нам потрібна підтримка громади, ваша небайдужість і ваша участь.Тому я готовий зустрітися з небайдужими одеситами для обговорення питання порушення будівельних норм будівельними організаціями. А також забороняю відповідальним особам місцевого самоврядування погоджувати будь-які будівельні документи без широкого обговорення!Продовжуємо боротися за чесні правила, за повагу до історії, і за майбутнє, яке ми будуємо разом.