Геннадій Труханов | Безкоштовні автобуси?Ті, хто багато років живуть в Одесі, пам’ятають б...

Безкоштовні автобуси?Ті, хто багато років живуть в Одесі, пам’ятають безкоштовний електротранспорт і те, чим він закінчився для міста. У 2014 році, коли я став міським головою, ми отримали у спадок знищений рухомий склад і великий дефіцит кадрів через невчасні виплати заробітної плати.Нещодавно в Одесі запрацювали вже безкоштовні соціальні автобуси. Але важливо чесно пояснити, чому ці автобуси насправді зовсім не безкоштовні — і які наслідки це може мати для всього міста.Самі автобуси — Mercedes з низькою підлогою, комфортні, екологічні, адаптовані для перевезення людей з інвалідністю — були отримані нами від міст-побратимів Регенсбурга та Стамбула. Я привіз їх після тривалих переговорів і підготовки. Одеса отримала сучасний транспорт, яким могли б користуватися тисячі людей.Але місяцями ми не могли випустити їх на маршрути.Причина була одна: центральна влада не ухвалювала необхідні зміни до законодавства. Я неодноразово звертався до уряду й парламенту. Без окремого рішення комунальні підприємства не мають права експлуатувати гуманітарні автобуси й отримувати від їх роботи дохід. А отже — не можуть виконувати свою статутну діяльність.Минув рік. Верховна Рада дійсно ухвалила закон у другому читанні, але процес досі не завершено.Тепер усе залежить від Кабінету Міністрів: саме уряд має затвердити порядок і алгоритм використання гуманітарного транспорту. Поки цього документу немає — закон не працює. Саме тому автобуси весь цей час простоювали, чекаючи на рішення центральної влади.Сьогодні місто запустило їх як безкоштовні. Але є кілька важливих моментів.По-перше, фінанси.Безкоштовний транспорт не буває безкоштовним. Його робота буде коштувати близько 120 млн грн на рік.Це витрати на пальне, технічне обслуговування, ремонт, зарплати водіїв. І ці кошти покриваються не з повітря — їх сплачують одесити.По-друге, кадри.Це специфічний транспорт. Потрібні водії, які вміють працювати саме з такими автобусами. Сьогодні таких фахівців у місті критично мало — і це окреме питання. По-третє, конкуренція з електротранспортом.Коли з’являється безкоштовна альтернатива, люди природно пересідають на неї. У результаті «Одесміськелектротранс» недоотримує кошти, необхідні для стабільної роботи трамваїв і тролейбусів. Фактично один вид транспорту виживає за рахунок іншого.По-четверте, відповідальність.Коли ми працювали, ми не могли ухвалювати такі рішення без чітких механізмів компенсації від держави. Центральна влада тоді не розглядала цю тему як пріоритет.Соціальний транспорт — потрібна і правильна річ. Але він має працювати тоді, коли є закон, алгоритм, фінансова модель і спільна відповідальність держави та міста. Лише тоді система буде справедливою і не призведе до перекладання мільйонних витрат на всіх мешканців Одеси.Сьогодні важливо розуміти головне:120 млн грн на рік — це не “безкоштовний проїзд”, це витрати кожного одесита.Раніше ми прагнули моделі, за якої за проїзд платить той, хто користується послугою.Тепер платять усі мешканці міста — незалежно від того, їздять вони цими автобусами чи ні.